Невідомий відомий Валерій Маренич
80-річний ювілей легенди національної пісні, мистецького бренду України!

У 1950-1980-ті багато українських виконавців виїжджали працювати в москву. Серед них були музиканти, вокалісти, композитори, представники розмовного жанру. Валерій Маренич з Антоніною Сухоруковою 1970 року приїхали з москви в Україну! 1973-го до них долучилася Світлана, якій сповнилося 18. Вони перебували на піку популярності, їх повсюдно запрошували і всі хотіли їх бачити. Система ж робила свою чорну справу, “винних” і “неугодних” з лінією “рідної комуністичної партії” мусили покарати. Мареничів старалися очорнити і зробити зрадниками.

Кіровоград
Валерій не був першим хлопцем Антоніни. Зустрілися тоді, коли зароджувалася нова хвиля на естраді. Уперше зустрілися за кулісами, де він, одиноко стояв. Придивилася до нього. Він мав сценічну фактуру, вів себе скромно. Йому чогось бракувало, на сцені виглядав якось незграбно, до його зросту чогось бракувало.
Валерій у москві співав у дуеті з Антоніною. Через дуже короткий час його потягнуло в Україну, додому. На початку літа 1970 року купили найдешевші квитки і в плацкартному вагоні поїхали в Кривий Ріг, до батьків Валерія. Ось там Маренич увімкнув магнітофон і дав послухати Тоні п’ять чи шість своїх пісень. Дані вокальні в нього прекрасні, тембр приємний, оксамитовий, але спів був кострубатий, якийсь необтесаний. А коли узяв у руки гітару, все вписалося і стало органічним. Разом готували концертні номери. Найближче був Кіровоград. Поїхали на прослуховування. Ось так першим місцем роботи майбутніх учасників тріо Мареничів стала Кіровоградська обласна філармонія.
Новачки мали свої концертні дуетні номери, входили до складу збірного філармонійного ансамблю “До-ре-мі”. Співали народні пісні у власній обробці, повсюдно “на біс” звучала “Червона рута” Володі Івасюка, яка стала піснею з пісень!
У Кіровограді Тоня на початках була на своєму дівочому прізвищі Сухорукова, а вже на початку 1971-го, після одруження, отримала паспорт, стала Маренич. Весілля не було, лише розписалися у ЗАГСі.
23 лютого 1971 року згідно з наказом директора Кіровоградської обласної філармонії вокалістів Мареничів звільнили з роботи за згодою сторін.
Віталій з Антоніною влаштувалися в Гур’євську філармонію у Казахстані, мали назву “Ритми ХХ століття”. Об’їздили республіку вздовж і впоперек. Співали українських пісень, їх з нетерпінням чекали на кожному концерті. Не було дійства без аншлагу.
На гастролях у Новосибірську, в готелі, Валерій з Антоніною слухали музичну радіопередачу. З ефіру почули дует хлопців, і Тоня, сама того не сподіваючись, напророчила подальшу долю: “Треба робити тріо, дуетів “розвелося” занадто!”
У Сімферопіль для отримання гастрольного посвідчення і здачі концертної програми разом з “Ритмами ХХ століття” з міністерства культури урср приїхала Ірина Кошиць. Мареничі їй дуже сподобались, а вона їм. Приваблива жінка, набагато старша від Валерія і Антоніни, стала їхньою покровителькою. За її рекомендацією дует запросили у Ворошиловград. Вони ж у неї ніколи нічого не просили.
Ірина Анатоліївна походила з роду відомого хорового диригента Олександра Кошиця, аранжувальника відомого на весь світ “Щедрика”. Завдяки їй доля Мареничів вирішилася на користь України та української пісні. Сталося це диво в українському Криму.

