Search

Оксана Вінніченко added a photo

2025-04-30 04:50:13 ·

#поезія
Напевно, пережила ті роки,
Коли боялась, що про мене скажуть.
Боялась ступити не так, не так піти,
Бо люди завжди збоку щось підкажуть.

Напевно, я змінила щось в собі,
Бо вже не сперечаюсь, не доводжу.
Не слухаю наклепів та брехні,
Від долі не чекаю нагороду.

Я знаю, Бог із неба бачить все,
І Він буде судити, а не люди.
Життя нас всіх по-своєму несе,
І кожен день дає свої етюди.

Тож, часом, як зневіра дістає,
Собі нагадую - прорвуся, це не вперше.
Ціную завжди те, що в мене є,
І тих людей, на котрих можу спертись.

Марина Лавришин

#поезія Напевно, пережила ті роки, Коли боялась, що про мене скажуть. Боялась ступити не так, не так піти, Бо люди завжди збоку щось підкажуть. Напевно, я змінила щось в собі, Бо вже не сперечаюсь, не доводжу. Не слухаю наклепів та брехні, Від долі не чекаю нагороду. Я знаю, Бог із неба бачить все, І Він буде судити, а не люди. Життя нас всіх по-своєму несе, І кожен день дає свої етюди. Тож, часом, як зневіра дістає, Собі нагадую - прорвуся, це не вперше. Ціную завжди те, що в мене є, І тих людей, на котрих можу спертись. Марина Лавришин

2

79views

Please log in to like, share and comment!
РЯДКИ ДУШІ added a photo

2025-04-30 09:48:00 ·

#поезія
І скаже світ:
— Ти крихта у мені.
Ти світлий біль в тяжкому урагані.
Твоя любов — на грані маячні
і віра — у наївності на грані.

Що можеш ти, розгублене дитя,
зробити для вселюдського прогресу?
— Я можу тільки кинути життя
історії кривавій під колеса.

Хоч знаю: все це їй не первина.
Але колись нап’ється ж до переситу!
Захоче випити не крові, а вина
за щастя людства, за здоров’я всесвіту!

Ліна Костенко

#поезія І скаже світ: — Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов — на грані маячні і віра — у наївності на грані. Що можеш ти, розгублене дитя, зробити для вселюдського прогресу? — Я можу тільки кинути життя історії кривавій під колеса. Хоч знаю: все це їй не первина. Але колись нап’ється ж до переситу! Захоче випити не крові, а вина за щастя людства, за здоров’я всесвіту! Ліна Костенко

63views

Please log in to like, share and comment!
РЯДКИ ДУШІ added a photo

2025-04-30 04:46:00 ·

#поезія
Весняний вечір. Молоді тумани.
Неон проспектів. Туга ліхтарів.
— Я так тебе любила, мій коханий.
— Пробач мене — я так тебе любив.
І срібляться озерами долини,
шовковий шепт пригашених калюж,
мені ти все життя, немов дружина,
мені ти все життя, неначе муж.
— А пам’ятаєш? — Добре пам’ятаю.
— А не забув? Чи не забув? — О, ні.
— Здається, знову в молодість вертаю,
все наче увижається вві сні.
І першу зустріч? Першу і останню.
— А я лиш першу. Ніби й не було
минулих років нашому коханню,
не вір, що за водою все спливло.
— Не треба, люба. Знаю, що не треба.
Хай давні душі б’ються на ножах.
А єдиніться — предковічне небо
вам спільний шлях покаже по зірках.

Василь Стус

#поезія Весняний вечір. Молоді тумани. Неон проспектів. Туга ліхтарів. — Я так тебе любила, мій коханий. — Пробач мене — я так тебе любив. І срібляться озерами долини, шовковий шепт пригашених калюж, мені ти все життя, немов дружина, мені ти все життя, неначе муж. — А пам’ятаєш? — Добре пам’ятаю. — А не забув? Чи не забув? — О, ні. — Здається, знову в молодість вертаю, все наче увижається вві сні. І першу зустріч? Першу і останню. — А я лиш першу. Ніби й не було минулих років нашому коханню, не вір, що за водою все спливло. — Не треба, люба. Знаю, що не треба. Хай давні душі б’ються на ножах. А єдиніться — предковічне небо вам спільний шлях покаже по зірках. Василь Стус

2

68views

Please log in to like, share and comment!
РЯДКИ ДУШІ added a photo

2025-04-30 14:49:00 ·

#поезія
Як би я знав, де ти живеш,
Дивився б крізь вікно знадвору,
Як ти виходиш із одеж,
І входиш в мрію снів прозору.

