⚠️👾 У ТікТоці завірусилася нова небезпечна гра «Червоні двері, жовті двері» – вона шириться серед школярів Підлітки грають у неї нібито заради самоаналізу і розслаблення, але результат – паніка, галюцинації і втрата зв'язку з реальністю. Головне: ▫️ Один з учасників («об'єкт») лягає із заплющеними очима і піднятими руками на коліна до «провідника». Той масажує скроні «об'єкту» і ставить запитання. ▫️ У якийсь момент гравець нібито впадає в транс. Якщо він замовкає і перестає відповідати на запитання – його треба терміново «будити», щоб той «не застряг» в іншій реальності. ▫️ На думку лікарів, сильний масаж скронь у поєднанні із заплющеними очима, мовленнєвою установкою та сенсорною депривацією створює хибне відчуття виходу з тіла. ▫️ Реальний ефект від «гри» – запаморочення, нудота, панічні атаки, спотворення реальності та сильна тривожність після «виходу».

#думки Ви не можете виправити токсичну/агресивну/нарцисичну людину. Ви не можете її змінити. Ви не можете змусити її подивитися на себе, самоаналізувати, зрозуміти чи розвинути самосвідомість. Вони рідко навчаються здоровішим комунікативним навичкам, бо емоційно незрілі. Їхнє его не дозволяє їм визнати будь-які провини або щиро вибачитися. Вони рідко звертаються по допомогу, хіба що для того, щоб продовжувати маніпулювати. Ви не можете навчити їх емпатії. Ви не можете змусити їх бути поважними, бо відчуття права на щось та неповага – це частина їхнього характеру та того, ким вони є. Ви не можете змусити їх слухати, бо їм просто байдуже. Спроби виправити їх лише виснажують вашу енергію та спотворюють вашу реальність. Ви постійно пояснюватимете елементарні принципи пристойності, надто все обмірковувати та ходитимете на лаві яйця. Вони перекручують ваші слова, розкритикують вас, грають роль жертви та змушують вас почуватися відповідальними за їхню поведінку. Але правда в тому, що вони *вибирають* бути такими. Не твоя робота зцілювати когось, хто відмовляється визнавати свої рани. Єдине, що ти можеш зробити, це зцілити себе. Наповни себе знаннями про насильство, емоційні маніпуляції та травматичні зв'язки. Встановлюй чіткі межі, поважай свої інстинкти та йди геть — навіть якщо це боляче. Відсутність контактів часто є єдиним шляхом до миру. Ти заслуговуєш на безпеку, повагу та любов, а не на хаос, провину та біль.

#психологія 6 способів бути по-справжньому хорошим партнером (не «ідеальним», не «зручним», а живим, підтримуючим, щирим): 🔸Будь поруч, коли важко, а не тільки коли весело. Близькість – це вміння залишатися поруч, коли кохана людина злиться, плаче або губиться. 🔸Дихай, коли хочеться звинуватити. У конфлікті легко стати ворогом; складніше – залишитися людиною. Перед тим як вдарити словом, зроби паузу. Не нападай, а розкажи, що відчуваєш. 🔸Дивись у себе, а не тільки на партнера. Якщо в стосунках знову повторюється якась ситуація, запитай себе: що це приносиш ти? Здатність до самоаналізу і чесність із собою – фундамент зрілої любові. 🔸Поважай межі, навіть коли хочеться наблизитися. Хороший партнер не рветься туди, куди його не пускають. Він не наполягає, не тисне, не ламає – він чекає, поки простір відкриється, і входить із повагою. 🔸Будь собою, а не маскою «зручного». Не прикидайся, не підлаштовуйся на шкоду власним почуттям. Відкритість, вразливість і щирість – це не слабкість, це сила, що будує довіру. 🔸Питай: «Як тобі зі мною?» Цікався внутрішнім світом партнера – це справжня мова любові. Запитай, що він відчуває, чого боїться, що його тішить. І не сперечайся з відповіддю – вислухай. Адже хороший партнер – це не лише любов, а й уважне ставлення.

#психологія Вправа «Будь упевнений у своїх силах!» Корисна вправа для тих, хто страждає від страху оцінки, особливо коли йдеться про питання «Наскільки ти професіонал?» Відповідь людей і критика можуть виглядати страшними, але варто розібратися в деталях. Дайте собі час і запишіть відповіді (за методикою когнітивно-поведінкової терапії): 🔸Хто конкретно оцінить твою роботу? Хто ці люди? Швидше за все, це один-два автора, наприклад: викладачка, батьки, колишній партнер, твій начальник тощо. 🔸На чому базується твій страх? Чому ти впевнений(а), що саме цей(-і) люди скажуть щось негативне? 🔸Як саме він (або вони) це зроблять? У який спосіб ти уявляєш їхню реакцію? Через зауваження, листування, розмову? 🔸З якого мотиву ця людина висловить свою оцінку? Яке почуття чи ціль може стояти за її словами? Хоче допомогти, навпаки – принизити, чи щось інше? 🔸Що саме в твоїй роботі має бути виконано так, щоб їм не сподобалося? Які конкретні деталі ти вважаєш «поганими» чи «недостатньо професійними»? 🔸Як ти визначиш, що їм це не сподобалося? Які ознаки з боку критикуючого скажуть тобі: «Ось не сподобалося»? 🔸Чому ця людина зобов’язана схвалити твою роботу? Яке право чи авторитет вона має, щоб оцінювати саме твої вміння та результати? 🔸Як ти зможеш зрозуміти, що «не вийшло» або «було виконано непрофесійно»? Де якщо можна знайти докази чи критерії поганої роботи? 🔸Яким має бути ідеальний результат? Як виглядала би твоя робота, щоб вона була ідеальною, якісною, і щоб ти, вони та оточення були задоволені? 🔸А що буде, якщо ти зробиш все «сверхідеально»? Що означає «сверхідеально»? Ти бачив(ла) колись таку роботу на власні очі? Чи взагалі це можливо? Як ти оцінюєш такий результат? Після цього подумай і опиши в дневнику почуттів і самоаналізу: як насправді повинна виглядати твоя робота? Це допоможе зрозуміти, що ти справді вимагаєш і чого очікуєш від себе.

