#Постаті

ЗІНАЇДА ТУЛУБ

28 листопада 1890 р. у Києві у родині відомого юриста народилася на світ Зінаїда Тулуб. Її прадіди запорозькі полковники, дід Олександр Тулуб - кирило-мефодієвець, приятель Т. Шевченка. Діди-прадіди були україномовними, а батько - російський поет, бабця по матері - француженка. Зінаїда закінчила Київську жіночу гімназію, потім - Вищі жіночі курси історико-філологічного факультету.

У 1919-1921 рр. молода жінка очолила лекторську секцію в частинах Червоної Армії. Та проза життя диктувала своє: щоб прогодувати маму та брата, Зінаїда Тулуб зайнялася перекладами. Вона відійшла від політики, заглибилася в роботу, писала сценарії для кінофабрики: «Гайдамаки», «Сагайдачний».

Пробу пера українською вона віднесла Тичині: переклад оповідання сподобався і Павло Григорович запропонував літературну роботу. 1934 року Зінаїда Тулуб видала роман «Людолови» першу епопею вітчизняної історичної прози.

Зінаїді Павлівні було 46 років, вона вела життя самітника-вченого. 1937-го зважилась на одруження, а роман «Людолови» послано на Всесвітню виставку до Парижа. Навіть мала бути нагорода.

Та 4 липня 1937 року Зінаїду Тулуб арештовано, архів родини, найкращий у Києві альбом автографів великих людей, було знищено.

(Закінчення 5 грудня)

З відривного календаря "Український народний календар" за 28 листопада.
-------------

#Постаті

ЗІНАЇДА ТУЛУБ

(Закінчення. Початок 28 листопада)

5 вересня 1937 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила українську письменницю Зінаїду Тулуб до 10 років ув'язнення.

«З порога смерті благаю вас: дайте хоч ковток свободи!» - зойк болю та розпачу прорвався крізь колючі дроти на волю в словах Зінаїди Тулуб до найвищої посадової особи держави. Як «активний контрреволюціонер» письменниця відбула каторгу на Колимі, перенесла за цей час дві онкооперації. Потім були 9 років заслання до Казахстану. Там Зінаїда Павлівна працювала бібліотекарем і збирала матеріал про Тараса Шевченка. Доля звела її із 107-річним акином Ісхаковим, який хлопчиком чув Тараса. Ці матеріали дали змогу письменниці написати роман «В степу безкраїм за Уралом».

«Не дайте мені загинути на чужині», - просила вона, звертаючись до високих інстанцій. Тільки у вересні 1956 року завдяки Максиму Рильському Зінаїду Тулуб реабілітували. Знесилена і хвора повернулася вона в Київ. Радість і гордість відчула страдниця, коли видала роман про Т. Шевченка.

Працювала над книгою «Моє життя», завершити яку не судилося.

26 вересня 1964 р. не стало ще однієї шляхетної особистості з романтичною зовнішністю, витонченими манерами та досконалим знанням семи мов.

За публікацією Ганни Черкаської

З відривного календаря "Український народний календар" за 5 грудня.
--------

#Постаті

ЗІНАЇДА ТУЛУБ

28 листопада 1890 р. у Києві у родині відомого юриста народилася на світ Зінаїда Тулуб. Її прадіди запорозькі полковники, дід Олександр Тулуб - кирило-мефодієвець, приятель Т. Шевченка. Діди-прадіди були україномовними, а батько - російський поет, бабця по матері - француженка. Зінаїда закінчила Київську жіночу гімназію, потім - Вищі жіночі курси історико-філологічного факультету.

У 1919-1921 рр. молода жінка очолила лекторську секцію в частинах Червоної Армії. Та проза життя диктувала своє: щоб прогодувати маму та брата, Зінаїда Тулуб зайнялася перекладами. Вона відійшла від політики, заглибилася в роботу, писала сценарії для кінофабрики: «Гайдамаки», «Сагайдачний».

Пробу пера українською вона віднесла Тичині: переклад оповідання сподобався і Павло Григорович запропонував літературну роботу. 1934 року Зінаїда Тулуб видала роман «Людолови» першу епопею вітчизняної історичної прози.

