#історія #постаті Тарас Гунчак: Професор, що зшивав розірвану пам'ять. Коли в радянській Україні історія нагадувала збірник казок про «вічну дружбу народів», на іншому боці океану, в Університеті Ратгерса (Нью-Джерсі), працювала людина, яка методично повертала нам справжнє минуле. Тарас Гунчак, народжений 13 березня 1932 року на Тернопільщині, став одним із тих інтелектуальних «атлантів», на плечах яких трималася українська історична наука в еміграції. 🎓📚 Його шлях — це класична одіссея українця XX століття: від дитини, що пережила жахи Другої світової війни та табори для переміщених осіб у Німеччині, до професора престижного американського вишу. Гунчак не просто викладав історію; він робив її суб'єктною на світовій арені. Чому його праці є обов'язковими для розуміння України: Адвокат правди про Голодомор: У часи, коли на Заході багато хто волів не помічати трагедію 1932–1933 років, Гунчак збирав докази, публікував документи та виступав із лекціями, доводячи, що це був цілеспрямований геноцид. 🍞🥀 Дослідник визвольних змагань: Його роботи про Симона Петлюру та УПА розбивали радянські міфи про «бандитів», показуючи складну політичну шахівницю, на якій українці виборювали власну державу. Міст між континентами: Після відновлення незалежності України у 1991 році, Тарас Гунчак став «голосом інтеграції». Він допомагав налагоджувати зв'язки між західною та українською академічними спільнотами, передаючи досвід вільної науки молодим колегам у Києві та Львові. 🤝🇺🇸🇺🇦 Гунчак завжди наголошував: історія — це не попіл, а вогонь, який треба підтримувати. Його стиль — це поєднання залізної логіки західного науковця та глибокої емпатії до свого народу. Він навчив нас, що бути патріотом — означає насамперед знати правду, якою б гіркою чи складною вона не була.

• в постель ей утром нёс он кофе... ей оставалось лишь сварить • с годами красота исчезнет, а глупость с нами навсегда • ложь очень многих раздражает, причём, когда она - глагол • нельзя же быть настолько чёрствым, жуя заметил людоед • в глухом лесу глухих согласных у гласных шансов выжить нет • опять нагуглился он где-то и выкипедиваться стал • когда мечтал я о высоком, давленье не имел в виду • спросил француз, борща отведав, зачем вы варите салат? • "мне, как обычно" - раньше в баре, теперь в аптеке говорю • вот у растений всё банально... кто рядом вырос, тот и муж • застой мы как-то пережили, теперь отстой бы пережить • её на первом же свиданьи он поразил - пришёл с женой • о, как ты выглядишь шикарно, наверно, снова начал пить? • в мужчинах есть геном мальчишек, а в девочках - сварливых баб • узнал на пенсии, что тюря -вполне приличная еда • без макияжа муж увидел, как мне теперь с заикой жить? • на шпильках туфли с вашим весом украсят дырками паркет • когда мне выспаться удастся, цель в жизни потеряю я • ты что орёшь, как ненормальный? Ори нормально, как и все • когда Иван налил шестую, ганс стал под мёртвого косить • она красиво одевалась, но раздевалась красивей • и даже с лучшими друзьями не делят женщину и власть • я только с психами общаюсь, от остальных с ума сойдёшь • хотел обидеть вас, но вижу... жизнь это сделала сама • пойдя по батиной дорожке, банкиром сын бандита стал • чем грандиозней ваши планы, тем неизбежней их провал • коль врать всё время, то добраться до правды можно наконец • а без труда уже не вынуть то, что замкнуто с трудом © bazzlan

