• СВЯТАЯ КИЇВСЬКАЯ РУСЬ

    Святую Київськую Русь
    Ще Володимир охрестив,
    І цим й сьогодні я горджусь.
    Всім серцем Русь він полюбив.
    І десь між пагорбів Дніпра,
    Де височіють скрізь церкви́,
    Є Володимира гора,
    А поміж горами – рови.

    Святая Київськая Русь…
    Вона – єдиная така,
    Гордився нею й прадідусь,
    І доля в неї нелегка́.
    Вона крізь бурі проросла,
    Несла́ надію крізь віки.
    Держави сила ожила́
    На берегах Дніпра-ріки́.

    Святая Київськая Русь –
    Колиска волі й майбуття.
    За неї серцем я молюсь,
    Вона – початок всіх звитяг.
    Тут Київ-красень над Дніпром,
    Мов світлий княжий оберіг,
    І став для світу джерелом
    Святих державницьких доріг.

    Святую Київськую Русь
    Не стер ні ворог, ні вогонь.
    Вона не вийшла з наших душ,
    З міцних тих предківських долонь.
    Ще з тих століть, ще з тих часів
    В корінні сво́єму міцна,
    Загарбать ворог захотів…
    Усі часи є він й війна.

    Святая Київськая Русь –
    Моя історія свята.
    В думках до тебе поверну́сь,
    Ти – наша слава золота.
    Стоїть величний Київ-град,
    Як серце рідної землі́.
    Тут свій є дух, тут свій є лад,
    Й до нього рвуться москалі.

    Святая Київськая Русь
    Зростила лицарів землі.
    Вела крізь бурю й вир спокус,
    Щоб волю ми уберегли.
    Від княжих лав і до знамен
    Єднає слава поколінь.
    Не знищить ворог дух пісень,
    Його лякає й наша тінь.

    Святую Київськую Русь
    Несе Дніпро у даль віків.
    Я не зречусь її, клянусь,
    Бо князь її нам заповів.
    І Київ – свідок у Русі,
    Її величний оберіг.
    Стоїть в усій свої́й красі
    Й потворам відсіч дати зміг.

    Святая Київськая Русь –
    Не тільки пам'ять сивини.
    Вона у кожнім слові – суть,
    Це йшло до нас із давнини.
    Її державницький вогонь
    Не згас у темряві століть.
    Веде народ, синів і донь,
    Аби не знати лихоліть.

    Святую Київськую Русь
    В серцях нащадки пронесли́.
    Не загубили світлу путь
    Поміж випробувань й імли.
    І нині, в час тяжких боїв,
    Коли здригається земля,
    Стоїть наш Київ з тих часів,
    Як нездоланна міць життя.

