• Гарні новини для поціновувачів українського фентезі - трилогія Дерев'янко отримає перевидання у видавництві Старого Лева 💜
    #анонс #фентезі #українська_література #літературний_флюгер
    Гарні новини для поціновувачів українського фентезі - трилогія Дерев'янко отримає перевидання у видавництві Старого Лева 💜 #анонс #фентезі #українська_література #літературний_флюгер
    Love
    Like
    7
    1коментарів 830переглядів
  • "...Сучасна українська література продовжує розвиватися. Особисто мене тішить, що в нас з’являються молоді автори фентезі, книги яких точно заслуговують бути прочитаними. Також тішить, що за авторів-початківців все частіше беруться різні українські видавництва, і вони все більше випускають фантастику. Сьогодні ми якраз поговоримо про фентезійний роман «Вовчі землі» студентки з Житомира Наталії Заруднюк, яке вийшло у видавництві «Віхола». У різних відгуках та рецензіях цей твір часто порівнюють з «Відьмаком» Сапковського, та й сама авторка робить посилання на ці твори, тому як мінімум через це вже варто звернути увагу на цю книгу. Але прочитавши ї я одночасно погоджуюся з цим твердженням і ні. А чому і як таке виходить, читайте в матеріалі нижче..."

    https://itc.ua/ua/articles/vovchi-zemli-nataliyi-zarudnyuk-ukrayinsky...
    "...Сучасна українська література продовжує розвиватися. Особисто мене тішить, що в нас з’являються молоді автори фентезі, книги яких точно заслуговують бути прочитаними. Також тішить, що за авторів-початківців все частіше беруться різні українські видавництва, і вони все більше випускають фантастику. Сьогодні ми якраз поговоримо про фентезійний роман «Вовчі землі» студентки з Житомира Наталії Заруднюк, яке вийшло у видавництві «Віхола». У різних відгуках та рецензіях цей твір часто порівнюють з «Відьмаком» Сапковського, та й сама авторка робить посилання на ці твори, тому як мінімум через це вже варто звернути увагу на цю книгу. Але прочитавши ї я одночасно погоджуюся з цим твердженням і ні. А чому і як таке виходить, читайте в матеріалі нижче..." https://itc.ua/ua/articles/vovchi-zemli-nataliyi-zarudnyuk-ukrayinskyj-vidmak-retsenziya-itc-ua/
    ITC.UA
    «Вовчі землі» Наталії Заруднюк: український «Відьмак»? Рецензія ITC.ua
    Сучасна українська література продовжує розвиватися. Особисто мене тішить, що в
    Like
    Love
    7
    385переглядів
  • Критикиня та книжкова оглядачка Олена Лисенко впевнена: класика може бути захопливою та несподіваною. Тому в цій добірці для ШоТам спробує зруйнувати поширений міф про те, що класична література — це лише складні для сприйняття тексти чи нудні історії, які нас змушували читати у школі.

    Ці три романи — шанс подивитися на класику по-новому: як на джерело задоволення та інтелектуальної насолоди від несподіваних сюжетних поворотів і блискучої мови авторів. Ідеї, персонажі та почуття, які можна знайти в цих книжках, резонують з нашою реальністю, тому ці твори і вважають класикою.
    За посиланням огляд на "Невеличка драма" В. Підмогильний, "Доктор Серафікус" В. Домонтович, "Майстер корабля" Ю. Яновський
    https://shotam.info/nenudna-klasyka-1920-kh-persha-zakokhanist-roman-...
    #літературний_флюгер #класика #українська_література
    Критикиня та книжкова оглядачка Олена Лисенко впевнена: класика може бути захопливою та несподіваною. Тому в цій добірці для ШоТам спробує зруйнувати поширений міф про те, що класична література — це лише складні для сприйняття тексти чи нудні історії, які нас змушували читати у школі. Ці три романи — шанс подивитися на класику по-новому: як на джерело задоволення та інтелектуальної насолоди від несподіваних сюжетних поворотів і блискучої мови авторів. Ідеї, персонажі та почуття, які можна знайти в цих книжках, резонують з нашою реальністю, тому ці твори і вважають класикою. За посиланням огляд на "Невеличка драма" В. Підмогильний, "Доктор Серафікус" В. Домонтович, "Майстер корабля" Ю. Яновський https://shotam.info/nenudna-klasyka-1920-kh-persha-zakokhanist-roman-na-kyivskomu-pliazhi-ta-supernytstvo-druziv/ #літературний_флюгер #класика #українська_література
    SHOTAM.INFO
    Ненудна класика 1920-х: перша закоханість, роман на київському пляжі та суперництво друзів
    Літературна критикиня та книжкова оглядачка Олена Лисенко впевнена: класика може бути захопливою та несподіваною. Тому в цій добірці для ШоТам спробує зруйнувати поширений міф про те, що класична література — це лише складні для сприйняття тексти чи нудні історії, які нас змушували читати у школі. Ці три романи — шанс подивитися на класику по-новому: як […]
    Like
    Love
    5
    4коментарів 1Kпереглядів
  • 25 лютого 1871 року народилася Леся Українка — славетна поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка, при народженні Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем цілого народу.

