#історія Залишки стародавнього житла часів Київської Русі. Археологічний сезон в Києві 1972 року завершився сенсацією. На ділянці, що охоплювала Контрактову площу (тоді – Червону) – вул. Хорива на глибині 8-12 метрів було знайдено 15 дерев’яних зрубів (житлових споруд). Окрім фундаментів, стін, залишків підлоги, в культурному шарі археологи зафіксували кераміку, прикраси, ложки, дитячі ложечки, тріпала, чесала, колеса, жлукто. І що найфантастичніше, те дерево Х-го століття, у 1972-му, пахло… сосною! Реконструкція цієї садиби зараз знаходиться в парку "Київська Русь"

#поезія ОСІННЯ НАСТАЛЬГІЯ Лице умила Осінь в чистих росах, Іде на неквапли́вий променад — Вели́чна, чарівна, золотокоса, У сяйві ди́вному святих принад. В шарлáтний, кармази́новий багрянець Вмочила пензлик — пише свій портрет Усьому світу — він її обранець. Промóклий день закутавсь в теплий плед... Душа немов гітара — хоч здалека, Журли́во вже на фібрах виграє.... Крильми уся тріпоче, мов лелека, У листопадне царство йде своє. Що вдієш? Споконвіку так ведеться: Штампує Небо Олені печать На відпочинок. Настальгічні серця Мотиви жалісні уже звучать. Люба Курганська

#архів 13 жовтня 2025 року — було сто років із дня народження Маргарет Тетчер. Вона увійшла в історію як перша прем'єр-міністерка країни. Тетчер запам'яталася своїми жорсткими законами, а політику того часу назвали на її честь — «тетчеризм». І хоча її політика зазнавала критики, історія Залізної леді надихала багатьох політиків, особливо жінок у цій сфері. Надихнувшись історією Тетчер, у 2012-му режисерка Філліда Ллойд створила фільм «Залізна леді» запросивши на головну роль зірку Меріл Стріп — цю гру було відзначено «Оскаром».

Леді Гага знову бере участь у зйомках, і це знову досить гучний проєкт. Співачка та акторка приєдналася до касту майбутнього сиквелу фільму "Диявол носить Прада" від 20th Century Studios. Наразі її роль не розголошується, та й представники студії утримуються від коментарів. Цілком можливо, що співачка виступатиме на сцені під час модного показу. Вперше про сиквел було оголошено в липні 2024 року. У ньому знову з'являться основні актори: Меріл Стріп, Енн Гетевей, Емілі Блант і Стенлі Туччі. Нагадаємо, оригінальний фільм, знятий за мотивами однойменного роману Лорен Вайсбергер, розповідає про журналістку Енді Сакс, яка переїжджає до Нью-Йорка і влаштовується молодшою асистенткою вимогливої Міранди Прістлі, головної редакторки журналу про високу моду. Прем'єра сиквелу запланована на 1 травня 2026 року. Очікується, що він буде присвячений поглядам Міранди Прістлі на занепад друкованої індустрії. #Коло_Кіно #Новини_кіно #Екранізації_книг

#поезія Біля мого дому бродить тихо осінь. Гонорова панна. Вже не молода... Човгає ногами. Чи, мені здалося? Може ,то так треба? То така хода... Шарудить листками.ГІлками тріпоче. Зранена дощами. Зраджена не раз... Брязкає ключами. Втримать ще щось хоче. А кругом тумани дивляться крізь час. Сіються крупинки на волосся й скроні... Чи дощі, чи мряка? Скоро буде сніг. А вона все тулить яблука в долоні, І ховає очі, гарні, як горіх. Людмила Галінська

#поезія Від мене до тебе – відстані, Помножені на безсоння Й проміння, що розлилося По вулицях і по вíвтарях У храмах людських, де пристрасно Хтось свічку поставив чорну. Де рама скрипить віконна, Безсмертя живе в півмісяці. Від мене до тебе – виткані Доречності та кордони. Залежність глуха сезонна, Розмови, страждання, викрики. Під чайки крило до віддалі Полинеш вітрами знову, Де штормом зігнулись щогли, Вітрила дощем потріпані. Від мене до тебе – відчаю До краю налита повня. Де написи на картоні Загублене перелічують, Ми краємо час у тріщинах, Зотліє вінок терновий, Спиняєш себе раптово Не лише в словах – у мисленні. Від мене до тебе – вистачить Двох слів і назустріч кроку. Закінчились перші спроби, Несказане в тиші відчаю. Зростемося кодом індексним: До скриньки – і до любові... Системно – і нешаблонно... Римовано – і верлібрами... 24.05.2025 Олеся Репа