    11.07.2026 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    СВЯТАЯ КИЇВСЬКАЯ РУСЬСвятую Київськую РусьЩе Володимир охрестив,І цим й сьогодні я горджусь.Всім серцем Русь він полюбив.І десь між пагорбів Дніпра,Де височіють скрізь церкви́,Є Володимира гора,А поміж горами – рови.Святая Київськая Русь…Вона – єдиная така,Гордився нею й прадідусь,І доля в неї нелегка́.Вона крізь бурі проросла,Несла́ надію крізь віки.Держави сила ожила́На берегах Дніпра-ріки́.Святая Київськая Русь –Колиска волі й майбуття.За неї серцем я молюсь,Вона – початок всіх звитяг.Тут Київ-красень над Дніпром,Мов світлий княжий оберіг,І став для світу джереломСвятих державницьких доріг.Святую Київськую РусьНе стер ні ворог, ні вогонь.Вона не вийшла з наших душ,З міцних тих предківських долонь.Ще з тих століть, ще з тих часівВ корінні сво́єму міцна,Загарбать ворог захотів…Усі часи є він й війна.Святая Київськая Русь –Моя історія свята.В думках до тебе поверну́сь,Ти – наша слава золота.Стоїть величний Київ-град,Як серце рідної землі́.Тут свій є дух, тут свій є лад,Й до нього рвуться москалі.Святая Київськая РусьЗростила лицарів землі.Вела крізь бурю й вир спокус,Щоб волю ми уберегли.Від княжих лав і до знаменЄднає слава поколінь.Не знищить ворог дух пісень,Його лякає й наша тінь.Святую Київськую РусьНесе Дніпро у даль віків.Я не зречусь її, клянусь,Бо князь її нам заповів.І Київ – свідок у Русі,Її величний оберіг.Стоїть в усій свої́й красіЙ потворам відсіч дати зміг.Святая Київськая Русь –Не тільки пам'ять сивини.Вона у кожнім слові – суть,Це йшло до нас із давнини.Її державницький вогоньНе згас у темряві століть.Веде народ, синів і донь,Аби не знати лихоліть.Святую Київськую РусьВ серцях нащадки пронесли́.Не загубили світлу путьПоміж випробувань й імли.І нині, в час тяжких боїв,Коли здригається земля,Стоїть наш Київ з тих часів,Як нездоланна міць життя.11.07.2026 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
    192views
  • Краще перебувати на самоті, ніж розтрачувати полум'я своєї душі на тих, хто не цінує. Роздавши безцінний дар без розбору, зустрівши споріднену душу, вже не зможеш її істинно полюбити.
    Краще перебувати на самоті, ніж розтрачувати полум'я своєї душі на тих, хто не цінує. Роздавши безцінний дар без розбору, зустрівши споріднену душу, вже не зможеш її істинно полюбити.
    1
    105views
  • ВКРАЇНУ НАМАЛЮЮ БЕЗ ВІЙНИ


    Вкраїну намалюю без війни́,

    Квітучу і родючу Україну.

    Спокійними щоб бу́ли наші сни,

    Й щоб чули ми лиш мову солов'їну.


    Вкраїну намалюю без війни́,

    Її Карпати і Дніпровські кручі.

    Там, де не бу́де духу сатани,

    Й забе́реться навік кирзак смердючий.


    Вкраїну намалюю без війни́,

    Ріллю засіяну не мінами, а житом,

    Квітучії широкії лани,

    Всю землю, наче вкриту оксамитом.


    Вкраїну намалюю без війни́

    Тополю край дороги і калину.

    Де не додасться болю й сивини,

    Батькі́вську хату, де думками лину.


    Вкраїну намалюю без війни́

    Де сад посадять… не щодня могили,

    Огненної не буде де стіни́,

    Де рідну землю всі би полюбили.


    Вкраїну намалюю без війни́

    Там, де батьків додому всі чекають,

    Чекають лиш з роботи, не з війни!

    Й «Де татко наш?», - у мами не

    спитають.


    Вкраїну намалюю без війни́,

    Де ро́си лиш спадають, а не кулі.

    Вкраїну, Боже, й нарід бережи,

    Щоб всі щасливі в Україні бу́ли!


    Вкраїну намалюю без війни́,

    Де мама обіймає доню й сина,

    Там, де не пустка-хата й бур'яни,

    А й де щаслива кожная родина.


    Вкраїну намалюю без війни́,

    Без пострілів, без залпів, градопаду,

    Де кожен скаже: «Думкою пірни

    На рідну стежку ба́тьківського саду».


    Вкраїну намалюю без війни́,

    Без стогону, без болю, без страждання,

    Де не з війни пове́рнуться сини,

    Де радість буде й музика кохання.


    Вкраїну намалюю без війни́

    З вишневими садами й солов'ями,

    Де діти поспішають з чужини,

    Щоб знову буть в обіймах тата й мами.


    Вкраїну намалюю без війни́,

    Де квітники цвістимуть біля хати.

    Щоб не могили квітли щовесни

    Й додому не з війни будуть чекати.


    Вкраїну намалюю без війни́,

    Де стяг Вкраїни майорить усюди.

    За неньку не лягатимуть кістьми,

    Де тільки МИР і СПОКІЙ ВІЧНО БУДЕ!


    19.09.2019 р.