    Народилася у Новограді-Волинському (нині Звягель) в родині дійсного статського радника, мецената, члена «Старої громади» Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки).

    Лариса була другою із шести дітей Косачів. Батько і мати Лесі походили зі шляхти: Петро Косач – із заможного українсько-козацького шляхетства, яке мало власний герб і після ліквідації Гетьманщини отримало права російського дворянства, а Олена Пчілка – із роду Драгоманових, що належав до козацької старшини.

    Навчання отримала переважно домашнє. Спочатку навчалася за програмою матері (Олена Пчілка взагалі принципово до 5-го класу вчила своїх дітей вдома, українською мовою, остерігаючись, щоб російська школа їх не зіпсувала), пізніше окремі вчителі приходили до неї додому, бо через туберкульоз кісток, який діагностували в десятилітньому віці, Леся тривалий час була прикутою до ліжка.

    Попри це, Леся Українка досконало вивчила з десяток мов, серед яких були французька (французькою володіла краще, ніж російською), німецька, англійська, італійська, польська, болгарська, а також латина і грецька. В Єгипті почала вчити іспанську. Перекладала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. У 19 років написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів».

    Через хворобу Леся Українка об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму, в Ялті. Любила бувати в театрі та опері (відвідала майже всі найкращі європейські театри), прекрасно розбиралася в європейському мистецтві, скрізь записувалася до найкращих бібліотек, цікавилась новинками літератури та науковими працями. Критикувала «народництво» і всіляко просувала європейські тенденції в українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській літературі.

    Леся Українка разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями мала величезний вплив на розвиток феміністичної течії в українській літературі. Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді і незалежні, що для того часу було абсолютним викликом, особливо на теренах російської імперії. Друкувалася на сторінках започаткованого в 1887 році жіночого альманаху «Перший вінок», біля витоків якого стояли Наталя Кобринська та Олена Пчілка. Підтримувала емансипацію та жіночі рухи, які виступали за більші можливості для жіночої самореалізації.

    У 1888 році разом з братом Михайлом стала співорганізатором літературного гуртка української молоді «Плеяда». Серед членів гуртка були Людмила Старицька, Володимир Самійленко, Іван Стешенко, Агатангел Кримський, Максим Славінський, Олександр Черняхівський та інші.

    Леся не лише писала власні твори, але й активно займалася перекладами, адаптуючи європейську класику до українського читача. На той час українська література, яка була переважно сконцентрована на зображенні села, зіткнулася з проблемою нестачі слів для збільшення образності. Тому українська інтелігенція взялася за модернізацію української мови. Зокрема, Лесі Українці ми завдячуємо слів «промінь», «напровесні», Олена Пчілка ввела в лексикон українців слова «палкий», «мистецтво», «переможець», «нестяма», а Михайло Старицький подарував нам такі слова, як «мрія», «майбутнє», «байдужість», «завзяття», «темрява», «страдниця» та ін.

    Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною. Іван Франко назвав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

    Останні роки прожила в Єгипті та різних містах Грузії, куди переводили по службі її чоловіка, Климента Квітку. Померла 1 серпня 1913 року в грузинському селищі Сурамі – виснажені хворобою, у неї відмовили нирки. Похована у Києві на Байковому кладовищі біля батька та брата Михайла. До кладовища труну з тілом Лесі Українки несли шестеро жінок.
    25 лютого 1871 року народилася Леся Українка — славетна поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка, при народженні Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем цілого народу. Народилася у Новограді-Волинському (нині Звягель) в родині дійсного статського радника, мецената, члена «Старої громади» Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки). Лариса була другою із шести дітей Косачів. Батько і мати Лесі походили зі шляхти: Петро Косач – із заможного українсько-козацького шляхетства, яке мало власний герб і після ліквідації Гетьманщини отримало права російського дворянства, а Олена Пчілка – із роду Драгоманових, що належав до козацької старшини. Навчання отримала переважно домашнє. Спочатку навчалася за програмою матері (Олена Пчілка взагалі принципово до 5-го класу вчила своїх дітей вдома, українською мовою, остерігаючись, щоб російська школа їх не зіпсувала), пізніше окремі вчителі приходили до неї додому, бо через туберкульоз кісток, який діагностували в десятилітньому віці, Леся тривалий час була прикутою до ліжка. Попри це, Леся Українка досконало вивчила з десяток мов, серед яких були французька (французькою володіла краще, ніж російською), німецька, англійська, італійська, польська, болгарська, а також латина і грецька. В Єгипті почала вчити іспанську. Перекладала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. У 19 років написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Через хворобу Леся Українка об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму, в Ялті. Любила бувати в театрі та опері (відвідала майже всі найкращі європейські театри), прекрасно розбиралася в європейському мистецтві, скрізь записувалася до найкращих бібліотек, цікавилась новинками літератури та науковими працями. Критикувала «народництво» і всіляко просувала європейські тенденції в українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській літературі. Леся Українка разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями мала величезний вплив на розвиток феміністичної течії в українській літературі. Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді і незалежні, що для того часу було абсолютним викликом, особливо на теренах російської імперії. Друкувалася на сторінках започаткованого в 1887 році жіночого альманаху «Перший вінок», біля витоків якого стояли Наталя Кобринська та Олена Пчілка. Підтримувала емансипацію та жіночі рухи, які виступали за більші можливості для жіночої самореалізації. У 1888 році разом з братом Михайлом стала співорганізатором літературного гуртка української молоді «Плеяда». Серед членів гуртка були Людмила Старицька, Володимир Самійленко, Іван Стешенко, Агатангел Кримський, Максим Славінський, Олександр Черняхівський та інші. Леся не лише писала власні твори, але й активно займалася перекладами, адаптуючи європейську класику до українського читача. На той час українська література, яка була переважно сконцентрована на зображенні села, зіткнулася з проблемою нестачі слів для збільшення образності. Тому українська інтелігенція взялася за модернізацію української мови. Зокрема, Лесі Українці ми завдячуємо слів «промінь», «напровесні», Олена Пчілка ввела в лексикон українців слова «палкий», «мистецтво», «переможець», «нестяма», а Михайло Старицький подарував нам такі слова, як «мрія», «майбутнє», «байдужість», «завзяття», «темрява», «страдниця» та ін. Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною. Іван Франко назвав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Останні роки прожила в Єгипті та різних містах Грузії, куди переводили по службі її чоловіка, Климента Квітку. Померла 1 серпня 1913 року в грузинському селищі Сурамі – виснажені хворобою, у неї відмовили нирки. Похована у Києві на Байковому кладовищі біля батька та брата Михайла. До кладовища труну з тілом Лесі Українки несли шестеро жінок.
    Love
    1
    383переглядів
  • І додатком до попередньої добірки - персонажі В. Підмогильного тепер прикрашають Подол ♥️

    Тож наступного разу як будуть гуляти Верхнім валом можете привітатись зі сучасним Степаном з "Міста".

    https://shotam.info/na-vulytsiakh-kyieva-z-iavylys-iliustratsii-do-ro...

