Всесвітній день поезії Поезія є не просто частиною загальносвітової культури, а й одним з геніальних досягнень людства. Особлива енергетика поезії здатна вести за собою, надихати та об’єднувати. Всього кілька поетичних рядків дивним чином можуть передати романтичні почуття та філософські роздуми, радість життя та біль втрат. І байдуже, якою мовою написані талановиті вірші — почуття й емоції, які вони висловлюють, не знають кордонів. З метою пропагування мистецтва поезії серед населення, підтримки мовного різноманіття за допомогою віршів та сприяння дрібним видавництвам ЮНЕСКО встановила Всесвітній день поезії (World Poetry Day), який відзначається щорічно 21 березня.

#історія #постаті Володимир Янів: Психолог української душі та в’язень сумління. Якщо шукати постать, яка б уособлювала інтелектуальний опір українства у XX столітті, то Володимир Янів (нар. 15 березня 1908 року у Львові) — ідеальний кандидат. Він не просто вивчав історію чи літературу, він препарував саму «українську душу», намагаючись зрозуміти, чому ми такі, які ми є, і як нам вистояти під тиском імперій. 🖋️🧠 Янів був людиною дії та думки одночасно. Член ОУН, активний громадський діяч, він пройшов через польські тюрми та німецькі концтабори (зокрема сумнозвісний Заксенгаузен). Але навіть за колючим дротом він залишався науковцем і поетом. ⛓️📜 Творець «Українського Мюнхена» Після Другої світової війни Володимир Янів став одним із тих, хто перетворив еміграцію на потужний інтелектуальний фронт. * Ректор УВУ: Протягом багатьох років він очолював Український вільний університет у Мюнхені — унікальний заклад, який зберігав традиції вільної української науки, поки в радянській Україні панувала цензура. 🎓🇩🇪 * Етнопсихологія: Його праця «Нариси до історії української етнопсихології» є фундаментальною. Він досліджував, як географія, релігія та історія сформували характер українця: від мрійливості до вибухового козацького драйву. 🌍🧩 * Поезія боротьби: Крім наукових праць, він залишив по собі збірки поезій (наприклад, «Сонце і ґрати»), де лірика перепліталася з болем за окуповану Батьківщину. Філософія незламності Янів вважав, що найбільша проблема українців — це внутрішня роз'єднаність та «комплекс меншовартості», нав'язаний ззовні. Своєю працею він доводив: українська наука та культура є частиною світового контексту, а не «провінційним додатком». 🏛️🇺🇦 «Ми повинні бути сильними не лише зброєю, а й усвідомленням своєї сутності», — цей лейтмотив пройшов крізь усе його життя. Володимир Янів помер у 1991 році, встигнувши побачити проголошення незалежності України, про яку він мріяв у польських камерах та німецьких бараках. Сьогодні його ідеї про «психологічну стійкість нації» як ніколи актуальні. Він вчив нас не просто виживати, а залишатися людьми та українцями за будь-яких обставин. 🕯️🌟

#історія #постаті Микола Бажан: Інтелектуал у залізних обладунках системи. Якби в українській літературі XX століття існувала номінація за найскладнішу екзистенційну рівновагу, Микола Бажан (нар. 13 березня 1904) отримав би гран-прі. Поет-академік, філософ-енциклопедист і водночас державний діяч високого рангу, він зумів пронести іскру справжнього генія крізь жорна сталінського терору та радянської бюрократії. ✍️🛡️ Бажан починав як футурист і експресіоніст, учень Михайля Семенка. Його ранні поеми, такі як «Сліпці» або «Будівлі», — це неймовірний коктейль із барокової складності, готичної похмурості та залізного ритму. Він писав не про квіточки й соловейків, а про камінь, метал і драму людського духу, що розривається між минулим та майбутнім. Чому постать Бажана є ключовою для нашої пам'яті: Майстер перекладу: Завдяки йому українська мова зазвучала голосами Гете, Рільке, Мікеланджело та Шекспіра. Його переклад «Витязя в тигровій шкурі» Шота Руставелі вважається одним із найкращих у світі, за що він став почесним громадянином Тбілісі. 🌍 Енциклопедист: Саме Бажан був ініціатором і головним редактором «Української радянської енциклопедії». Це була спроба (місцями успішна, попри цензуру) систематизувати знання про Україну та світ українською мовою. Рятівник культури: Обіймаючи посаду заступника голови Ради міністрів УРСР, він часто використовував свій вплив, щоб витягувати колег-письменників із неласки влади та підтримувати розвиток українського кіно й мистецтва. 🎬 Бажан — це приклад того, як великий інтелект намагається вижити в умовах несвободи. Він був змушений писати оди вождям, але навіть у цих текстах відчувається рука майстра, що володіє словом як хірургічним скальпелем. Його поезія — це архітектура, зведена з літер, де кожен камінь на своєму місці. 🏛️ Микола Бажан залишив нам спадок людини, яка вірила: культура — це те, що робить народ непереможним, навіть коли на нього тисне прес тоталітаризму.

