Search

Оксана Вінніченко added a photo

2025-12-02 04:26:32 ·

#поезія
Вибач собі минуле
вибач собі печаль
те, ким ти був, чи була
як би не було жаль
як би не було гірко
часу минає плин
і залишає стільки
скільки знесеш один..
знаєш... твоє "сьогодні"
варте усіх зусиль
ночі минуть холодні
дні, що живеш без сил
все проминає, пташко
все промине колись
як би не було важко
слухай.. живи... дивись..
слухай... і вчися чути....
те, що є між рядків
там так багато суті
там так багато слів
витягни з серця кулі
тільки не забарись ..
вибач собі минуле
вибач собі.. колись....

Ілона Верхівська-Ельтек

#поезія Вибач собі минуле вибач собі печаль те, ким ти був, чи була як би не було жаль як би не було гірко часу минає плин і залишає стільки скільки знесеш один.. знаєш... твоє "сьогодні" варте усіх зусиль ночі минуть холодні дні, що живеш без сил все проминає, пташко все промине колись як би не було важко слухай.. живи... дивись.. слухай... і вчися чути.... те, що є між рядків там так багато суті там так багато слів витягни з серця кулі тільки не забарись .. вибач собі минуле вибач собі.. колись.... Ілона Верхівська-Ельтек

3

1comments 45views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-11-25 06:07:16 ·

#поезія

ТАНЦІВНИЦЯ

У імлистій красі – ноти флірту,
Кожен теплу красу помічав.
Чепурний листопад йшов у хвіртку.

Сонях, ніби медове курча
Виглядав з-за старого паркану,
Вщент розсіював сизу печаль.

Милувались на осінь незнану,
На магічний і ніжний балет,
Що принади підкреслював панни.,

Падолист, і художник, й поет
Елегантну примітили кралю
І зав’язли у чарах тенет.

Наче фея вона танцювала!
Так граційно несла кожне па
Тонко, вишукано, досконало…

Зачарований став листопад,
Мов закляк з того дива у хвіртці.
Сторопів і щось ніс невпопад.

Як закоханий в юному віці
Позолоту в шаленстві зривав,
Від привабливої танцівниці
Глядачі розгубили слова…

Чайка Білоозерянська

#поезія ТАНЦІВНИЦЯ У імлистій красі – ноти флірту, Кожен теплу красу помічав. Чепурний листопад йшов у хвіртку. Сонях, ніби медове курча Виглядав з-за старого паркану, Вщент розсіював сизу печаль. Милувались на осінь незнану, На магічний і ніжний балет, Що принади підкреслював панни., Падолист, і художник, й поет Елегантну примітили кралю І зав’язли у чарах тенет. Наче фея вона танцювала! Так граційно несла кожне па Тонко, вишукано, досконало… Зачарований став листопад, Мов закляк з того дива у хвіртці. Сторопів і щось ніс невпопад. Як закоханий в юному віці Позолоту в шаленстві зривав, Від привабливої танцівниці Глядачі розгубили слова… Чайка Білоозерянська

1

95views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-11-25 06:06:48 ·

#поезія
Не любити тебе - не можна.
Володіти тобою - жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль.
Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень солов'ї...
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих трансмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайди і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе - не можна,
то й любитись з тобою - жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.

Василь Стус

#поезія Не любити тебе - не можна. Володіти тобою - жаль. І хвилина діяння кожна Випромінює нам печаль. Бути разом... в однім цілунку. Злить уста і серця свої. Тільки хвилі нема порятунку... Плачуть вночі лишень солов'ї... Ти в хвилину чуттєвої бурі Не віддайся мені, дивись, Бачиш вечора крила похмурі? То над нами вони зійшлись. Хай нам кажуть: любити можна Тільки раз. Того разу й жаль, І щаслива хвилина кожна Випромінює нам печаль. Не ховайся в зволоженім зорі, Бо розгойдані береги Поглинаючих трансмагорій Будуть завжди нам дорогі. Ні! Знайди і в чуттєвих бурях Не перейдену нами грань, Щоб не відати днів похмурих, Щоб не знати про гнів прощань. Не любити тебе - не можна, то й любитись з тобою - жаль, бо хвилина кохання кожна випромінює нам печаль. Василь Стус

1

99views

Please log in to like, share and comment!
Королева Гір Клавдія Дмитрів

2025-11-24 16:01:52 ·

ГРАНІ ЖІНОЧОЇ ДУШІ

Я – жінка, актриса, Богиня і краля,
В мені і вогонь, і безмежна печаль.
Я світ обіймаю, мов ніжна молитва,
У серці моєму кохання й кришталь.

Я – жінка, актриса, Богиня і краля,
В очах моїх – зо́рі, у думці – весна,
Я кри́ла дарую, я світ прикрашаю,
І в кожній сльозині – надія одна.

Я – жінка, актриса, Богиня і краля,
Я граю життя, мов величний спектакль,
Де в кожному русі і буря, і тиша,
А в кожному слові – і ніжність, і знак.

Я – жінка, актриса, Богиня і краля,
У серці моєму кохання і спів.
Я ніжно торкаюсь до ранку і світла,
Щоб світ розквітав від мої́х почуттів.

