#Постаті НЕПЕРЕМОЖНИЙ ІВАН СІРКО За ним закріпилося прізвисько «руський чорт» - Урус-шайтан. Так турки прозвали славетного отамана, вкладаючи в ці слова одночасно і жах, і повагу. Часто його згадують і як козака-характерника. Так запорожці називали людей, які мали надприродні здібності, чаклунів. Йдеться, звісно, про Івана Сірка (1605-1680) - славного кошового отамана Війська Запорозького. За свою військову кар'єру Сірко провів майже 65 битв, жодного разу не зазнавши поразки. Дванадцять разів Низове товариство обирало його своїм отаманом. Кошовий Іван Сірко мав шалену популярність серед козаків та був відомий далеко за межами України. Головною метою своїх походів він ставив визволення співвітчизників з полону Османської Порти та Кримського ханства. Безмежна любов до Батьківщини поєднувалася в ньому з особистою мужністю, хоробрістю та яскравим талантом полководця. Дмитро Яворницький у життєписі знаменитого кошового наводить такий переказ: «Подейкували, ніби запорожці після смерті свого славного вождя п'ять років возили його тіло у труні й суходолом, і водою, твердо переконані, що Сірко й мертвий наводить страх на ворогів, і що з ним, навіть мертвим, можна перемагати. З відривного календаря "Український народний календар" за 7 серпня. ---------- https://msmb.org.ua/stily-zhittya/gromadyansyka-pozitsiya/ivan-sirko-velikiy-polkovodetsy-i-harakternik/

#архів «Балет у нетрях» — так називається фотосерія шведського журналіста Фредріка Лернеріда, який півтора роки знімав балетний клас у Кібері, найбільших нетрях Найробі та Африки загалом. Яскраві постаті юних танцюристів різко виділяються на тлі бетону та голих стін. Для Лернеріда важлива була не техніка виконання, а сам феномен балету в такому невідповідному, начебто, місці.

#ігри Colorwood Words — мобільна гра-головоломка від українських розробників з літерами для складання слів. Потрібно складати послідовності літер, щоб знайти приховані слова, супроводжувані тактильним зворотним зв’язком. Гра містить рівні з фактами про українську культуру, винаходи, відомі постаті та досягнення також з сучасними українськими мемами, народними піснями чи навіть жартами з українською лайкою (не плутати з матюками). 📱 Завантажити: 📱 Play Market https://play.google.com/store/apps/details?id=games.burny.wooden.word.puzzle 📱 App Store https://apps.apple.com/ua/app/colorwood-words-puzzle-game/id6738347014

5 серпня 1937 року — день початку «Великого терору». У цей день наказом нквд № 00447 вступила в дію постанова Політбюро цк вкп(б) від 2 липня 1937 року «Про антисовєцькі елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком нквд Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін. Ретельно проводилася «чистка» партійних лав та органів безпеки. Політбюро цк кп(б)у розіслало по областях усср вказівку про формування позасудового репресивного органу – обласних «трійок», створених для спрощення процедури засудження. Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах гулаг (рос: Главное управление лагерей) нквд ссср. Якщо первинний ліміт для усср за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 р. він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ усср Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський. За період «Великого терору» на території усср, за оцінками істориків, було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів. Лише в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж’єгорська в Карелії у період 27 жовтня – 4 листопада 1937 року з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, із них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною. Серед них - Лесь Курбас, Микола Куліш, Марко Вороний, Микола Зеров, Валер'ян Підмогильний та інші яскраві постаті українського відродження 20-х років ХХ століття.

