#поезія
Усі мої вірші складаються в імена,
У біль, що сягає неба, але не дна,
Все, що залишиться по мені — слова і рими,
Плани невтілені, про які говорили ми
В часи, коли ще не знали слова донати,
Коли виходив на сцену зі словами «слава Україні»,
А тобі не знали, що відповідати,

І ти стоїш, як Шрек, укритий цибулевими шарами,
Як Гаррі Поттер перед тим капелюхом, але без шраму,
Ловець мрій по життю, та не ловець у житі,
У намаганні над гніздом зозулі пролетіти,
Як твоє минуле
пролітає маленьким птахом
Над Полтавським шляхом.

Пташеня, підкинуте до гнізда,
Порахуй до ста,
Сонце тут сходить пізно, у нас не так.
Далі від дому за окружною зорі
Воском прозорим малюють покоси сонні,
Місто, що подарує нові історії,
Совість, яка визирає із вікон висоток
Вулиць, що мали стати тобі тимчасовими.

Знов повертаюся у минуле.
Пам’ятаю, як дідусь розказував,
Що вкручував першу лампочку у селі,
І не стримував сліз.
Як виписував дві газети: Сільські вісті і Порадницю,
З першої вчився поратися, з другої — похмелятися,
Я б і зараз їх почитав.

Добре, що дід цього вже не бачить,
Не збиратиме мокре від сліз нажите
в картате збіжжя,
Не йтиме з валізами й клунками бездоріжжям
Луганщини,
Не молитиметься богу, який нікому не допоможе,
Боже, добре, що він не бачить,
Як те, що було його, стає чужим,
Добре, що не дожив.

Так сидиш ночами у темряві,
поки серце заходиться,
І записуєш все, що нашіптують демони
З дна колодязя.
Скільки текстів написано за п’ять хвилин
на хиткому стільчику,
Скільки авторів виходить на сцену, аби відкритися,
А скільки — просто продекламувати вивчене
З кам’яним лицем.
Скільки із них
читає справді про себе.

Тільки одного жодна поетеса сьогодні ще не сказала:
Поезія не вимірюється оцінками з глядацького залу,
Спробуй взяти з собою горе на сцену і там лиши його,
Спробуй прочитати так, як читає Шилова.

Потреба в тобі вимірюється глибиною історій,
які виніс на сцену,
Зрештою кожен із нас залишиться тільки сторінкою
в антології слему,
Коли дійдеш до моєї,
не перегортай одразу.

09.08.25
Сашко Середа

"Космос – це великий дзеркальний зал, в якому ми досліджуємо себе." - Вольтер.

В Польщі суттєво обмежать допомогу для українських біженців, — Visitukraine

Влада заявила, що з осені надавати житло в центрах будуть лише вразливим групам населення, крім того, значно посилять контроль та перевірку документів.

Більшість людей вже інтегрувалися і можуть утримувати себе самостійно, — польська влада.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Гойдалки- єдине місце, де я дозволяю себе розгойдувати 😀

"Сповідь"

Я не знаю про що писати,
Адже всі слова вже сказали.
Усі мої думки прочитали
Про смуток та жагу до життя.

Нехай тут рими не буде,
Зате буду я — відверта і щира.
Будуть емоції, а не нові порізи
На шкірі, що так стомилася.

Нехай слова будуть на місці сліз,
Хоч це вже давно не лікує.
Бо що з тих слів, коли біль як віск —
Стискає, плавить і катує.

Я вже не вірю, що буде весна,
І навіть не жду вже спасіння.
Моя тиша стала глуха й глузна,
Моє серце — порожнє приміщення.

Я живу, як неживе живе,
Автомат, що лиш дихає в нормі.
І навіть коли душа реве —
Зовні я тримаюсь у формі.

Я посміхаюсь, бо так прийнято,
Я мовчу, коли треба кричати.
І вночі у кімнаті зім’ятій
Я втомилась себе рятувати.

А якщо чесно — не хочу вже йти,
Не вперед, не назад — нікуди.
Бо вся ця боротьба — це дим,
Що залишає після себе груди…

Порожні, як чужий дім.

Тож, якщо завтра мене не стане —
Це не буде крик чи протест.
Просто душа, що втомилась від ран,
Нарешті знайде свій ліс.

Той, де не треба рим.
І де не болить.

© Cheban Daria

•°•°•°•°•°•°•°•

😘 Постав вподобайку та поділись віршем з друзями - це найбільша підтримка для нас!

