Den of Thieves / «Полювання на злодіїв» (2018) Жанр: бойовик, трилер, кримінал «Полювання на злодіїв» — це потужний, напружений бойовик, який показує дві сторони великої гри: гангстерів, що планують наймасштабніше пограбування у Лос-Анджелесі, та детективів, які прагнуть їх зупинити. Історія розгортається навколо небезпечної банди Рея Меррімена, яка націлилася на Федеральний резервний банк США, і досвідченого детектива Ніка "Великого Ніка", який кидає всі сили на те, щоб завадити цьому. Фільм чудово передає атмосферу вулиць Лос-Анджелеса, де кожен крок може стати фатальним, а кожен план має свій зворотний бік. Інтрига, динаміка і неочікувані повороти тримають у напрузі до останньої хвилини. Окремо варто відзначити чудову гру акторів та напружену режисуру, яка додає реалізму кожній сцені. Як глядач можу сказати: фільм захоплює своїм стилем, атмосферою та справжнім кримінальним вайбом. Особливо сподобався фінальний твіст — коли розумієш, що все не так просто, як здається на перший погляд. Моя оцінка: 8.5/10 #фільми #бойовик #трилер #кримінал #лосанджелес #пограбування #щоподивитись #filmseriesua

😡 росіяни розпилюють "Азовмаш" на металобрухт в окупованому Маріуполі Так, у 2022 році російські окупанти обіцяли його відродження, створення індустріального парку, запуск виробництва продукції чи не від самого Ростеху вже у 2024 році. Натомість – нуль реальних робіт, наголосили у міськраді. "Ба більше, за ці роки вони так і не спромоглися визначити статус підприємства – чи належить воно до так званої "ДНР", чи до федеральної власності. Без цього будь-які інвестиційні плани зависають у повітрі. І поки питання стоїть на стопі, метал заводу активно розпилюється серед своїх "бандитів", - повідомляє Маріупольська міська рада. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

#кіно #рекомендація «ЩУР» (2023) реж. Артем Вусик Жанр: комедія, екшн 💭 Про що фільм: У центрі уваги — простий робітник Пан Чепєленко, прибиральник за професією і фанат своєї справи. Одного вечора він випадково знаходить підозрілий чемоданчик в одному зі сміттєвих баків, біля якого працював. Передчуваючи неладне, він поспішно ховає знахідку і тікає додому. Пан Чепєленко ще не знає, що на той момент за чемоданчиком вже полювали різні кримінальні клани і заїжджі бандити. Тому прибиральник стає важливою ціллю і пріоритетом для злодіїв. Починаються кумедні замахи і перестрілки, химерно переплетені з пластичними витівками героїв. Дивитися тут👇 https://takflix.com/uk/films/theatre_rat

Керівник детективів НАБУ Скомаров "відмазує" сестру, причетну до контрабанди на 64 млн грн, але претендує на посаду голови ВЕБ Верховний Суд відмовився закривати справу, де проходить сестра керівника детективів НАБУ Олександра Скомарова – Аліна Данченко. За даними слідства, вона, працюючи на митниці, була учасницею злочинного угруповання "короля контрабанди" Альперіна і завдала шкоди державі на 64 млн. грн. "Скомаров, який зараз претендує на посаду голови Бюро економічної безпеки, намагався взяти сестру на поруки. Під час конкурсу в НАЗК йому нагадали про цей конфлікт інтересів: як детектив НАБУ він мав доступ до справи, в якій фігурує його родичка, і міг впливати на її перебіг. Так, Верховний Суд повернув справу про контрабанду на розгляд суду першої інстанції. Зокрема, судді відмовили у закритті провадження та участі підозрюваних у засіданнях у режимі відеоконференції. Це стосується й підозрюваної у контрабанді сестри Скомарова. Це вже не перший «сімейний» корупційний скандал із Скомаровим. Раніше він приховав російське громадянство та бізнес в ОРДЛО батька. Про це детектив зобов'язаний був повідомити керівництво НАБУ та конкурсну комісію БЕБ, на керівника якого він претендує. І це саме собою нонсенс – як може претендувати на цю посаду набушник з таким корупційним шлейфом?" , - Зазначають журналісти. Також детектив НАБУ Скомаров "розслідував" справи проти Коломойського, тоді як його дружина працювала на олігарха на "1+1" та "Плюс ТБ". За час роботи в НАБУ сім'я Скомарова зі скромною зарплатою отримала нерухомість та віп-автомобілі.

