#історія #особистості
🖋️ Батько Реалізму: Гюстав Флобер — Майстер бездоганного стилю.
Сьогодні, 12 грудня, ми відзначаємо день народження одного з найвпливовіших письменників XIX століття, французького класика, майстра літературного реалізму — Гюстава Флобера (Gustave Flaubert, 1821–1880). Його внесок у світову прозу є фундаментальним, а його твори — еталоном стилістичної досконалості.

1. Головний Шедевр: «Мадам Боварі» (1856)
Це, без сумніву, найвідоміший твір Флобера і один із ключових романів світового реалізму. Роман розповідає трагічну історію Емми Боварі, яка, прагнучи романтичних ідеалів, не знаходить щастя у провінційному шлюбі. Флобер досконало застосував метод «безособового письма» (або об'єктивного оповідання), де автор не висловлює своєї думки, а лише фіксує події та психологічні стани персонажів. 🤯

2. Судовий Процес і Сенсація:
Вихід роману «Мадам Боварі» викликав гучний скандал. Французька влада звинуватила Флобера в «образі суспільної моралі» та «зневазі релігії». Судовий процес 1857 року став сенсацією. Хоча письменника врешті-решт виправдали, скандал лише підвищив інтерес до роману, закріпивши за Флобером репутацію літературного новатора та борця за свободу творчості.

3. Принцип «Le Mot Juste» (Точне Слово):
Флобер був одержимий ідеєю досконалого стилю. Він виснажливо працював над кожним реченням, шукаючи «єдине, необхідне і точне слово». За легендою, він міг годинами шукати ідеальне дієслово чи епітет. Ця його маніакальна увага до форми і стилю зробила його творчість зразком для наступних поколінь письменників. ✍️

4. Інші Знакові Твори:
Крім «Мадам Боварі», до його спадщини належать такі значущі романи, як «Виховання почуттів» (психологічна хроніка покоління) та «Саламбо» (екзотична історична драма про Карфаген).
Гюстав Флобер залишається класиком, чия філігранна робота зі словом та глибоке проникнення у психологію людини змінили вектор розвитку європейської літератури.

Елегантна класика, яка поєднує комфорт взуття barefoot і сучасний стиль крою, мають зручний підбор 7,5 см

▫️Новинка в наявності▫️
ТА 11361-11365
Демісезонні ботфорти з анатомічним мисом barefoot
Мають носик анатомічної форми
Колір: Чорний
Матеріал: Натуральна шкіра
Всередині: ворсистий фліс по всій довжині
Блискавка до середини
Висота від п'яти: 50,5 см
Підбор - 7,5 см
Матеріал підошви: Термопластична гума (TR)
На середню та більш вузьку ніжку
Виробництво -Україна (Харків)

У разі відсутності розміру в наявності доступні під замовлення

36= 23 см
37= 23,5 см
38= 24,3 см
39= 24,8 см
40= 26 см
41= 26,5 см

заміри зроблені за фактом примірки на ніжку

Обхват гомілки/верху
36 до 38,5 см/ до 39 см
37 до 39 см/ до 39,5 см
38 до 39,5 см/ до 40 см
39 до 40,5 см/ до 41 см
40 до 41 см/ до 41,5 см
41 до 41,5 см/ до 42 см

4150 грн

🥰 ПІДПИСУЙТЕСЬ ✅✅✅

#історія #особистості
📚 Голос Америки: Народження Марка Твена (1835–1910).
Сьогодні, 30 листопада, ми відзначаємо день народження великого американського письменника, гумориста, сатирика та філософа — Семюеля Ленгхорна Клеменса, більш відомого світові під псевдонімом Марк Твен. Його твори не просто розважали, а й формували уявлення про американську ідентичність, критикуючи суспільство з гострим гумором.

Життя як пригода 🛶

Марк Твен народився у Флориді, штат Міссурі, у 1835 році, і його дитинство, проведене на берегах річки Міссісіпі, стало невичерпним джерелом натхнення для його майбутніх творів. Він працював лоцманом на пароплаві (звідки, ймовірно, і походить його псевдонім «Марк Твен», що означає «мірка два» — безпечна глибина для судноплавства), друкарем, шукачем срібла і журналістом. Кожен з цих досвідів збагачував його багатий внутрішній світ та дозволяв тонко розуміти людську природу.