#історія #постаті Торквато Тассо: Лицар сумного образу і співець визволеного Єрусалима 🖋️🛡️ 11 березня 1544 року народився Торквато Тассо — останній великий поет італійського Відродження, який зумів поєднати сувору релігійність із палкою чуттєвістю. «Визволений Єрусалим»: Бестселер XVI століття Його головний твір — епічна поема про Перший хрестовий похід. Тассо не просто описував битви за стіни святого міста; він створив живих героїв, які страждають від нерозділеного кохання, сумніваються у своєму призначенні та борються з магічними чарами. ✨🏰 Саме Тассо подарував світовій літературі образи, які потім століттями надихали художників та композиторів (від Пуссена до Генделя): * Танкред та Клоринда: трагічна дуель лицаря з коханою жінкою-воїном, яку він не впізнав під обладунками. ⚔️💔 * Сади Арміди: символ спокуси та ілюзорного раю, де герої забувають про свій обов'язок. 🌿🍎 Геній на межі божевілля Життя Тассо було далеким від поетичної ідилії. Він був хворобливо самокритичним і постійно переписував свої твори, боячись інквізиції та невідповідності церковним канонам. Його перфекціонізм межував із параноєю. 🤨🔥 Зрештою, через конфлікт із герцогом Альфонсо д’Есте (і, подейкують, через безнадійне кохання до його сестри Леонори), поета оголосили божевільним і на сім років замкнули в госпіталі Святої Анни. Це зробило його легендою серед романтиків наступних поколінь: Гете присвятив йому п'єсу, а Байрон — поему, вбачаючи в ньому символ гнаного генія. ⛓️🎭 Чому ми його читаємо? Тассо був майстром музикальності вірша. Його поезія настільки мелодійна, що її століттями співали венеційські гондольєри. Він довів, що навіть у жорстких рамках релігійного епосу є місце для глибокого психологізму та людської слабкості. Він помер за кілька днів до того, як папа римський мав коронувати його лавровим вінком на Капітолії — найвищою нагородою для поета. Тассо пішов непереможеним, залишивши нам світ, де лицарство — це не лише обладунки, а насамперед стан душі. 🌿🏛️

#історія #постаті Джуана де Ібарбуру: Муза Латинської Америки, що стала легендою при житті ✍️🇺🇾 8 березня 1892 року народилася Джуана де Ібарбуру — жінка, чиє ім'я в Уругваї вимовляють із таким же благоговінням, як у нас ім'я Лесі Українки. Вона була не просто поеткою, а справжнім культурним феноменом. У 1929 році в залі законодавчих зборів Монтевідео її офіційно проголосили «Джуаною Америки» — титул, який визнав її лідерство в усій іспаномовній літературі континенту. 🏛️🌟 Її ранні вірші були вибухом радості, чуттєвості та любові до життя. Вона оспівувала природу, молодість і красу так щиро, що її поезія здавалася ковтком свіжого повітря в епоху складного модернізму. Джуана писала про те, що близько кожній людині: про трепет першого почуття, про аромат диких квітів та про магію повсякденності. 🌿🌸

