Search

Оксана Вінніченко added a photo

2026-01-15 14:04:39 ·

#поезія
Ця жінка-спокуса, бо врода її така дивна.
Ця жінка-принада, собою хвилює серця.
Бо вільна, як птаха. Нікому, нічого не винна.
Це вічне кохання, воно її так до лиця.

Ця жінка-бажання. В душі її тліє жарина.
Ця жінка-загадка, що твій потривожила сон.
Бо довша за вічність, ота довгожданна хвилина.
Коли її погляд бере тебе в ніжний полон.

Ця жінка-троянда. Цей запах лиш чутно вловимий.
Ця жінка-надія. В очах її вічна печаль.
П'янкий її напій, отой гіркувато-полинний.
Лише пригубивши, тобі за минулим не жаль.

Ця жінка-багаття. Спалить твоє серце на попіл.
Ця жінка-тривога, що в душу тобі заповзла.
В обіймах гарячих назавжди твій втрачений спокій.
Коли вона поруч усі недоречні слова.

Леся П'єх.

#поезія Ця жінка-спокуса, бо врода її така дивна. Ця жінка-принада, собою хвилює серця. Бо вільна, як птаха. Нікому, нічого не винна. Це вічне кохання, воно її так до лиця. Ця жінка-бажання. В душі її тліє жарина. Ця жінка-загадка, що твій потривожила сон. Бо довша за вічність, ота довгожданна хвилина. Коли її погляд бере тебе в ніжний полон. Ця жінка-троянда. Цей запах лиш чутно вловимий. Ця жінка-надія. В очах її вічна печаль. П'янкий її напій, отой гіркувато-полинний. Лише пригубивши, тобі за минулим не жаль. Ця жінка-багаття. Спалить твоє серце на попіл. Ця жінка-тривога, що в душу тобі заповзла. В обіймах гарячих назавжди твій втрачений спокій. Коли вона поруч усі недоречні слова. Леся П'єх.

1

103views

Please log in to like, share and comment!
НАША💙💛ФАЙНА✌️УКРАЇНА🇺🇦 added a photo

2026-01-05 07:13:02 ·

З ВІКНА

Синиця в шибку вдарила крильми.
Годинник став. Сіріють німо стіни.
Над сизим смутком ранньої зими
Принишкли хмари, мов копиці сіна.

Пливе печаль. Біліють смолоскипи
Грайливо пофарбованих ялин -
Вони стоять, немов у червні липи,
Забрівши в сивий і густий полин.

Полин снігів повзе по видноколу,
Лоскоче обрій запахом гірким.
Лапаті, білі і колючі бджоли
Неквапно кружеляють понад ним...

***

Флегматично зима тротуаром поскрипує,
Фантастичні плете казки,
Позіхне десь під білою липою,
На шибки покладе мазки.

Вкриє землю габою сріблястою,
І в напруженій тиші нічній
Світ здається чарівною казкою,
Нерозгаданим плетивом мрій.

©️В. Симоненко

З відривного календаря "Криниченька" за 5 січня.
----------

P.S.: Не знаю як вам, але мені дуже сподобалося те що намалював ШІ Gemini з цих віршів.⤵️

З ВІКНА Синиця в шибку вдарила крильми. Годинник став. Сіріють німо стіни. Над сизим смутком ранньої зими Принишкли хмари, мов копиці сіна. Пливе печаль. Біліють смолоскипи Грайливо пофарбованих ялин - Вони стоять, немов у червні липи, Забрівши в сивий і густий полин. Полин снігів повзе по видноколу, Лоскоче обрій запахом гірким. Лапаті, білі і колючі бджоли Неквапно кружеляють понад ним... *** Флегматично зима тротуаром поскрипує, Фантастичні плете казки, Позіхне десь під білою липою, На шибки покладе мазки. Вкриє землю габою сріблястою, І в напруженій тиші нічній Світ здається чарівною казкою, Нерозгаданим плетивом мрій. ©️В. Симоненко З відривного календаря "Криниченька" за 5 січня. ---------- P.S.: Не знаю як вам, але мені дуже сподобалося те що намалював ШІ Gemini з цих віршів.⤵️

199views

Please log in to like, share and comment!
Наталія Шпирковська added 1 photos to the album ГУМОР - ЦИТАТИ - ВІРШІ - ПРОЗА

2026-01-05 07:09:12 ·

З ВІКНА

Синиця в шибку вдарила крильми.
Годинник став. Сіріють німо стіни.
Над сизим смутком ранньої зими
Принишкли хмари, мов копиці сіна.