Зінаїді Павлівні було 46 років, вона вела життя самітника-вченого. 1937-го зважилась на одруження, а роман «Людолови» послано на Всесвітню виставку до Парижа. Навіть мала бути нагорода.

Та 4 липня 1937 року Зінаїду Тулуб арештовано, архів родини, найкращий у Києві альбом автографів великих людей, було знищено.

(Закінчення 5 грудня)

З відривного календаря "Український народний календар" за 28 листопада.
-------------

#Постаті

ЗІНАЇДА ТУЛУБ

(Закінчення. Початок 28 листопада)

5 вересня 1937 р. Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила українську письменницю Зінаїду Тулуб до 10 років ув'язнення.

«З порога смерті благаю вас: дайте хоч ковток свободи!» - зойк болю та розпачу прорвався крізь колючі дроти на волю в словах Зінаїди Тулуб до найвищої посадової особи держави. Як «активний контрреволюціонер» письменниця відбула каторгу на Колимі, перенесла за цей час дві онкооперації. Потім були 9 років заслання до Казахстану. Там Зінаїда Павлівна працювала бібліотекарем і збирала матеріал про Тараса Шевченка. Доля звела її із 107-річним акином Ісхаковим, який хлопчиком чув Тараса. Ці матеріали дали змогу письменниці написати роман «В степу безкраїм за Уралом».

«Не дайте мені загинути на чужині», - просила вона, звертаючись до високих інстанцій. Тільки у вересні 1956 року завдяки Максиму Рильському Зінаїду Тулуб реабілітували. Знесилена і хвора повернулася вона в Київ. Радість і гордість відчула страдниця, коли видала роман про Т. Шевченка.

Працювала над книгою «Моє життя», завершити яку не судилося.

26 вересня 1964 р. не стало ще однієї шляхетної особистості з романтичною зовнішністю, витонченими манерами та досконалим знанням семи мов.

За публікацією Ганни Черкаської

З відривного календаря "Український народний календар" за 5 грудня.
--------

#поезія
Маєш в цім дні трохи сонця, дитино.
Клаптик блакитний у вікнах скляних.
А попід плотом — коралі з калини,
в дивній оздобі листочків рудих...
Маєш у серці старі переспіви,
хустку барвисту й сорочку в квітки́ —
Чорну з червоним, як бабця веліли,
ту, яку в спадок носили жінки.
Маєш у серці любов сього краю,
пісню пташини й старі спориші.
Тішся, дитино! Ти маєш пів раю.
То українські скарби у душі.
Те, що не втяти. Те, що не вбити.
З крові прадавніх родів. Все твоє.
Вчися, дитино, любити й творити
І шанувати коріння своє.
Маєш в цім дні не так вже і мало—
сонце та небо і Божу любов.
Нині сумяття у світі настало,
ти не страшися. В тобі вільна кров.


Людмила Галінська

Японська бабця закохалася в космонавта😅 і перевела йому 1 млн йєн на... КИСЕНЬ🌚 – історія звучить як жарт, але це офіційний кейс із поліцейських зведень👮🏻

80-річній жінці із Саппоро написав чоловік, який представився астронавтом із орбіти і все було круто. Він запевняв, що працює на станції, а потім повідомив, що його... «атакували у космосі» та терміново потрібні гроші на кисень👽🖖🏻

Після цього "Зоряний лорд" зник🧑🏻‍🚀

Наразі поліція вже шукає шахрая🥸

☄️ На московії в Єсєнтуках, в місцевому парку, з'явилався новий шедевр -  скульптура "Дети войны"😂
✈️ @a_shtirlitz
Що правда самі діти виглядяють доросліше ніж їх мати-бабця! 😂😂😂

Літній сезон несеться як та турбо-бабця, а ви вже обрали новинки до перегляду, чи не плануєте його дивитись?