ПОЛКОВНИК, ЯКОГО ВИ НЕ ЗНАЄТЕ. АЛЕ МУСИТЕ ЗНАТИ. На фото — Олександр Вишнівський (19 травня 1895, село Заливне, Запоріжжя). Українець. Полковник Армії УНР. Один із тих, хто не гнувся перед імперіями — а зброєю в руках ламав їм хребет. 1920 рік. Село Вербова. Проти його козаків іде в бій "червоний полк" Мішки Япончика — знаменитого одеського бандита. Полк зібраний з кримінальників, зеків, матросні. Усі — "люди честі", за тюремними поняттями. Більшовики дали їм зброю і відправили вбивати українців. Та недооцінили, що українці — не жертви, а воїни. Бій був брутальний. Багнети, рукопаш, кулі в обличчя. Козаки Вишнівського рознесли бандитське кодло на шмаття. Самого Мішку Япончика — розстріляли свої ж, коли він втікав. Так закінчилась "легенда" тюремної романтики. А тепер — увага. Кого пам'ятає Україна? Про Вишнівського — дошка в рідному селі, одна вулиця в Запоріжжі, брошура з обласного архіву. І мовчання. Про Япончика — фільми, серіали, книги, культ. Перед війною крутили російсько-український серіал про нього. В головних ролях, звісно, мо с калі. Одеса подана як тінь Рязані, а зек — як "шляхетний бандит". І все це жваво споживали в Україні. Бо тюремна романтика — це ще одна отрута, яку Москва вливала нам у вуха десятиліттями. В СРСР вибудували тюрем більше, ніж шкіл і лікарень. Героїв – розстрілювали, а злодіїв – екранізували. В культурі — шансону більше, ніж гімнів. Зек — це "свій", бо "сидів". Навіть президента обрали урку. Забули про Януковича? Не "був", а "сидів". І це ще дехто вважав "перевагою"! Росія тримається на блатних і тюрмі. Україна — на тих, про кого забули. Але поки ми мовчимо про Вишнівського — ми частина їхнього сценарію. Поки ми вклоняємось Япончику — ми не вільні. Запам’ятай ім’я: Олександр Вишнівський. Бо саме він, не серіальний "пацан", зламав імперії.

#тварини Neobarrettia spinosa - хижа комаха. Вона пробирається крізь підлісок і поїдає гусениць, маленьких жаб, ящірок і будь-яких інших дрібних тварин, яких може здолати. Так що даємо слушну пораду: перед тим як чіпати того, хто їсть траву і не чіпає козявку, поцікавтеся, чи немає у нього відбитого родича-гопника, відомого в бандитських колах. 😀

Gangs of London / «Банди Лондона» (2020) Жанр: кримінал, драма, трилер «Банди Лондона» — серіал, який просто вибухає атмосферою справжнього підпільного Лондона. Це історія про те, як одна смерть може похитнути цілу кримінальну імперію. Після вбивства глави сім'ї Воллесів місто занурюється в хаос: угоди порушуються, старі вороги знову піднімають голову, а мир між бандами тріщить по швах. Син убитого, Шон Воллес, готовий розпочати справжню війну, аби дізнатися правду. В серіалі неймовірно передано атмосферу боротьби за владу: кожен кадр наповнений напругою, стилем і брутальністю. Жорстокі бої, інтриги, зрада — тут усе на межі вибуху. Історія затягує настільки, що неможливо відірватися. Як глядач скажу: я переглядав серіал із величезним задоволенням. Це не просто черговий кримінальний сюжет — це по-справжньому жива, емоційна, іноді навіть шокуюча картина того, як виглядає боротьба за владу в підпільному світі. Моя оцінка: 9/10 #серіали #драма #кримінал #лондон #банди #щоподивитись #filmseriesua

