Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і, може, більше не прийду.
Вже-я любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста,-
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить-
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.

1911-1918 pp. Максим Рильський

Відвідувач миті - божество сяяло.

На життя тонкій границі на деякий час зупинилося Бачення,
І схилилося над вигином чола землі розмірковуючим.

Езотеричні красу і блаженство інтерпретуючи
У кольорові ієрогліфи почуття містичного,
Виводило фундаментального міфу рядки,
Розповідаючи о величності духовних світанків,
Писало код геніальний; і сторінкою був небосхил.

An instant's visitor the godhead shone.

On life's thin border awhile the Vision stood
And bent over earth's pondering forehead curve.

Interpreting a recondite beauty and bliss
In colour's hieroglyphs of mystic sense,
It wrote the lines of a significant myth
Telling of a greatness of spiritual dawns,
A brilliant code penned with the sky for page.

#Савітрі


#Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_18

СЩМЧ. ΠΟΛΙΚΑΡΠΑ, ЄП. СМИРНСЬКОГО

Свт. Полікарп (180-1561 єп. Смирнський, жив у м. Смирні (нини Ізмір, Туреччина). Рано залишившись сиротою, він був вихований вдовою Каллістою. По її смерті роздав маєток і став вести цнотливе життя, служачи хворим і немічним. Його дуже полюбив наблизив до себе єп. Смирнський Вукол. Він висвятив Полікарпа в диякона. У той час ще жив ап. Іоан Богослов. Полікарп аблизився з ним, супроводжував його у подорожах. Свт. Вукол висвятив Полікарпа в пресвітера та заповідав поставити його єпископом на Смирнську кафедру. Коли відбувалося висвячення Полікарпа в епископи, йому з'явився Господь Ісус Христос. Свт. Полікарп з ревністю керував своєю паствою. На Римський престол вступив імп. Марк Аврелій (161-180), один з найжорстокіших гонителів християн, Язичники вимагали, щоб суддя шукав св. Полікарпа, «батька всіх християн». У цей час свт. Полікарп перебував в невеликому селищі недалеко Смирни. Коли воїни прийшли за ним, св. Полікарп вийшов назустріч і велів їх нагодувати, а сам у цей час став молитися, готуючись до мученицького подвигу. Будучи приведений на суд, свт. Полікарп твердо сповідав свою віру в Христа і був засуджений до спалення. Бачачи, що вогонь не шкодить йому, натовп язичників та юдеїв став вимагати, щоб він був убитий мечем. Коли св. Полікарпу завдали рану, з неї витекло стільки крові, що вона погасила полум'я. Тіло сщмч. Полікарпа спалили. Смирнські християни з благоговінням зібрали його останки.

З відривного календаря «З вірою в душі» за 23 лютого.
----------------