«Президент путин — большой друг Израиля»: когда «друг» помогает врагу — почему интервью посла Израиля в Москве прозвучало как опасный сбой Прямая цитата из интервью посла Израиля в России Одеда Йосефа RTVI (14 марта 2026): «Уверен, что это будет прекрасный год, когда Россия и Израиль смогут подчеркнуть, насколько крепки наши узы, насколько крепка наша дружба.» «Я … считаю одной из своих важнейших задач подготовить визиты израильского руководства, включая, конечно, премьер-министра Нетаньяху, в Россию в течение этого года, и я надеюсь, что это осуществится.» «— То есть визит по-прежнему на повестке, несмотря ни на что? — Конечно». Интервью посла Израиля в России Одеда Йосефа, опубликованное RTVI 14 марта 2026 года, действительно читается тяжело. Не потому, что дипломат обязан говорить языком ультиматумов. И не потому, что у Иерусалима нет причин сохранять каналы связи с Москвой. Тяжесть в другом: в одном и том же разговоре звучат сразу две несовместимые линии — признание того, что Россия заняла одностороннюю позицию по Ирану, и параллельно почти демонстративные комплименты в адрес Москвы и лично путина. Цитата: «Президент путин — большой друг Израиля. Я не в курсе конкретного приглашения, но могу заверить вас, что президент путин всегда очень желанный друг и гость в нашей стране». Йосеф прямо говорит, что Россия — «очень сильный и важный друг Израиля», что он «очень удивлен» официальными заявлениями Москвы по Ирану, а также называет путина «большим другом Израиля» и «всегда очень желанным другом и гостем». Это не пересказ чужих эмоций и не вырванная фраза из старого архива. Это свежая, публичная, зафиксированная позиция, озвученная уже на фоне большой войны с Ираном. Как можно говорить о «большом друге Израиля», когда речь идёт о стране, которая одновременно остаётся одним из ключевых партнёров Ирана — режима, открыто угрожающего безопасности еврейского государства? Сегодня Иран — главный военный противник Израиля на Ближнем Востоке. Его ракеты, беспилотники и прокси-группы участвуют в атаках против Израиля и его союзников. Премьер-министр Израиля Биньямин Нетаньяху ранее прямо назвал нынешнее противостояние экзистенциальной войной для государства Израиль. При этом Россия сохраняет тесное сотрудничество с Тегераном — от политической поддержки до военных технологий. И именно этот контекст делает дипломатические комплименты особенно болезненными для израильского общества. Получается тревожный диссонанс. С одной стороны — слова о дружбе и стратегических отношениях. С другой — реальность войны, в которой союзники Ирана оказываются по одну сторону конфликта. Поэтому для многих это интервью прозвучало не как обычная дипломатическая осторожность, а как опасный сбой в системе координат. Где проходит граница между выдержкой и позором Граница проходит там, где дипломатический язык перестает защищать интересы страны и начинает маскировать очевидное. Россия для Израиля может быть собеседником. Может быть фактором. Может быть проблемой, которую приходится учитывать. Но в нынешних обстоятельствах публично описывать ее почти языком союзничества — значит подменять стратегическую трезвость набором комплиментов, которые плохо сочетаются с военной реальностью. Именно это делает интервью Одеда Йосефа таким некомфортным для чтения. Не резкость. Не спорность. А ощущение, что человеку, представляющему Израиль в один из самых опасных моментов для региона, не хватило самой важной вещи — точности морального акцента. Или, возможно, этого акцента не хватило тем, кто дал ему разрешение транслировать подобные месседжи. ❓А как вы считаете — это дипломатическая необходимость или опасный сигнал союзникам Израиля? Полный разбор интервью, контекста и последствий этих слов — читайте в нашей статье: https://nikk.agency/bolshoj-drug-izrailya/ НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы.