    #літературний_флюгер #мистецтво #українська_література
    І додатком до попередньої добірки - персонажі В. Підмогильного тепер прикрашають Подол ♥️ Тож наступного разу як будуть гуляти Верхнім валом можете привітатись зі сучасним Степаном з "Міста". https://shotam.info/na-vulytsiakh-kyieva-z-iavylys-iliustratsii-do-romanu-misto-valer-iana-pidmohylnoho/ #літературний_флюгер #мистецтво #українська_література
    SHOTAM.INFO
    На вулицях Києва зʼявились ілюстрації до роману «Місто» Валер’яна Підмогильного
    На вулицях Києва розмістили ілюстрації до роману Валер’яна Підмогильного «Місто». Художник Максим Павлюк створював ці роботи, коли досліджував столицю у свій перший рік життя в ній — так само, як головний герой книги Степан Радченко. Про це повідомляє видавництво «Основи». «Відчуття Степана перегукувалися з особистими переживаннями Максима. Він ніби “приміряв” на себе історію героя, жив […]
    Love
    Like
    5
    787переглядів
  • #особистості
    25 лютого 1871 року народилася Леся Українка — славетна поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка, при народженні Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем цілого народу.

    Народилася у Новограді-Волинському (нині Звягель) в родині дійсного статського радника, мецената, члена «Старої громади» Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки).

    Лариса була другою із шести дітей Косачів. Батько і мати Лесі походили зі шляхти: Петро Косач – із заможного українсько-козацького шляхетства, яке мало власний герб і після ліквідації Гетьманщини отримало права російського дворянства, а Олена Пчілка – із роду Драгоманових, що належав до козацької старшини.

    Навчання отримала переважно домашнє. Спочатку навчалася за програмою матері (Олена Пчілка взагалі принципово до 5-го класу вчила своїх дітей вдома, українською мовою, остерігаючись, щоб російська школа їх не зіпсувала), пізніше окремі вчителі приходили до неї додому, бо через туберкульоз кісток, який діагностували в десятилітньому віці, Леся тривалий час була прикутою до ліжка.

    Попри це, Леся Українка досконало вивчила з десяток мов, серед яких були французька (французькою володіла краще, ніж російською), німецька, англійська, італійська, польська, болгарська, а також латина і грецька. В Єгипті почала вчити іспанську. Перекладала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. У 19 років написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів».

    Через хворобу Леся Українка об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму, в Ялті. Любила бувати в театрі та опері (відвідала майже всі найкращі європейські театри), прекрасно розбиралася в європейському мистецтві, скрізь записувалася до найкращих бібліотек, цікавилась новинками літератури та науковими працями. Критикувала «народництво» і всіляко просувала європейські тенденції в українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській літературі.

    Леся Українка разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями мала величезний вплив на розвиток феміністичної течії в українській літературі. Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді і незалежні, що для того часу було абсолютним викликом, особливо на теренах російської імперії. Друкувалася на сторінках започаткованого в 1887 році жіночого альманаху «Перший вінок», біля витоків якого стояли Наталя Кобринська та Олена Пчілка. Підтримувала емансипацію та жіночі рухи, які виступали за більші можливості для жіночої самореалізації.

    У 1888 році разом з братом Михайлом стала співорганізатором літературного гуртка української молоді «Плеяда». Серед членів гуртка були Людмила Старицька, Володимир Самійленко, Іван Стешенко, Агатангел Кримський, Максим Славінський, Олександр Черняхівський та інші.

    Леся не лише писала власні твори, але й активно займалася перекладами, адаптуючи європейську класику до українського читача. На той час українська література, яка була переважно сконцентрована на зображенні села, зіткнулася з проблемою нестачі слів для збільшення образності. Тому українська інтелігенція взялася за модернізацію української мови. Зокрема, Лесі Українці ми завдячуємо слів «промінь», «напровесні», Олена Пчілка ввела в лексикон українців слова «палкий», «мистецтво», «переможець», «нестяма», а Михайло Старицький подарував нам такі слова, як «мрія», «майбутнє», «байдужість», «завзяття», «темрява», «страдниця» та ін.

    Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною. Іван Франко назвав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