Я там стояв би цілу ніч,
Щоб знову бачити, як вранці
Злітає сон із твоїх віч,
І ти встаєш в прозорій тканці.

Та я не знаю… Не дано,
Бо ми з тобою не знайомі,
Та чом же те твоє вікно
Горить в космічному огромі?

Коли дивлюсь на небеса,
Я те вікно щоночі бачу,
І сходить золота краса
В мою фантазію чортячу.

Дмитро Павличко

#поезія Як би я знав, де ти живеш, Дивився б крізь вікно знадвору, Як ти виходиш із одеж, І входиш в мрію снів прозору. Я там стояв би цілу ніч, Щоб знову бачити, як вранці Злітає сон із твоїх віч, І ти встаєш в прозорій тканці. Та я не знаю… Не дано, Бо ми з тобою не знайомі, Та чом же те твоє вікно Горить в космічному огромі? Коли дивлюсь на небеса, Я те вікно щоночі бачу, І сходить золота краса В мою фантазію чортячу. Дмитро Павличко

3

51views

Please log in to like, share and comment!
РЯДКИ ДУШІ added a photo

2025-04-29 15:43:42 ·

#поезія
Я із надій будую човен,
І вже немовби наяву
З тобою, ніжний, срібномовен,
По морю радості пливу.

І гомонять навколо хвилі,
З бортів човна змивають мох,
І ми з тобою вже несилі
Буть нещасливими удвох.

І ти ясна, і я прозорий,
І душі наші мов пісні,
І світ великий, неозорий
Належить нам - тобі й мені.

О, море радості безкрає,
Чи я тебе перепливу?
Якби того, що в мріях маю,
Хоч краплю мати наяву.

Василь Симоненко

#поезія Я із надій будую човен, І вже немовби наяву З тобою, ніжний, срібномовен, По морю радості пливу. І гомонять навколо хвилі, З бортів човна змивають мох, І ми з тобою вже несилі Буть нещасливими удвох. І ти ясна, і я прозорий, І душі наші мов пісні, І світ великий, неозорий Належить нам - тобі й мені. О, море радості безкрає, Чи я тебе перепливу? Якби того, що в мріях маю, Хоч краплю мати наяву. Василь Симоненко

2

82views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-04-29 14:14:25 ·

#поезія
Час не лікує втрат, ніколи...
Лиш замикає душу назавжди.
Тече повільно, наче сосен смоли,
Лишаючи незмивані сліди.

Час не лікує, а збирає сльози!
Не ті що по обличчі - що в душі.
І спомину шмагають гострі лози,
І рани миють проливні дощі.

Час не лікує, не стає годинник.
Назад не вернеш ту останню мить.
Тебе ніхто не бачить зсередини,
Не зрозуміє, як тобі болить...

Барчук Р

#поезія Час не лікує втрат, ніколи... Лиш замикає душу назавжди. Тече повільно, наче сосен смоли, Лишаючи незмивані сліди. Час не лікує, а збирає сльози! Не ті що по обличчі - що в душі. І спомину шмагають гострі лози, І рани миють проливні дощі. Час не лікує, не стає годинник. Назад не вернеш ту останню мить. Тебе ніхто не бачить зсередини, Не зрозуміє, як тобі болить... Барчук Р

1

105views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-04-30 03:18:34 ·

#поезія

Сонце ніжно ранок обіймає,
Краплі рос співають у траві.
Десь вітрець весняний доторкає
Мрії, що бринять у синяві.

Кожна мить дзвенить теплом і вірою,
Кожен подих — мов весняний цвіт.
І душа знов стелиться над світом,
Легким промінням обіймає світ.

Спів птахів несе в блакить бажання,
Тануть роси в усмішках землі.
В серці оживають сподівання,
І розквітають зорі в імлі.

Сонце ніжно ранок обіймає,
Шепоче вітер щось на пелюстках...
І весна тихенько надихає
Мрії, що заснули в роках.