Ворошиловград. Рівне.
Радянська влада двічі перейменовувала Луганськ і Ворошиловград. На жаль, жодної згадки про працю Мареничів під її прапором місцева філармонія не залишила ніде і ніколи. Кінець лютого-початок березня 1973 року – Валерія з Антоніною прийняли тут на роботу.
Пробули там недовго. На зборах колективу обох почали поганити, Мареничі з українськими піснями не вписувалися в ті рамки, які там хотіли бачити. На тому непорозумінні була присутня Ірина Кошиць. Досвідчена киянка підійшла і заспокоїла: “Не заїдайтеся з ними. Бачите, що тут нема з ким розмовляти”. Кошиць зробила все, щоб її улюбленці поїхали в Рівне.
19 липня 1973 року Валерія і Антоніну зарахували у штат Рівненської філармонії на посаду вокалістів-солістів естради. Поліщуки полюбили Валерія і Антоніну, концертні зали аплодували їм повсюдно. …А 15 вересня того ж 1973-го дует звільнився.
І було це так. Після репетиційного періоду виїхали на гастролі по Україні. В Криму, в готельному номері пролунав телефонний дзвінок. У слухавці почувся голос директора Волинської філармонії Геннадія Місана: “Нам терміново потрібні солісти у ВІА “Світязь”! Зриваються гастролі!” Пообіцяв підвищити оклади, пошити костюми, а найголовніше – забезпечити квартирою! Мареничі виставили свою умову – створення тріо. “Так, я згодний!” – вигукнув голос у трубці.
Відчувалася рука Ірини Кошиць – підказала Місанові, де вони гастролюють і що має з ними робити.

#історія #постаті
Ігор Шамо: Людина, яка подарувала Києву його музичну душу.
28 січня 1930 року народився Ігор Шамо — композитор, чия музика стала неофіційним генетичним кодом кожного киянина. Попри те, що він писав симфонії, квартети та музику до кінофільмів, у народній пам'яті він назавжди залишиться автором пісні, яку знають навіть ті, хто далекий від класичного мистецтва. 🎶🎹

Гімн, що народився за одну ніч

Історія створення пісні «Як тебе не полюбити, Києве мій!» — це справжня легенда. Кажуть, що Шамо написав музику до неї буквально за одну ніч на замовлення до Дня Києва у 1962 році. Разом із поетом Дмитром Луценком вони працювали до світанку, намагаючись впіймати той самий ритм прогулянки вечірнім містом. Коли пісня вперше прозвучала, ніхто не сумнівався: це шедевр. У 2014 році вона офіційно стала гімном столиці, хоча фактично була ним понад пів століття. 🌳🏙️

Творчість поза «каштанами»

Обмежувати Ігоря Шамо лише однією піснею було б несправедливо. Він був неймовірно плідним автором:
Написав музику до понад 40 кінофільмів (зокрема, знаменитого «Максима Перепелиці»). 🎬
Створив понад 300 пісень, багато з яких стали народними («Україно, любов моя», «Три поради»).
Його фортепіанні цикли та камерні твори високо цінувалися професійними музикантами за глибину та мелодизм.

Скромний геній з великим серцем

Шамо мав унікальний хист — він відчував «інтонацію часу». Його музика ніколи не була штучною чи суто пропагандистською, навіть у жорстких межах радянської цензури. Він умів передати щиру любов до рідної землі без зайвого пафосу. Друзі згадували його як надзвичайно інтелігентну та дотепну людину, яка понад усе цінувала щирість у людях і мистецтві. ❤️🎻

Спадщина, що звучить крізь роки

Ігор Наумович пішов з життя рано, у 52 роки, але залишив по собі цілий всесвіт звуків. Сьогодні, коли на станціях київського метро чи під час урочистих подій лунають перші акорди «Києве мій», ми згадуємо саме його. Це той випадок, коли композитор розчинився у своєму місті, ставши частиною його архітектури, повітря та каштанового цвіту. 🕯️🇺🇦

#історія #постаті
Вейн Гретцкі: Великий українець на канадському льоду 🏒
26 січня 1961 року народився чоловік, якого в хокейному світі називають просто — "The Great One" (Великий). Вейн Гретцкі не просто грав у хокей, він змінив його геометрію, фізику та сприйняття. І хоча він народився в канадському Брентфорді, його коріння міцно вросли в українську та білоруську землю. 🇨🇦🇺🇦

Козацький характер на ковзанах

Його дідусь, Терентій Гретцький, народився на Берестейщині (етнічні українські землі, що зараз у складі Білорусі). У сім’ї розмовляли українською, а сам Вейн згадував, що бабуся Марія готувала традиційні страви та співала йому пісень. Можливо, саме ця вперта "хутірська" вдача допомогла худорлявому хлопцю, який не мав атлетичної статури, домінувати в лізі "гладіаторів".
Статистика, що межує з магією
Гретцкі тримає 61 рекорд НХЛ. Найбільш вражаючий із них — кількість набраних очок. Навіть якби він не забив жодного голу за всю кар'єру, він все одно залишався б найкращим бомбардиром в історії лише завдяки своїм результативним передачам. Він бачив гру так, ніби дивився на неї зверху, передбачаючи рух шайби за кілька секунд до того, як вона там опинялася. 🥅

