#історія #події Трудова повинність від більшовиків: Як «світле майбутнє» перетворилося на державне рабство. 28 січня 1920 року Рада Народних Комісарів радянської росії видала декрет «Про порядок загальної трудової повинності». Цей документ став офіційним початком епохи, коли держава привласнила собі право розпоряджатися не лише майном громадян, а й їхніми руками, часом та самим життям. Під гаслом «Хто не працює, той не їсть» більшовики фактично запровадили кріпацтво нового зразка. ⚒️⛓️ Економіка примусу: Чому не спрацювали гасла? Після революцій та років війни економіка перебувала в руїнах. Більшовики швидко збагнули: їхні ідеї про «добровільну працю на користь суспільства» не надихають голодних людей. Селяни не хотіли віддавати зерно задарма, а робітники тікали з міст, щоб просто вижити. Тоді москва вирішила діяти перевіреним методом терору. Декрет запроваджував обов’язкову роботу для всіх працездатних осіб незалежно від їхньої професії чи бажання. 🚫🥖 Від суботників до ГУЛАГу Саме в цей період виникли так звані «трудові армії». Лев Троцький, який був палким прихильником мілітаризації праці, вважав, що робітник має бути таким же дисциплінованим, як солдат. Якщо держава каже «треба рубати ліс» або «розчищати колії», людина не мала права відмовитися. Тих, хто намагався ухилитися від «щастя» працювати на партію, оголошували «дезертирами трудового фронту» і відправляли до концтаборів. 🚂🌲 Україна в лещатах «трудоармій» Для України цей декрет мав катастрофічні наслідки. Наші ресурси — вугілля Донбасу, ліс та залізниця — розглядалися москвою як власний бездонний склад. Українських селян масово зганяли на примусові роботи, відриваючи від власних господарств, що лише посилювало продовольчу кризу. Це був перший крок до повного контролю над особистістю, який пізніше вилився у сталінську колективізацію та систему ГУЛАГу. 💂‍♂️🚜 Пропаганда проти реальності Щоб підсолодити гірку пігулку примусу, радянська машина почала масово штампувати плакати про «радість колективної праці». Суботники, які спочатку подавалися як добровільна ініціатива, стали обов’язковим ритуалом лояльності. Проте за фасадом усміхнених робітників на плакатах ховалися мільйони людей, позбавлених права вибору, нормальної оплати та елементарної свободи пересування. 📉🎨 28 січня 1920 року — це нагадування про те, як легко держава-тиран може перетворити «соціальну справедливість» на механізм масового визиску, де людина — лише гвинтик у бездушній машині.

#історія #постаті Ніколае Чаушеску: Від «батька нації» до стіни в Тирговіште 🏚️ ​26 січня 1918 року народився Ніколае Чаушеску — людина, чиє ім'я стало синонімом абсолютної влади, що перетворилася на трагікомедію, а потім на криваву розв’язку. Син бідного селянина, він зумів побудувати в Румунії режим, який за рівнем культу особистості міг змагатися хіба що з північнокорейським. ​«Геній Карпат» та «Дунай розуму» ​Чаушеску не просто правив — він вимагав обожнювання. Державна пропаганда вигадувала для нього титули, від яких паморочилося в голові, тоді як звичайні румуни жили за картками на продукти, з обмеженням електроенергії (по дві години на день) та під пильним оком Секурітате — однієї з найжорстокіших спецслужб комуністичного табору. 🚫 ​Його амбіції були пропорційні його страхам. Поки народ стояв у чергах за хлібом, Чаушеску будував у Бухаресті Палац Парламенту — другу за величиною адміністративну будівлю у світі після Пентагону, заради якої знесли історичний центр міста. ​Зовнішньополітичний «еквілібрист» ​На відміну від багатьох лідерів соцтабору, Чаушеску намагався грати в незалежність від москви. Він засудив вторгнення в Чехословаччину у 1968-му, підтримував стосунки із Заходом і навіть приймав у себе американських президентів. Це дозволяло йому отримувати великі кредити, які він пізніше вирішив виплатити будь-якою ціною, буквально виморивши власний народ голодом і холодом у 80-х роках. 📉 ​Фінал у прямому ефірі ​Кінець настав раптово. У грудні 1989 року під час чергового мітингу, організованого для підтримки вождя, натовп замість звичних оплесків почав кричати «Щур!». Це був момент істини. Вже за кілька днів Чаушеску разом із дружиною Еленою намагався втекти на гелікоптері, але був схоплений. ​25 грудня, після поспішного трибуналу, їх обох розстріляли біля стіни солдатського гарнізону. Іронія долі: людина, яка народилася 26 січня, лише один день не дожила до свого 72-річчя. 🕯️ ​Урок для історії ​Історія Чаушеску — це нагадування про те, що жоден культ особистості, жодна армія спецслужб і жодні величні палаци не здатні захистити тирана, коли терпець народу остаточно уривається.

