#жінка #пшениця

#поезія З ромашковою красою вмить зіллюсь а ромашки в полі — білосніжно-білі жовтенькі сердечка їх — серцю милі де б не зросли: в садочку чи в лузі все загадково прикрашають в окрузі літечко пелюстками ромашок чарує приємну красу цими квітами дарує встеляє їх вздовж стежинок, у дворі в парках і долах, біля рік, на горі вони не минають лісів і дібров попід сонцем на полянах мають схов в пшеницях і житах дружно ростуть в невідоме прокладають білу путь простягають сонцю пишні пелюстки зачаровують зеленаві стебла, листки квіти — раді, що вмиваються дощами не бояться гроз, дружать з вітрами невибагливо зростають просто неба торкатись до небес — їхня потреба сплетені з різнотрав'ям у полі кланяються низько, але прагнуть волі обіймають Всесвіт, маки та волошки червоні сонечка на них — ніби горошки пригощають тумани, що вранці сідають квіточки в душах щедрість мають голублять вродою, диким чар-зіллям ваблять метеликів, бджіл довкіллям вранішні роси ромашки чарують неймовірну вроду квітам дарують закоханим щасливу долю ворожать кохання з радістю на мрії множать вийду в поле, рідній землі вклонюсь з ромашковою красою вмить зіллюсь

В ВИШИВАНЦІ З КВІТІВ В вишиванці з квітів відійшло вже літо, Хусткою махнуло з зе́лені воно, І сьогодні брами вже йому закрито, Й буде вже стелитись золоте рядно. В вишиванці з квітів віддзвеніло літо, Травами шуміло й квітами в полях, Колосились в полі пшениця і жито, Й трави бу́ли в росах навіть на стежках. В вишиванці з квітів літо промайнуло, У вінку з барвінку все на голові, Росами й дощами тож омите бу́ло, Й коники не грають дзвінко траві. В вишиванці з квітів рукавом махнуло І поцілувало нас останній раз, Сумно подивилось, важко ж бо зітхнуло, Й вже не затанцює королівський вальс. 01.09.2019 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019

В китайській традиції - дарувати ось такі букети на відкриття кав'ярень, ресторанів, магазинів. Пшениця в кожній культурі символізує достаток🌾

#поезія Спіймала літо за крило, держу, немов жар-птицю. Щоб дарувало нам тепло, родила в нас пшениця. Щоб красувалися поля і жито колосилось. Від ран звільнилася земля, щоб на яву, не снилось... Щоб не скупилось на дощі, рясненько поливало. І про трояндові кущі воно не забувало. Щоб промінці свої ясні садочкам дарувало. Пісні пташині голосні, щоб весело лунали. Щоб доні наші і сини до дому повернулись. Щоб більше не було війни, жахіття ті забулись ... Спіймала літо за крило, держу, немов жар- птицю. Якби ж це літечко дало мріям моїм здійсниться. Зоя Міщук

#поезія В зеніті липень! Літечко надворі! Я пригадала, як же гарно в полі! Як гарно там,на рідній Україні, Де всміхнені в житах волошки сині, Де маками червоними жевріє Густа пшениця, що ось-ось дозріє. Повне колосся вітерець гойдає, І соняшник до сонечка моргає. Хитається тихенько кукурудза, Радіючи, що вже качанопуза. Рояться бджоли на гречанім полі, Хлопочуться, щоб мати мед доволі . Ген шелестить буряк зеленим листом, Лунає спів пташиний в небі чистім. В траві зеленій квіти різнобарвні, Зірвеш охапку -- який букет гарний! У синім небі пропливають хмари, На косогорах дзеленчать отари, І золотом виблискує озерце. Вдихнеш повітря -- стане легко серцю. Бо ця краса -- то є природи сила! То-- Батьківщина, що мене зростила! Мельникова Євгенія (Янчук)