• Четвертий рік повномасштабної війни залишає глибокий відбиток на кожному українцеві
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    https://brovaryregion.in.ua/?p=43469
    Четвертий рік повномасштабної війни залишає глибокий відбиток на кожному українцеві #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини https://brovaryregion.in.ua/?p=43469
    BROVARYREGION.IN.UA
    Без оптимізму, але з вірою в перемогу: що показало дослідження стійкості українців
    Четвертий рік повномасштабної війни залишає глибокий відбиток на кожному українцеві. Постійні обстріли, тривалі бойові дії та невизначеність щодо кінця війни призводять до емоційного виснаження, яке зростає. Проте, як свідчать результати 12-ї хвилі дослідження Gradus Research, українці демонструють
    183переглядів
  • НАША ІСТОРІЯ: Кияни відпочивають на Дніпрі
    1953 рік
    #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    НАША ІСТОРІЯ: Кияни відпочивають на Дніпрі 🐳 1953 рік #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    1
    473переглядів 2Відтворень
  • Село Верхівня Житомирської області. На фото палац Ганських і Верхівнянський кар'єр.


    Моя поїздка до Верхівні була дуже спонтанною. От буває в мене настрій просто сісти в машину і їхать і тоді я сідаю, дивлюсь скіко маю грошей, щоб знати наскіко далеко я можу їхать, і їду. Тато був дома, тому виявив бажання їхать разом, з одного боку, то можна їхать далі, бо коли ми їдем разом, то я за кермом тіки в одну сторону, а з іншого в нас різні уявлення про поїздки. Я хотіла кудись на північ (Славутич, Чернігів, Іванків, розглядала Прилуки), бо я люблю саме бути в дорозі. Люблю довго кудись їхать, приїхать, перекусити і щоб мене довго везли назад. Тато любить, коли є що подивитись там куди їдем, сама дорога його цікавить мало. Компромісним рішенням стало знайдене в інтернеті фото палацу і той факт, що ми там ще не були. Історія відносин Бальзака і Ганської зацікавила мало, я вважаю, що то особисте життя людей, а от палац і природа виглядали гарно, то ж ми поїхали.
    Навігатор обрав якийсь дуже дивний маршрут, через Білу церкву, Сквиру, Кривошиїнці, Мовчанівку, там дуже вбита дорога, не їдьте так. По селу їхали по бруківці, моя стара машина рипіла й стогнала, як і мої руки після керма. По дорозі багато красивих водойм, дощове літо радує зеленню за вікном, дуже гарно.
    В селі побачили гарний кам'яний міст і красиву будівлю з каменю, скоріше всього старий млин. Під'їхали до парку і виявили, що прохід і проїзд заборонено. Але все одно зайшли, бо побачили якогось дідуся, думали спитати а чи дійсно зачинено, чи можна погуляти.
    Дідусь виявився дуже балакучою і вельми цікавою людиною. Він запропонував нам свою компанію і з великим захопленням розповідав нам шматочки історії та спогади про це місце і своє життя.
    Він розказував про графиню і про те, що коли був малий знав бабусю, що як була молода "чесала коси" Ганні. Розказував, що підземлею є ходи, муровані цеглою, якими "графи" пересувались між флігелями і палацом. І навіть до пляжу на озері. (Щоправда він ще казав, що там є підземні муровані цеглою ходи, що людина з ношами пройде, які йдуть на Сквиру і що їх навіть дослідити хотіли та повітря закінчується, а деякі обвалились) Показував погреби і кладку сводів, казав, що він любить архітектуру і тому йому дуже подобається як влаштований палац і флігелі, хотів показати внутрішню оздобу, але чергова з ключем десь ділась (того не в музей, ні до палацу ми не потрапили, може приїду ще). Повів до церкви і сказав, що вона була католицька і що там "скіко вверху стіко вона й в низ". Повів до містка й казав, що зараз він асфальтовиний, а за "графів" був розвідний, для охорони. Показав криницю, казав, що як був малим "був водовозом на конику, підводив коника до криниці, бо водопроводу не було і коником вже віз воду куди тре". Показував де вони з іншими селянами добудували другий поверх (наче гуртожитку). Казав, що парк занедбали, за деревами не слідкують і бур'яни не вичищають і що старі дерева падають і "то не добре, бо небезпечно". Ще багато всього розказував і про парк, і про рослини, і про вчителів, і про студентів, і про графів, і про котельню, і про стадіон і багато багато всього.
    Дякую цьому дідусю за витрачений час і за такі цікаві історії, сподіваюсь, що коли мені вдасться ще якось приїхати він знову буде в тому парку і ми таки знайдем чергову з ключами, щоб він зміг показати будівлі які так любить (він ледь не кожні 10 хвилин виглядав чергову і жалівся, що вона десь пішла, а він так хотів показати будівлі). (До речі в гуглі було написано, що в суботу музей працює, але не працював).