#дати #свята Кобзар як архітектор нації: чому 9 березня — це не про квіти, а про сенси. Сьогодні виповнюється 212 років від дня народження Тараса Шевченка. Для багатьох він залишається забронзовілим пам’ятником у незмінній смушковій шапці, проте історична правда набагато цікавіша за шкільні хрестоматії. Тарас Григорович був не просто поетом, а головним системним адміністратором української ідентичності в часи, коли імперська росія намагалася остаточно стерти Україну з інтелектуальної карти світу. ✍️ Викуп із кріпацтва за 2500 рублів (ціна декількох елітних маєтків) став лише початком його боротьби. Його геній полягав у здатності трансформувати особисту травму та народний біль у політичний маніфест. Участь у Кирило-Мефодіївському братстві та нищівна сатира на царську родину в поемі "Сон" призвели до того, що путінські ідеологічні попередники відправили його у десятирічне заслання. Резолюція миколи І "під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати" була спробою вбити в ньому митця, але натомість створила національний символ, який неможливо знищити фізично. 🕯️ Шевченко вмів бути іронічним, гострим і надзвичайно сучасним для свого XIX століття. Його перебування в оренбурзьких степах та Новопетровському укріпленні не зламало його волю, а лише додало його творчості метафізичної глибини та праведного гніву. Повернення до Петербурга, а потім мрія про власну оселю над Дніпром, яка так і не здійснилася за життя — це шлях людини, яка свідомо відмовилася від спокійного комфорту "академіка" заради права свого народу називатися нацією. 🎨 У 2026 році його заклик "Борітеся — поборете!" звучить не як архаїчна цитата, а як актуальна стратегія національної безпеки. Поки в москві намагаються привласнити або заперечити українську історію, постать Шевченка залишається тим наріжним каменем, об який розбиваються всі імперські хвилі. 🛡️📖

#дати #свята ​Жіноча незламність у Карфагені: Хто такі Перпетуя та Феліцитата? 📜 ​Історія християнства перших століть часто оповита легендами, але випадок Перпетуї та Феліцитати виділяється завдяки унікальному документу — «Страстям святих Перпетуї та Феліцитати». Це один із найдавніших текстів, значна частина якого, як вважають дослідники, була написана власноруч самою мученицею перед стратою у 203 році. 🖋️ ​Хроніка подій 🏛️ ​Події розгорталися в Карфагені (сучасний Туніс). Римська влада за часів імператора Септимія Севера посилила гоніння на тих, хто відмовлявся приносити жертви язичницьким богам. Серед заарештованих опинилися: ​Вібія Перпетуя — молода аристократка 22 років з немовлям на руках. 🤱 ​Феліцитата — її рабиня, яка перебувала на восьмому місяці вагітності. 🤰 ​Римська система правосуддя давала їм шанс: достатньо було формально вклонитися статуї імператора. Батько Перпетуї благав її зректися віри заради дитини, але вона відповіла метафорою про глечик: «Чи може він називатися чимось іншим, ніж він є? Так і я не можу назвати себе ніким іншим, окрім як християнкою». 🏺 ​За межами арени ⚔️ ​За римським законом, вагітних жінок не могли страчувати. Феліцитата молилася, щоб народити раніше, аби не розлучатися з друзями в останній день. За три дні до ігор вона народила доньку, яку вдочерила інша християнка. ​7 березня 203 року на арені амфітеатру Карфагена відбулося те, що римляни вважали розвагою, а історики — актом відчайдушної гідності. Жінок вивели проти дикої корови. Попри рани та приниження, Перпетуя навіть на арені поправляла зачіску та одяг, демонструючи, що вона не жертва, а переможниця. Коли ж гладіатор-початківець не зміг вбити її з першого разу (його рука здригнулася), вона сама спрямувала його меч до свого горла. 🗡️✨ ​Чому це важливо для нас? 🧐 ​Ця подія — не просто релігійний сюжет. Це приклад неймовірної солідарності між представницями різних соціальних верств (аристократки та рабині) та відмови підкорятися державній машині, яка намагається зламати особисті переконання. У світі, де панував патріархат та жорстка ієрархія, ці жінки самі обрали свою долю. ✊🏛️