🕯❌❤️‍🩹28 лютого 1938 року у катівні нквд був вбитий Дмитро Тась — український письменник, представник неосимволізму в українській літературі. Дмитро Могилянський у літературному світі більш відомий як Дмитро Тась. Сучасна літературна критика вважає його одним із найкращих українських новелістів 20-х років минулого століття. Народився Дмитро Могилянський у Чернігові 10 лютого 1901 року. Дитинство провів у петербурзі. Щоліта з батьками і сестрами приїздив до Чернігова, де у будинку Раєвського по вулиці Єлецькій жила його бабуся Ганна Миколаївна. 1919 року Дмитро закінчив гімназію у Чернігові. Тут він сформувався як поет, працював журналістом у газетах. Юний поет друкує вірші на сторінках чернігівської земської газети. Про непересічний поетичний талант Дмитра Тася свідчать досконалі за формою рядки його енергійних, сповнених свіжих образів віршів, насичених урбаністичними мотивами і поетичною імпресією. Була у нього і соціологічна, в дусі свого часу, поезія. Добірку віршів молодого літератора подав третій том «Антології української поезії», виданої Книгоспілкою 1930-1931 рр. На жаль, за життя автора не побачила світ збірка віршів Дмитра Тася «Чорний парус». І у Чернігові, а пізніше у Києві та Харкові молодий письменник друкує вірші та оповідання у збірниках «Голод» (Чернігів, 1919), «Квартали» (Харків, 1924), журналах «Глобус», «Життя і революція», «Нова громада» (усі - Київ), «Всесвіт», «Кіно», «Літературний ярмарок» (усі - Харків), «Селянське життя» (Чернігів), газетах «Література, наука, мистецтво» (Харків), «Кооперація голодаючим», «Чернігівська земська газета», «Чернігівщина» та інших українських виданнях. Із 1925 року Дмитро Тась працював журналістом у Києві, з 1930 року – у Харкові. Дмитра Тася, як і його сестру Лідію Могилянську (розстріляна 1937 р.), силоміць було вилучено з літератури. Хоч і не встиг талановитий автор розкрити свій письменницький потенціал, але і з того літературного спадку Дмитра Тася, що дійшов до нас, відчуваємо цінність його творчого доробку. 28 січня 1938 року Дмитро Тась-Могилянський був заарештований органами НКВД у Харкові. Звинувачений в активній контрреволюційній націоналістичній діяльності в Україні, засуджений до розстрілу. 🕯Через місяць вирок було виконано. 14 березня 1958 року Дмитра Могилянського реабілітовано.

#поезія Хочеш Хочеш я буду хвилею, ніжністю, сонцем, мрією, Хочеш - твоєю долею, променем, іскрою , повінню. Хочеш я буду грішною, Солодкою, завжди ніжною, Хочеш я буду різною - світлою, доброю, чистою. Хочеш я буду тишею, веснами, зимами тішити - піснею, думкою, спогадом, лише твоїм золотом . Тетяна Андреєва

#поезія #мистецтво Люби мене, як любиш каву свою зранку, Люби одну, без застережень - тільки навіки... Люби, смакуй безстрашно давню полонянку, Люби й частуй мене - без правил на роки... Люби в світанках - кавою зігріті очі, Люби все тіло справжнє, зморене вночі... Люби забуті казки мої з юності дівочі, Люби щодня одну - до поки праведні ключі... Люби, коли в зеніті сонце - нагла спека, Люби весною - пробуди од хуртовини й сну... Люби, щоб завжди щось приніс у дім лелека, Люби без слів, напомацки - шалену, милу і чудну... Люби думками ніжно, що на відстані торкають, Люби осінню каву нашу з кардамоном на губах... Люби, як філіжанки в вечір разом в шафі засинають, Люби мене, як любиш каву - тепер ми не розлучні навіть в снах... Ярослав Рудан Картина: Marta Pitchuk

#поезія

#поезія Минає все... Зима минає, А лютий в серці назавжди... Війна, мов озеро безкрає, По вінця горя і біди. Щоніч - у стресі, і в тривозі, Сирени, дрони, літаки. Щодень - невиплакані сльози, В очах бездонної ріки. Дай Боже те, що ми просили, Слова молитви на устах ... Добав терпіння, віри, сили, І - перемоги! Тільки так! Ми за свободу - з нами правда, А в Бога правда лиш одна! Нехай у всіх нас буде - ЗАВТРА ! І мир, і сонце, і весна! Марія Зубрій.