    Подякувавши дідусю, використовуючи все той же навігатор, ми поїхали шукати кар'єр. Кинувши машину десь між лісом і полем, через хащі лісу таки дістались до кар'єру. Дуже гарне місце серед лісу. У лісі є суниця (смашна) і грибочки. До речі, до кар'єра веде нормальна дорога і не одна, але мій навігатор про неї чомусь не знав.
    Так завершилась пригода, тато сів за кермо, я набрала навігатор до дому і ми поїхали дорогою через Андрушки і Фастів назад на Київ, вже без бруківки. Та й стан дороги там ліпший.
    Село Верхівня Житомирської області. На фото палац Ганських і Верхівнянський кар'єр. Моя поїздка до Верхівні була дуже спонтанною. От буває в мене настрій просто сісти в машину і їхать і тоді я сідаю, дивлюсь скіко маю грошей, щоб знати наскіко далеко я можу їхать, і їду. Тато був дома, тому виявив бажання їхать разом, з одного боку, то можна їхать далі, бо коли ми їдем разом, то я за кермом тіки в одну сторону, а з іншого в нас різні уявлення про поїздки. Я хотіла кудись на північ (Славутич, Чернігів, Іванків, розглядала Прилуки), бо я люблю саме бути в дорозі. Люблю довго кудись їхать, приїхать, перекусити і щоб мене довго везли назад. Тато любить, коли є що подивитись там куди їдем, сама дорога його цікавить мало. Компромісним рішенням стало знайдене в інтернеті фото палацу і той факт, що ми там ще не були. Історія відносин Бальзака і Ганської зацікавила мало, я вважаю, що то особисте життя людей, а от палац і природа виглядали гарно, то ж ми поїхали. Навігатор обрав якийсь дуже дивний маршрут, через Білу церкву, Сквиру, Кривошиїнці, Мовчанівку, там дуже вбита дорога, не їдьте так. По селу їхали по бруківці, моя стара машина рипіла й стогнала, як і мої руки після керма. По дорозі багато красивих водойм, дощове літо радує зеленню за вікном, дуже гарно. В селі побачили гарний кам'яний міст і красиву будівлю з каменю, скоріше всього старий млин. Під'їхали до парку і виявили, що прохід і проїзд заборонено. Але все одно зайшли, бо побачили якогось дідуся, думали спитати а чи дійсно зачинено, чи можна погуляти. Дідусь виявився дуже балакучою і вельми цікавою людиною. Він запропонував нам свою компанію і з великим захопленням розповідав нам шматочки історії та спогади про це місце і своє життя. Він розказував про графиню і про те, що коли був малий знав бабусю, що як була молода "чесала коси" Ганні. Розказував, що підземлею є ходи, муровані цеглою, якими "графи" пересувались між флігелями і палацом. І навіть до пляжу на озері. (Щоправда він ще казав, що там є підземні муровані цеглою ходи, що людина з ношами пройде, які йдуть на Сквиру і що їх навіть дослідити хотіли та повітря закінчується, а деякі обвалились) Показував погреби і кладку сводів, казав, що він любить архітектуру і тому йому дуже подобається як влаштований палац і флігелі, хотів показати внутрішню оздобу, але чергова з ключем десь ділась (того не в музей, ні до палацу ми не потрапили, може приїду ще). Повів до церкви і сказав, що вона була католицька і що там "скіко вверху стіко вона й в низ". Повів до містка й казав, що зараз він асфальтовиний, а за "графів" був розвідний, для охорони. Показав криницю, казав, що як був малим "був водовозом на конику, підводив коника до криниці, бо водопроводу не було і коником вже віз воду куди тре". Показував де вони з іншими селянами добудували другий поверх (наче гуртожитку). Казав, що парк занедбали, за деревами не слідкують і бур'яни не вичищають і що старі дерева падають і "то не добре, бо небезпечно". Ще багато всього розказував і про парк, і про рослини, і про вчителів, і про студентів, і про графів, і про котельню, і про стадіон і багато багато всього. Дякую цьому дідусю за витрачений час і за такі цікаві історії, сподіваюсь, що коли мені вдасться ще якось приїхати він знову буде в тому парку і ми таки знайдем чергову з ключами, щоб він зміг показати будівлі які так любить (він ледь не кожні 10 хвилин виглядав чергову і жалівся, що вона десь пішла, а він так хотів показати будівлі). (До речі в гуглі було написано, що в суботу музей працює, але не працював). Подякувавши дідусю, використовуючи все той же навігатор, ми поїхали шукати кар'єр. Кинувши машину десь між лісом і полем, через хащі лісу таки дістались до кар'єру. Дуже гарне місце серед лісу. У лісі є суниця (смашна) і грибочки. До речі, до кар'єра веде нормальна дорога і не одна, але мій навігатор про неї чомусь не знав. Так завершилась пригода, тато сів за кермо, я набрала навігатор до дому і ми поїхали дорогою через Андрушки і Фастів назад на Київ, вже без бруківки. Та й стан дороги там ліпший.
    3
    2коментарів 1Kпереглядів
  • #коробка #рукоділля
    #коробка #рукоділля
    714переглядів
  • https://youtu.be/ujzItbwTwTc?si=owTJA504sIGzBwSv
    https://youtu.be/ujzItbwTwTc?si=owTJA504sIGzBwSv
    180переглядів
  • КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ: Хмарочос Гінзбурга: київський велетень, що випередив свій час.