    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019

    ID: 1063794

    ВКРАЇНУ НАМАЛЮЮ БЕЗ ВІЙНИВкраїну намалюю без війни́,Квітучу і родючу Україну.Спокійними щоб бу́ли наші сни,Й щоб чули ми лиш мову солов'їну.Вкраїну намалюю без війни́,Її Карпати і Дніпровські кручі.Там, де не бу́де духу сатани,Й забе́реться навік кирзак смердючий.Вкраїну намалюю без війни́,Ріллю засіяну не мінами, а житом,Квітучії широкії лани,Всю землю, наче вкриту оксамитом.Вкраїну намалюю без війни́Тополю край дороги і калину.Де не додасться болю й сивини,Батькі́вську хату, де думками лину.Вкраїну намалюю без війни́Де сад посадять… не щодня могили,Огненної не буде де стіни́,Де рідну землю всі би полюбили.Вкраїну намалюю без війни́Там, де батьків додому всі чекають,Чекають лиш з роботи, не з війни!Й «Де татко наш?», - у мами неспитають.Вкраїну намалюю без війни́,Де ро́си лиш спадають, а не кулі.Вкраїну, Боже, й нарід бережи,Щоб всі щасливі в Україні бу́ли!Вкраїну намалюю без війни́,Де мама обіймає доню й сина,Там, де не пустка-хата й бур'яни,А й де щаслива кожная родина.Вкраїну намалюю без війни́,Без пострілів, без залпів, градопаду,Де кожен скаже: «Думкою пірниНа рідну стежку ба́тьківського саду».Вкраїну намалюю без війни́,Без стогону, без болю, без страждання,Де не з війни пове́рнуться сини,Де радість буде й музика кохання.Вкраїну намалюю без війни́З вишневими садами й солов'ями,Де діти поспішають з чужини,Щоб знову буть в обіймах тата й мами.Вкраїну намалюю без війни́,Де квітники цвістимуть біля хати.Щоб не могили квітли щовесниЙ додому не з війни будуть чекати.Вкраїну намалюю без війни́,Де стяг Вкраїни майорить усюди.За неньку не лягатимуть кістьми,Де тільки МИР і СПОКІЙ ВІЧНО БУДЕ!19.09.2019 р.©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2019ID: 1063794
    761views
  • «Полюби себе так, ніби від цього залежить твоє життя».
    «Полюби себе так, ніби від цього залежить твоє життя».
    1
    260views 6Plays
  • ДУШУ В ВИШИВАНКУ ОДЯГНІТЬ

    (Про тих, хто 20-30 років тому покинув Україну, а тепер віршиками, пісеньками й лукавим словом голосять про псевдолюбов до України там і для піару, тік-току, фейсбуку, ютубу та інших платформ іноді тут, де тихо)

    В заморськім кра́ї псевдоукраїнці,
    Вдягнувли вишиванку й взя́ли стяг,
    Але душа лишається в заслі́нці,
    І люблять Україну на словах.

    Таких, на превеликий жаль, чимало,
    Для них війна – це просто слушна мить,
    Якої ті роки́ їм бракувало,
    Й душа за Україну не болить.

    То ж слушним є момент цей для піару,
    Де про любов так голосно кричать,
    Не мають від війни́ вони удару,
    І рятувати ненечку не мчать.

    А де ж були́ всі двадцять-тридцять ро́ків?
    Покинули Вкраїну ще колись,
    За всі роки́ не було жодних кроків,
    Зате тепер любити узяли́сь.

    За парканом так вигідно кричати,
    Бо там тривог і вибухів нема,
    Не личить тії маски одягати
    І про любов кричати з усіма.

    Мовчали стільки літ й заговорили,
    Але не тут, а там, за парканом,
    Лукавим словом неньку полюбили,
    І сиплють ними так, немов піском.

    Приїдьте в Україну, та без маски,
    І про любов на цій землі кричіть,
    Відчуйте міць війни та перетряски
    І душу в вишиванку одягніть.

