БЛУКАЛА ДУША Там, у пітьмі, де завмерла природа, Блукала душа поміж двох берегів. Крутилась Земля, мінялась погода, Лиш віра єдина вела серед днів. Під шепіт вітрів, що знали про втому, Блукала душа, не маючи дому. Долала ту відстань, не знаючи шлях, Щоб не лишитись на тих берегах. Сльози з дощами залили дороги, Світла не видно, а люди в журбі. «Не буде нам щастя - казали собі,- У нашім краю, де рідні пороги». Але, подолавши недугу та страх, Душа дочекалась віри в очах. І люди зраділи явищу цьому, Сльози посохли у світі новому. Ще рани болять серед німих днів, Кружляє Земля, змінилась погода, Душа не блукає поміж берегів, А живе там, де оживає природа. Мирослав Манюк 24.01.2025

Російська армія станом на 15 березня повернула під контроль районний центр Курської області РФ – місто Суджу #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=41457

🕯️💔 У Києві прощаються з Максимом Неліпою, який загинув на фронті 12 травня, боронячи Україну від ворогів, загинув актор та колишній учасник проєкту "Дизель Шоу" Максим Неліпа. #Новини_Київ_Київщина #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @Brovary_regionnews

#поезія І тільки злість буває геніальна. Господь, спаси мене від доброти! Така тепер на світі коновальня, що треба мати нерви, як дроти, А нерви ж мої, ох нерви, струни мої, настренчені на епохальний лад! А мені ж, може, просто хочеться щастя, тугого й солодкого, як шоколад. Ну, що ж, епохо, їж мене, висотуй! Лиш вісь земну з орбіти не згвинти. Лежить під небом, чистим і високим, холодний степ моєї самоти. Козацький вітер вишмагає душу, і я у ніжність ледве добреду. Яким вогнем спокутувати мушу хронічну українську доброту?! А по ідеї: жінка ж — тільки жінка. Смаглява золота віолончель. Справляло б тіло пристрасті обжинки колисками і лагодом ночей Була б така чарівна лепетуха, такі б ото улучила слова, що як по змісту, може, й в'януть вуха, а як по формі — серце спочива Хто ж натягнув такі скажені струни на цю, таку струнку, віолончель, що їй футляр — усі по черзі труни вготованих для музики ночей?! І щось в мені таке велить збіліти в гнів до сотого коліна! І щось в мені таке болить, що це і є, напевно, Україна 🎨 Instagram @foralberg_art 💫 Ліна Костенко

Погоня грибішок!