​📜 СТАТУТ ВСЕСВІТНЬОЇ ЦИФРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ЩИТ ЗЕМЛІ» ​Стаття 1. Визначення та Мета ​1.1. «Щит Землі» є незалежним наддержавним об’єднанням вільних громадян планети. 1.2. Головна мета: Повне унеможливлення використання зброї масового знищення та переведення людства з рейок війни на рейки еволюції. 1.3. Ми визнаємо атмосферу, воду та ґрунт вищою цінністю, що стоїть над будь-якими політичними інтересами. ​Стаття 2. Принципи діяльності ​2.1. Децентралізація: У нас немає єдиного "вождя". Рішення приймаються спільнотою через блокчейн-голосування. 2.2. Радикальна прозорість: Жодних таємних бюджетів. Кожна одиниця валюти TERRA має бути відстежена. 2.3. Цифровий пацифізм: Ми не використовуємо насилля. Наша зброя — інформація, фінансова блокада агресорів та технологічний опір. ​Стаття 3. Членство (Хто ми?) ​3.1. Членом організації може бути будь-яка людина, незалежно від паспорта, яка визнає, що вбивство собі подібних — це шлях до вимирання. 3.2. Кожен член організації автоматично стає частиною "Цифрової армії миру". ​Стаття 4. Заборони (Червоні лінії) ​4.1. Організація ніколи не підтримує жодну сторону в збройному конфлікті. Наша сторона — цивільне населення та природа. 4.2. Будь-яка пропаганда використання ядерної зброї вважається злочином проти людства і веде до негайного цифрового бану та розслідування. ​Стаття 5. Глобальний Протокол "Атмосфера" ​5.1. У разі загрози ядерного конфлікту, «Щит Землі» активує протокол масового сповіщення та цифрової мобілізації для тиску на центри прийняття рішень. ​Підпис: "Прийнято людством в інтернеті. Чинно до останнього подиху планети."

На шоколадній фабриці «Roshen» в Києві виробляли ударні БПЛА, — так російська пропаганда намагається виправдати сьогоднішнє вбивство «шахедами» працівника на території підприємства. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Обшуки, пропаганда і мілітарні табори: з окупації врятували групу українських дітей. Групу дітей та підлітків вдалося евакуювати з тимчасово окупованих територій України в межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA за сприяння команди Save Ukraine. Під час перебування в окупації діти зазнавали психологічного тиску, обшуків і переслідувань з боку російських військових, а також системної ідеологічної обробки. Окремих підлітків намагалися втягнути в мілітарні програми, готуючи до участі у війні, зокрема через військові табори та примусовий вишкіл. У Bring Kids Back UA подякували партнерам Save Ukraine, We Are All Ukrainians 2022, Humanity та Об’єднаному центру з координації пошуку й звільнення осіб, незаконно позбавлених волі внаслідок агресії проти України, за допомогу в порятунку дітей. Національне інформаційне бюро https://t.me/Ukraineaboveallelse

Книга "Вкрадена весна" Костянтина Симоненка. Початок повномасштабної відбувся на адреналіні, коли взагалі не було чіткого розуміння, що буде далі і чи зможемо ми захисти Україну від загарбників. Виявляється, що якби військову техніку і літаків не прибрали за кілька годин до 5-ї години ранку з аеродрому, то дійсно, Київ та вся територія України за лічені години була б під російським прапором. Дякувати Богові і всім нашим захисникам, масштабної катастрофи не трапилося і нам вдалося втримати Україну і дати відсіч нашим ворогам. Я вперше таке прочитала, і тепер розумію, якої катастрофи ми уникнули завдяки нашим відважним пілотам і водіям. Цікаво було читати хронологічні події війни очима пана Костянтина Симоненка. Усе це він проводить паралель з війнами інших країн. Було цікаво читати, як українці по-різному реагують на обстріли, хтось одразу запанікував, і втікає світ за очі, подалі від війні, а хтось не так гостро реагує на все це, і залишився в Україні. Дуже боляче було читати про перших біженців на початку