Номер 99: Символ епохи

Його номер став настільки легендарним, що НХЛ вивела його з обігу в усій лізі — таку честь не отримував жоден гравець до нього. Поза льодом Вейн залишався джентльменом, ставши обличчям хокею, яке полюбив увесь світ, від Каліфорнії до Києва. 🌟

Позиція щодо України

Вейн Гретцкі ніколи не цурався свого походження. Після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році він був одним із перших світових зірок спорту, хто закликав до повної ізоляції російських команд від міжнародних змагань. "Ми не можемо дозволити їм грати, поки в Україні вбивають людей", — заявив він, довівши, що "Великий" він не лише в спорті, а й у вчинках. ✊

#поезія
…Я переглянула своє життя —
Жила колись не так, як треба…
Все більше думала тоді
Що люди скажуть в чім моя потреба…

Та нині вирішила — досить вже,
Живу своє життя, а не чиєсь.
Себе вже полюбила я
І краще почуваюся тепер.

Я полюбила сонце, спів птахів,
І пори року помічати стала.
У дзеркалі свій образ я люблю,
А що там інші бачать — байдуже вже стало…

Життя летить — його не зупинить,
То дам пораду вам просту:
Себе в цім світі більше ви любіть,
А не чужу нав’язану мету…

Я переглянула своє життя,
Жила раніше я не так, як треба…
Себе любити більше почала —
А інші… то вже не моя проблема…

Наталія Кульбака

Молитва до Великомучениці Тетяни яку читають 11-12 січня, та просять заступництва на увесь рік 🙏

День пам'яті святої мучениці Тетяни, який православна церква відзначає 12 січня, є важливим для багатьох віруючих, які шукають духовної підтримки та заступництва перед Богом. Свята Тетяна, як символ цнотливості, стійкості у вірі та служіння Господу, надихає своїм прикладом тих, хто потребує сили в життєвих випробуваннях.

Молитва до святої мучениці Тетяни є щирим зверненням до неї як до покровительки, що здатна принести духовну радість, зцілення та допомогу:

Молитва до святої мучениці Тетяни

"О свята мученице Тетяно, наречена найсолодшого Жениха твого Христа! Агнице Агнця Божого! Голубко цнотливості, запашне тіло ти одягнула стражданнями як царськими ризами, до соборів Небесних приєднана, торжествуєш нині у славі вічній, від днів юності ти обіцяла Богові бути служителькою Церкви, цнотливість ти зберегла і полюбила Господа більше за всі блага!

До тебе ми молимося і тебе просимо: вислухай наші сердечні благання і, не відкидаючи наших молінь, подаруй чистоту тіла і душі, надихни любов до божественних істин, введи нас на путь чеснот, виблагай нам у Бога ангельську охорону, вилікуй наші рани, огороди юність, подаруй старість безболісну і безбідну, відвідай нас, сущих у в’язниці гріха, скоро настанови нас на покаяння, розпали полум’я молитви, не залиш нас сиротами, щоб, славлячи твої страждання, ми возсилали хвалу Господу нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь."

Ця молитва допомагає віруючим зберігати чистоту душі, знаходити сили для боротьби з гріхом і долати життєві труднощі. Свята мучениця Тетяна, своїм прикладом відданості Богу, нагадує про велику силу віри та молитви.

ЗЛО ОРДИНСЬКЕ НЕ ЗАСНУЛО

Уже й Різдво у нас минуло,
Та не закі́нчилась війна,
І зло ординське не заснуло,
Не щез наві́ки сатана.

Не розчинилися потвори,
А й нищать неньку нашу й люд,
Несу́ть біду надалі й горе...
Коли ж над ними Божий суд?

І лізуть так, як метастази,
Торкнутись всьо́го – мрія в них,
Позбутись треба нам зарази,
Щоб вражий дух наві́ки стих.

Хотіли Київ звірі взяти,
Зайшли потвори у Херсон,
З лиця землі́ усе стирати –
Це передсмертний в всіх них сон.

Ще й Соледар упав у око,
Й Бахму́т у них, немов більмо.
Потвори нищать все жорстоко,
Цей план народжувавсь давно.

З лиця землі́ стирали Харків,
І полюбився їм Дніпро.
Набралось тих ординських па́рхів,
Зайшли до нас убивці й зло.