#новий_розділ #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза Вітаю! Новий розділ Скарбів Мігеля Барбадоського вже на Аркуші. Щойно я переступив поріг, як мене обійняла Селена. Її руки тремтіли, на очах блищали сльози. Вона була вдягнена в потерту, трохи замащену сукню служниці. Та навіть у такому одязі вона виглядала чарівно. Я мимоволі затримав подих. Вигини її тіла, майже приховані грубою тканиною, не ставали менш привабливими. Навпаки — за цією скромною подобою крилася така краса, що жодна пані в дорогій сукні не зрівнялася б із нею. В її постаті не було фальші, не було штучної манірності. Лише природна грація, справжня жіночність і вогник у глибоких очах, які шукали в мені захисту. В ту мить вона була прекраснішою за всіх, кого я колись бачив. І водночас — беззахисною, як зранений птах. — Як добре, що ти нарешті прийшов… Я боялася, що вони знайдуть мене навіть тут, — схлипуючи, прошепотіла вона. — Хто? Що сталося? — стривожено спитав я і подав їй кухоль води. Селена зробила кілька ковтків, але руки все ще тремтіли. Потім знову заплакала. — Цей чоловік… Лоренцо. Він зайшов надто далеко, — промовила вона. — Я не дозволю скривдити тебе, — прошепотів я. — Якщо він сунеться сюди, матиме справу зі мною. Вона трохи заспокоїлась. Подивилася мені в очі глибоко, довірливо, та нарешті розповіла, що сталося. — Сьогодні зранку до батька прийшов Лоренцо з якимись чоловіками. Я не чула всієї розмови, але з самого початку було зрозуміло, що це не просто візит. Вони говорили різко. Лоренцо лютував, бо батько остаточно відмовив йому в шлюбі зі мною і просив залишити нашу родину в спокої. Він почав сипати образами та погрозами. На це батько відповів, що той ще має дякувати, що його темні справи не стали відомі алькальду. А потім сталося найстрашніше. Вони схопили мене й почали шантажувати батька. Мовляв, відвезуть мене на корабель, якщо він не підпише якісь папери. Тато кинувся на Лоренцо, а я скористалася миттю, вирвалася й втекла. Читати далі за посиланням https://arkush.net/book/18589/32 Приємного читання!!! Буду щиро радий коментарям! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата #чарруа #вітрильник #фехтування #шабля

#Постаті НЕПЕРЕМОЖНИЙ ІВАН СІРКО За ним закріпилося прізвисько «руський чорт» - Урус-шайтан. Так турки прозвали славетного отамана, вкладаючи в ці слова одночасно і жах, і повагу. Часто його згадують і як козака-характерника. Так запорожці називали людей, які мали надприродні здібності, чаклунів. Йдеться, звісно, про Івана Сірка (1605-1680) - славного кошового отамана Війська Запорозького. За свою військову кар'єру Сірко провів майже 65 битв, жодного разу не зазнавши поразки. Дванадцять разів Низове товариство обирало його своїм отаманом. Кошовий Іван Сірко мав шалену популярність серед козаків та був відомий далеко за межами України. Головною метою своїх походів він ставив визволення співвітчизників з полону Османської Порти та Кримського ханства. Безмежна любов до Батьківщини поєднувалася в ньому з особистою мужністю, хоробрістю та яскравим талантом полководця. Дмитро Яворницький у життєписі знаменитого кошового наводить такий переказ: «Подейкували, ніби запорожці після смерті свого славного вождя п'ять років возили його тіло у труні й суходолом, і водою, твердо переконані, що Сірко й мертвий наводить страх на ворогів, і що з ним, навіть мертвим, можна перемагати. З відривного календаря "Український народний календар" за 7 серпня. ---------- https://msmb.org.ua/stily-zhittya/gromadyansyka-pozitsiya/ivan-sirko-velikiy-polkovodetsy-i-harakternik/

#особистості «Ріпин народився в Харкові — хотів там і померти, але йому цього не дозволили. Він створив багато визначних картин на українську тематику, хоча в його творчості є певні імперські впливи», — розповідає директор Українського музею в Нью-Йорку Пітер Дорошенко. 5 серпня відзначаємо 181 рік з дня народження українського художника Іллі Ріпина. У деяких світових музеях він досі підписаний «росіянином», але українські мистецтвознавці працюють над деколонізацією постаті митця. 🎨 У 2023 році Музей мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку визнав Іллю Ріпина українськими художником; 🎨 У 2024 році Найбільший художній музей Фінляндії підписав Ріпина як українця; 🎨 Цьогоріч Бруклінський музей змінив «Росію» на «Україну» у підписі до картини Ріпина, де зображений пейзаж українського міста Чугуєва.