    16.08.2024 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
    ID: 1020079
    ДУШУ В ВИШИВАНКУ ОДЯГНІТЬ (Про тих, хто 20-30 років тому покинув Україну, а тепер віршиками, пісеньками й лукавим словом голосять про псевдолюбов до України там і для піару, тік-току, фейсбуку, ютубу та інших платформ іноді тут, де тихо) В заморськім кра́ї псевдоукраїнці, Вдягнувли вишиванку й взя́ли стяг, Але душа лишається в заслі́нці, І люблять Україну на словах. Таких, на превеликий жаль, чимало, Для них війна – це просто слушна мить, Якої ті роки́ їм бракувало, Й душа за Україну не болить. То ж слушним є момент цей для піару, Де про любов так голосно кричать, Не мають від війни́ вони удару, І рятувати ненечку не мчать. А де ж були́ всі двадцять-тридцять ро́ків? Покинули Вкраїну ще колись, За всі роки́ не було жодних кроків, Зате тепер любити узяли́сь. За парканом так вигідно кричати, Бо там тривог і вибухів нема, Не личить тії маски одягати І про любов кричати з усіма. Мовчали стільки літ й заговорили, Але не тут, а там, за парканом, Лукавим словом неньку полюбили, І сиплють ними так, немов піском. Приїдьте в Україну, та без маски, І про любов на цій землі кричіть, Відчуйте міць війни та перетряски І душу в вишиванку одягніть. 16.08.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1020079
    825views
  • #new_ukrainian_music #українська_музика
    #що_послухати #для_настрою
    MamaRika - Полюбила (2026)
    https://youtu.be/KMuEJXOhOHQ?si=So5OnFusTuoMsjEZ
    #new_ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою MamaRika - Полюбила (2026) https://youtu.be/KMuEJXOhOHQ?si=So5OnFusTuoMsjEZ
    374views
  • День Святого Патрика

    Святий Патрик — християнський єпископ та місіонер, але найбільше його знають як покровителя Ірландії. Про цього святого існує багато легенд — вважають, що саме він приніс в Ірландію християнство та позбавив цю країну від змій. Спершу пам’ять Святого Патрика вшановували суто в релігійному контексті, але згодом святкування перетворилося ще й на світську подію з культурним та комерційним значенням. День Святого Патрика відзначається 17 березня, і в цей день кожен може відчути себе ірландцем — якщо не за народженням, то за духом. Вшановують святого не тільки в Ірландії, а й в багатьох інших країнах, особливо там, де є ірландська діаспора.

    Патрик – покровитель Ірландії
    Звісно, він не був першим місіонером-християнином в цій країні – на той час там вже були християни, хоч і нечисленні. Проте як проповідник, Патрик мав перевагу — роки в ірландському полоні допомогли йому добре вивчити мову та вірування ірландців. Тому він подавав людям своє вчення так, щоб воно було для них більш прийнятним.

    Священник поєднував християнські догми з традиційними ірландськими віруваннями. Так, Патрик зміг пояснити людям принцип Святої Трійці на прикладі трилистника конюшини, адже ірландці були друїдами та поважали все, що пов’язане з природою.

    Він запровадив вогнища на Великдень, бо ірландці звикли вшановувати своїх богів вогнем. Також Патрику належить авторство кельтського хреста, в якому він поєднав власне хрест та прадавній язичницький символ — Сонце.

    В Ірландії тоді правили десятки дрібних королів і досить часто виникали міжусобні війни. Релігією з пантеоном численних богів опікувалися друїдські жерці, які в своїх обрядах інколи вдавалися до людських жертвоприношень.

    Особливо хвилювало Патрика становище ірландських рабів — ставлення до них було жорстоким. Пам’ятаючи своє минуле, проповідник всіляко намагався їм допомогти. Його заслугою вважають створення більш демократичного на той час правового кодексу.

    Християнська місія давалася нелегко — Патрику погрожували, кілька разів він був жорстоко побитий, потрапляв за грати. Попри це, методи проповідництва священника не були жорстокими й прямолінійними. Патрику були властиві співчуття та прощення, а церкви й монастирі, засновані ним, ставали центрами освіти, де людей навчали грамоті.

    З часом, живучи серед ірландців, Патрик відкрив у них прекрасні людські риси — відвагу, щедрість, довірливість. Він ніби сам став ірландцем та зміг щиро полюбити народ, який колись зробив його рабом. Зі свого боку, ірландці визнали Святого Патрика своїм другом та покровителем.