Молімось, щоб почув Всевишній,
Щоб ПЕРЕМОГУ здобули́,
Аби в садах цвіли́ в нас вишні,
Аби цвинта́рі не цвіли́.

10.01.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023
ID: 1054905

ОРДИНСЬКА МАНДРІВКА УКРАЇНОЮ

Задумав ворог йти до нас в мандрівку,
Пройтись парадом по святій землі́,
Узяв у ру́ки зброю й вибухівку,
Здійняв у небо іншу на крилі.

Російськомовні МАРІУПОЛЬ й ХАРКІВ
Взяли́сь стирати із лиця землі́,
Ще й МИКОЛАЇВ їм припав до ва́рґів*,
Його «цілують» кляті москалі.

І до вподоби тій орді́ ОДЕСА,
В якої сво́ї зви́чаї й життя,
Їм захотілось са́ме то́го пле́са –
Ординець там побачив майбуття́.

Перлину сте́пу взяв він у облогу,
Бо там побачив сухопутний шлях,
Це за ХЕРСОН посіяло тривогу.
Та й там орду стираєм в пух і прах.

Рашист ступає ще й до ЗАПОРІЖЖЯ,
І топче не́люд золоті́ поля́.
Везе́ орда укра́дене там збіжжя,
Яке вроди́ла ця свята́ земля.

Не полишає ця потво́ра й СУ́МИ,
«Цілує» не́люд з зброї СУ́МСЬКИЙ край,
І звістку відправляє до дурду́ми,
Бо ті наказ відда́ли: «Спопеляй!».

Входи́ла погань з півночі в ЧЕРНІГІВ,
Все нищила на сво́єму шляху́,
Туди багато бу́ло їх набі́гів.
І далі грузне та орда́ в гріху́.

Не міг лиши́ти ворог і ЧЕРКАСИ,
Бо в нього план – всіх зни́щити-уби́ть.
Летіли скрізь ворожії фуга́си**.
Ординська мрія – все живе згуби́ть.

І за ДНІПРО мерзота ця взяла́ся,
Ракети-подарунки шлють туди,
Вже думали, що мрія їх збула́ся,
І малювали далі всі ходи́.

Не оминули не́люди й ПОЛТАВУ,
Напевно хочуть лікувальних вод.
Й звітують, що зробили сво́ю справу,
І що вдало́сь зроби́ть без перешкод.

КІРОВОГРАДСЬКУ область не минули –
Стратегія у ворога така.
Жорстокістю все людство сколихнули,
Ще й бомбардують навіть з літака.

І ВІННИЦЯ тако́ж біди зазнала,
Відчула «поцілунки» і вона.
Від них і ця красуня застогна́ла,
Та час прийде́ і ворог наш скона́.

Ну, а ЖИТОМИР він гати́в щоразу,
Там «цілував» ракетами усе,
Не змінював упи́р свого́ наказу.
Він думав, що усе тут рознесе́.

Їм полюбилось славне місто РІВНЕ,
Побачили АЕС неподалік.
Це місто за́вжди людне і чарі́вне.
Летіли подарунки і в цей бік.

Гатили і по ЛУЦЬКУ ті ординці,
Там бачили вони для се́бе ціль,
Такі вони рашистські ті злочинці,
Які несу́ть страждання, горе й біль.

Та ще й ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ став більмом на оці,
Дали́ ординці їм «вітання» знак,
Аеродром стояв у тім потоці,
У здобич так поцілився корша́к***.

Не міг минути ворог і ТЕРНОПІЛЬ,
Тому́ й туди ракети запускав,
Він думав, що із нього зро́бить по́піл,
То й так прицільно курс туди він брав.

Від бульбаші́в цілують місто ЛЕВА,
Воно ж для них – бандерівське більмо́,
Нацистське ще й коріння всьо́го древа.
Таке чудовисько потворне це шельмо́.****

Вітання слали ще й до СТАНІСЛАВА,
І в Чорний ліс в ДЕЛЯТИН загляда.
Про них росте недо́бра всюди слава.
Спільноті світовій все обрида́.

Лякати брався мо́рдор й БУКОВИНУ,
І ЗАКАРПАТТЯ трішечки лякав,
Й не визнає рашист свою́ провину –
Бандеру і нацистів він шукав.

Та ціллю залишається столиця,
До неї ворог рвався звідусіль.
Для нього – непідступна ця фортеця,
Тому́ скида́ ракети, як в коші́ль.*****

30.04.2022 р.