    У 1912 році Київ отримав свій перший хмарочос — грандіозну споруду Лева Гінзбурга. Будівля висотою 67,5 метра стала сенсацією, вражаючи містян своїми масштабами. Хмарочос мав 90 квартир із першими в Києві ліфтами «Otis», розкішну ліпнину на фасаді та тераси з краєвидом на місто.

    Проєкт реалізували одеські архітектори Мінкус і Троуп’янський, використавши 12 мільйонів цеглин і понад 1,5 млн рублів. Величезний будинок стояв на Інститутській, займаючи цілий квартал. Його вежу зі шпилем часто приймали за церковну баню.

    Ця будівля була однією з найвищих житлових споруд у світі на той час, поступаючись лише кільком хмарочосам у США, Німеччині, Канаді та Аргентині. Вона стала символом амбіцій Києва як сучасного європейського міста, відкритого до нових технологій і архітектурних рішень.

    Коли в Києві встановилася радянська влада, хмарочос Гінзбурга було націоналізовано та перепрофільовано у комунальні квартири. Сам Лев Гінзбург втратив усе своє майно і, позбавлений колишнього добробуту, помер у бідності у 1926 році.

    Трагічний фінал хмарочоса настав у 1941 році, коли за наказом радянських спецслужб під час вибухів у центрі Києва будівля зазнала значних пошкоджень.

    Згодом її залишки демонтували, а історія цієї споруди залишилася в пам'яті киян як один із символів доби прогресу й інновацій.

