#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Щойно Дуарте зник у пошуках укриття, на мене накинувся високий, лисий здоровань із глибоким шрамом на голові. Він розмахував важким якірним ланцюгом і вигукував щось незрозумілою мені мовою. Я спробував захиститися шаблею, але він зумів вибити її з моїх рук. Відлуння металевого дзенькоту наче пройшло крізь усе тіло. Його обличчя перекосила єхидна посмішка. Відчуваючи свою перевагу в силі й габаритах, він замахнувся, щоби завдати нищівного удару. Я відчув страх, що змусив усі м'язи тремтіти. Він уже замахнувся, щоб завдати нищівного удару, і я відчайдушно шарив руками навколо. Пальці намацали важку довгу палицю, що лежала поруч. Ухилившись від ланцюга, я щосили вдарив супротивника по голові. Спершу здалося, що він навіть не відчув удару. З його грудей вирвалося якесь тваринне гарчання. Та я не зупинився. В голові крутилася лише одна думка: або я, або він. Після ще кількох ударів він звалився без тями. Я стояв, задихаючись, зі стислими зубами й болем у руках. На шканцях, поруч із Пронирою, я помітив Лоренцо. Він тримав мушкет і стріляв по нас. Фернандо, охоплений жагучим бажанням помсти, попри поранену руку, зумів пробитися до свого ворога. І ось капітани зійшлися у двобої, схрестивши шаблі. Треба віддати належне Пронирі. Він, на відміну від того ж Фонсеки, майже не поступався Фернандо у майстерності фехтування. А поранення ще погіршувало шанси мого товариша на перемогу. — Гадав, тебе вже давно згодували рибам на дні океану, — прошипів Пронира, завдаючи разючого удару, який Фернандо ледь устиг відбити. — Як бачиш, ти помилився. Та дуже серйозно! — Не хвилюйся, зараз усе виправимо, — прошипів Пронира, роблячи різкий випад, який Фернандо парирував у останню мить. — Не варто було тобі пхатись сюди. Ти ж знаєш, чим закінчують ті, хто йде проти мене. — Обійдусь якось без твоїх порад, — люто відрубав Фернандо. Пронира атакував люто, не даючи супернику ані перепочинку, ані часу на роздуми. Він ніби смакував поєдинок, наче відтягував мить, коли остаточно знищить супротивника. Фернандо, який спочатку стрімко кинувся в бій, тепер лише відбивався. Сили, здавалося, залишали його. Рухи ставали повільнішими, важчими. Він ледве ухилявся від ударів, а Пронира, відчувши слабкість, тільки посилював тиск Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/27 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#поезія Дороговкази затерті, Сфінкси понуро мовчать – Загадок мають ще безліч, Силу – в зміїних хвостах, Клекіт – століттями в горлі, Стронцію бризки – у кров, Вигнулись крила прозорі Дугами давніх розмов. Бруком стелилося пір'я, Тепла дорога – пісок, Непробивна тепер шкіра – Загартувалася злом. Дзенькіт мечів і сокира Падає – голови геть! Міф чи пустелі наснилось: Вічне, земне, раб і жрець, Піфоси, збіжжям налиті, Човен до світобудов, Сфінкси, врожай, лабіринти... Шлях цілу вічність впродовж. 20.03.2025 Олеся Репа

#парки 🌸 Японська казка у Києві: Парк Кіото 🇯🇵 📍 Адреса: проспект Кіото, Київ, Деснянський район. У серці Лівого берега Києва заховався маленький шматочок Японії – Парк Кіото. 🌸 Він з’явився у 1972 році як символ дружби з містом Кіото та відтоді став справжньою легендою. Навесні тут розквітає майже кілометр сакур, створюючи казковий коридор ніжно-рожевих квітів. Цей парк – не просто зелена зона, а місце сили й спокою. Тут є штучні водойми з містками, кам’яні японські ліхтарі, скульптури та ретельно продуманий сад у стилі дзен. 🪷 Все це дарує особливу атмосферу гармонії. Парк Кіото – ідеальна локація для романтичних зустрічей чи медитації. Він прекрасний у будь-яку пору року: весняні сакури, літня зелень, осінні барви, зимова тиша. Тут хочеться забути про метушню міста й просто насолоджуватися миттю. ✨ Приходь сюди за натхненням, спокоєм і найкращими фото для своїх спогадів!

