Українська
English
#поезія
Біля мого дому бродить тихо осінь.
Гонорова панна.
Вже не молода...
Човгає ногами. Чи, мені здалося?
Може ,то так треба?
То така хода...
Шарудить листками.ГІлками тріпоче.
Зранена дощами.
Зраджена не раз...
Брязкає ключами.
Втримать ще щось хоче.
А кругом тумани дивляться крізь час.
Сіються крупинки на волосся й скроні...
Чи дощі, чи мряка?
Скоро буде сніг.
А вона все тулить яблука в долоні,
І ховає очі, гарні, як горіх.
Людмила Галінська
Біля мого дому бродить тихо осінь.
Гонорова панна.
Вже не молода...
Човгає ногами. Чи, мені здалося?
Може ,то так треба?
То така хода...
Шарудить листками.ГІлками тріпоче.
Зранена дощами.
Зраджена не раз...
Брязкає ключами.
Втримать ще щось хоче.
А кругом тумани дивляться крізь час.
Сіються крупинки на волосся й скроні...
Чи дощі, чи мряка?
Скоро буде сніг.
А вона все тулить яблука в долоні,
І ховає очі, гарні, як горіх.
Людмила Галінська
#поезія
Біля мого дому бродить тихо осінь.
Гонорова панна.
Вже не молода...
Човгає ногами. Чи, мені здалося?
Може ,то так треба?
То така хода...
Шарудить листками.ГІлками тріпоче.
Зранена дощами.
Зраджена не раз...
Брязкає ключами.
Втримать ще щось хоче.
А кругом тумани дивляться крізь час.
Сіються крупинки на волосся й скроні...
Чи дощі, чи мряка?
Скоро буде сніг.
А вона все тулить яблука в долоні,
І ховає очі, гарні, як горіх.
Людмила Галінська
37переглядів