Я – жінка, актриса, Богиня і краля,
Я зводжу надійні життєві мости,
В мені поєднались і буря, й відвага,
І ношу взяла́сь непосильну нести́.

Я – жінка, актриса, Богиня і краля,
Я вірю у світло, у правду, в добро,
Молитвою ніжною землю зігрію,
Щоб сонце зійшло й сколосилось зерно.

24.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 р.

ГРАНІ ЖІНОЧОЇ ДУШІ Я – жінка, актриса, Богиня і краля, В мені і вогонь, і безмежна печаль. Я світ обіймаю, мов ніжна молитва, У серці моєму кохання й кришталь. Я – жінка, актриса, Богиня і краля, В очах моїх – зо́рі, у думці – весна, Я кри́ла дарую, я світ прикрашаю, І в кожній сльозині – надія одна. Я – жінка, актриса, Богиня і краля, Я граю життя, мов величний спектакль, Де в кожному русі і буря, і тиша, А в кожному слові – і ніжність, і знак. Я – жінка, актриса, Богиня і краля, У серці моєму кохання і спів. Я ніжно торкаюсь до ранку і світла, Щоб світ розквітав від мої́х почуттів. Я – жінка, актриса, Богиня і краля, Я зводжу надійні життєві мости, В мені поєднались і буря, й відвага, І ношу взяла́сь непосильну нести́. Я – жінка, актриса, Богиня і краля, Я вірю у світло, у правду, в добро, Молитвою ніжною землю зігрію, Щоб сонце зійшло й сколосилось зерно. 24.11.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 р.

185views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-11-02 05:23:08 ·

#поезія
Листопад
Листопад, листопад на дворі,
Лист кружляючи, пада додолу.
Золотавим відблиском зорі,
Розфарбоване листя упору.
Тонким шовком мережена даль,
В шатах ніжних,в сріблястім серпанку,
Там сховалась осіння печаль,
З вітром в полі до самого ранку.
Хай розкаже про привид вночі,
Що лякливо полохає душі,
Хай розкаже де юності дні,
Загубились...шукати їх мушу.
Пісня осені тихо звучить,
Журним ехом повторює ноти.
Лист опалий додолу летить,
Полишивши на дереві цноту.

#поезія Листопад Листопад, листопад на дворі, Лист кружляючи, пада додолу. Золотавим відблиском зорі, Розфарбоване листя упору. Тонким шовком мережена даль, В шатах ніжних,в сріблястім серпанку, Там сховалась осіння печаль, З вітром в полі до самого ранку. Хай розкаже про привид вночі, Що лякливо полохає душі, Хай розкаже де юності дні, Загубились...шукати їх мушу. Пісня осені тихо звучить, Журним ехом повторює ноти. Лист опалий додолу летить, Полишивши на дереві цноту.

4

236views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-10-30 05:00:32 ·

#поезія
Прощається з Осінню
Жовтень.
Згорає він, ніби
свіча.
Чарівний цей місяць
захоплень
відходить, лишивши
печаль.
Щоденно прискорює
кроки.
Скінчився його
променад...
Вдягнувши святковий свій
смокінг,
на зустріч спішить
Листопад.

Тетяна Зензерова.

#поезія Прощається з Осінню Жовтень. Згорає він, ніби свіча. Чарівний цей місяць захоплень відходить, лишивши печаль. Щоденно прискорює кроки. Скінчився його променад... Вдягнувши святковий свій смокінг, на зустріч спішить Листопад. Тетяна Зензерова.

3

105views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-10-25 06:50:13 ·

#поезія
Красуня осінь. Ніжна і тендітна.
Печальна і замріяна вона,
У золото й бурштин яскраво вдіта,
А у очах її одвічна таїна.

По плечах коси розлились вогнянЯно,
Подол іще смарагдом віддає,
І пахне осінь щастям, терпко й пряно,
І час рахує, що зозуля їй кує.

Збирає в кошик дні, зігріті сонцем,
Калинові намиста теж туди,
Щоб пам'ятати у чужій сторонці
Свою красу у мареві рудім.

Бо знов піде у вічність неминуче,
Зірве з плечей дерев жовтавий скарб,
І оголивши степ і сиві кручі ,
Залишить землю без яскравих фарб.

Лілія Наточій.

#поезія Красуня осінь. Ніжна і тендітна. Печальна і замріяна вона, У золото й бурштин яскраво вдіта, А у очах її одвічна таїна. По плечах коси розлились вогнянЯно, Подол іще смарагдом віддає, І пахне осінь щастям, терпко й пряно, І час рахує, що зозуля їй кує. Збирає в кошик дні, зігріті сонцем, Калинові намиста теж туди, Щоб пам'ятати у чужій сторонці Свою красу у мареві рудім. Бо знов піде у вічність неминуче, Зірве з плечей дерев жовтавий скарб, І оголивши степ і сиві кручі , Залишить землю без яскравих фарб. Лілія Наточій.