Класика світової літератури 📖

Найбільшу славу Марку Твену принесли його романи про пригоди хлопчаків на Міссісіпі:
«Пригоди Тома Сойєра» (1876) — історія про веселого, винахідливого хлопчика, який живе у вигаданому містечку Сент-Пітерсберг.
«Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884) — шедевр, який багато хто вважає «великим американським романом». Ця книга, написана від імені втікача Гека, глибоко досліджує теми расизму, свободи та морального вибору, за що неодноразово піддавалася критиці та заборонам.

Гумор, сатира та мудрість

Твен був майстром гумору та сатири. Його гострий розум дозволяв висміювати лицемірство, дурість та соціальну несправедливість. Він не боявся критикувати політиків, релігійні установи та усталені догми. Його афоризми та цитати досі актуальні та широко використовуються.
«Ніколи не кажіть правди людям, які її не гідні», «Класика — це те, що кожен хвалить, але ніхто не читає» — це лише кілька прикладів його проникливості.
Марк Твен помер у 1910 році, залишивши після себе величезний доробок, який продовжує впливати на літературу та культуру всього світу. Він — це сама Америка, з її суперечностями, мріями та нескінченними можливостями. ✨

#історія #особистості
Ставка, що стала прощанням: фінальний акорд Джона Леннона 🎤🌟
28 листопада 1974 року в нью-йоркському «Медісон-сквер-гарден» глядачі стали свідками історичного моменту, про який тоді ще ніхто не здогадувався. На сцені, як гість, з’явився Джон Леннон, завершивши свою концертну кар'єру на найвищій ноті.
Це сталося завдяки… парі. Того року Елтон Джон допомагав Леннону записувати альбом Walls and Bridges і заявив, що трек «Whatever Gets You thru the Night» стовідсотково стане хітом №1 у США. Скептичний Леннон погодився: якщо пісня очолить чарти, він приєднається до Елтона на сцені. Пісня не просто стала хітом, а й справді досягла вершини Billboard Hot 100.
Леннон, що перебував тоді у стані «Втрачених вихідних» (півтора року розлуки з Йоко Оно), дотримав слова. Його поява була цілковитим сюрпризом для публіки. Разом із Елтоном Джоном вони виконали три пісні:
* «Whatever Gets You thru the Night» (їхній спільний хіт).
* «Lucy in the Sky with Diamonds» (Леннон раніше брав участь у записі кавер-версії цієї пісні Елтоном).
* «I Saw Her Standing There» (класика The Beatles, яку Леннон переробив у «I Saw Him Standing There»).
Енергія тієї ночі була неймовірною, але, на жаль, цей тріумфальний вихід виявився останнім для Леннона на професійній сцені. Через шість років його трагічно вбили, перетворивши той спонтанний концертний виступ на незаплановане, але досконале, прощання з музичною сценою. 🎶🎸

День супу гаспачо
День супу гаспачо (Gazpacho Soup Day) – жартівливе й філософське свято, трохи кулінарне також. Щороку 25 листопада шанувальники британського науково-фантастичного серіалу «Red Dwarf» по всьому світу відзначають незвичайне й трохи курйозне свято — Gazpacho Soup Day, тобто День супу гаспачо. Але не поспішайте шукати в цьому дні лише кулінарний сенс: за ним ховається ціла історія ганьби, помилки й самопізнання одного з героїв культового шоу.

Як усе почалося: «Інцидент із гаспачо»
Історія цього дня бере початок у вигаданому 2180 році на борту шахтарського космічного корабля Red Dwarf, коли Арнольд Дж. Ріммер — самозакоханий, але абсолютно непристосований офіцер — вперше отримав запрошення повечеряти за Капітанським столом.


Під час вечері йому подали гаспачо — і Ріммер, не знаючи, що цей суп традиційно подається холодним, обурився і наказав офіціанту повернути страву на кухню, щоби її «підігріли». У відповідь весь офіцерський склад вибухнув сміхом. І хоч, здавалось би, дрібниця — для Ріммера це стало доленосним моментом ганьби, який, на його думку, зруйнував його кар’єру.

Згодом, вже після своєї смерті, Ріммер (у вигляді голограми) назвав «гаспачо» своїми останніми словами.