    Останні роки прожила в Єгипті та різних містах Грузії, куди переводили по службі її чоловіка, Климента Квітку. Померла 1 серпня 1913 року в грузинському селищі Сурамі – виснажені хворобою, у неї відмовили нирки. Похована у Києві на Байковому кладовищі біля батька та брата Михайла. До кладовища труну з тілом Лесі Українки несли шестеро жінок.
    #особистості 25 лютого 1871 року народилася Леся Українка — славетна поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка, при народженні Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем цілого народу. Народилася у Новограді-Волинському (нині Звягель) в родині дійсного статського радника, мецената, члена «Старої громади» Петра Косача та Ольги Драгоманової-Косач (письменниці Олени Пчілки). Лариса була другою із шести дітей Косачів. Батько і мати Лесі походили зі шляхти: Петро Косач – із заможного українсько-козацького шляхетства, яке мало власний герб і після ліквідації Гетьманщини отримало права російського дворянства, а Олена Пчілка – із роду Драгоманових, що належав до козацької старшини. Навчання отримала переважно домашнє. Спочатку навчалася за програмою матері (Олена Пчілка взагалі принципово до 5-го класу вчила своїх дітей вдома, українською мовою, остерігаючись, щоб російська школа їх не зіпсувала), пізніше окремі вчителі приходили до неї додому, бо через туберкульоз кісток, який діагностували в десятилітньому віці, Леся тривалий час була прикутою до ліжка. Попри це, Леся Українка досконало вивчила з десяток мов, серед яких були французька (французькою володіла краще, ніж російською), німецька, англійська, італійська, польська, болгарська, а також латина і грецька. В Єгипті почала вчити іспанську. Перекладала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. У 19 років написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Через хворобу Леся Українка об’їздила всю Європу, довгий час жила в Італії та Єгипті, три роки прожила в Криму, в Ялті. Любила бувати в театрі та опері (відвідала майже всі найкращі європейські театри), прекрасно розбиралася в європейському мистецтві, скрізь записувалася до найкращих бібліотек, цікавилась новинками літератури та науковими працями. Критикувала «народництво» і всіляко просувала європейські тенденції в українську культуру, стала однією з провісників модернізму в українській літературі. Леся Українка разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями мала величезний вплив на розвиток феміністичної течії в українській літературі. Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді і незалежні, що для того часу було абсолютним викликом, особливо на теренах російської імперії. Друкувалася на сторінках започаткованого в 1887 році жіночого альманаху «Перший вінок», біля витоків якого стояли Наталя Кобринська та Олена Пчілка. Підтримувала емансипацію та жіночі рухи, які виступали за більші можливості для жіночої самореалізації. У 1888 році разом з братом Михайлом стала співорганізатором літературного гуртка української молоді «Плеяда». Серед членів гуртка були Людмила Старицька, Володимир Самійленко, Іван Стешенко, Агатангел Кримський, Максим Славінський, Олександр Черняхівський та інші. Леся не лише писала власні твори, але й активно займалася перекладами, адаптуючи європейську класику до українського читача. На той час українська література, яка була переважно сконцентрована на зображенні села, зіткнулася з проблемою нестачі слів для збільшення образності. Тому українська інтелігенція взялася за модернізацію української мови. Зокрема, Лесі Українці ми завдячуємо слів «промінь», «напровесні», Олена Пчілка ввела в лексикон українців слова «палкий», «мистецтво», «переможець», «нестяма», а Михайло Старицький подарував нам такі слова, як «мрія», «майбутнє», «байдужість», «завзяття», «темрява», «страдниця» та ін. Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною. Іван Франко назвав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві». Останні роки прожила в Єгипті та різних містах Грузії, куди переводили по службі її чоловіка, Климента Квітку. Померла 1 серпня 1913 року в грузинському селищі Сурамі – виснажені хворобою, у неї відмовили нирки. Похована у Києві на Байковому кладовищі біля батька та брата Михайла. До кладовища труну з тілом Лесі Українки несли шестеро жінок.
    Love
    3
    414переглядів 1 Поширень
  • Українська література зараз — це джерело важливої інформації, натхнення та віри. Найприємніше те, що українські письменники пишуть у найрізноманітніших жанрах та торкаються найконтроверсійніших тем. У добірці Vogue.ua – українські книги, які вже стали нашою класикою.

    https://vogue.ua/article/culture/knigi/5-ukrajinskih-knizhok-yaki-var...
    Українська література зараз — це джерело важливої інформації, натхнення та віри. Найприємніше те, що українські письменники пишуть у найрізноманітніших жанрах та торкаються найконтроверсійніших тем. У добірці Vogue.ua – українські книги, які вже стали нашою класикою. https://vogue.ua/article/culture/knigi/5-ukrajinskih-knizhok-yaki-varto-prochitati-yaknayshvidshe-58746.html
    VOGUE.UA
    5 українських книжок, які варто прочитати якнайшвидше
    Українська література зараз — це джерело важливої інформації, натхнення та вір...
    Like
    Love
    2
    285переглядів
  • НАновини‼️: Українська література на івриті: як українська державна програма «Translate Ukraine» 2025 відкриває нові горизонти співпраці культур

    У 2025 році українська державна програма Translate Ukraine 2025 продовжить підтримувати переклад українських творів на іврит, включаючи «Антологію української поезії» (том I), яка охоплює творчість таких класиків, як Григорій Сковорода та Іван Франко.