повномасштабної війні. Як відбулася евакуація, що вони пережили. Маріуполь, Буча, Ізюм та інші міста і села - це наш великий біль, який ніколи не забудеться... Хіба можна таке можна пробачити?! Ні, ніколи... Ще було цікаво читати, як пропаганда впливає на людей, як завдяки одній брехні, один народ готовий вбити свого сусіда, за національною ознакою. Навіть коли породичалися між собою. Про американців і європейців часом було смішно читати. Особливо, порівняння з життям тих, як столічні мешканці живуть в москві, і тих, як живе населення за межами столиці, та як це схоже на те, як живуть на острові Гаїті гаїтяні. Де до однієї половині острова проводять туристів, де змальовано життя немов в раю. А там, за парканом насправді розруха, бідність і постійні перевороти. І тому американці не розуміють, чому російські війська під час окупації викрадають унітази і пральні машини. І звичайно, росіяни досі вважають, що все правильно зробили, коли "вирішили звільнити Україну від бандерівців і фашистів". О, автору книги довелося в коментарів заблокувати багатьох таких добродіїв. Взагалом, щоби більше не описувати далі, про що ця книга, то я вирішила написати лише про те, що я встигла прочитати, і про те, що мене найбільше вразило. Тобто, книгу далі буду читати, але відгук вирішила написати зараз, коли Україна переживає найскладніші часи... Одним словом, ця книга для того, щоби згадати, як усе було, щоби не забували, через що нам довелося пройти і щоби не забували, хто є нашим ворогом, а хто завжди прийде нам на допомогу. Зараз Україна переживає найбільш складні часи. Але вона така, сильна, мужна і готова далі боротися за своє існування під мирним небом... Ось за що я люблю свою Україну і український народ... Україна тримається...🇺🇦✌️💙💛🙏🕊

#історія #події 1919: Черговий «визвольний» похід москви. ​Поки в Києві готувалися до проголошення Злуки, на півночі та сході вже розгортався звичний для росії сценарій: гібридна агресія під соусом «громадянської війни». 19 січня 1919 року більшовицькі війська розпочали масштабний наступ на Україну, прикриваючись маріонетковим «Тимчасовим робітничо-селянським урядом». 🚩 ​Тактика москви була до нудоти знайомою: заявити, що регулярних російських військ в Україні немає, а воюють виключно «місцеві повстанці». Для цього вони поспіхом перейменували свої дивізії в «українські радянські», хоча керували ними здебільшого комісари, які українську мову чули лише в анекдотах. Це був класичний «іхтамнєт» зразка початку XX століття. 🎭 ​Мета була стратегічною: захопити промислові райони та хліб, щоб врятувати більшовицький режим у самій росії від голодної смерті. Україна для них була не державою, а ресурсним придатком, який «помилково» вирішив стати самостійним. Наступ вівся одночасно на декількох напрямках, стираючи будь-які ілюзії щодо можливості мирного співіснування з червоною москвою. 🌾 ​Директорія УНР опинилася у вогняному кільці. Пропаганда агресора працювала на повну: обіцянки «землі селянам» та «заводів робітникам» роз'їдали тил української армії швидше за кулі. Події 19 січня стали початком трагічного етапу втрати державності, коли кількісна перевага та підступність ворога виявилися сильнішими за національний підйом. ⚔️ ​Цей історичний урок є болісно актуальним: як тільки росія починає говорити про «допомогу братньому народу», чекайте на ешелони з окупаційними військами. У 1919-му вони називали себе «визволителями», але принесли лише десятиліття терору, голодоморів та русифікації. ⛓️ https://youtu.be/ACi_9j-XiW8?si=550SBo-9jrKSebeK