#особистості #історія Гальшка Острозька. В історії Рівненщини є постаті, які вирізьблено в пам’яті поколінь не тільки завдяки своєму знатному походженню, а й силі духу, жертовності й вчинкам, що залишили слід у культурі та духовності українського народу. Однією з таких є Гальшка Острозька, княгиня зі славетного роду Острозьких, народжена 19 листопада 1539 року в місті Острог. Гальшка пережила гучні шлюби й трагічні втрати, була знаряддям політичних інтриг, жила в ізоляції 14 років у вежі польського Шамотульського замку, однак не зламалась. У 1579 році, вже після смерті чоловіка-викрадача Лукашa Ґурки, вона склала заповіт, в якому передала 6 тисяч кіп литовських грошей на заснування шпиталю та православної академії в Острозі. Саме її пожертва стала фундаментом для відкриття Острозької академії — першого вищого навчального закладу Східної Європи, що згодом називатимуть “Волинськими Афінами”. У нашій пам’яті Гальшка Острозька — не лише княгиня з важкою долею, а й меценатка, просвітниця та берегиня української культури, гідна поваги й вдячності.

#Постаті ІСТОРІЯ СПРАВЖНЬОГО КИЯНИНА 21 червня 1805 р. народився Микола Закревський. Він прожив у Києві третину свого життя, але де б він не був, його серце завжди залишалося вірним давньому місту. Про нього він писав свої книжки, його зображав на малюнках. Микола Закревський - видатний український історик, етнограф і фольклорист, який народився у Києві. Він провів свої юнацькі роки в столиці України і був учнем 1-ї київської гімназії з 1820 р (вона знаходилася тоді у Кловському палаці). Закревський мав глибокі знання про Київ, хоча прожив у ньому лише 20 років зі своїх 66. Незалежно від місця проживання він завжди вважав себе киянином і підписував деякі свої праці як «Киянин Микола Васильович Закревський». Однією з його найвідоміших праць є «Нарис історії міста Києва» (1836). Окрім цього, Микола Закревський відомий як етнограф і фольклорист. Він завершив багаторічне збирання та вивчення української народнопоетичної творчості, видавши збірку «Старосвітський бандуриста» (1860) у трьох книгах. Історик також зробив ще один важливий внесок у збереження культурної спадщини: він передав бібліотеці 100 малюнків пам'яток старовини у Києві у 1845 р., більшість із яких виконані власноруч (пам'ятки і плани Києва, Києво-Печерської лаври, її печер). З відривного календаря "Український народний календар" за 21 червня. -----------

#Постаті ІСТОРІЯ СПРАВЖНЬОГО КИЯНИНА 21 червня 1805 р. народився Микола Закревський. Він прожив у Києві третину свого життя, але де б він не був, його серце завжди залишалося вірним давньому місту. Про нього він писав свої книжки, його зображав на малюнках. Микола Закревський - видатний український історик, етнограф і фольклорист, який народився у Києві. Він провів свої юнацькі роки в столиці України і був учнем 1-ї київської гімназії з 1820 р (вона знаходилася тоді у Кловському палаці). Закревський мав глибокі знання про Київ, хоча прожив у ньому лише 20 років зі своїх 66. Незалежно від місця проживання він завжди вважав себе киянином і підписував деякі свої праці як «Киянин Микола Васильович Закревський». Однією з його найвідоміших праць є «Нарис історії міста Києва» (1836). Окрім цього, Микола Закревський відомий як етнограф і фольклорист. Він завершив багаторічне збирання та вивчення української народнопоетичної творчості, видавши збірку «Старосвітський бандуриста» (1860) у трьох книгах. Історик також зробив ще один важливий внесок у збереження культурної спадщини: він передав бібліотеці 100 малюнків пам'яток старовини у Києві у 1845 р., більшість із яких виконані власноруч (пам'ятки і плани Києва, Києво-Печерської лаври, її печер). З відривного календаря "Український народний календар" за 21 червня. -----------