Пливе печаль. Біліють смолоскипи
Грайливо пофарбованих ялин -
Вони стоять, немов у червні липи,
Забрівши в сивий і густий полин.

Полин снігів повзе по видноколу,
Лоскоче обрій запахом гірким.
Лапаті, білі і колючі бджоли
Неквапно кружеляють понад ним...

***

Флегматично зима тротуаром поскрипує,
Фантастичні плете казки,
Позіхне десь під білою липою,
На шибки покладе мазки.

Вкриє землю габою сріблястою,
І в напруженій тиші нічній
Світ здається чарівною казкою,
Нерозгаданим плетивом мрій.

©️В. Симоненко

З відривного календаря "Криниченька" за 5 січня.
----------

P.S.: Не знаю як вам, але мені дуже сподобалося те що намалював ШІ Gemini з цих віршів.⤵️

З ВІКНА Синиця в шибку вдарила крильми. Годинник став. Сіріють німо стіни. Над сизим смутком ранньої зими Принишкли хмари, мов копиці сіна. Пливе печаль. Біліють смолоскипи Грайливо пофарбованих ялин - Вони стоять, немов у червні липи, Забрівши в сивий і густий полин. Полин снігів повзе по видноколу, Лоскоче обрій запахом гірким. Лапаті, білі і колючі бджоли Неквапно кружеляють понад ним... *** Флегматично зима тротуаром поскрипує, Фантастичні плете казки, Позіхне десь під білою липою, На шибки покладе мазки. Вкриє землю габою сріблястою, І в напруженій тиші нічній Світ здається чарівною казкою, Нерозгаданим плетивом мрій. ©️В. Симоненко З відривного календаря "Криниченька" за 5 січня. ---------- P.S.: Не знаю як вам, але мені дуже сподобалося те що намалював ШІ Gemini з цих віршів.⤵️

191views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-12-26 04:11:36 ·

#поезія
Я згадую тебе... і твої руки,
Солодкі, мов нектар, п'янкі вуста.
Без тебе я терплю душевні муки
І скриня щастя зовсім щось пуста.

Мені давав ти неосяжні крила.
Для мене ти цілий безмежний світ.
Тебе сама, сама я відпустила
Та мрії линуть знову у політ.

І знов приходять в сни минулі весни
І наші романтичні вечори.
Здається, в серці все от-от воскресне,
Як знову не нагрянуть холоди.

Я згадую тебе... вже тільки згадки.
На все давно поставлена печать.
Не думалось колись, не було й гадки,
Що прийде в серце туга і печаль.

Що згубляться десь почуття любові,
Які раніш палали, мов вогонь.
Були ми вдвох на все в житті готові.
Мої не випускав з своїх долонь.

Тулив мене до серця, наче квітку,
Яка для тебе розцвіла в саду.
Було нам добре разом взимку... влітку...
...Лиш спогади у серці бережу.

Оксана Козак

#поезія Я згадую тебе... і твої руки, Солодкі, мов нектар, п'янкі вуста. Без тебе я терплю душевні муки І скриня щастя зовсім щось пуста. Мені давав ти неосяжні крила. Для мене ти цілий безмежний світ. Тебе сама, сама я відпустила Та мрії линуть знову у політ. І знов приходять в сни минулі весни І наші романтичні вечори. Здається, в серці все от-от воскресне, Як знову не нагрянуть холоди. Я згадую тебе... вже тільки згадки. На все давно поставлена печать. Не думалось колись, не було й гадки, Що прийде в серце туга і печаль. Що згубляться десь почуття любові, Які раніш палали, мов вогонь. Були ми вдвох на все в житті готові. Мої не випускав з своїх долонь. Тулив мене до серця, наче квітку, Яка для тебе розцвіла в саду. Було нам добре разом взимку... влітку... ...Лиш спогади у серці бережу. Оксана Козак

2

203views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-12-12 04:19:18 ·

#поезія
Заблукала Осінь в зимовому царстві.
Вибратись не може, бродить в закутках.
Зима десь дрімає. Ну що за зухвальство?!
Можна ж руку дати й вивести на шлях.

Хай стомлена Осінь йде відпочивати.
Три її синочки в інших вже краях.
Вчасно відлетіли, і звідки їм знати,
що вона сумує й втопає в сльозах.

А може, то й краще? - Блукає хай Осінь,
бо точно не знаєш, що скаже Зима...
Думки щохвилини в окопи відносять,
і так неспокійно... На серці - пітьма.

