Ми відверті й ще не байдужі,
Але в душах вже – щось не так,
Бо півночі висить в калюжі
Місяць, мов запитальний знак.
У долоні б тобі подихать,
Шлях Чумацький вплести в косу,
Та скувала якась безвихідь
І мене, і твою красу.
Скоро вікон розквітне латаття,
Перший промінь провулком гайне,
Тільки рештки тепла під платтям
Не зігріють, на жаль, мене.
Я б ніколи великого значення
Не надав би простим цим словам,
Але ти на моє «до побачення»
Не підставила навіть плеча.
Тож образ на свого «барбосика»
Не тримай за сльозу і хруст:
Не торкнулася пальчиком носика,
Скам’янілих в чеканні вуст…
Ми відверті й ще не байдужі,
Але в душах вже – щось не так,
Бо півночі висить в калюжі
Місяць, мов запитальний знак.
У долоні б тобі подихать,
Шлях Чумацький вплести в косу,
Та скувала якась безвихідь
І мене, і твою красу.
Скоро вікон розквітне латаття,
Перший промінь провулком гайне,
Тільки рештки тепла під платтям
Не зігріють, на жаль, мене.
Я б ніколи великого значення
Не надав би простим цим словам,
Але ти на моє «до побачення»
Не підставила навіть плеча.
Тож образ на свого «барбосика»
Не тримай за сльозу і хруст:
Не торкнулася пальчиком носика,
Скам’янілих в чеканні вуст…
Українська
English