Механика «обнуления»: почему в РФ нет бунтов, хотя война против Украины давно стала системным уничтожением собственных граждан Война России против Украины давно перестала быть «внешней». Она стала внутренним процессом — затяжным, жестоким и разрушительным прежде всего для самих граждан РФ. Потери, мобилизация, страх, репрессии, обнищание регионов. И при этом — отсутствие массовых бунтов. Редакция НАновости собрала аналитику и добавила собственное мнение о том, как именно работает эта система — и почему она пока удерживается. Наш ключевой вывод: в России выстроена механика «обнуления». Не прямой террор, а поэтапное стирание человека как субъекта — его прав, солидарности, привычки сопротивляться и веры в результат. 1. Разобщённость и отсутствие горизонтальных связей — это инфраструктура Протест — это не эмоция, а сеть: доверие, координация, способность действовать вместе. В РФ эта инфраструктура целенаправленно разрушалась годами через репрессии и уничтожение независимых инициатив. 2. Частные «сделки» вместо публичной справедливости Компенсации и льготы дробят общую боль на отдельные истории. Каждого стараются «закрыть» поодиночке, не давая сформироваться коллективному запросу. 3. Страх как система мелких угроз Речь не только о тюрьмах. Страх встроен в повседневность: работа, дети, кредиты, бизнес, возможность уехать. Публичность становится опасной, молчание — рациональным выбором. 4. Пропаганда вторична. Главный фактор — привычка к бесправию Люди не выходят не потому, что верят телевизору, а потому что не верят в результат. Отсутствие опыта успешного протеста делает любое действие бессмысленным в глазах общества. 5. Война долго не была «столичной» Основную цену войны платили бедные регионы и периферия. Столицы жили в режиме иллюзии нормальности. Пока война не вошла в большие города, общенационального взрыва не произошло. 6. Протест уходит в другие формы Отъезд, уклонение, внутренняя эмиграция, саботаж. Это разрушает систему медленно, создавая иллюзию стабильности и «отсутствия сопротивления». 7. Армия как зеркало общества Деньги всё чаще становятся инструментом принуждения. Высокие выплаты — не признак силы, а попытка купить человеческий ресурс там, где других стимулов уже нет. 8. Отсутствие бунта — не навсегда Бунт зависит не от морали, а от управляемости. Когда война «входит домой» — в столичные семьи, экономику, повседневность — система сталкивается с массовым отказом быть управляемыми. Почему это важно для Израиля Для Израиля вопрос не академический. Россия давно перестала быть «нейтральным игроком»: она взаимодействует с ХАМАСом, Ираном и его террористическими прокси, участвует в развитии их военных возможностей. Пока кремль удерживает внутреннюю стабильность через разобщение и перераспределение боли, он способен продолжать войну против Украины и параллельно торговаться на Ближнем Востоке. Но у этой модели есть предел. Именно в этом и состоит практический смысл «теории обнуления»: война обнуляет человека — его права, безопасность и достоинство. Система держится, пока обнуление индивидуально. Когда оно становится коллективным — начинают трещать стены. 📌 Полный текст — в статье НАновости: https://news.nikk.co.il/mehanika-obnuleniya/ НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 — новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы: https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881 #НАновости #NAnews #Ukraine #Israel #Russia #Война #Аналитика #Геополитика #Общество