СВІТЕ, ПЕРШ НІЖ ЗАДАВАТИ ПИТАННЯ, ЧОМУ МИ ВОЮЄМО, ЗНАЙ ПРАВДУ:

«рузZZкій мір»
Кати
Гвалтівники
Вбивці
Садисти
Терористи
І мені здається,що насправді в тисячу разів все відбувається страшніше ніж написано……

/Ірпінь/
Сім'я: чоловік, жінка,три доньки 5,8,17 років. Орки
поселилися в їх домі. Чоловіка розстріляли одразу в той же день. Ґвалтували жінку, а потім на очах жінки вони ґвалтували дітей. Дівчата 5 i 8 років померли від зґвалтувань і травм. Жінка і донька 17 років- вижили, але в лікарні у важкому стані. Як їм жити далі?
/Гостомель/
Сім'я: жінка і син 16 років. Сина застрелили. Жінку
ґвалтували і били понад три тижні. Вона померла від
травм. Сім'ї немає.
/Ірпінь/
Жінка, чоловік, дочка 11 років і собака.
Чоловіка застрелили, собаку різали на протязі 4-x
годин, на очах у дитини і жінки. Жінку більше тижня
ґвалтували на очах у дитини. Дитину не чіпали. Як
жити далі?
/Буча/
Молода сім'я- чоловік і жінка. Знайшли мертвими. У чоловіка вирізані статеві органи. У жінки порвані
статеві органи і травми голови. Все, немає молодої
сім'ї.

Ґвалтували дівчат і хлопчиків від народжених до старості.
/Буча/
Шестирічного хлопця ґвалтували на очах матері, він посивів, а потім маму.

Маму і дочки 15 років і 18 років.
Ґвалтували так, що померли, мати і 15 річна донька. У кімнаті мучили 18 річну, ще чотири дні посеред трупів, матері і сестри, випустили і наказали розказати, що вони робили. Полем доповзла до своїх.

До польщі привезли 15 дівчаток до 10 років, одна вагітна, у всіх порвані піхви...

Ґвалтували дівчинку двох річну, а потім розпороли живіт.

-Кажете, то все путін? Ні. Це всі руZZкіє психічно
хворі. Саме вони були в цих містах. Саме прості
роZZєяни ґвалтували жінок, дітей і по-звірячому
вбивали. Я бажаю, щоб вони пережили в своїх сім'ях подібне...
Ніколи не забудемо і не пробачимо!
Ґвалтують жінок, дітей, бабусь і отримують задоволення?!
Тут йдеться зовсім не про секс.. Вони отримують насолоду від знущань,які не те що уявити тяжко, а й написати про те. Вони робили те з нашими бабцями, вони роблять те знову, а їхні жінки чуючи, що він зґвалтував - хіхікають.😓
Нація від дитини до дорослого згнила. В людській подобі- дияволи!
Розривати промежину 5-річній дитині і знімати те на відео; різати груди вагітній жінці; скляною пляшкою розривати все там і дивитися, як до неї тулиться дитина, до мертвої закривавленої мами дитя… І це така мала частина біди, що переживають наші жінки. Трагедія душі, нестерпна біль тіла, смерть в муках…
Наше тіло зжимається від погляду на фото, але ми не маємо права мовчати про це. В соц. мережах, в переписках з друзями, знайомими закордоном, де лише можемо -маємо кричати про цю біль! Кожен в світі має про це знати!!!
Галина Шикітка

фото :ексгумація тіл на де окупованих територіях Київщини,квітень 2022 р.

Дожилися... Бабця краде у собак воду та їжу
Чернігівщина.