Завжди раді Вас вітати,
©Штукарі

***
В стрічці – щоденні звіти. Щоденні втрати.
Час зрозуміти, чого ти насправді вартий.
Час запитати, чого ти насправді хочеш?
Варта небесна пильнує тебе щоночі.
Ворог полює на душі. Вогонь і морок.
Ранок приходить. Пірнаєш в чергóвий корок.
Місто і кава. Знов черга робити вибір:
Хто ти сьогодні – незламна небесна риба,
Сивий дракон чи покоцане ведмежатко?
Рівень абсурду в середньому по палаті
Майже дорівнює градусам у повітрі.
Міцно триматися. Кажуть, південний вітер
Зносить все зайве, лишаючи найдорожче.
Хай нам залишить обійми цієї ночі,
Зоряне небо без гуркоту і заліза,
Тишу, порожню і чорну, коли запізно
Бігти чи думати, як врятувати всесвіт,
Можна лежати і мріяти, чути плескіт
Моря всередині себе. Ловити хвилі.
І засинати сузір'ям на небосхилі.

#чб #словаустовпчик #кобалія

ПИТАЮ, МАЛЮЮ, НЕ ЗНАЮ

(Відповідь С. Терпеливець на коментар до вірша «ЯК МОЖНА ЖИТИ ТАМ…»)

Як можна жити там – цього́ не знаю,
Не довело́сь мені таке пізнать,
Але молю́ і Господа благаю,
Аби в житті цього́ не скуштувать.

Як можна жити там – себе питаю,
Та відповідь не можу я знайти,
Минає час й до цьо́го повертаю…
Щоб я… життя й… далекії світи…

Як можна жити там – питання вічне,
Але, напевно, кожному своє́,
Та точно це не є ніщо́ трагічне,
Та вічне відчуття, що не своє́.

Як можна жити там – не уявляю,
Бо доля не закинула туди,
Але в думках я це перебираю:
Щоб я й чужі далекії світи…

Як можна жити там – в думках малюю,
Картини постають, та… не моє…
Думки́ про це гаптую і гаптую,
І кожна з них снує́, снує́, й снує́.

Як можна жити там – не розумію…
Щоб не прийшлось покинуть рідний край,
Який, немов коханого, лелію,
Який для мене – незбагненний рай.

25.01.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1044912

Вирішила стати жінкою. Не, як раніше, а справжньою. Щоб світити і надихати. Я про це все в теорії знаю, вже й списочок склала. Треба тільки здійснити!

1. Магія ранку.
Встала о 5, щоб відчути цю магію ранку. Відчула. Вирішила більше так не вставати.

2. Пробіжка
На другому колі відкрилися очі. Два своїх і третє в лобі.

3. медитація
Прибігла додому, сіла на килимок, помедитувала. Зреклася суєти й тривоги, захропнула.

4. Привітайся зі світом
Відчинила вікно, що було сили крикнула: "Здрасті!"
Двірник тітка Валя аж мітлу впустила.
Будемо вважати, що світ мене почув.

5. Фейсфітнес.
Перетерла міжбрів'я, потягала себе за скальп, понадувала щоки. Відметелила старість.

6. Йога.
Що сказати? Поза собаки не схожа на собаку. Дельфін не схожий на дельфіна. Верблюд не схожий на верблюда. Брехня. Тільки труп схожий на труп. Труп сподобався.

7. Ранкові ритуали
Зробила гімнастику для очей. Гімнастику для шиї та гімнастику для ніг.
Розігнала лімфу. Продавила енергетичні точки.
Намазала кутикулу.
Пішла у ванну, прийняла душ. Звісно, контрастний.
Довго скрабувалася, потім намазалася молочком з олією арогана. Зробила легкий антицелюлітний масаж усіх проблемних зон, тобто себе.
На обличчя поклала омолоджувальну маску.
Помила волосся безсульфатним шампунем, прополоскала ополіскувачем, нанесла протеїнову маску. Змила, нанесла термозахист, висушила, розчесала, нанесла олію для кінчиків волосся.
Впала без сил.
Полежала, пішла снідати.

8. Корисний сніданок
Приготувала жири, білки, вуглеводи. Смузі та пчхіа.
Сервірувала все красиво, поставила квіточку у вазочку.
Нап'ялила сукню.
Тому що вайб і все таке.
Інакше в жіночому тілі їжа не засвоюється.
Помедитувала на ковбасу, зітхнула, випила смузі з селери під Реквієм Моцарта (духовне наповнення дуже важливе).
Виколупала чіа із зубів, випила каву з молоком. Без кави і без молока. Цикорій із білою рідиною з вівсянки.
Посадила на сукню жирну пляму.

9. Афірмації
Довго доводила собі в дзеркалі, що я щаслива, успішна і наповнена. Сперечалася. Сварилася. Полізла битися з цією дурепою.

10. Мотивування свого чоловіка.
Промотивувала чоловіка. Наздогнала, ще раз промотивувала. Потім він утік, закрився у ванній. Не знаю тепер, чи буде толк.

11. Щоденник подяки. Відкрила щоденник, поставила собі п'ять і розписалася.

12. Турбота про світ.
Розсортувала сміття. Дістала дещо потрібне.

