Піднялося усе до обряду й присвячення. Вібруючим живим з'єднанням земного й небесного повітря було; Ширококрилий гімн великого священного вітру Здійнявся і впав на вівтарі гір; У одкровенні небес молилося гілля високе. All grew a consecration and a rite. Air was a vibrant link between earth and heaven; The wide-winged hymn of a great priestly wind Arose and failed upon the altar hills; The high boughs prayed in a revealing sky. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #Книга_перша #Пісня_перша #1_1_22

https://www.fankolo.com/pages/dumki_ta_aforizmy

Проходження Нетлінного поряд відчула Земля: Природи слух пробудився та почув її кроки, І обернула безкрайність до неї своє око безмежне, І її посмішка сяюча, впавши на глибини закриті, Запалила вогнем тишину тих світів. Earth felt the Imperishable's passage close: The waking ear of Nature heard her steps And wideness turned to her its limitless eye, And, scattered on sealed depths, her luminous smile Kindled to fire the silence of the worlds. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_21

Ще раз пусті Неосяжності поступ збентежила; Нескінченності центру, піднесенного спокою Лику Розійшлися вічні повіки, що небеса відкривають; Немов Постать з далеких блаженств наблизилася. Посередниця між вічним та зміною, Всемудра Богіня схилилася через ті ширі, Що долею визначені мандрівки зірок огортають, І побачила готові для її ніг простори. Лише раз вона напівобернулася до свого завуальованого сонця, А тоді, вдумливо, перейшла до своєї безсмертної праці. Once more a tread perturbed the vacant Vasts; Infinity's centre, a Face of rapturous calm Parted the eternal lids that open heaven; A Form from far beatitudes seemed to near. Ambassadress twixt eternity and change, The omniscient Goddess leaned across the breadths That wrap the fated journeyings of the stars And saw the spaces ready for her feet. Once she half looked behind for her veiled sun, Then, thoughtful, went to her immortal work. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_20

Майже тоді те прозріння було відкрите, Чиїми зірницями наші думки та надії є; Самотня веліч від мети, очам недоступної, Була майже накинута на Беззмістовність, яку осягнути не можна. Almost that day the epiphany was disclosed Of which our thoughts and hopes are signal flares; A lonely splendour from the invisible goal Almost was flung on the opaque Inane. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_19

Відвідувач миті - божество сяяло. На життя тонкій границі на деякий час зупинилося Бачення, І схилилося над вигином чола землі розмірковуючим. Езотеричні красу і блаженство інтерпретуючи У кольорові ієрогліфи почуття містичного, Виводило фундаментального міфу рядки, Розповідаючи о величності духовних світанків, Писало код геніальний; і сторінкою був небосхил. An instant's visitor the godhead shone. On life's thin border awhile the Vision stood And bent over earth's pondering forehead curve. Interpreting a recondite beauty and bliss In colour's hieroglyphs of mystic sense, It wrote the lines of a significant myth Telling of a greatness of spiritual dawns, A brilliant code penned with the sky for page. #Савітрі #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_18

Із недосяжних позамежностей чарівність Виблискувала Незримого славою, Послання незнанного вічного Світла Палало на краю творіння трепетному, Його пречудових відтинків ауру збудувало світанння І у годинах зарило зерно його величі. A glamour from unreached transcendences Iridescent with the glory of the Unseen, A message from the unknown immortal Light Ablaze upon creation's quivering edge, Dawn built her aura of magnificent hues And buried its seed of grandeur in the hours. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_17

І тоді, крізь шпарину бліду, що спочатку здавалася Навіть для струменя сонця насилу достатньою, Одкровення та полум'я ринули. Then through the pallid rift that seemed at first Hardly enough for a trickle from the suns, Outpoured the revelation and the flame. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_16

Наполегливе тремтіння трансформуючого дотика Чорний інертний спокій переконувало І краса та диво сфери Бога бентежили. Чарівного блідого світла рукою блукаючою, Що вздовж межі миті, що згасає, сяяла, Були закріплені золотими панелями та перлинними петлями Врата сновидінь, на містерії грань прочинені. Один угол прозорий, що відкриває приховані речі, Змушував світу сліпу безмежність прозріти. Пітьма відступила і з напівлежачого тіла бога Зіслизнула, мов плащ, що спадає. The persistent thrill of a transfiguring touch Persuaded the inert black quietude And beauty and wonder disturbed the fields of God. A wandering hand of pale enchanted light That glowed along a fading moment's brink, Fixed with gold panel and opalescent hinge A gate of dreams ajar on mystery's verge. One lucent corner windowing hidden things Forced the world's blind immensity to sight. The darkness failed and slipped like a falling cloak From the reclining body of a god. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_15

Наче той, хто у світі чужому, З боязким несміливим інстиктивним благанням прохає, Осиротілий і вигнаний дому шукати, Мандрівне диво, не маюче місця де жити, Прийшло у віддалений закут небес Чарівного повільного жесту звернення тьмяне. As if solicited in an alien world With timid and hazardous instinctive grace, Orphaned and driven out to seek a home, An errant marvel with no place to live, Into a far-off nook of heaven there came A slow miraculous gesture's dim appeal. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_14