    Цей проєкт виграв тендер на переклад і видання та був обраний для включення до програми Translate Ukraine 2025. Ізраїльське видавництво Persimmon Books Ltd здійснить переклад, надрукує та поширюватиме твір за рахунок України.

    У рамках Translate Ukraine 2025 заплановано перекласти твори української літератури на 25 мов у 28 країнах світу.

    Окрім того, у 2024 році в Ізраїлі в рамках програми Translate Ukraine були перекладені та видані на івриті кілька творів українських авторів:

    Юрій Андрухович: Роман «Московіада».

    Юрій Винничук: Роман «Танго смерті».

    Ці переклади сприяють зміцненню культурних зв’язків між Ізраїлем і Україною.

    Читайте повністю на сайті:

    https://nikk.ua/uk/ukrainska-literatura-na-ivriti/

    #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #TranslateUkraine #Translation #Culture #Hebrew #UkrainianLiterature
    НАновини‼️: Українська література на івриті: як українська державна програма «Translate Ukraine» 2025 відкриває нові горизонти співпраці культур У 2025 році українська державна програма Translate Ukraine 2025 продовжить підтримувати переклад українських творів на іврит, включаючи «Антологію української поезії» (том I), яка охоплює творчість таких класиків, як Григорій Сковорода та Іван Франко. Цей проєкт виграв тендер на переклад і видання та був обраний для включення до програми Translate Ukraine 2025. Ізраїльське видавництво Persimmon Books Ltd здійснить переклад, надрукує та поширюватиме твір за рахунок України. У рамках Translate Ukraine 2025 заплановано перекласти твори української літератури на 25 мов у 28 країнах світу. Окрім того, у 2024 році в Ізраїлі в рамках програми Translate Ukraine були перекладені та видані на івриті кілька творів українських авторів: Юрій Андрухович: Роман «Московіада». Юрій Винничук: Роман «Танго смерті». Ці переклади сприяють зміцненню культурних зв’язків між Ізраїлем і Україною. Читайте повністю на сайті: https://nikk.ua/uk/ukrainska-literatura-na-ivriti/ #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #TranslateUkraine #Translation #Culture #Hebrew #UkrainianLiterature
    NIKK.UA
    Українська література на івриті: як державна програма "Translate Ukraine" відкриває нові обрії співробітництва культур - Новости Израиля НАновости
    Державна Програма "Translate Ukraine" продовжує підтримувати переклад української літератури різними мовами, включаючи іврит. У 2025 році буде перекладено 81 твір, включаючи антології та твори відомих авторів. - НАНовини Новини Ізраїлю
    462переглядів
  • 25 грудня 1845 року український поет Тарас Григорович Шевченко написав свій знаменитий вірш "Заповіт".
    Цей твір, створений у Переяславі під час важкого періоду хвороби поета, став символом боротьби за свободу та національну гідність українського народу.

    У "Заповіті" Шевченко висловив свої найглибші прагнення до волі, любов до рідного краю та віру в майбутнє України.

    "Заповіт" переписували в десятках і сотнях примірників, передавали з рук у руки, вивчали напам'ять, аж поки твір потрапив на сторінки невеликої збірки, що була надрукована у Лейпцигу 1859 року. Великого поширення він набув під час перевезення тіла Шевченка до України.

    Образ смерті Шевченко використовує не для відчаю, а як символ переродження і заклик до дії.

    "Заповіт" перекладено понад 150 мовами світу, і він залишається одним із найяскравіших зразків української літератури, що надихає мільйони людей у боротьбі за справедливість і незалежність.