    Служіння місіонера тривало близько 30 років, і за цей час йому вдалося навернути до християнства тисячі людей. Патрик став першим ірландським єпископом в місті Арма, де збудував католицький храм та заснував богословську школу. Під кінець життя Патрик оселився в графстві Даун, де й помер 17 березня 461 року.
    День Святого Патрика Святий Патрик — християнський єпископ та місіонер, але найбільше його знають як покровителя Ірландії. Про цього святого існує багато легенд — вважають, що саме він приніс в Ірландію християнство та позбавив цю країну від змій. Спершу пам’ять Святого Патрика вшановували суто в релігійному контексті, але згодом святкування перетворилося ще й на світську подію з культурним та комерційним значенням. День Святого Патрика відзначається 17 березня, і в цей день кожен може відчути себе ірландцем — якщо не за народженням, то за духом. Вшановують святого не тільки в Ірландії, а й в багатьох інших країнах, особливо там, де є ірландська діаспора. Патрик – покровитель Ірландії Звісно, він не був першим місіонером-християнином в цій країні – на той час там вже були християни, хоч і нечисленні. Проте як проповідник, Патрик мав перевагу — роки в ірландському полоні допомогли йому добре вивчити мову та вірування ірландців. Тому він подавав людям своє вчення так, щоб воно було для них більш прийнятним. Священник поєднував християнські догми з традиційними ірландськими віруваннями. Так, Патрик зміг пояснити людям принцип Святої Трійці на прикладі трилистника конюшини, адже ірландці були друїдами та поважали все, що пов’язане з природою. Він запровадив вогнища на Великдень, бо ірландці звикли вшановувати своїх богів вогнем. Також Патрику належить авторство кельтського хреста, в якому він поєднав власне хрест та прадавній язичницький символ — Сонце. В Ірландії тоді правили десятки дрібних королів і досить часто виникали міжусобні війни. Релігією з пантеоном численних богів опікувалися друїдські жерці, які в своїх обрядах інколи вдавалися до людських жертвоприношень. Особливо хвилювало Патрика становище ірландських рабів — ставлення до них було жорстоким. Пам’ятаючи своє минуле, проповідник всіляко намагався їм допомогти. Його заслугою вважають створення більш демократичного на той час правового кодексу. Християнська місія давалася нелегко — Патрику погрожували, кілька разів він був жорстоко побитий, потрапляв за грати. Попри це, методи проповідництва священника не були жорстокими й прямолінійними. Патрику були властиві співчуття та прощення, а церкви й монастирі, засновані ним, ставали центрами освіти, де людей навчали грамоті. З часом, живучи серед ірландців, Патрик відкрив у них прекрасні людські риси — відвагу, щедрість, довірливість. Він ніби сам став ірландцем та зміг щиро полюбити народ, який колись зробив його рабом. Зі свого боку, ірландці визнали Святого Патрика своїм другом та покровителем. Служіння місіонера тривало близько 30 років, і за цей час йому вдалося навернути до християнства тисячі людей. Патрик став першим ірландським єпископом в місті Арма, де збудував католицький храм та заснував богословську школу. Під кінець життя Патрик оселився в графстві Даун, де й помер 17 березня 461 року.
    1
    1Kviews
  • 😢Батько бразильського добровольця Луїса Феліпе Вієйри Толедо Порту подолав понад 10 тисяч кілометрів, щоб приїхати до Львова на могилу сина, - відео оприлюднив міський голова Львова Андрій Садовий.

    Боєць загинув наприкінці листопада 2025 року, захищаючи Україну від російської агресії.

    ⚡️Його батько, Луїс Толедо, поліціянт у відставці, каже, що син свідомо вирушив в Україну «заради ідеалу свого життя».

    «І він в одній із багатьох розмов, які я мав із ним, чітко сказав, що, якщо з ним станеться щось найгірше, він хотів би залишитися в Україні та, якщо можливо, у Львові — бо це місто, яке він полюбив, де він знайшов дуже близьких людей», — розповів Луїс Толедо.

