#поезія
Для тебе я не тихеє болото.
Мої чорти гуляють навстіж душу.
Ходи, блукай — я тебе не примушу
Сидіти тихо, я ж тобі не Бог.
І наче знову витираю рота
Від фарб червоних і від хмелю пива.
Як добре, що моя любов вціліла —
Як я з чортами розвіювала смог.
Палали зорі, і я теж палала.
За що таку ти грішну полюбив?
Мені так шкода, що пташиний спів
У раю гарний, тобі — чужа святиня.
І світ горить із запахом сандалу,
Говорить: Бігти, бігти безупинно,
Тримати речі, душу грішну й тіло.
Що ти віддав мені, — тож я богиня.
Іра Спірідонова
Для тебе я не тихеє болото.
Мої чорти гуляють навстіж душу.
Ходи, блукай — я тебе не примушу
Сидіти тихо, я ж тобі не Бог.
І наче знову витираю рота
Від фарб червоних і від хмелю пива.
Як добре, що моя любов вціліла —
Як я з чортами розвіювала смог.
Палали зорі, і я теж палала.
За що таку ти грішну полюбив?
Мені так шкода, що пташиний спів
У раю гарний, тобі — чужа святиня.
І світ горить із запахом сандалу,
Говорить: Бігти, бігти безупинно,
Тримати речі, душу грішну й тіло.
Що ти віддав мені, — тож я богиня.
Іра Спірідонова
#поезія
Для тебе я не тихеє болото.
Мої чорти гуляють навстіж душу.
Ходи, блукай — я тебе не примушу
Сидіти тихо, я ж тобі не Бог.
І наче знову витираю рота
Від фарб червоних і від хмелю пива.
Як добре, що моя любов вціліла —
Як я з чортами розвіювала смог.
Палали зорі, і я теж палала.
За що таку ти грішну полюбив?
Мені так шкода, що пташиний спів
У раю гарний, тобі — чужа святиня.
І світ горить із запахом сандалу,
Говорить: Бігти, бігти безупинно,
Тримати речі, душу грішну й тіло.
Що ти віддав мені, — тож я богиня.
Іра Спірідонова

7переглядів