Ще трохи дзену🦢🦢 Галенківське озеро #Шостка

Трошки з запізненням, але пропонуємо вам обговорити в коментарях 2-гу серію 2-го сезону «Доктора Хто» ⏱️ Назва серії: Люкс, а сценаристом виступив Рассел Т. Девіс Цього разу Доктор і Белінда зустрілись з містером Дзень-Дзеленем у 1952 році, і як видно з фото, трошки втрапили в халепу🥲 Розповідайте, чи дивились ви вже цей епізод? І якщо так, то як вам? #sci_fi_не_нудно

Пенсіонерки на москві попиздилися заради килимків для йоги 🧘🏻 На москві пройшло массове тренування з йоги, де бажаючим роздавали безкоштовні килимки. Старі лярви ловити дзен не стали, зате попиздилися з зумерами за чергу 🤣 Намасте 🙏 #скрєпи #скрєпно #наболотахвсестабільно #раісявперде #раша #орчихи #кацапки #оркостан

Коли моє серце заговорило...🫶 Одного дня я уявила, що можу подивитися на себе очима свого внутрішнього серця. Не розумом, не критикою, не оцінками… а саме серцем🩷 І знаєш, що? Я побачила Жінку🌸 Глибоку, тонку, ніжну, сильну, творчу, повної ласки і любові ... Ту, яка вміє відчувати світ кожною клітинкою своєї шкіри і душі. Я побачила себе — унікальну, чуйно красиву, мудру, що тонко відчуває глибиною душі всесвіт, з втомленими, але щирими очима. Я не зламалась. Я змінююсь. Як фенікс відроджуюсь 🕊️ Я не фінішувала, бо кожен фініш - це новий старт. Я починаю новий виток🪽 Мої падіння — не поразки, а трансформації. Мої тріщини — світла, через які в мене проникає нове життя. Я не досконала. Але в моїй недосконалості є магія. Я не завжди сильна. Але вмію вставати навіть тоді, коли тіло шепоче «здавайся». Я іноді ламаюсь — але з кожного уламка себе створюю заново, нову.💃 Цей пост — не тільки про мене. Це про кожну, хто зараз на шляху. Хто шукає себе, хто хоче згадати, зрозуміти, яка вона насправді.😍 Подивись на себе очима свого серця.🩷 Там усе вже є. Там любов. Там краса. Там ти.🌈 Якщо тобі зараз складно, і ти шукаєш себе, ти нерозумієш чого хочеш від життя, руки опустились, є якийсь біль він не дає рухатися пече, стискає серце, куди гірше у тебе складні стосунки з собою і навколо, часті хвороби, панічні атаки, тривоги ...😔 Напиши мені в ПП, і я допоможу тобі навчитися слухати своє 💓, чути власні потреби і реалізовувати їх, пройду весь цей чудовий шлях з тобою і буду поряд 🫶 Звільни своє серце і відчуй справжню свободу, дихай вільно, бути собою — це справжній дар, бути чесним з собою — це найвища насолода душі 🕊️ #soul #soulmate #интроверт #психологияличности #трансформація #психологияотношений #думкисловадії #коучинг #любовь #духовність #Рефлексія #Дзен #серце #самоцінність #ЖиттяВМоменті #Самовдосконалення #live #жіночність #психологія #самовираження #терапія #стоїцизм #філософія #пробуждение #мотивація #Памятайте_про_себе #запискипсихолога #мислення #мудрість #сила

