Українська
English
#поезія
Наче й не шкода що літо плине
і закотитися хоче в осінь,
після прильоту пахне полином —
вічним дитинством, що не збулося
Не озираючись на пожежі,
їде тролейбус чужим маршрутом,
щось проминаючи позамежне,
щось проминаючи призабуте
Міста задимленого секрети —
тиха й гірка дощова присутність,
квіти, задивлені у портрети,
діти, задивлені у майбутнє
Запам'ятовуй, мале й невчасне
серце, що грудка печалі й злості —
все, що навряд чи колись погасне
все, що ще зробить цей світ дорослим
Сум невиразно, ледве помітно
тане, згортаючись за плечима
В місто заходить вечірнє світло
світло
в якому ми всі розчинимось
Єлизавета Жарікова
Наче й не шкода що літо плине
і закотитися хоче в осінь,
після прильоту пахне полином —
вічним дитинством, що не збулося
Не озираючись на пожежі,
їде тролейбус чужим маршрутом,
щось проминаючи позамежне,
щось проминаючи призабуте
Міста задимленого секрети —
тиха й гірка дощова присутність,
квіти, задивлені у портрети,
діти, задивлені у майбутнє
Запам'ятовуй, мале й невчасне
серце, що грудка печалі й злості —
все, що навряд чи колись погасне
все, що ще зробить цей світ дорослим
Сум невиразно, ледве помітно
тане, згортаючись за плечима
В місто заходить вечірнє світло
світло
в якому ми всі розчинимось
Єлизавета Жарікова
#поезія
Наче й не шкода що літо плине
і закотитися хоче в осінь,
після прильоту пахне полином —
вічним дитинством, що не збулося
Не озираючись на пожежі,
їде тролейбус чужим маршрутом,
щось проминаючи позамежне,
щось проминаючи призабуте
Міста задимленого секрети —
тиха й гірка дощова присутність,
квіти, задивлені у портрети,
діти, задивлені у майбутнє
Запам'ятовуй, мале й невчасне
серце, що грудка печалі й злості —
все, що навряд чи колись погасне
все, що ще зробить цей світ дорослим
Сум невиразно, ледве помітно
тане, згортаючись за плечима
В місто заходить вечірнє світло
світло
в якому ми всі розчинимось
Єлизавета Жарікова
220views