13. Саморозвиток.
Прочитала десять сторінок художньої книжки, нонфікшн і професійної. Добре зайшов податковий кодекс, одразу три в одному.

14. Культурний розвиток
В обід відвідала виставку. Зайшла там у кав'ярню, з'їла боул із кіноа та руколою. На десерт був карамелізований гарбуз і відрижка від незвичної їжі.

15. Хобі
Після виставки пішла на полденс. Несподівано поламала жердину і вивихнула щиколотку. Доведеться переключитися на бісероплетіння.

16. Вечірні ритуали
Прийняла ванну з морською сіллю та олією лаванди. Запалила свічку з ароматом пачулі. Лежала, потіла, посилала в космос позитив. Ледь не здохла від смороду.

Увечері відчуваю - змінилася. Стала цією самою надихаючою. Наповненою кіноа і руколою жінкою.
Яку всі жадають і кричать: Де ти?
Де ти?
Де ти, Шатиркіна?
Голосніше за всіх кричав мій начальник Святослав, телефоном. - Чому на роботу не з'явилася?!
Я йому відповідаю.
- Не можу я, Святославе Ігоровичу, я народжуюся.
- Народжуєш?! - кричить. - У сенсі, Шатиркіна?!
- Не народжую, а народжуюся. Як жінка. Щоб світити й надихати.
- Слухай, Шатиркіна, - каже. - ти мені мізки не пудри. Щоб завтра на роботу. Я тобі зараз файли скину, заповни терміново.
- Я не можу, - відповідаю. - мені ще карту бажань робити, масаж гуаша й інсайти лов...
- Шатиркіна, не біси мене. А то я зараз приїду і сам тобі гуаша зроблю...
- Ви, - кажу, - Святослав Ігорович, на низьких вібраціях перебуваєте. Вам треба біополе почистити.

А він трубку кинув. І файли електронкою надіслав. Довелося заповнювати до пізньої ночі. Потім одразу в позу трупа впала й відрубалася.
Без медитацій і подяк.
Завтра на роботу, а то звільнять.
А я на руколі довго не протримаюся.
Мабуть, народження справжньої жінки доведеться відкласти.
Поживу ще звичайною.
©️Дарья Ісаченко

Що б не робити, аби не робити?:)

Питання таке виникає?:)
Кого я намагаюся обдурити?:)
Та сама ж себе!:)

Які я собі тільки справи не знаходжу, аби не йти у город смикати щирицю?:)

Я й квітники до ладу приводжу?:)
Й двір мету!:)
Сьогодні на мене тамбур напав!:)
Спочатку!:)
А потім - кухня!:)

Порозгребла шафку в тамбурі!
Полиці для взуття!

Лантух пустих банок наскладала!
Якогось непотрібу назбирала сміттєвий пакет на 60 літрів!
Й ххххххто усе те лайно туди пххххає?:)
Не будемо тиркати пальцем собі в грудак?:)

Пі-пі-пііііі-відмила там підлогу!
Витрухала та прала килимки!
Літо закінчується, а я тільки перепрала рукавички, шапки та шалики!:) За які зачепилася оком в тамбурі!:)

А якщо вже в тамбурі зачепилася, Остапа ж понесло!?:)
Ще й у кухні справи знайшлися!:)

Від Ірина Олександрова отримала приз за старанність!:)
Вона десь в нашому садочку ооооооттакезний персик знайшла!

А я нещодавно на курячому вигулі виявила майже спілі сливи!:)
На тих деревинках, які там ніхто не саджав?:)
Мабуть, з кісточок виросли самозахопленням!:)

Курки також мене морально підтримували!
Вже вісім яєць сьогодні знесли!
А ще ж - не вечір!!!

Синочок то біга в Тищу дрібниць, щось чергове конче потрібне для ремонту купує!
То те, що колись було мебелями, тягає кудись подалі?:)
То насмикав два відра слив Ренклод!
На повидлочко й замороджування!
Правда, ми з Олександровою вже багатенько так відʼїли!:)

«Відпочиває» парубок в свій вихідний з усіх сил!:)

Двір захаращений увесь!!!
Бо в гостьовому будиночку вже можна десь на горизонті побачити якийсь фініш трудових звершень!
Й це приміщення вже не нагадуватиме сміттєзвалище!
А буде схоже на людське житло!

Ви там як?
Цілі?

#поезія
Ми брехні завжди легше вірим,
Бо у правди крутіша путь.
Важко бути з собою щирим,
А нещирим не хочу буть.

Можна, звісно, плекать надію
По драбині до неба сягнуть
Ліки ці пречудово діють,
Коли хочеш себе обмануть.

Безконечна і щедра уява,
Їй ні впину нема, ні меж,
А життя усміхнеться лукаво
І з драбини на землю впадеш.

Ось тоді поцілуйся з надіями
Та пошли подивитися їх,
Як під милими, рідними віями Ворухнеться і згасне сміх.


Василь Симоненко