#поезія
Мандрувала тихо, ДОБРОТА по світу,
Стукала в оселі, щоб десь відпочити,

Люди відчиняли, та не всі впускали,
Бо не всі зуміли, її розпізнати.
ДОБРОТА всміхалась та не ображалась,
Щастя і любові, людям всім бажала,
Забирала речі, що були в торбинці,
Далі прямувала, хоча і стомилась.
Ось прийшла неспішно, до сільської хати,
Й стала на подвір'ї, людей виглядати,
Та не видно було, нікого надворі,
Відчинила хвіртку, і ввійшла неспішно.
Оглянулась знову, може де-хто вийде,
Може господиня, чи хазяїн прийде,
Двері відчинились, вибігли з них діти,
Гомінкі й веселі, щирі та завзяті.
ДОБРОТА зраділа, дітлахам курносим,
Які щебетали, мов ті пташенята,
Підійшли до неї, мило привітались,
Запросили в хату, там є дід й бабуся.
ДОБРОТА привітно й щиро посміхнулась,
Дякую, сказати, дітям не забула,
Діткам цим маленьким, була дуже рада,
Та й попрямувала, до сільської хати.
В хаті щось бабуся, мила й прибирала,
З дідусем стареньким, щось там газдували,
ДОБРОТА тихенько, увійшла до хати,
Щоб людей стареньких, та й не налякати.
Привіталась з ними, мило посміхнулась,
Людям пояснила, як сюди попала,
Слухали уважно, ДОБРОТУ старенькі,
Кожне слово й фразу, чули з розумінням.
Смачненьким обідом, щиро частували,
Гостю подорожню, як свою прийняли,
,,Відпочинь з дороги"-бабця говорила,
Мабуть притомилась, з дальньої дороги.
ДОБРОТА раділа, було так приємно,
Люди ці зуміли, її розпізнати,
Впустили до хати, ще й нагодували,
Вирішила щиро, все їм розказати.
,,ДОБРОТА я любі, мандрую по світу,
І стараюсь людям, хто я, пояснити,
Та нажаль чимало, мене проганяли,
І не розуміли, та й не впізнавали.
,,Залишайся з нами"-тут дідусь всміхнувся,
Буде нам всім в радість, старим та онукам",
ДОБРОТА зраділа, залишилась з ними,
Витягла з торбинки, людям цим гостинці.
А в торбинці були щастя та повага,
Любов й розуміння, турбота й увага,
Тож довайте, щиро добро цінувати,
Людей розуміти й просто поважати.

Мілі

#поезія
Мандрувала тихо, ДОБРОТА по світу,
Стукала в оселі, щоб десь відпочити,
Люди відчиняли, та не всі впускали,
Бо не всі зуміли, її розпізнати.
ДОБРОТА всміхалась та не ображалась,
Щастя і любові, людям всім бажала,
Забирала речі, що були в торбинці,
Далі прямувала, хоча і стомилась.
Ось прийшла неспішно, до сільської хати,
Й стала на подвір'ї, людей виглядати,
Та не видно було, нікого надворі,
Відчинила хвіртку, і ввійшла неспішно.
Оглянулась знову, може де-хто вийде,
Може господиня, чи хазяїн прийде,
Двері відчинились, вибігли з них діти,
Гомінкі й веселі, щирі та завзяті.
ДОБРОТА зраділа, дітлахам курносим,
Які щебетали, мов ті пташенята,
Підійшли до неї, мило привітались,
Запросили в хату, там є дід й бабуся.
ДОБРОТА привітно й щиро посміхнулась,
Дякую, сказати, дітям не забула,
Діткам цим маленьким, була дуже рада,
Та й попрямувала, до сільської хати.
В хаті щось бабуся, мила й прибирала,
З дідусем стареньким, щось там газдували,
ДОБРОТА тихенько, увійшла до хати,
Щоб людей стареньких, та й не налякати.
Привіталась з ними, мило посміхнулась,
Людям пояснила, як сюди попала,
Слухали уважно, ДОБРОТУ старенькі,
Кожне слово й фразу, чули з розумінням.
Смачненьким обідом, щиро частували,
Гостю подорожню, як свою прийняли,
,,Відпочинь з дороги"-бабця говорила,
Мабуть притомилась, з дальньої дороги.
ДОБРОТА раділа, було так приємно,
Люди ці зуміли, її розпізнати,
Впустили до хати, ще й нагодували,
Вирішила щиро, все їм розказати.
,,ДОБРОТА я любі, мандрую по світу,
І стараюсь людям, хто я, пояснити,
Та нажаль чимало, мене проганяли,
І не розуміли, та й не впізнавали.
,,Залишайся з нами"-тут дідусь всміхнувся,
Буде нам всім в радість, старим та онукам",
ДОБРОТА зраділа, залишилась з ними,
Витягла з торбинки, людям цим гостинці.
А в торбинці були щастя та повага,
Любов й розуміння, турбота й увага,
Тож довайте, щиро добро цінувати,
Людей розуміти й просто поважати.

Мілі