📜 Його зброєю були не кулі, а слова. І ці слова лякали Кремль більше, ніж кулемети. У середині ХХ століття радянська система вкладала величезні ресурси у пропаганду. Газети, радіо, плакати, агітатори — усе працювало на одну мету: переконати людей, що український визвольний рух — це «бандити» і «вороги народу». Саме тоді з’явився чоловік, який почав руйнувати цю інформаційну стіну… звичайною друкарською машинкою. Його звали Петро Федун. У підпіллі він мав псевдо «Полтава». Він народився 1919 року на Львівщині. Навчався у Львівському університеті, цікавився політикою, історією, правом. Його життя могло скластися цілком академічно — викладач, науковець або юрист. Але ХХ століття змінювало долі. Коли почалася Друга світова війна, Петра, як і тисячі українців, мобілізували до Червоної армії. Згодом він потрапив у німецький полон, але зміг утекти. Після цього його шлях привів до українського підпілля. Там і розкрився його головний талант. Федун не був польовим командиром і не очолював бойові загони. Його зброєю були ідеї, тексти та аналітика. Він очолив Інформаційне бюро Української головної визвольної ради — підпільної політичної структури, яка фактично виконувала роль уряду визвольного руху. Його завдання було складним: пояснити світові й самим українцям, за що насправді бореться УПА. У час, коли радянська пропаганда створювала міфи, Федун відповідав логікою. Саме він написав одну з найвідоміших брошур українського підпілля — «Хто такі бандерівці та за що вони борються?». У цьому тексті просто й чітко пояснювалося те, що намагалася спотворити радянська пропаганда: український визвольний рух бореться не проти інших народів, а проти імперського панування; метою є незалежна українська держава; у такій державі людина, її гідність і свобода мають бути найвищою цінністю. Цю брошуру переписували вручну, передавали з рук у руки, перевозили потягами через усю країну. Вона поширювалася серед українців і за кордоном, фактично ставши маніфестом визвольного руху. Петро Федун був не лише публіцистом, а й глибоким аналітиком. Ще на початку 1950-х років він писав, що Радянський Союз не зможе існувати вічно. Імперія, побудована на страху, брехні та насильстві, рано чи пізно почне руйнуватися зсередини. Минуть десятиліття — і саме так і станеться. 23 грудня 1951 року радянські війська оточили криївку, де перебував Федун. Шансів вирватися майже не було. Повстанці вирішили не здаватися. Коли ситуація стала безвихідною, Петро Федун зробив останній постріл у своєму житті, щоб не потрапити живим до рук МДБ. Йому було лише 32 роки. Коли радянські офіцери увійшли до криївки, вони очікували знайти склад зброї. Натомість побачили інше: книги, рукописи, машинописні тексти. Це була справжня підземна редакція — місце, де народжувалися тексти, що підтримували дух спротиву по всій Україні. І, можливо, саме тоді вони зрозуміли одну просту річ: іноді найбільшу загрозу для імперії становлять не кулемети, а люди, які вміють мислити.

Гетманцев заявив про масштабний "розквіт" контрабанди квітів в Україні Голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики зазначив, що ринок квітів в Україні на 78% перебуває в "тіні", а загальні втрати держбюджету від ухилення від оподаткування та контрабандних схем у цьому секторі оцінюються у 2 млрд грн на рік. "За нашими даними, легально в Україну завозиться лише 22% від реального обсягу квіткової продукції. У 2024 році було задекларовано півтори тисячі тонн, тоді як за міжнародною базою Trade Map цей показник становить майже сім тисяч тонн. Обсяг контрабанди лише за минулий рік оцінюється у $1,6 млрд, а прямі втрати бюджету тільки з ПДВ перевищують 324 млн грн", – розповів Гетманцев. За його інформацією, найбільш критична ситуація склалася у сегменті імпорту троянд. Із загального обсягу у 3 тис. тонн, що потрапили на український ринок, офіційне митне оформлення пройшли лише 136 тонн. Нардеп наголосив, що це свідчить про системне використання схем із заниженням митної вартості та прихованим ввезенням товару і підкреслив, що внутрішній ринок базується на масовому подрібненні бізнесу. Гетманцев закликав правоохоронні органи, Бюро економічної безпеки та Державну податкову службу негайно вжити заходів для припинення "тіньових" схем на квітковому ринку. Він акцентував, що відсутність належної реакції на такі очевидні зловживання під час війни є неприпустимою та вимагає кадрових рішень у відповідних відомствах.