І що ця Зима?!.. Від природи сувора.
Кусає мороз,.. снігова заметіль...
Змотала б вона всю печаль у сувої,
і снігом покрила б нестерпний цей біль!

Так, ні! Не змотає і не заховає!..
Холодні обійми її не для нас.
Тож, хай якнайдовше чи спить, чи дрімає.
Так легше прожити тяжкий дуже час.

Тетяна Зензерова.

#поезія Заблукала Осінь в зимовому царстві. Вибратись не може, бродить в закутках. Зима десь дрімає. Ну що за зухвальство?! Можна ж руку дати й вивести на шлях. Хай стомлена Осінь йде відпочивати. Три її синочки в інших вже краях. Вчасно відлетіли, і звідки їм знати, що вона сумує й втопає в сльозах. А може, то й краще? - Блукає хай Осінь, бо точно не знаєш, що скаже Зима... Думки щохвилини в окопи відносять, і так неспокійно... На серці - пітьма. І що ця Зима?!.. Від природи сувора. Кусає мороз,.. снігова заметіль... Змотала б вона всю печаль у сувої, і снігом покрила б нестерпний цей біль! Так, ні! Не змотає і не заховає!.. Холодні обійми її не для нас. Тож, хай якнайдовше чи спить, чи дрімає. Так легше прожити тяжкий дуже час. Тетяна Зензерова.

2

407views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-12-08 18:27:16 ·

#поезія
ЗИМНИЙ ВЕЧІР
У обіймах багряного неба,
Нічні зорі сріблясті горять.
Як у морі бурхливому човен,
Виплив місяць з-за хвиль, що шумлять.

Тихо- тихо, так вечір спустився,
Холоденко вушанку вдягнув.
Морозенко на щічку похукав,
А Вітренко узяв та й заснув.

Заколисана сонна природа,
В сплячку зимну пожухла, лягла.
Вже не дощ,а зимова негода,
Сніжні валки, замети несла.

Хай спочинуть дерева до літа,
Сумна, сіра, осіння печаль.
У багрянець земля вся одіта,
Їй зима принесе білу шаль.

Мерехтять сріблом скупані зорі,
Блиском сяють в казковій імлі.
Місяць красень пливе, як у морі,
Зимний вечір настав на дворі.

#поезія ЗИМНИЙ ВЕЧІР У обіймах багряного неба, Нічні зорі сріблясті горять. Як у морі бурхливому човен, Виплив місяць з-за хвиль, що шумлять. Тихо- тихо, так вечір спустився, Холоденко вушанку вдягнув. Морозенко на щічку похукав, А Вітренко узяв та й заснув. Заколисана сонна природа, В сплячку зимну пожухла, лягла. Вже не дощ,а зимова негода, Сніжні валки, замети несла. Хай спочинуть дерева до літа, Сумна, сіра, осіння печаль. У багрянець земля вся одіта, Їй зима принесе білу шаль. Мерехтять сріблом скупані зорі, Блиском сяють в казковій імлі. Місяць красень пливе, як у морі, Зимний вечір настав на дворі.

3

235views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-12-08 04:19:55 ·

#поезія

Моросить… Де не глянь — похмуро.
Сіре небо і сіра даль.
Наче хтось… зачепив бандуру
І розлилась гірка печаль.
«Здешевіли» листки опалі,
Посмутнів-покоротшав день…
Потягнулось… «А що там, далі?» —
Найсумніша з думок-пісень.
Ну, а далі — впаде сніжинка.
Наче крапка усім дощам.
Всього року сумні обжинки
І надія прийдешнім дням…

Оксана Сметанюк

#поезія Моросить… Де не глянь — похмуро. Сіре небо і сіра даль. Наче хтось… зачепив бандуру І розлилась гірка печаль. «Здешевіли» листки опалі, Посмутнів-покоротшав день… Потягнулось… «А що там, далі?» — Найсумніша з думок-пісень. Ну, а далі — впаде сніжинка. Наче крапка усім дощам. Всього року сумні обжинки І надія прийдешнім дням… Оксана Сметанюк

2

136views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-12-02 04:26:32 ·

#поезія
Вибач собі минуле
вибач собі печаль
те, ким ти був, чи була
як би не було жаль
як би не було гірко
часу минає плин
і залишає стільки
скільки знесеш один..
знаєш... твоє "сьогодні"
варте усіх зусиль
ночі минуть холодні
дні, що живеш без сил
все проминає, пташко
все промине колись
як би не було важко
слухай.. живи... дивись..
слухай... і вчися чути....
те, що є між рядків
там так багато суті
там так багато слів
витягни з серця кулі
тільки не забарись ..
вибач собі минуле
вибач собі.. колись....