Мої друзі, рідні та близькі, які знають мене багато років, часто запитували: "Як ти все це витримала? Як знайшла сили пережити і жити далі?" Раніше я не замислювалась над цим. Просто жила – як і всі, у своїх клопотах, мріях, буденних радощах та випробуваннях. Але одного дня це питання прозвучало інакше. Глибше. І я вперше по-справжньому задумалась. Звідки ж у мене сили? Де я знайшла опори? Так от, що я сказала: "Ми не обираємо свою долю. Але можемо обрати – як до неї ставитися. Полюби свою долю – і вона полюбить тебе." Ми не обирали, в якій країні народитися, які стартові можливості мати, які труднощі пройти. Ми не обирали перші втрати, перші зради, перші страхи. Але ми завжди обираємо – що робити з тим, що нам дано. Полюбити свою долю – означає прийняти її. Не як покарання, а як шлях. Знайти у випробуваннях сенс, у труднощах – свою силу, у втраті – справжню цінність. Стоїки говорили: "Amor fati" – "Люби свою долю". Не просто приймай, а захоплюйся своїм шляхом. Навіть якщо він був важким. Запитай себе: якщо твоє життя – це шлях героя, то які випробування роблять тебе сильнішим? Якщо все, що сталося, мало сенс, то який урок ти забираєш із собою? Доля – не ворог. Доля – твій учитель. Полюби її, і вона відкриє перед тобою свої найкращі дари. @Olga_Felis.psy #доля #полюби #стоїцизм #памятка #soul #soulmate #интроверт #психологияличности #психолог #психологияотношений #психолог #поезия #я #любовь #мантра #Рефлексія #Дзен #ЖиттяВМоменті #Самовдосконалення #live #rek #кохання #зорі #звезда #терапія #самоцінність

Ми звикли бігти. До цілей, планів, до "нормального життя". Ми дбаємо про тіло — їмо здорове, робимо вправи, наносимо креми від зморшок. Але є одне місце, куди рідко наважуємося зазирнути — у свій внутрішній світ. Про психічне здоров’я мовчать. Соромляться, бояться, ігнорують. Але тільки доти, поки біль не стає голоснішим за тишу. Я це знаю не з книжок. Я знаю це зсередини. Коли ранок не приносить радості. Коли у дзеркалі — порожній погляд. Коли кожна дрібниця здається надто важкою. Коли інші кажуть "тримайся", а ти ледь тримаєш себе в купі… Психіка — така ж реальна частина нас, як серце, печінка чи легені. Її рани не видно — але вони кричать. Її перевантаження не видно — але вони ламають життя. І якщо не зупинитись, не звернути увагу, — ми втрачаємо себе. Душа теж втомлюється. Душа теж хворіє. І душу теж треба лікувати. Розмовами. Присутністю. Прийняттям. Без осуду. Без етикеток. Без «ти просто розслабся». Це не слабкість — йти до психолога. Це не примха — плакати у ванній. Це не сором — сказати: «мені болить». Це глибока мужність — бути чесним із собою. Я вчуся цьому щодня. Дивитись у себе з любов’ю. Приймати не ідеальне. Обіймати себе у штормах. Бо тільки так можна стати цілим. Бо тільки так можна жити насправді — не виживати. І якщо ти зараз читаєш ці слова й відчуваєш, що щось відгукується — знай: ти не один. І ти не зламаний. Ти просто людина. Жива. Глибока. Прекрасна. І ти заслуговуєш на те, щоб тобі було добре. Всередині. --- @Olga_Felis.psy 🩷 #доля #полюби #стоїцизм #памятка #soul #soulmate #интроверт #психологияличности #психолог #психологияотношений #психолог #пробуждение #любовь #мантра #Рефлексія #Дзен #ЖиттяВМоменті #Самовдосконалення #live #rek #кохання #зорі #звезда #терапія #самоценность #міфи #миф #самоанализ

#поезія Літнє місто Прянощі ночі виплескують грози, Сни оголили наточені піки – У піднебессі розтануть навіки, Дзенькає дощ ксилофоном дахівки, Місяця стежка у росах, ще босе Місто читає новини й прогнози. Сонце лишатиме позначки зранку, Наче веснянки, на вулицях сонних Променя лезом ясним світанковим, І витинатиме зайве та втому, Сумніви десь на поличках у шафі... Сіра бруківка штрихується часом. Місто гуде, проростає в століття Мохом і гулом доріг сонцемітних, Вкотре минуле складатиме в міхи, Сміхом розлогим, як грабове віття, Дні промережить, достигне суцвіттям Спогадів теплих у книзі узбіччя, Де сивим пилом розсипане літо Куриться довгим проспектом у місто, Грози зібравши в калюжі й намисто, Промені – у вітражі й тіні листя, Скаче, танцює, п'є зеро-мохіто... І віддзеркалюється в темних вікнах. 08.07.2025 Олеся Репа