Кожен день розквітне світлом знову,
У душі озветься спів лелеки.
Й поведуть у мандрівку чудову
Перші кроки сонячної стежки.

Людмила Медина

#поезія Сонце ніжно ранок обіймає, Краплі рос співають у траві. Десь вітрець весняний доторкає Мрії, що бринять у синяві. Кожна мить дзвенить теплом і вірою, Кожен подих — мов весняний цвіт. І душа знов стелиться над світом, Легким промінням обіймає світ. Спів птахів несе в блакить бажання, Тануть роси в усмішках землі. В серці оживають сподівання, І розквітають зорі в імлі. Сонце ніжно ранок обіймає, Шепоче вітер щось на пелюстках... І весна тихенько надихає Мрії, що заснули в роках. Кожен день розквітне світлом знову, У душі озветься спів лелеки. Й поведуть у мандрівку чудову Перші кроки сонячної стежки. Людмила Медина

2

97views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-05-01 03:41:25 ·

#поезія
#мистецтво
Біла хатина. Гніздо журавлине.
Мальви під вікнами. Неба блакить.
Зболена, зранена рідна Вкраїна
Цвітом калиновим в серці щемить.
Вишита хрестиком в білій сорочечці.
Пісня твоя над світами дзвенить.
Серцем тебе обійняти так хочеться,
В ньому назавжди тебе залишить.

Ольга Дриль

Художник Олег Шупляк

#поезія #мистецтво Біла хатина. Гніздо журавлине. Мальви під вікнами. Неба блакить. Зболена, зранена рідна Вкраїна Цвітом калиновим в серці щемить. Вишита хрестиком в білій сорочечці. Пісня твоя над світами дзвенить. Серцем тебе обійняти так хочеться, В ньому назавжди тебе залишить. Ольга Дриль Художник Олег Шупляк

38views

Please log in to like, share and comment!
РЯДКИ ДУШІ added a photo

2025-04-30 13:50:00 ·

#поезія
Із серця вирвеш, проклянеш,
зітреш ім'я моє з долоні,
на павутинці попливеш
через нічні моря бездонні.
Пливи, пливи, немає меж
твоїй неміряній свободі!
Єдиний знак собі знайдеш —
маленьку цяточку на сході.
І ясновидцем станеш ти,
вчитаєш з неба все, що буде:
Тобі судилося пливти
лише до мене звідусюди,
І знов питати, чи люблю,
і знов нетямитись в прокльоні,
І серцю завдавать жалю,
і кров стирати із долоні.

Світлана Жолоб

#поезія Із серця вирвеш, проклянеш, зітреш ім'я моє з долоні, на павутинці попливеш через нічні моря бездонні. Пливи, пливи, немає меж твоїй неміряній свободі! Єдиний знак собі знайдеш — маленьку цяточку на сході. І ясновидцем станеш ти, вчитаєш з неба все, що буде: Тобі судилося пливти лише до мене звідусюди, І знов питати, чи люблю, і знов нетямитись в прокльоні, І серцю завдавать жалю, і кров стирати із долоні. Світлана Жолоб

3

51views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-04-30 07:45:41 ·

#поезія
Відцвітають вишні, обсипають квіти,
Вже чарує око молодий бузок.
Кожен день весняний - привід порадіти,
І себе звільнити від важких думок.
Кожен день весняний - це нова надія,
Невимовне щастя бачити цей світ.
Молодість у серці завжди пломеніє,
І яка різниця скільки зараз літ?!
І яка різниця, серце вірить в диво?!
Вірить у майбутнє - у своїх дітей.
Без краси цієї жити неможливо,
Бо вона розрада для людських очей.

Наталія Кішовар (Черній)

#поезія Відцвітають вишні, обсипають квіти, Вже чарує око молодий бузок. Кожен день весняний - привід порадіти, І себе звільнити від важких думок. Кожен день весняний - це нова надія, Невимовне щастя бачити цей світ. Молодість у серці завжди пломеніє, І яка різниця скільки зараз літ?! І яка різниця, серце вірить в диво?! Вірить у майбутнє - у своїх дітей. Без краси цієї жити неможливо, Бо вона розрада для людських очей. Наталія Кішовар (Черній)

2

90views

Please log in to like, share and comment!

More Results

Join

Language