Ілона Верхівська-Ельтек

#поезія Вибач собі минуле вибач собі печаль те, ким ти був, чи була як би не було жаль як би не було гірко часу минає плин і залишає стільки скільки знесеш один.. знаєш... твоє "сьогодні" варте усіх зусиль ночі минуть холодні дні, що живеш без сил все проминає, пташко все промине колись як би не було важко слухай.. живи... дивись.. слухай... і вчися чути.... те, що є між рядків там так багато суті там так багато слів витягни з серця кулі тільки не забарись .. вибач собі минуле вибач собі.. колись.... Ілона Верхівська-Ельтек

3

1comments 146views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-11-25 06:07:16 ·

#поезія

ТАНЦІВНИЦЯ

У імлистій красі – ноти флірту,
Кожен теплу красу помічав.
Чепурний листопад йшов у хвіртку.

Сонях, ніби медове курча
Виглядав з-за старого паркану,
Вщент розсіював сизу печаль.

Милувались на осінь незнану,
На магічний і ніжний балет,
Що принади підкреслював панни.,

Падолист, і художник, й поет
Елегантну примітили кралю
І зав’язли у чарах тенет.

Наче фея вона танцювала!
Так граційно несла кожне па
Тонко, вишукано, досконало…

Зачарований став листопад,
Мов закляк з того дива у хвіртці.
Сторопів і щось ніс невпопад.

Як закоханий в юному віці
Позолоту в шаленстві зривав,
Від привабливої танцівниці
Глядачі розгубили слова…

Чайка Білоозерянська

#поезія ТАНЦІВНИЦЯ У імлистій красі – ноти флірту, Кожен теплу красу помічав. Чепурний листопад йшов у хвіртку. Сонях, ніби медове курча Виглядав з-за старого паркану, Вщент розсіював сизу печаль. Милувались на осінь незнану, На магічний і ніжний балет, Що принади підкреслював панни., Падолист, і художник, й поет Елегантну примітили кралю І зав’язли у чарах тенет. Наче фея вона танцювала! Так граційно несла кожне па Тонко, вишукано, досконало… Зачарований став листопад, Мов закляк з того дива у хвіртці. Сторопів і щось ніс невпопад. Як закоханий в юному віці Позолоту в шаленстві зривав, Від привабливої танцівниці Глядачі розгубили слова… Чайка Білоозерянська

1

286views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-11-25 06:06:48 ·

#поезія
Не любити тебе - не можна.
Володіти тобою - жаль.
І хвилина діяння кожна
Випромінює нам печаль.
Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень солов'ї...
Ти в хвилину чуттєвої бурі
Не віддайся мені, дивись,
Бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.
Хай нам кажуть: любити можна
Тільки раз. Того разу й жаль,
І щаслива хвилина кожна
Випромінює нам печаль.
Не ховайся в зволоженім зорі,
Бо розгойдані береги
Поглинаючих трансмагорій
Будуть завжди нам дорогі.
Ні! Знайди і в чуттєвих бурях
Не перейдену нами грань,
Щоб не відати днів похмурих,
Щоб не знати про гнів прощань.
Не любити тебе - не можна,
то й любитись з тобою - жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.

Василь Стус

#поезія Не любити тебе - не можна. Володіти тобою - жаль. І хвилина діяння кожна Випромінює нам печаль. Бути разом... в однім цілунку. Злить уста і серця свої. Тільки хвилі нема порятунку... Плачуть вночі лишень солов'ї... Ти в хвилину чуттєвої бурі Не віддайся мені, дивись, Бачиш вечора крила похмурі? То над нами вони зійшлись. Хай нам кажуть: любити можна Тільки раз. Того разу й жаль, І щаслива хвилина кожна Випромінює нам печаль. Не ховайся в зволоженім зорі, Бо розгойдані береги Поглинаючих трансмагорій Будуть завжди нам дорогі. Ні! Знайди і в чуттєвих бурях Не перейдену нами грань, Щоб не відати днів похмурих, Щоб не знати про гнів прощань. Не любити тебе - не можна, то й любитись з тобою - жаль, бо хвилина кохання кожна випромінює нам печаль. Василь Стус

1

227views

Please log in to like, share and comment!

More Results

Join

Language