💡#Переоцінка_малоймовірних_подій У нашому повсякденному житті ми часто стикаємося з ситуаціями, які викликають у нас сильні емоції. Це можуть бути новини про катастрофи, терористичні акти,війни або інші рідкісні, але дуже яскраві події. Д.Канеман у своїй книзі «Думай повільно... вирішуй швидко» наголошує на тому, як наш мозок сприймає ці події, і чому ми іноді реагуємо на них надмірно. ✍️Переоцінка малоймовірних подій — це психологічний феномен, коли ми надаємо занадто велике значення подіям, які насправді трапляються рідко. Це відбувається через емоції та яскравість інформації, яка до нас надходить. Наприклад, коли ми чуємо про авіакатастрофу, наш мозок може почати думати, що подібне може трапитися з нами, хоча статистично це малоймовірно. ✍️Це може впливати на наше життя в багатьох аспектах. Ми можемо уникати літаків, хоча це один з найбезпечніших видів транспорту. Або ж, можливо, ми будемо надмірно стурбовані здоров'ям, якщо почуємо про нову хворобу, навіть якщо ризики для нас мінімальні і загалом імунітет в нормі. Це може призводити до зайвого стресу та тривоги. ✍️Усвідомлення цього феномену може допомогти нам зменшити тривожність і краще оцінювати ризики. Коли ми розуміємо, що наші реакції можуть бути перебільшеними, ми можемо ставити під сумнів свої думки і приймати більш зважені рішення. Наприклад, замість того, щоб відмовлятися від подорожей через страх, ми можемо проаналізувати статистику безпеки та зрозуміти, що ймовірність нещасного випадку є дуже низькою. ✨ #Практика_Майндфулнес ✨ Уявіть, що ви чуєте про страшну подію, яка сталася десь далеко. Замість того, щоб відразу панікувати, спробуйте зупинитися і подумати: "Наскільки ймовірно, що це трапиться зі мною?" Ця маленька практика допоможе вам заспокоїтися і не піддаватися емоціям. ПМП — це частина нашого автоматичного мислення. Але, усвідомлюючи це, ми можемо вчитися управляти своїми емоціями і приймати більш обґрунтовані рішення. Важливо пам'ятати, що життя сповнене невизначеності, і не варто дозволяти рідкісним подіям впливати на наше повсякденне життя . #психологія #мотивація #коучинг #кпт #psi #soul #саморозвиток #самоаналіз #усвідомленість #майндфулнесс #запискипсихолога #памятка #ПТСР

ЯК ПРАВИЛЬНО КРИТИКУВАТИ ДИТИНУ. Критика - невід'ємна частина життя. Навіть якщо ми не критикуємо дитину вдома, то виходячи в світ, вона все одно зіштовхнеться з критикою і тому має бути до неї готовою. Важливо розуміти, що критика і засудження - не одне й те саме. Якщо ми вказуємо на риси характеру іншої людини і надаємо їм негативну оцінку - це засудження. Якщо ми надаємо оцінку дії - це критика. Критика буває конструктивною та деструктивною. Конструктивна критики відноситься як раз до оцінки дій, коли ми робимо щось погано,  і нам пояснюють, чому це погано, не згадуючи наш характер, національність, стать. Деструктивна критика - це оцінка наших дій як поганих, саме тому, що у нас певний склад характеру, національність, стать тощо. На жаль, люди не завжди здатні відрізнити критику від засудження, більшість не вміють приймати ніяку критику: ні конструктивну, ні деструктивну. Частіше за все це відбувається саме тому, що отримали неприємний досвід в дитинстві, де зауваження стосувалися їхньої особистості вцілому.  ☝️Нашим завданням є навчити дитину в майбутньому розрізняти особисту критику від професійної, критику дії від критики особистої. "Якщо я отримав критику контрольної роботи від педагога, це значить, мені є що покращити в своїх знаннях. Але це не значить, що я поганий або дурний, і тому пишу неідеально контрольні роботи з першого разу." Правильна (конструктивна) критика (її ще можна назвати "зворотній зв'язок ") грає важливу роль у вихованні: ▪️допомагає дитині в отриманні нового досвіду і знань; ▪️сприяє самоаналізу; ▪️допомагає у виборі вірного рішення; ▪️сприяє гнучкості та адекватності в поведінці. ПАМ'ЯТАЙТЕ! Критика приносить користь лише при правильному її використанні, в інших випадках , переходячи в дорікання, докори та образи, вона може сильно зіпсувати ваші стосунки з дитиною, а також вбити впевненість у власних силах та бажання що-небудь робити. #психологіядитини #дитячапсихологія #дитячийпсихолог #розвитокдитини # дитячийрозвиток #критика