3

343views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-10-24 13:42:12 ·

#поезія
Вона любила дощ, а дощ любив її…
Приходив уночі, сідав на підвіконні,
Він знав про неї все, читав її вірші
І цілував її простягнуті долоні.

Смішний романтик дощ у душу заглядав,
Він плакав про своє, у шибку бив щосили.
Він знав, що він пропав, і мріяв про одне,
Щоби вона його так само полюбила.

Вона ділила з ним і радість, і печаль,
І сльози під дощем здавалися водою,
Котились по лиці, немов гірський кришталь.
Їх бережно збирав і забирав з собою.

Вона любила дощ, а дощ любив її,
Тихенько обіймав її тендітні плечі,
Він спокій дарував і мир її душі,
Він рятував її від болю й порожнечі.

Руслана Василів

#поезія Вона любила дощ, а дощ любив її… Приходив уночі, сідав на підвіконні, Він знав про неї все, читав її вірші І цілував її простягнуті долоні. Смішний романтик дощ у душу заглядав, Він плакав про своє, у шибку бив щосили. Він знав, що він пропав, і мріяв про одне, Щоби вона його так само полюбила. Вона ділила з ним і радість, і печаль, І сльози під дощем здавалися водою, Котились по лиці, немов гірський кришталь. Їх бережно збирав і забирав з собою. Вона любила дощ, а дощ любив її, Тихенько обіймав її тендітні плечі, Він спокій дарував і мир її душі, Він рятував її від болю й порожнечі. Руслана Василів

3

485views 1 Shares

Please log in to like, share and comment!
Бровари та Броварський регіон added 3 photos

2025-10-22 18:05:17 ·

Трагічна ситуація у Костянтинівці: мешканці змушені ховати загиблих у дворах

У прифронтовій Костянтинівці на Донеччині жителі змушені ховати загиблих мешканців у дворах багатоповерхівок. Світлини цієї печальної ситуації опублікувало видання «Донбас Реалії».

«Жінка загинула під час обстрілу, чоловік помер природною смертю. Люди готують їжу на вогнищах, у квартирах використовують буржуйки для обігріву і ховають рідних біля будинків», — повідомляє кореспондент Сергій Горбатенко.

Видання зазначає, що «Російська армія цілодобово обстрілює Костянтинівку, застосовуючи всі види зброї. У місті залишаються близько шести тисяч мирних жителів».
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

Трагічна ситуація у Костянтинівці: мешканці змушені ховати загиблих у дворах У прифронтовій Костянтинівці на Донеччині жителі змушені ховати загиблих мешканців у дворах багатоповерхівок. Світлини цієї печальної ситуації опублікувало видання «Донбас Реалії». «Жінка загинула під час обстрілу, чоловік помер природною смертю. Люди готують їжу на вогнищах, у квартирах використовують буржуйки для обігріву і ховають рідних біля будинків», — повідомляє кореспондент Сергій Горбатенко. Видання зазначає, що «Російська армія цілодобово обстрілює Костянтинівку, застосовуючи всі види зброї. У місті залишаються близько шести тисяч мирних жителів». #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

1

210views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-10-22 14:54:25 ·

#поезія
Змиває дощ холодний пишні фарби
Із трав. Дерева — з бронзи канделябри
Тремтять, голіють, тягнуть руки ввись,
Говіють перед сповіддю. Стій і дивись.

За гілку яблуко тримається щосили…
Цей сад і ця печаль моєму серцю милі,
Із ним ми рідні, доля в нас на двох одна:
Пошарпають вітри, снігами занесе зима…

Вже відбуяли цвітом, виплекали плід,
Не впали на коліна, не зрадили свій рід.
Корінням уросли в цю землю навіки,
Стоятимемо тут, аж поки Бог замкне повіки.

Пережили і бурі, урагани і морози,
Вмивали душу дрібні роси-сльози ,
Разом чекали ми весну і розквітали ,
Не віддалися злій зневірі на поталу.

Не нарікаємо, не проклинаєм світ,
Радіємо життю уже багато зим і літ…
Тобою марю, чекаю зустрічі, моя надія-сад.
Тим часом на плече тихенько схилився листопад….

Оксана Швед

#поезія Змиває дощ холодний пишні фарби Із трав. Дерева — з бронзи канделябри Тремтять, голіють, тягнуть руки ввись, Говіють перед сповіддю. Стій і дивись. За гілку яблуко тримається щосили… Цей сад і ця печаль моєму серцю милі, Із ним ми рідні, доля в нас на двох одна: Пошарпають вітри, снігами занесе зима… Вже відбуяли цвітом, виплекали плід, Не впали на коліна, не зрадили свій рід. Корінням уросли в цю землю навіки, Стоятимемо тут, аж поки Бог замкне повіки. Пережили і бурі, урагани і морози, Вмивали душу дрібні роси-сльози , Разом чекали ми весну і розквітали , Не віддалися злій зневірі на поталу. Не нарікаємо, не проклинаєм світ, Радіємо життю уже багато зим і літ… Тобою марю, чекаю зустрічі, моя надія-сад. Тим часом на плече тихенько схилився листопад…. Оксана Швед

2

241views

Please log in to like, share and comment!

More Results

Join

Language