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Коли «Блискавка» вийшла з укриття, над морем уже впала ніч. Ми тримали курс за ледь помітною баркентиною, що маячіла попереду, немов примара в темряві. Відстань між нами скорочувалась поволі, але впевнено. Ми вважали себе непоміченими — принаймні на це сподівались. Корабель попереду йшов рівно, не змінюючи курсу, ніби нічого не підозрював. Фернандо, що стояв на шканцях і пильно вдивлявся у темряву крізь підзорну трубу, порушив тишу: — Можливо, це лише маска спокою. Противник чекає слушного моменту: або раптово змінить курс, або, підпустивши нас ближче, завдасть удару. Іншого судна ми не побачили. Можливо, воно відстало — що було б нам на руку, Або ж марсові просто не змогли його розгледіти у темряві. Погоня тривала кілька годин. За цей час ми привели гармати до повної бойової готовності... Раптом вітер зрадницьки змінив напрямок, що ускладнило маневрування. За наказом боцмана матроси кинулись до канатів. Вони мали повертати реї, щоб якомога скоріше знову спіймати вітер. Це вимагало від команди злагодженості. Серед скреготу шківів та свисту натягнутих снастей чулась лайка боцмана, та вигуки матросів. Не пройшло й п'яти хвилин, як вітрила знову наповнились і "Блискавка" впевнено пішла новим курсом, майже не відпустивши супротивника. Фернандо, як і раніше, стояв на шканцях, спокійний і зосереджений. — Здається, вони щось запідозрили! На палубі почався рух. Гадаю, саме час змінити прапор — нехай знають, з ким мають справу! Одразу ж на щоглі замайорів чорний стяг із зображенням скелета з шаблею в руках. — Можливо, ще рано? — обережно озвався Естебан. — Трохи таємниці не завадило б... — Та вони вже здогадались, — урізав Фернандо. — Цей корабель стояв у порту, зовсім поруч із нашим бригом. Дурити їх довго не вийде. — Не здивуюсь, якщо він і справді вирушив за нами, — додав боцман. — Цілком можливо, Майку, — кивнув Фернандо, не відводячи погляду від супротивника Коли ми наблизилися ще більше, зрозуміли, що наше судно має перевагу в маневровості. Баркентина повертала занадто повільно, хоч і встигла випустити кілька гарматних ядер у наш бік. На щастя, вони впали надто далеко, щоб завдати шкоди Ми не забарилися з відповіддю. Загриміли наші гармати — і ворожий корабель втратив частину бізані, а обшивка корпусу отримала кілька помітних ушкоджень. — Стіве, не гарячкуй! — гукнув Фернандо. — Інакше пустимо цю посудину на дно раніше, ніж потрібно! Ми скористалися втратою маневровості ворога й підійшли майже впритул. Наш корабель став носом до його корми — і вже перші абордажні кішки полетіли через борт. Нас накрив шквальний вогонь картечі, але ми відповіли тим самим. Невдовзі частина нашої команди на чолі з Тьягу вже вела запеклий бій на палубі супротивника. Ми запропонували здатися, та ворог відмовився. Нас чекала жорстока сутичка — не на життя, а на смерть. Усюди лунали постріли, лязкіт сталі, крики поранених. Справжню відвагу проявили чарруа, проте найбільшого удару ворогові завдавав наш капітан. Він бився шаблею з такою легкістю, що кількома точними ударами раз за разом вражав суперників. Пліч-о-пліч із ним бився Гільєрме, який виявився напрочуд вправним воїном. Невдовзі Фернандо зійшовся у двобої з капітаном баркентини — і ним виявився наш старий знайомий, Фонсека. Як з’ясувалося пізніше, цей корабель також належав йому. Щойно ми залишили порт, він зібрав нову команду й вирушив у погоню. Понад усе він прагнув не лише повернути барк, а й жорстоко помститися нам. — Гадав, знову підкрадешся, немов щур? — загарчав Фонсека. — Побачимо, хто з нас залишиться живим. — Не варто було гнатись за нами, — спокійно відповів