МАЛАНКА та ВАСИЛЬ або хто ЩО СВЯТКУЄ, хто на "СТАРИЙ НОВИЙ РІК", за старою звичкою, хто вже на "НОВИЙ"! 13 січня за Юліанським календарем(31 грудня за сучасним Григоріанським) - день смерті преподобної Маланії(Маланки, Меланки, Меланії) або Маланії-Римлянки, римської святої, яка народилася у Римі та жила в епоху імператора Флавія Гонорія Августа, але практично все своє свідоме життя провела в Африці займаючись разом зі своїми подругами релігійним просвітництвом серед туземців. У театралізованих постановах роль Маланки обов'язково має виконувати переодягнений юнак, через те, що в житті Маланія була лecбiянкoю. Якимось чином образ Маланки перекочував на територію СРСР і раптово став фольклорним елементом в Україні на пару з її "коханим" Василем, грецьким святим, який помер за Юліанським календарем 14 січня(за Григоріанським - 1 січня). Насправді Маланка із Василем ніколи не могли зустрічатися. Вони не тільки жили на різних територіях, а й у різні часи. Маланка народилася у 383 році, а Василь помер у 379-му. Радянська пропаганда втюхала в українські звичаї дурість, не подбавши про сумісність вигаданих персонажів, вкравши при цьому дохристиянську атрибутику наших пращурів, яка не тільки жодного відношення до християнства не має, але нещадно винищувалася за часів хрещення України у 988-му та подальших роках. Та красти без розбору і сенсу, що під руки потрапить, святкувати кончину людей і танцювати на їхніх кістках це найголовніше у деяких ідеологіях. Про яке палке кохання, про які обнімашки-цілувашки між Василем та Маланкою взагалі може йти мова, якщо вони ані в часі, ані географічно ніколи не перетиналися і Маланка народилася через ШІСТЬ років по смерті Василя? В жодній старій українській класичній літературі образи Маланки та Василя не згадуються, тільки в новій, радянських часів. «Християнське Різдво» та «СТАРИЙ НОВИЙ РІК», почали відмічати в СРСР та у деяких країнах сателітах та холопах СРСР після Другої світової війни 7-го та 14-го січня, до цього Хр. Різдво відмічалося 25 грудня, а Старий Новий рік взагалі не існував навіть у лексиконі. Якщо згадували старі дати, то додавали - "за старим стилем". Але прийшли нові свята, бо така була вказівка з Кремля, щоб жодного церковного свята не відмічали разом з Заходом, починався новий виток напруженості. Але, з догляду на те, що радянські православні священики суттєво допомогли у мобілізації гарматного м’яса під час бойових дій (мобілізація старими більшовицькими засобами йшла дуже тяжко, кількість ухилянтів та дезертирів росла і досягла мільйонів), проведення служб було тимчасово дозволено. Потім, при Хрущові, гайки знову почали загвинчувати, а при Брежнєві боротьба з релігією досягла апогею. Вже не катували, не відправляли на Соловки та Колиму, але нагляд за церквою був ретельний, молодь за участь у церковних діях нещадно карали, за діяльністю церкви ретельно наглядали співробітники КДБ, що мали своїх довірених осіб серед «батюшків», «дияконів» та служниць. Під час значних святкових служб біля церкви обов’язково чергував оперативний комсомольський загін, стояли міліцейські авто, швендяли ментовські патрулі, серед натовпу вдавала з себе байдужість купа працівників КДБ та МВС у цивільному одягу та їхні секретних агенти. А опівночі, на якесь видатне церковне свято, обов’язково по Центральному Телебаченню показували «Мелодії та ритми зарубіжної естради», щоб відволікти молодь від згубного випадкового відвідування церкви. Дивитися особливо у тій програмі було нічого, крім остогидлій цвілі артистів соцтабору, але пару виступів справжніх вчорашніх західних зірок вихопити було можливо, на кшталт «ABBA» чи «Boney-M», що вже тоді для радянської молоді було за щастя. Сьогодні вже цю передачу ніхто б і не дивився, навіть з ностальгії. Життя продовжувалося, нічого не змінювалося, змінювалася тільки форма, але не форма життя людей, а форма діяльності церкви та наглядаючих за ними органів влади та правопорядку. © IK http://www.ik-music.net/

🗞 Пропаганда РФ поширює фейки про нібито українську хімічну провокацію, — Центр протидії дезінформації В РФ поширюють заяви про начебто прибуття підрозділів радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗСУ до Ізюма на Харківщині й підготовку "теракту" з використанням хімічних речовин у період з 6 по 8 січня. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news