WP: «Росія передає Ірану розвідувальні дані для ударів по військах США». А Ви справді вірите — що лише по військах США? А хіба США та Ізраїль не союзники? — «Ми з першого класу разом... — І за все, що ми робимо, відповідаємо теж разом...», — цитата для тих, хто досі ностальгує за новопутінськими часами. Американська преса, зокрема Washington Post, 6 березня 2026 року повідомила: за даними джерел, Росія передає Ірану таргетингову розвідувальну інформацію, яка допомагає Тегерану завдавати точніших ударів по американських силах на Близькому Сході. Йдеться, зокрема, про дані щодо розташування американських кораблів і літаків. Якщо сказати простіше — це допомога у виборі військових цілей. При цьому важливо сказати чесно: у відкритій частині публікацій немає тверджень, що Росія передає Ірану координати ізраїльських підрозділів чи цілей усередині Ізраїлю. Таких даних у матеріалах немає — і це варто проговорити, щоб не переходити до фантазій. Але є інший, значно важливіший контекст. США десятиліттями залишаються головним союзником Ізраїлю у світі. Це не гасло і не романтика — це військова, політична та технологічна реальність. США — це: • стратегічне партнерство в обороні та розвідці • сумісні системи раннього попередження і обміну даними • багаторічна підтримка у протиракетній обороні та авіації • дипломатичний «щит» для Ізраїлю на міжнародній арені • спільна логіка стримування сил, які прямо загрожують Ізраїлю Тому коли хтось допомагає Ірану завдавати ударів по американських силах у регіоні, в Ізраїлі це неминуче сприймається ширше. Так, формально мета — американські об’єкти. Але у стратегічному сенсі це удар по головному союзнику Ізраїлю, який десятиліттями тримає на собі значну частину регіонального балансу безпеки. А коли цей баланс починає руйнуватися — першим, хто відчуває наслідки, стає саме Ізраїль. Звідси й формула, яку сьогодні дедалі частіше можна почути: якщо б’ють по головному союзнику Ізраїлю — зрештою б’ють і по нас, навіть якщо не сьогодні і не цією ракетою. І тут виникає ще одне запитання. В Ізраїлі досі є люди, які продовжують розповідати, яка «прекрасна росія» і який «мудрий у неї цар». Поясніть логіку. Країна, яка допомагає режиму аятол під час війни на Близькому Сході — це у вас і досі друг Ізраїлю? І спробуйте пояснити це без стандартного набору аргументів: «Це все фейк» «Це все пропаганда» «Не все так однозначно» «А от в Україні…» або ще один улюблений тезис — «а Україна в ООН завжди голосує проти Ізраїлю». Бо йдеться не про чутки і не про пост із анонімного телеграм-каналу. Йдеться про публікацію Washington Post. Детальніше: https://nikk.agency/uk/wp-rosiya-peredaie-iranu-rozviddani/ #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine НАновости‼️: новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

#історія КОЗАК У КРАВАТЦІ — той, хто зберіг ДНК нашої волі. Якщо ви розглядатиме картину Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», зверніть увагу на чоловіка в центрі — усміхненого писаря. Це не вигаданий персонаж. Це ДМИТРО ЯВОРНИЦЬКИЙ — той самий історик, який знав про Запорозьку Січ більше, ніж будь-хто інший у світі, і зробив все, щоб вона не зникла з пам’яті. Яворницький не досліджував козацтво з кабінету. Він ходив за ним пішки. Тисячі кілометрів уздовж Дніпрових порогів, розкопані могили, зібрані люльки, шаблі, клейноди, пісні, легенди. Він буквально виривав історію з рук забуття ще до того, як її затопили води Дніпра і залили бетоном імперських міфів. Для Яворницького головна ідея була простою і небезпечною: козацтво — це не епізод і не анекдот, а стан душі, який не знищити жодним указом. Коли йому забороняли читати лекції українською, він не протестував. Він робив гірше — наповнював виступи козацькими піснями, літописами, цитатами з народної пам’яті. Люди виходили з залів іншими, бо чули правду. Яворницький написав «Історію запорозьких козаків» в трьох томах, яку й досі називають біблією козацтва. Він був останнім, хто описав Дніпрові пороги до їх затоплення: кожен камінь, кожну назву. Він зібрав музей у Дніпрі, який став не просто сховищем речей, а живою скарбницею козацького духу. Його не любила імперська влада, бо він був занадто прямим і занадто українським. Його заслали до Ташкента, але навіть там він думав про Січ. Повернувшись, Яворницький став легендою. Він міг годинами розповідати про козаків так, що слухачі відчували запах пороху, степу й полину. Саме Яворницький перетворив козацтво з сухого рядка в підручнику на живий національний образ. Він довів, що козаки — не «розбійники», а лицарська спільнота зі своїм правом, культурою і гідністю. Завдяки йому вільний козак став символом української незламності, не романтичним героєм, а справжнім. Яворницький не носив шароварів, він носив краватку, але в серці мав ту саму Січ, яку зберіг для нас у ДНК нашої волі. 🇺🇦

КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ Споруда лікарні "Краплина молока" «Камʼяний будинок у стилі неокласицизм із трьома з половиною поверхами звели в 1912–1913 роках на вулиці Велика Васильківська, 93. Заклад для Товариства боротьби з дитячою смертністю заснували на кошти дворянина Якова Тарновського. Фасади споруди мали відкрите мурування (у радянські часи пофарбований), декорувались під руст на рівні перших 1,5 поверхів. Масивний тамбур і карниз з аттиками надавали всій композиції монументальних форм. Зруйнована у 2005 році заради будівництва офісного центру». Світлина й цитата з видання: Третяк К. Фантоми історичних ансамблів Києва. Зруйновані, відновлені і призабуті памʼятки. Упорядники: А. Осьмак, А. Сєриков. Бібліотека журналу «Памʼятки України». Книга 180. Київ – Варшава: Concordia; Памʼятки України; Фундація академіка Петра Тронька, 2025. С. 67. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv

Поддержка украинских беженцев в Израиле: DISCO UKRAЇNA проведёт «валентиновскую вечеринку» в Тель-Авиве — 13 февраля 2026 💞🪩🇺🇦🇮🇱 13 февраля в центре Тель-Авива состоится специальный выпуск DISCO UKRAЇNA — Be My Valentine. Это украинская вечеринка по формату, музыке и атмосфере — событие для «украинского сообщества», и при этом открытое для всех желающих, кто хочет провести вечер в живой, тёплой и объединяющей компании. Социальная составляющая заложена в мероприятие с самого начала. Уже на этапе покупки билетов гости смогут поддержать украинских беженцев в Израиле, профинансировав льготные билеты для украинских беженцев, оказавшихся в стране из-за войны. Инициатива реализуется в сотрудничестве с организацией ASSAF. Часть дохода от вечера будет направлена на поддержку волонтёрских инициатив в Украине. 🎶 В программе — 100% украинская музыка: актуальные хиты, любимые треки прошлых лет и оригинальные ремиксы. За пультом: • DJ RAZME — резидент DISCO UKRAЇNA • DJ SAMSO — дебют на вечеринке Формат вечера включает танцы у DJ-пульта, общение во дворе, коктейли у бара и свободное перемещение между зонами. 🗣 Цитата от организаторов DISCO UKRAЇNA: DISCO UKRAЇNA — это вечеринка для всего «украинского сообщества». Танцы у DJ-пульта, общение во дворе, коктейли у бара. Пары, друзья, новые знакомства и просто хорошая компания. Все вместе. В одном ритме. 🕺 После 23:00 — бесплатное продолжение клубной вечеринки. 👉 Все подробности — в статье НАновости: https://nikk.agency/be-my-valentine/ НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

#історія #постаті Бенджамін Франклін: Людина, яка приборкала блискавку та британську корону. Якщо хтось і втілює поняття «self-made man», то це Бенджамін Франклін. 17 січня 1706 року народився хлопець, який пройшов шлях від п'ятнадцятої дитини бідного миловара до головного інтелектуала Нового Світу. Він ніколи не був президентом США, але зробив для цієї країни більше, ніж більшість тих, хто обіймав посаду в Овальному кабінеті. 🇺🇸🧤 Франклін був справжнім генієм багатозадачності. Поки тогочасні вчені сперечалися про природу електрики, Бенджамін просто запустив повітряного змія в грозу. Результат? Винахід громовідводу, який врятував тисячі будинків від пожеж. Він також подарував світу біфокальні окуляри, піч Франкліна та навіть першу в Америці публічну бібліотеку. Його мозок працював у режимі вічного двигуна: він вивчав Гольфстрім, реформував пошту та писав афоризми про те, що «час — це гроші». ⚡👓 Іронія постаті Франкліна в тому, що цей витончений дипломат і науковець був надзвичайно приземленою людиною. Він обожнював розіграші та містифікації. Наприклад, у своєму «Альманаху бідного Річарда» він з такою впевненістю давав поради щодо економії та працьовитості, що вся Америка почала жити за його цитатами. Проте сам Бенджамін не був аскетом — він любив хороше вино, жіноче товариство та інтелектуальні дуелі в паризьких салонах, де він, як посол, буквально «закохав» Францію в американську революцію. 🍷🇫🇷 Критично дивлячись на його політичну вагу, варто визнати: Франклін був єдиним із «батьків-засновників», хто підписав усі три найважливіші документи США: Декларацію незалежності, Конституцію та Версальський мирний договір. Він був майстром компромісу. Коли делегати Конституційного конвенту заходили в глухий кут, саме 81-річний Франклін своїми жартами та мудрістю гасив конфлікти, не даючи молодій державі розвалитися ще до народження. 📜⚖️ Він помер у 84 роки, залишивши по собі не лише державу та винаходи, а й чітку інструкцію, як бути корисною людиною. Франклін довів, що справжній аристократизм — це не походження, а розум і здатність служити суспільству. І хоча він дивиться на нас із 100-доларової купюри, його справжній капітал — це ідея про те, що знання та праця здатні змінити світ швидше за будь-яку армію. 💸💡