    Зараз на місці хмарочосу знаходиться готель «Україна».
    #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ: Хмарочос Гінзбурга: київський велетень, що випередив свій час. У 1912 році Київ отримав свій перший хмарочос — грандіозну споруду Лева Гінзбурга. Будівля висотою 67,5 метра стала сенсацією, вражаючи містян своїми масштабами. Хмарочос мав 90 квартир із першими в Києві ліфтами «Otis», розкішну ліпнину на фасаді та тераси з краєвидом на місто. Проєкт реалізували одеські архітектори Мінкус і Троуп’янський, використавши 12 мільйонів цеглин і понад 1,5 млн рублів. Величезний будинок стояв на Інститутській, займаючи цілий квартал. Його вежу зі шпилем часто приймали за церковну баню. Ця будівля була однією з найвищих житлових споруд у світі на той час, поступаючись лише кільком хмарочосам у США, Німеччині, Канаді та Аргентині. Вона стала символом амбіцій Києва як сучасного європейського міста, відкритого до нових технологій і архітектурних рішень. Коли в Києві встановилася радянська влада, хмарочос Гінзбурга було націоналізовано та перепрофільовано у комунальні квартири. Сам Лев Гінзбург втратив усе своє майно і, позбавлений колишнього добробуту, помер у бідності у 1926 році. Трагічний фінал хмарочоса настав у 1941 році, коли за наказом радянських спецслужб під час вибухів у центрі Києва будівля зазнала значних пошкоджень. Згодом її залишки демонтували, а історія цієї споруди залишилася в пам'яті киян як один із символів доби прогресу й інновацій. Зараз на місці хмарочосу знаходиться готель «Україна». #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    433переглядів
  • ⚡️ Троє військових загинули внаслідок удару по тренувальному полігону на Миколаївщині, ще 11 — поранені, — Сухопутні війська

    Ймовірно, йдеться про Очаків Миколаївської області, по якому, за повідомленнями місцевих пабліків, було завдано удару двома ракетами Х-59.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    ⚡️ Троє військових загинули внаслідок удару по тренувальному полігону на Миколаївщині, ще 11 — поранені, — Сухопутні війська Ймовірно, йдеться про Очаків Миколаївської області, по якому, за повідомленнями місцевих пабліків, було завдано удару двома ракетами Х-59. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    2
    239переглядів
  • Олександр Іванцов ("Схід") – єдиний, хто не здався в полон на Азовсталі і зміг вижити. Єдиний воїн, якому вдалося вибратися із захопленої ворогом Азовсталі у Маріуполі. Він зумів сховатись на території заводу, а потім пройшов 200 кілометрів, щоб вийти з окупації.
    Слава Герою!!!
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    Олександр Іванцов ("Схід") – єдиний, хто не здався в полон на Азовсталі і зміг вижити. Єдиний воїн, якому вдалося вибратися із захопленої ворогом Азовсталі у Маріуполі. Він зумів сховатись на території заводу, а потім пройшов 200 кілометрів, щоб вийти з окупації. Слава Герою!!! #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    2
    218переглядів
  • #ukrainian_music #українська_музика
    #що_послухати #культура
    Сьогодні, 22 червня 2025 р., на телеканалі "Суспільне Культура" о 20:15 відбудеться показ церемонії "Yuna-2025"
    https://youtu.be/NGmbvEKLHT8
    #ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #культура Сьогодні, 22 червня 2025 р., на телеканалі "Суспільне Культура" о 20:15 відбудеться показ церемонії "Yuna-2025" https://youtu.be/NGmbvEKLHT8
    1Kпереглядів
  • Трансфер Судакова завис у повітрі

    🗣"Наполі" не втрачає надії підписати гравця донецького "Шахтаря" Георгія Судакова. За даними Rai Tg Sport, угода стане актуальною у разі продажу Франка Ангісса.

    Неаполітанці вже запропонували 25 млн + 5 млн бонусами, але "гірники" вимагають щонайменше 40 млн готівкою. Сторони поки що далекі від компромісу, але італійці готують нову пропозицію — Судаков залишається пріоритетом.
    #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    👀🇺🇦Трансфер Судакова завис у повітрі 🗣🇮🇹"Наполі" не втрачає надії підписати гравця донецького "Шахтаря" Георгія Судакова. За даними Rai Tg Sport, угода стане актуальною у разі продажу Франка Ангісса. 💸Неаполітанці вже запропонували 25 млн + 5 млн бонусами, але "гірники" вимагають щонайменше 40 млн готівкою. Сторони поки що далекі від компромісу, але італійці готують нову пропозицію — Судаков залишається пріоритетом. #Український_футбол #ukraine #Brovarysport #Броварський_спорт @brovarysport #футбол_football @футбол_football ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    224переглядів