🛢️Помилка айтішників розкрила мережу з майже півсотні компаній, що займаються контрабандою російської нафти — FT. Видання звернуло увагу на мережу з 48 компаній, які експортують підсанкційну нафту країни-бензоколонки. Найбільш активно таким чином обходить санкції «Роснєфть», на яку наклали санкції восени 2025 року. Після їх введення, невідома компанія Redwood Global Supply неочікувано стала найбільшим експортером цієї нафти. Redwood та інші фірми-контрабандисти повʼязані з підсанкційними азербайджанськими бізнесменами. Всі ці компанії працюють за різними фізичними адресами, однак, спалились на використанні одного поштового серверу. Імовірно, всі вони входять до інфраструктури тіньового флоту рф. Загальна виручка від імпортованої сировини складає понад $90 млрд, однак, реальні обʼєми, імовірно, більші. Якщо правильно скористатися цими даними - всю цю шоблу можна обкласти санкціями і ще більше затягнути удавку на шиї болотної імперії. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Базарська трагедія. 21 листопада 1921 р. «До вас служити не підемо. Стріляйте. Український народ вам цього не пробачить!» Керував розстрілом полонених армії УНР особисто червоний бандит Котовський. 359 полонених, поранених більшовики вивели за селище Базар на Житомирщині, зачитали постанову «п’ятірки» про розстріл їх як «ворогів народу» та виконали вирок, жителів Базару більшовики зігнали подивитися на страту. У ході битви під Малими Міньками в боротьбі з більшовиками зазнала поразки Волинська група Повстанської армії УНР під командуванням генерала-хорунжого Юрія Тютюника. Полонених, після дводенного перебування замкненими в голоді і холоді, вишикували біля заздалегідь викопаного рову. Котовський особисто хлопцям пропонував покаятися і перейти на бік Червоної армії. У відповідь пролунав голос Степана Щербака: «До вас служити не підемо. Стріляйте. Український народ вам цього не пробачить!» І залунало: «Слава Україні!». Далі хлопці заспівали «Ще не вмерла Україна!». Пісня обірвалася в них на вустах. Вони падали від катівських куль у глибокий рів. Мертвих і поранених загорнули промерзлою землею. Базарівці згадують, що потім чули з могили стогін. Історики кажуть, що листопадовий рейд майже не мав шансів на успіх, скоріше це був похід відчаю і акт героїзму. 359 героїв, що поховані в братській могилі поблизу Базара, Історики свідчать, перевага живої сили в сорок разів була на боці червоноармійців. Пам’ять Героїв Базарської трагедії офіційно вшановують з 1991-го року, а рік до того власті навіть заборонили встановити хрест на братській могилі в селі Базар, що на Житомирщині. Меморіал пам'яті Героїв Базару, зведений 2000 року на пожертви українців із Великої Британії.

Від Верховної ради вимагають створити ТСК щодо смертельної стрілянини на Черкащині Вимогу озвучив військовослужбовець Ігор Луценко: «Як мінімум, інструмент парламентської слідчої комісії — це спосіб оголосити важливі факти, котрі будуть люто намагатися замовчувати. За інших обставин втопити цю справу у часі і паперовій тяганині буде набагато легше». Три питання, на які суспільству зобовʼязані дати відповіді: яку процесуальну чи оперативну дію здійснювали поліцейські перед загибеллю? Чи була підготовлена підозра загиблому ветерану за нібито підпал автівки місцевого проросійського депутата? Хто і за яких обставин вбив ветерана? Луценка також обурила символіка «Беркуту» на похороні поліцейських — один з присутніх одягнув на голову беркутівський берет. «До яких пір проросійська наволоч буде володіти величезним майном і посвідченнями депутатів різних рівнів? До яких пір беркути будуть хазяйнувати в поліції? До яких пір регіональний рівень України буде темним колодязем феодалізму, де бандити, наймані поліцейські і наймані судді будуть вічно і безроздільно панувати?». Блогер Сергій Наумович закликав Міністерство внутрішніх справ відреагувати. Зокрема, на символіку «Беркуту». #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал

Друзі! Зважаючи на те, скільки тисяч переглядів здобув за тиждень перший тизер вестерну про кобзаря Дармограя, з радістю ділюсь з вами другим тизером і бажаю приємного перегляду. На вулицях Роздоріжжя панує беззаконня та свавілля. Місто загрузло у гріхах і насиллі. Тут закон продають за жменю срібла, а правду топчуть важкими чоботами тих, хто називає себе владою. Корумповані чиновники п’ють за здоров’я міста, яке самі ж і вбивають. Суд мовчить. Поліція відвертає погляд. Проповідники торгують надією, як дешевим товаром. Ночами вулиці наповнює крик - не гучний, а задушений. Це крик звичайних людей, які більше не вірять, що їх хтось почує. Вони безсилі перед бандитами у краватках і хижаками в мундирах. Тут крадуть не лише гроші - тут крадуть життя, гідність і майбутнє. Здавалося, місто приречене. Здавалося, спасителя не буде. Але однієї ночі темряву розітнув промінь світла. Спершу - тремкий, мов іскра. Потім - впертий, мов постріл. А згодом він розгорівся у пожежу очищення, яка не гріє - вона спалює. Спалює страх, гниль, корупцію, лицемірство, жадобу і святенницьку брехню. Там, де з’являється цей вогонь, більше не ховаються у тіні. Там, де він проходить, гріхи кричать. Його не обирали. Його не коронували. Він прийшов сам. Ім’я йому - Кобзар Дармограй. Голос забутих. Кара для покидьків. Пісня, від якої тріскається темрява. І якщо місто ще можна врятувати, то лише ціною попелу. #shorts #КобзарДармограй #Січеград #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #Дармограй #Месник #Вестерн #sketch #comedyshorts #comedy #українськийвестерн #вебсеріал #анімаційнийсеріал #українськийсеріал #українськийютуб https://youtube.com/shorts/N57rTgduQMU

Купа скандалів та нерухомість на тещі: ще один кандидат на голову Держмитслужби — Михайло Мірошніченко, — розслідування Bihus.Info (https://www.youtube.com/watch?v=-zigxfbt1dM) У листопаді 2020 року, за даними медіа, у Мірошніченка ДБР провело обшуки у справі щодо контрабанди. На той момент чоловік був начальником Управління власної безпеки Держмитслужби. Також Мірошніченка називали одним із ключових фігурантів розслідування парламентської ТСК щодо експорту так званого “чорного зерна”. Проаналізувавши спосіб життя посадовця, журналісти виявили, що вже у 24-му – тобто за рік після звільнення з митниці — на 76-річну тещу посадовця було записано 4 квартири у Києві та цілий автопарк преміум авто (BMW X5, Lexus, Land Cruiser, Ford). Ще за рік, у 2025-му, дружина Мірошніченка придбала Audi Q7, а до того — мотоцикл Harley Davidson.

На вулицях Роздоріжжя панує беззаконня та свавілля. Місто загрузло у гріхах і насиллі. Тут закон продають за жменю срібла, а правду топчуть важкими чоботами тих, хто називає себе владою. Корумповані чиновники п’ють за здоров’я міста, яке самі ж і вбивають. Суд мовчить. Поліція відвертає погляд. Проповідники торгують надією, як дешевим товаром. Ночами вулиці наповнює крик - не гучний, а задушений. Це крик звичайних людей, які більше не вірять, що їх хтось почує. Вони безсилі перед бандитами у краватках і хижаками в мундирах. Тут крадуть не лише гроші - тут крадуть життя, гідність і майбутнє. Здавалося, місто приречене. Здавалося, спасителя не буде. Але однієї ночі темряву розітнув промінь світла. Спершу - тремкий, мов іскра. Потім - впертий, мов постріл. А згодом він розгорівся у пожежу очищення, яка не гріє - вона спалює. Спалює страх, гниль, корупцію, лицемірство, жадобу і святенницьку брехню. Там, де з’являється цей вогонь, більше не ховаються у тіні. Там, де він проходить, гріхи кричать. Його не обирали. Його не коронували. Він прийшов сам. Ім’я йому - Кобзар Дармограй. Голос забутих. Кара для покидьків. Пісня, від якої тріскається темрява. І якщо місто ще можна врятувати, то лише ціною попелу. #shorts #КобзарДармограй #Січеград #ТворчаСтудіяСічеград #АнтонЖадько #Дармограй #Месник #Вестерн #sketch #comedyshorts #comedy #українськийвестерн #вебсеріал #анімаційнийсеріал #українськийсеріал #українськийютуб https://www.youtube.com/shorts/n68YKzj1lXA