Що символізує День супу гаспачо?
На перший погляд, День супу гаспачо — просто жарт серед фанатів, у ньому закладено кілька глибших сенсів:

Сміливість визнавати свої помилки
Нездатність рухатися далі через дрібну образу
Невігластво, замасковане під гордість
Іронія життя, де дрібна помилка може стати «великою трагедією» — але лише в наших очах
Як відзначають День супу гаспачо?
Попри своє жартівливе походження, День супу гаспачо має сталу фанатську культуру:

Приготуйте гаспачо
Звісно, гаспачо — це справжній іспанський холодний суп з томатів, огірків, перцю, часнику та оливкової олії. У цей день багато хто готує його вдома й обов’язково подає холодним, як символ правильного вибору!
Перегляньте серію Red Dwarf
Особливо епізод “Me²” першого сезону, в якому згадується Інцидент із гаспачо. Це класика британського гумору і одночасно глибоке психологічне дослідження комплексу меншовартості.
Діліться у соцмережах
Використовуйте хештег #GazpachoSoupDay, викладайте фото своїх супів, косплеї героїв Red Dwarf або просто дотепні цитати на тему невдалих моментів життя.
Обговоріть з друзями
Поговоріть про серіал, про те, як часто ми самі зациклюємося на дрібницях, і як одна ніякова ситуація може роками сидіти у свідомості.
Чому День супу гаспачо відзначати навіть не фанатам?
День супу гаспачо — приклад того, як культура може об’єднати людей через гумор, спільні спогади й іронічне ставлення до життя. Це день, який нагадує нам:

Не варто робити трагедію з дрібниці
Ми всі часом виглядаємо недоречно
Головне — вміння сміятися з себе й іти далі

Агов усім, хто досі думає, що військовий кореспондент — це обов’язково чоловік у камуфляжі з кам’яним обличчям. Це знову я, майбутня військова кореспондентка, і сьогодні хочу поговорити про питання, які мене вже відверто дістали.
От класика жанру:
— «Ти — дівчина? І хочеш туди, де стріляють?»
Так, дівчина. І так, хочу. Моя стать не має нічого спільного з професійним вибором.

— «Але ж це небезпечно! Ти не боїшся?»
Боюся. Але страх — це нормально. Головне, що бажання розповідати правду сильніше за нього.

— «Може, краще щось спокійніше? Редагуй тексти про кроликів!»
Кролики милі. Але світ не зводиться до милих речей. Я хочу показувати його справжнім.

— «А як ти взагалі собі це уявляєш?»
Просто. Як професіонала, який робить свою роботу якісно. Зовнішність тут ні до чого.

— «А рідні дозволяють?»
Я доросла людина. І рішення про своє життя приймаю сама.

— «А як же сім’я, діти?»
Кар’єра не скасовує особисте життя. Все має свій час.

Тож, замість цих запитань, краще спитайте: «Який наступний крок?»
Бо бути військовою кореспонденткою — це не про “дівчину на війні”. Це про людину, яка хоче розповідати правду там, де її найважче почути. 🙃
#журналістика #військовакореспонденція #журналістка

🇺🇦♟🏆Збірна України — перша на чемпіонаті Європи з шахів серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату.

Змагання відбулися в Остраві (Чехія)🇨🇿 за участі 42 спортсменів з інвалідністю з семи країн Європи.

Сім українських спортсменів з інвалідністю взяли участь у трьох видах програми чемпіонату Європи: класика, рапід та бліц та здобули 5 медалей (2 , 2, 1).

Артем Андрієнко виборов 2 🥇🥇золоті медалі, 🥈Григорій Дяк та 🥈Микола Муха Микола – по 1 срібній нагороді, а Віктор Несчотний – 1 🥉бронзову.
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт

Наша класика: Сергій Васильківський (1854-1917). "Запорожець на варті" 💙💛

Наша класика...🇺🇦 Микола Пимоненко (1862-1912). "Дівчина з відрами", 1894. Сумський обласний художній музей ім.Никанора Онацького. 💙💛

День художника України
Щорічно у другу неділю жовтня митці України святкують День художника.

Історія започаткування Дня художника України
Свято було затверджено Указом Президента в 1998 році. Ініціатором святкування стала Спілка художників України. Метою є підтримка представників мистецтва та нагадування про його роль у культурному розвитку людини.

Хто такий художник?
Художник – творчий фахівець, що працює у різних галузях образотворчого мистецтва. Це може бути не лише малювання картин, але й фотозйомка, скульптура, графіка, стріт-арт, кіно, декоративно-ужиткове мистецтво тощо.