    На вірш "Заповіт" було створено численні музичні твори. Найвідомішою є мелодія композитора Гордія Гладкого, написана у 1868 році. Ця музика зробила "Заповіт" популярною піснею серед борців за свободу України:
    https://youtu.be/C6AW0gQcRFo?si=V_4HA16TLxbWGIej

    #українська_література #класика #літературний_флюгер
    25 грудня 1845 року український поет Тарас Григорович Шевченко написав свій знаменитий вірш "Заповіт". Цей твір, створений у Переяславі під час важкого періоду хвороби поета, став символом боротьби за свободу та національну гідність українського народу. У "Заповіті" Шевченко висловив свої найглибші прагнення до волі, любов до рідного краю та віру в майбутнє України. "Заповіт" переписували в десятках і сотнях примірників, передавали з рук у руки, вивчали напам'ять, аж поки твір потрапив на сторінки невеликої збірки, що була надрукована у Лейпцигу 1859 року. Великого поширення він набув під час перевезення тіла Шевченка до України. Образ смерті Шевченко використовує не для відчаю, а як символ переродження і заклик до дії. "Заповіт" перекладено понад 150 мовами світу, і він залишається одним із найяскравіших зразків української літератури, що надихає мільйони людей у боротьбі за справедливість і незалежність. На вірш "Заповіт" було створено численні музичні твори. Найвідомішою є мелодія композитора Гордія Гладкого, написана у 1868 році. Ця музика зробила "Заповіт" популярною піснею серед борців за свободу України: https://youtu.be/C6AW0gQcRFo?si=V_4HA16TLxbWGIej #українська_література #класика #літературний_флюгер
    Тарас Шевченко - Заповіт (Як умру то поховайте...) - Rock Version - Hell Song
    Love
    Like
    15
    1Kпереглядів
  • 💌 Добірка українських книг, які підкорили серця читачів у 2024 році

    ‼️ "Битись не можна відступити" Павла "Паштета" Белянського
    Це автобіографічна та чесна проза, яка розповідає історію людей цивільних професій, які, на початку повномасштабного вторгнення, взяли до рук зброю, щоб захистити свою країну. Читачі зможуть пройти разом з героями шлях від формування підрозділу до перших боїв із ворогом. Штурми, визволення сіл та їхні мешканці, суворий окопний побут, поранення й смерть товаришів, розчарування, втрати й крихке військове щастя — це лише частина того, з чим стикаються герої.

    ‼️"Хеві-метал" Олександра "Фоззі" Сидоренка
    Історія, яка поєднує гумор, драму та рефлексії про сучасне життя. Вона розповідає про те, яким є життя після талант-шоу, коли сувора реальність ставить свої умови. Як самореалізуватися, розпізнати фальш від правди, зберегти взаємини, не зрадити собі і зробити правильний вибір.

    ‼️"Драбина" Євгенії Кузнєцової
    Витончена і символічна проза про пошук себе, мрії та подолання перешкод. Це історія про знайомий кожному досвід вимушеного спільного проживання рідних людей, різних за характером і віком, кожен з яких по-своєму переживає війну на відстані.

    #що_почитати #українська_література #сучукрліт #літературний_флюгер
    💌 Добірка українських книг, які підкорили серця читачів у 2024 році ‼️ "Битись не можна відступити" Павла "Паштета" Белянського Це автобіографічна та чесна проза, яка розповідає історію людей цивільних професій, які, на початку повномасштабного вторгнення, взяли до рук зброю, щоб захистити свою країну. Читачі зможуть пройти разом з героями шлях від формування підрозділу до перших боїв із ворогом. Штурми, визволення сіл та їхні мешканці, суворий окопний побут, поранення й смерть товаришів, розчарування, втрати й крихке військове щастя — це лише частина того, з чим стикаються герої. ‼️"Хеві-метал" Олександра "Фоззі" Сидоренка Історія, яка поєднує гумор, драму та рефлексії про сучасне життя. Вона розповідає про те, яким є життя після талант-шоу, коли сувора реальність ставить свої умови. Як самореалізуватися, розпізнати фальш від правди, зберегти взаємини, не зрадити собі і зробити правильний вибір. ‼️"Драбина" Євгенії Кузнєцової Витончена і символічна проза про пошук себе, мрії та подолання перешкод. Це історія про знайомий кожному досвід вимушеного спільного проживання рідних людей, різних за характером і віком, кожен з яких по-своєму переживає війну на відстані. #що_почитати #українська_література #сучукрліт #літературний_флюгер
    Love
    Like
    7
    2Kпереглядів
Більше результатів