    Зрештою, загиблого бразильця поховали на Полі почесних поховань у Львові.

    5 канал
    😢Батько бразильського добровольця Луїса Феліпе Вієйри Толедо Порту подолав понад 10 тисяч кілометрів, щоб приїхати до Львова на могилу сина, - відео оприлюднив міський голова Львова Андрій Садовий. Боєць загинув наприкінці листопада 2025 року, захищаючи Україну від російської агресії. ⚡️Його батько, Луїс Толедо, поліціянт у відставці, каже, що син свідомо вирушив в Україну «заради ідеалу свого життя». «І він в одній із багатьох розмов, які я мав із ним, чітко сказав, що, якщо з ним станеться щось найгірше, він хотів би залишитися в Україні та, якщо можливо, у Львові — бо це місто, яке він полюбив, де він знайшов дуже близьких людей», — розповів Луїс Толедо. Зрештою, загиблого бразильця поховали на Полі почесних поховань у Львові. 5 канал
    385views
  • ДУШУ В ВИШИВАНКУ ОДЯГНІТЬ

    (Про тих, хто 20-30 років тому покинув Україну, а тепер віршиками, пісеньками й лукавим словом голосять про псевдолюбов до України там і для піару, тік-току, фейсбуку, ютубу та інших платформ іноді тут, де тихо)

    В заморськім кра́ї псевдоукраїнці,
    Вдягнувли вишиванку й взя́ли стяг,
    Але душа лишається в заслі́нці,
    І люблять Україну на словах.

    Таких, на превеликий жаль, чимало,
    Для них війна – це просто слушна мить,
    Якої ті роки́ їм бракувало,
    Й душа за Україну не болить.

    То ж слушним є момент цей для піару,
    Де про любов так голосно кричать,
    Не мають від війни́ вони удару,
    І рятувати ненечку не мчать.

    А де ж були́ всі двадцять-тридцять ро́ків?
    Покинули Вкраїну ще колись,
    За всі роки́ не було жодних кроків,
    Зате тепер любити узяли́сь.

    За парканом так вигідно кричати,
    Бо там тривог і вибухів нема,
    Не личить тії маски одягати
    І про любов кричати з усіма.

    Мовчали стільки літ й заговорили,
    Але не тут, а там, за парканом,
    Лукавим словом неньку полюбили,
    І сиплють ними так, немов піском.

    16.08.2024 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
    ID: 1020079
    ДУШУ В ВИШИВАНКУ ОДЯГНІТЬ (Про тих, хто 20-30 років тому покинув Україну, а тепер віршиками, пісеньками й лукавим словом голосять про псевдолюбов до України там і для піару, тік-току, фейсбуку, ютубу та інших платформ іноді тут, де тихо) В заморськім кра́ї псевдоукраїнці, Вдягнувли вишиванку й взя́ли стяг, Але душа лишається в заслі́нці, І люблять Україну на словах. Таких, на превеликий жаль, чимало, Для них війна – це просто слушна мить, Якої ті роки́ їм бракувало, Й душа за Україну не болить. То ж слушним є момент цей для піару, Де про любов так голосно кричать, Не мають від війни́ вони удару, І рятувати ненечку не мчать. А де ж були́ всі двадцять-тридцять ро́ків? Покинули Вкраїну ще колись, За всі роки́ не було жодних кроків, Зате тепер любити узяли́сь. За парканом так вигідно кричати, Бо там тривог і вибухів нема, Не личить тії маски одягати І про любов кричати з усіма. Мовчали стільки літ й заговорили, Але не тут, а там, за парканом, Лукавим словом неньку полюбили, І сиплють ними так, немов піском. 16.08.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1020079
    847views
  • #історія #постаті
    Валентіно Россі: «Доктор» швидкості, який навчив світ любити два колеса 🏍️🇮🇹
    Якщо у світі мотоперегонів і існує божество, то воно носить яскраво-жовтий колір і номер 46. 16 лютого 1979 року народився Валентіно Россі — людина, яка перетворила технічний вид спорту на справжнє шоу, зробивши своє ім'я світовим брендом. 🌟

    Чому «Доктор»?

