МЕРЕЖИВО, ГАПТОВАНЕ МОРОЗОМ

Мереживо, гаптоване морозом,
На шибці, наче спогад про тепло́,
Зітхання снігу, але не під возом,
І небо простяглося, наче скло.

Сліди застигли всюди на дорозі,
Як пам’ять про ці кроки десь в імлі,
І серце, наче птаха у облозі,
Яка весну шукає в кришталі.

У кожному мереживі надія,
Що знову десь розто́питься печаль,
Бо навіть у засніженій завії
Живе душі та непохитна сталь.

І тиша, що лягла на підвіконні
Й замріяно на зиму спогляда,
Й мереживо, неначе на долоні.
Весну крізь нього тиша вигляда.

І світло крізь завісу снігопаду
Нагадує про ніжність і тепло́,
Воно торкає серця, наче кладу,
Й крізь шибку, наче квітка, зацвіло.

В мереживо уплівся пульс чекання,
Що визира крізь лід і темну ніч,
Бо навіть у морозному мовчанні
Живе любов, як полум’я від свіч.

13.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1058202