#книжковий_відгук #Лана_читає “Королева порожнечі” Голлі Блек Третя частина циклу "Народ повітря" Видавництво Віват Ох і вміє пані Блек потріпати нерви. Фінал другої книги був… гхм… трошки неочікуваним, тож декому у третій книзі довелося напружитися, щоб все це пояснити. Джуд через певні обставини “гостює” у своєї сестри у світі людей, тренує Дуба, ненавидить Кардана і, сама того не підозрюючи, займається рекрутингом. Аж доки до них не прийшла її сестра-близнючка Терін, яка з психу відростила яйця та встряла через це в халепу. Звісно, Джуд погодилася допомогти. Ідея непогана, хоч і небезпечна. Але ця Дуарте не тікає від небезпеки) Обожнюю всіма фібрами души цю книгу, як і всю серію! Біля кожної фрази, яку Кардан каже Джуд, хотілося почепити стікер, щоб потім мандрувати ними у періоди суму. Ця пара вчиться знімати свої маски та робить свідомі кроки назустріч своїм почуттям. От парадокс - книга не хтива, не дуже-то й відверта, але між Джуд і Карданом палає так, що навіть стримані (за мірками більшості роментезі) описи мають збіса палкий вигляд. Тішить, шо Терін, яка бісила мене у двох попередніх частинах, еволюціонувала від амеби до цікавого персонажа. Тішить, що є ще класні герої та лінії, в тому числі й любовні. Тішить, що політичні інтриги та сцени протистоянь нікуди не ділися. Фінал офігезний, хоча авторка все ж змусила на шляху до нього неабияк похвилюватися. А разом з цим і познайомила з персонажами, яких можна зустріти у дилогії про Дуба. Ця частина стала прекрасним завершенням основної трилогії, і я впевнена, що ще до неї повернуся.

– Який зараз день? – Найбуденніший. Осінь… – А може, ми радості в неї попросим? – Ти що? Холодає, калюжі і мряка! Гадаю, що радість із цього ніяка. – Та ні! Подивися: за хмаркою сонце! І котик муркоче про щось на віконці, Красиві листочки тріпочуть на вітрі, А ще – павутинка літає в повітрі! Яким буде день – це від тебе залежить. Навчись чаклувати його, як належить! Вікторія Чорній

#поезія Питає: "Ви билі у нашем Криму?" Я кажу: "Була, звісно, в НАШОМУ". Де сонце сідає за обрій в пітьму Розтеплених гір й попелястого До самого дна розімлілого моря, Де ніжно співає цикаді цвіркун Про літо і сни, різнотрав'ями Насипані пахощі в простір, цвітуть Стрімкі береги край лиманів тут, Стрічаючи води вечірні схололі. Ай-Петрі тримає любов мандрівну – За руку з вітрами патлатими Тріпоче та кличе у казку хмільну, Де вина достигли багрянцями, Де терпкістю діляться кедрові смоли. Питає: "Хатіте я вам пакажу, Какой бєрєг южний щас ласковий?". Мовчу. І пригадую кримську долму – Таку, як мізинчик. Масандрою Гуляю геть юна, канікули в школі... Ясколка ховається в тінь запашну, Де скельні дуби залатали синь. І всі ці питання про "в нашем Криму" Мені душу рвуть і примарами Мене повертають до кримського дому. 13.08.2024 Олеся Репа

Швейцарія вкотре змінює дизайн своїх купюр🦄 — зараз відбувається конкурс на новий зовнішній вигляд усіх номіналів. У мережі поділилися варіантами самої ходової купюри – 1000 франків. Так, деякі з них виглядають як тріп під чимось забороненим🌚 https://www.neuebanknotenserie.ch/?lang=de