#історія #події ​Сьогодні ми сприймаємо наш прапор як константу, але 28 січня 1992 року Верховна Рада України займалася справою, яка для багатьох тодішніх депутатів виглядала як сеанс екзорцизму. Саме цього дня була прийнята Постанова «Про Державний прапор України», яка офіційно легітимізувала синьо-жовте полотнище. 🇺🇦 ​Бюрократія проти історії ​Хоча незалежність проголосили ще в серпні 1991-го, а прапор над куполом парламенту підняли 4 вересня, де-юре держава все ще перебувала у дивному «підвішеному» стані. Комуністична більшість, відома як «Група 239», відчувала фантомні болі за червоно-лазуровим прапором УРСР. Для них синьо-жовті кольори десятиліттями були «петлюрівщиною» та «буржуазним націоналізмом». ​Проте під тиском реальності та результатів грудневого референдуму, навіть найзапеклішим прихильникам серпа і молота довелося змиритися. Постанова № 2067-XII була лаконічною: прямокутне полотнище з двох рівних за шириною горизонтальних смуг. Крапка. Жодних компромісних зірочок чи калинових гілок, які намагалися «втулити» реформатори-перестрахувальники. 📑 ​Чому це було важливо? ​До цього моменту використання національної символіки в офіційних документах чи на міжнародній арені було предметом юридичних маніпуляцій. росія вже тоді з неприхованим скепсисом спостерігала за процесом «декомунізації» українського неба, сподіваючись на якийсь формат «СНД-ної» єдності в символах. Затвердження прапора стало чітким сигналом: повернення до москви та її червоних стандартів не буде. 🚫🚩 ​Геральдичні баталії та міфи ​Цікаво, що саме в ті часи почали активно плодитися міфи про те, що прапор треба «перевернути», бо він, мовляв, не за фен-шуєм чи не за правилами геральдики. Насправді ж, порядок кольорів (синій зверху, жовтий знизу) був остаточно закріплений ще в часи УНР та української держави Павла Скоропадського. 28 січня 1992 року депутати просто підтвердили спадковість, яку не змогли стерти роки радянської окупації. ​Сьогодні цей прапор — це не просто «небо і пшениця». Це символ, за який люди йшли в тюрми в СРСР і за який сьогодні віддають життя на фронті. Бюрократичний папірець 1992 року лише зафіксував те, що українці вже давно вирішили для себе на площах. 🦾