Фернандо. — Загубиш людей і сам підеш на дно. — Тільки після тебе! — прошипів той і кинувся з шаблею, але його удар не досяг цілі. Сутичка складалася не на користь Фонсеки. Більшість його команди, не витримавши нашого натиску, склала зброю й благала про милість. Чимало наших моряків були ладні розірвати ворогів на шматки, прагнучи помститися за загиблих товаришів, та Естебан наказав зупинитися. Капітани усе ще бились. Здавалося, що Фернандо трохи розслабився й почав втрачати ініціативу. Один з ударів Фонсеки ледь не досяг цілі, та Фернандо в останню мить відбив атаку. А потім контратакував, зробивши різкий випад. Тіло контрабандиста бездушно впало на палубу. Фернандо витягнув закривавлену шаблю з мертвого ворога, нахилився над ним і, помовчавши кілька секунд, наказав віддати тіло океану — як і тіла всіх загиблих. Полонених моряків загнали до трюму. Їм пообіцяли зберегти життя та висадити на берег, щойно з’явиться така можливіст Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/23 Приємного читання!!! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#тварини Тасманійська єхидна: Колючий дивак Австралії. Знайомтеся з тасманійською єхидною (Tachyglossus aculeatus), підвидом, який виглядає так, ніби хтось випадково склеїв їжака, мурахоїда і каченята в одному ексцентричному пакеті. Цей маленький мешканець Тасманії та південно-східної Австралії — справжній фрік природи, але в найкращому сенсі цього слова! Колючий модник з довгим носом Тасманійська єхидна — це компактна куля колючок із довгим, трубчастим носом, який вона використовує як детектор смаколиків. Її улюблене меню? Мурахи та терміти, яких вона викопує з-під землі з такою завзятістю, ніби це останній шматок торта на вечірці. Завдяки чутливому нюху та язику, що вистрелює швидше за блискавку, вона — справжній гурман підземного світу. Цікаво, що ця єхидна трохи пухкіша за своїх материкових родичів, бо тасманійські зими змушують її запасатися жирком. Місцеві жартують: "Тасманійська єхидна — це єдиний ссавець, який готовий до зимової сплячки і до конкурсу на наймиліший пузік одночасно!" Мама-кенгуру? Ні, мама-єхидна! Як і всі єхидни, тасманійська належить до однопрохідних — рідкісної банди ссавців, які відкладають яйця. Так, ви не почули: вона відкладає яйце, яке потім носить у своїй сумці (не плутати з сумкою кенгуру, ця більше схожа на кишеню для дріб’язку). Через 10 днів вилуплюється малюк, якого називають "пуґл" — слово, яке звучить так, ніби його вигадали для конкурсу найкумедніших назв. Пуґл виглядає як крихітна гумова іграшка і смокче молоко прямо зі шкіри мами, бо соски? Це не для стильних єхидн! Характер: "Не чіпай, я копаю!" Тасманійські єхидни — інтроверти за натурою. Побачивши небезпеку, вони або зариваються в землю зі швидкістю міні-екскаватора, або згортаються в колючий клубок, залишаючи хижаків у розпачі. "Що це за їжачок, який не хоче обійматися?" — мабуть, думають лисиці, облизуючись. До речі, єхидни не лише колючі, а й напрочуд сильні. Їхні короткі лапи з міцними кігтями можуть перекопати пів городу, тож якщо ваша грядка раптом виглядає як після нашестя кротів — можливо, це просто єхидна шукала перекус. Тасманійська єхидна — це нагадування, що природа має почуття гумору. Вона повільно човгає лісами, не звертаючи уваги на моду чи тренди, і живе своїм життям, ніби кажучи: "Я яйцекладний ссавець, і мені байдуже, що ви про це думаєте!" Її вперта чарівність і дивакувата зовнішність роблять її справжньою зіркою тасманійських лісів. Тож наступного разу, коли будете в Тасманії, шукайте цю колючу красуню. Тільки не намагайтеся її погладити — вона може неправильно зрозуміти ваші наміри! 🙂

Бандито