Фахівці впевнені, що без споглядання художньої творчості неможливо виховати повноцінно розвиту особистість. Тому прямим обов’язком художника є донесення свого бачення краси, правдиве відтворення історичних подій, розвиток почуття прекрасного в людях і спонукання до думок над суттю буття.

Найвідоміші українські художники
Класика ХІХ — поч. ХХ ст.
Тарас Шевченко (1814–1861) — живописець і графік, майстер психологічного портрета й історичних сцен. «Катерина», офорти з «Живописної України».
Іван Айвазовський (1817–1900) — народжений у Криму мариніст світової слави. «Дев’ятий вал», «Чорне море».
Архип Куїнджі (1842–1910) — новатор світла й повітряної перспективи. «Місячна ніч на Дніпрі», «Березовий гай».
Сергій Васильківський (1854–1917) — поет степового пейзажу. «Козацький двір», «Український пейзаж».
Микола Пимоненко (1862–1912) — реаліст побутового жанру. «Святочне ворожіння», «Проводи рекрутів».
Олександр Мурашко (1875–1919) — яскравий колорист, з’єднав реалізм та модерн. «Дівчина в червоному капелюсі», «Карусель».
Олекса Новаківський (1872–1935) — львівський експресивний колорист. «Святий Юр», портрети.
Микола Самокиш (1860–1944) — баталіст і майстер анімалістики. Кінно-батальні сцени, ілюстрації до класики.
Український авангард
Казимир Малевич (1879–1935) — засновник супрематизму. «Чорний квадрат», «Біле на білому».
Олександра Екстер (1882–1949) — авангард, сценографія, кубофутуризм. Ескізи костюмів і декорацій.
Олександр Богомазов (1880–1930) — «київський сезаніст», теоретик і практик авангарду. «Пилярі», «Лісопилка».
Соня Делоне (Гончар) (1885–1979) — орфізм, дизайн і мода. Серії «Симультанності».
Давид Бурлюк (1882–1967) — «батько російського футуризму» з українським корінням. Футуристичні полотна, маніфести.
Георгій Нарбут (1886–1920) — графік і шрифтовик, творець стилю УНР. «Українська абетка», банкноти та герби УНР.
Федір та Василь Кричевські — живопис і дизайн. Василь — автор проєкту державного герба УНР, Федір — портрет і історичний жанр.
Народне мистецтво та неонаїв
Катерина Білокур (1900–1961) — квіткові композиції з ювелірною деталізацією. «Квіти за тином», «Півонії».
Марія Примаченко (1909–1997) — наїв, фантастичні «звірі» та казкові сюжети. «Звіриний світ» (численні варіації).
Ганна Собачко-Шостак (1883–1965) — декоративні розписи, витинанки, «квіткові» композиції.
ХХ століття (модернізм, соцреалізм і поза ним)
Тетяна Яблонська (1917–2005) — гуманістичний реалізм, пізній ліричний модерн. «Хліб», «Вечір. Стара Флоренція».
Віктор Зарецький (1925–1990) — декоративно-орнаментальні образи, вплив сецесії. «Світлана», жіночі портрети.
Микола Глущенко (1901–1977) — експресивний пейзажист, колорист. Карпати, міські краєвиди.
Ала Горська (1929–1970) — монументалістка й шістдесятниця, громадянська сміливість. Мозаїки, вітражі.
Сучасне українське мистецтво
Іван Марчук (нар. 1936) — автор техніки «пльонтанізм», один із найвідоміших сучасників. Серії «Голос моєї душі», пейзажі.
Анатолій Криволап (нар. 1946) — неоекспресіоніст, великі кольорові поля. Серія «Кінь. Вечір».
Олександр Ройтбурд (1961–2021) — постмодерн, іронія й міфології сучасності. «П’єта», інтерпретації класики.
Владислав Шерешевський (нар. 1964) — гротеск і соціальні алюзії.
Влада Ралко (нар. 1969) — гостра графіка і живопис про тіло, війну, повсякдення.
Нікіта Кадан (нар. 1982) — концептуаліст, робота з пам’яттю й простором.
Роман Минов (нар. 1983) — живопис і медіа, дослідження ідентичності.
Микита Шалений (нар. 1982) — мультимедіа, відеоарт і архівні наративи.