ВА́РҐИ* – ГУ́БИ. Діалектна галицько-подільська назва.
ФУГАСИ** – розривний снаряд.
КОРШАК*** – один з видів соколоподібніх птахів.
ШЕ́ЛЬМА**** – хитра й підступна в своїх учинках людина.
КОШІ́ЛЬ***** – те саме, що й КОШИК.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

#історія #особистості
Майстер мрій та пам’яті: як Стівен Спілберг змінив світовий кінематограф 🎬
18 грудня 1946 року народився Стівен Спілберг — людина, чиє ім'я стало синонімом магії кіно. Він не просто режисер, а справжній архітектор сучасного Голлівуду, який навчив мільйони людей знову вірити в дива, боятися глибин океану та співчувати історії так глибоко, як ніколи раніше 🌟.

Кар'єра Спілберга — це низка революцій. У 1975 році його фільм "Щелепи" створив поняття "літнього блокбастера", назавжди змінивши економіку кіноіндустрії. Він відкрив нам динозаврів у "Парку Юрського періоду", змусив полюбити прибульця в "Інопланетянині" та подарував найвеличнішого шукача пригод — Індіану Джонса. Спілберг володіє унікальним даром: він бачить світ очима дитини, але втілює ці бачення з технічною досконалістю генія 🦕.

Проте справжня велич Спілберга розкрилася в його драматичних роботах. Фільм "Список Шиндлера" став не просто кіношедевром, а потужним гуманістичним маніфестом, який нагадав світу про трагедію Голокосту. За цю стрічку він отримав свій перший "Оскар" як найкращий режисер. Його вміння поєднувати масштабні візуальні ефекти з інтимними людськими історіями робить кожен його фільм незабутнім досвідом 🕯️.

Спілберг також відомий своєю прихильністю до інновацій та меценатством. Він заснував фонд "Шоа" для збереження свідчень тих, хто вижив під час геноцидів, використовуючи технології на службі пам'яті. Навіть сьогодні, перебуваючи у поважному віці, він продовжує експериментувати з жанрами — від мюзиклів до автобіографічних драм, доводячи, що для справжнього таланту не існує меж 🎞️.

#поезія
Щаслива ти жінка, - казали їй в очі,
Свій смуток ховала у зоряні ночі,
Шепталися в спину,- не дуже й красива...
А жінка була собі просто щаслива.
Не світська "левиця", підбори не носить,
Зірок тих що в небі, ніколи не просить,
Розбудить цілунком кохана людина
Із присмаком кави, вона вже й щаслива.
Щаслива дружина, бабуся і мати,
Свою всю любов є для кого віддати,
Їй кажуть,- пора полюбити себе,
Щаслива, що просто для когось живе.
Вона на дієтах щодня не сидить,
Таку її люблять, аж серце щемить,
В чужих вікнах щастя своє не шукає,
Його по краплинам в долоні збирає.
І щастя своє від людей не сховала,
За нього боролась, ні в кого не крала,
Весела та мудра, хоча й не красива,
Була просто доля у жінки щаслива.

Наталя Гнутова.

РОЗМОВА ПРО СВІТЛО

Полюби себе ніжно, як Сонце ріллю
Відпусти свій неспокій у дальній туман,
Олівцями добра свою суть розмалюй,
Хай цвіте в тобі сад, а не чорний бур'ян.

Полюблю, як затупиться Місяця ніж,
Що накреслив тривогу мені на руках.
Свої хащі ховаю глибоко на дні.
Кожна квітка там – чорна, а гілка – суха.

Обійми свої мрії, що сплять в глибині,
Дай їм крила з надії, літати вгорі.
І нехай твоє серце без зайвого "ні"
Відшукає свободу палку у зорі.

Мої мрії колючі, як чортополох,
Їх тримаю подалі до кращих часів.
Я зорю не стрічаю із кимось удвох,
І здається, що гірша і слабша з усіх.

Не шукай у чужих дзеркалах висоти,
Бо найкращий відбиток живе у тобі.
Ти є промінь, що вміє свободу знайти
І вночі засвітити, як хтось у журбі.

Я сама у журбі, у ярах темноти,
І по стежці моїй розсипається шлак.
Якби хтось незвичайний мені присвітив –
Свій загублений промінь, як голку, знайшла б.

Автори: Мирослав Манюк
Наталка Меленишин

12.08.2025 – 03.12.2025