Я вмикаю Музику 🎶, і з перших секунд розумію - заходить вона мені в Душу... чи НЕ моє... це я не слухатиму. Тепер аналогічно і з людьми. Подивилася послухала пару хвилин ... і повна ясність. ХТО НЕ МІЙ.

https://youtu.be/z9QrDL40vYg?si=L3DeAL5GHQwyI3tO

Мовчання нурта - спустошена зіниця. До болю світло прокладає шлях. Тягучий сум заключено в твою в'язницю Душі в холодних неживих місцях. ПройдЕ повз тихо, не сказавши слова, Немов німії було чутно голоси, Які в середині у відчаї в промовах Кричали: "Досить! Краще ти мовчи!" Не стримуй, не придушуй потяг волі! Ніхто свободи час не відбере! Не обирай мовчання інструментом долі. Звучи на повну - хай любов веде! Оксана Павлова # мої вірші

Опитування на вулиці: скільки годин показує звичайний механічній годинник Ми вже настільки звикли до телефонів, що не завжди розуміємо скільки показує звичайний годинник.

#думки Запам’ятайте: любов — це не тільки слова, це час, який ми даруємо. І коли ми обіймаємо того, кого любимо, ми торкаємося вічності. Бо душі з’єднуються в такі миті, і ніякий час, ніяка смерть не можуть розірвати цей зв’язок. Запам’ятайте: не відкладайте доброти на завтра. Телефонуйте тим, кого давно не чули. Навідуйте тих, хто чекає в тиші. Сказане сьогодні “я поруч” може стати найбільшим подарунком для чиєїсь душі. Запам’ятайте: не соромтеся бути ніжними. Сильний — не той, хто стримує сльози, а той, хто не боїться їх показати. Бо любов — це не слабкість. Це найпотужніша сила, яка змінює світ. Запам’ятайте: у суєті буднів ми легко втрачаємо головне. А головне — це не плани, не досягнення, не рахунки. Це очі, які чекають, це руки, які тягнуться до нас. Це люди, яких Бог поставив поруч, щоб ми вчилися любити. І тому — живіть так, щоби кожен день був як останній. Не з розпачем, а з глибокою вдячністю. Не з поспіхом, а з серцем, яке відкрите для любові. Бо врешті-решт, залишиться лише одне: скільки любові ми дали. І скільки любові встигли прийняти.

https://youtu.be/l_gFXL_Nscc?si=q_8_qI1VYg4jMcuu

https://youtu.be/cJgwP980JVY?si=5SobHn9-V9DnvT3t