Про всяк випадок нагадаю — для тих, у кого коротка памʼять. 28 лютого 2014 року. Олександр Турчинов проводить засідання РНБО. У залі - ключові державні керівники та силовий блок країни. На порядку денному - введення воєнного стану та силова оборона Криму. Момент істини. Момент, коли потрібно було чинити опір. За введення воєнного стану проголосувала лише одна людина - тодішній спікер Верховної Ради, виконувач обовʼязків президента України Олександр Турчинов. Усі інші - не підтримали, промовчали, відмовилися брати відповідальність. І для повної картини - цитата зі стенограми. Слова Юлії Тимошенко: «Жоден танк не повинен виїхати з казарми, жоден солдат не повинен підняти зброю, тому що це означатиме програш. Ніякого воєнного стану та активізації наших військ! Ми маємо стати найбільш мирною нацією на планеті, просто поводитися, як голуби миру».

«Doré Chee» — живое музыкальное путешествие, где украинское слово встречается с трип-хопом, прог-грувом, этникой и импровизацией. Хайфа, Иерусалим и Тель-Авив — январь 2026 Программа исполняется на украинском языке. После почти двухлетней паузы Doré Chee (до речі) возвращаются на сцену — без долгих анонсов и громких заявлений. Решение возникло почти спонтанно — как внутренняя необходимость снова говорить со сцены языком музыки и поэзии. «Решение получилось спонтанным — без долгих анонсов, буквально за неделю до концерта. Во многом нас подтолкнуло и то, что продолжает происходить в Украине. Поэтому часть средств от концерта пойдёт на поддержку детского фонда в Украине — “Корпорація монстрів”.» Это не просто серия концертов. Это живое музыкальное путешествие, где украинское слово встречается с трип-хопом, прог-грувом, этникой и импровизацией — и становится частью ритма, а не “декорацией” поверх музыки. 📍 Даты и города: 🎶 15 января — Хайфа, Podval (OM x PODVAL) Двери: 19:30 | Начало: 20:00 🎶 17 января — Иерусалим, Besarabia Двери: 20:00 | Начало: 20:30 🎶 5 марта — Тель-Авив, Levontin 7 Что это за проект Doré Chee (до речі) Doré Chee (до речі) — израильский экспериментальный литературно-этнографический проект на стыке прог-грува, трип-хопа, этнических тембров, поэзии и импровизации. Но в реальности это звучит не как набор жанров, а как единая форма, где музыка и текст держатся вместе и работают на одно состояние. Почему они говорят «литературно-этнографический» «Литературный» — потому что в центре стоит поэзия. Не как украшение и не как цитата, а как смысловой мотор всей программы. «Этнографический» — потому что важен не только язык, но и культурный слой: интонации, звучание украинского слова, отзвуки традиции, память, которая слышна даже в паузах. Это не академическая этнография, а сцена, где культура слышна, а не объясняется. Импровизация и принцип «здесь и сейчас» У проекта принципиально важна импровизация. Есть каркас программы, но внутри она каждый раз собирается заново: меняются акценты, темп, длина инструментальных фрагментов, то, как ложится текст. Отсюда их формула: это музыка, которая существует здесь и сейчас — и второй раз в точности не случится. Поэзия Павла Тычины — основа программы В центре концертной программы — поэзия раннего Павла Тычины. Павло Тычина (1891–1967) — один из самых известных украинских поэтов XX века. Его ранняя лирика считается особенно сильной: музыкальная по ритму, образная, местами авангардная по звучанию. Позднее его биография и творчество стали более противоречивыми из-за советского политического контекста и официальных ролей, но ранние тексты живут отдельно — к ним возвращаются, их переосмысляют, и они органично ложатся на современную музыкальную форму, потому что внутри них уже есть напряжение и ритм. Состав Doré Chee Zhenja Shmuter — вокал Angelina Blumenfeld — бэк-вокал Sergey Engel — бас-гитара Anatoliy Magdalinsky — барабаны Ilya Mazya — дудук Farhod Miralimov — пианино / клавишные Участники проекта также известны по коллективам «Модель для сборки», «Шум», «Аусвайс» и другим. Этот разный опыт хорошо слышен в их звуке — Doré Chee не укладывается в один жанр и не стремится к этому. ❓ Вопрос к аудитории: Для вас концерт — это прежде всего музыка, слово или то редкое состояние, когда они совпадают и начинают работать вместе? 📖 Полный материал о проекте — здесь: https://news.nikk.co.il/dore-chee/ #DoréChee #доречі #украинскаяпоэзия #ПавлоТычина #культураИзраиля #украинцывизраиле #живойконцерт #трипхоп #проггрув #этника #импровизация НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881