    Валентіно отримав своє знамените прізвисько — The Doctor — за неймовірну, майже хірургічну точність у керуванні байком. Коли суперники нервували й помилялися, Россі зберігав крижаний спокій, розраховуючи кожен обгін до міліметра. Хоча він сам іронізував, що в Італії «Доктор» — це поважне звернення до людини, яка знає свою справу краще за всіх. 👨‍⚕️🧤

    Епоха 46-го

    Россі — єдиний гонщик в історії, який вигравав чемпіонати світу в чотирьох різних класах: 125cc, 250cc, 500cc та MotoGP. Його домінування на початку 2000-х було абсолютним. Але фанати полюбили його не лише за кубки. Валентіно привніс у суворий світ спорту гумор: він міг зупинитися на колі пошани, щоб «отримати штраф від поліції» (розіграш із друзями) або посадити на заднє сидіння байка гігантську надувну курку. 🍗🏁

    Більше, ніж просто швидкість

    Його кар'єра тривала понад 25 років — неймовірний термін для спорту, де кожна помилка може коштувати здоров'я. Він пережив зміну поколінь, еволюцію двигунів та електроніки, залишаючись конкурентоспроможним навіть проти пілотів, які були вдвічі молодші за нього. Його жовті прапори з номером 46 досі майорять на кожній трибуні світу, навіть після того, як у 2021 році він офіційно завершив кар'єру в MotoGP. 🏟️💛

    Сьогодні Россі продовжує випробовувати долю, але вже на чотирьох колесах у перегонах GT, та виховує нову генерацію чемпіонів у своїй академії VR46. Валентіно довів: успіх — це не лише талант, а й здатність отримувати щире задоволення від того, що ти робиш, навіть на швидкості 350 км/год. 🏎️💨
    #історія #постаті Валентіно Россі: «Доктор» швидкості, який навчив світ любити два колеса 🏍️🇮🇹 Якщо у світі мотоперегонів і існує божество, то воно носить яскраво-жовтий колір і номер 46. 16 лютого 1979 року народився Валентіно Россі — людина, яка перетворила технічний вид спорту на справжнє шоу, зробивши своє ім'я світовим брендом. 🌟 Чому «Доктор»? Валентіно отримав своє знамените прізвисько — The Doctor — за неймовірну, майже хірургічну точність у керуванні байком. Коли суперники нервували й помилялися, Россі зберігав крижаний спокій, розраховуючи кожен обгін до міліметра. Хоча він сам іронізував, що в Італії «Доктор» — це поважне звернення до людини, яка знає свою справу краще за всіх. 👨‍⚕️🧤 Епоха 46-го Россі — єдиний гонщик в історії, який вигравав чемпіонати світу в чотирьох різних класах: 125cc, 250cc, 500cc та MotoGP. Його домінування на початку 2000-х було абсолютним. Але фанати полюбили його не лише за кубки. Валентіно привніс у суворий світ спорту гумор: він міг зупинитися на колі пошани, щоб «отримати штраф від поліції» (розіграш із друзями) або посадити на заднє сидіння байка гігантську надувну курку. 🍗🏁 Більше, ніж просто швидкість Його кар'єра тривала понад 25 років — неймовірний термін для спорту, де кожна помилка може коштувати здоров'я. Він пережив зміну поколінь, еволюцію двигунів та електроніки, залишаючись конкурентоспроможним навіть проти пілотів, які були вдвічі молодші за нього. Його жовті прапори з номером 46 досі майорять на кожній трибуні світу, навіть після того, як у 2021 році він офіційно завершив кар'єру в MotoGP. 🏟️💛 Сьогодні Россі продовжує випробовувати долю, але вже на чотирьох колесах у перегонах GT, та виховує нову генерацію чемпіонів у своїй академії VR46. Валентіно довів: успіх — це не лише талант, а й здатність отримувати щире задоволення від того, що ти робиш, навіть на швидкості 350 км/год. 🏎️💨
    1
    931views
More Results