#поезія Подаруй нам, сонечко, промінь яскравий. Хай щастя несе у тривожні ці дні, А запах казковий ранкової кави Розвіє назавжди всі думи сумні. Подаруй, синє небо, дощик привітний, Що крапельки ллє із безкраїх небес, Які ніжністю грають, мов самоцвіти, І з тіла та серця знімають весь стрес. Подаруй нам, вітре, ту пісню крилату, Що мчить по квітучих просторах землі, Любов неси, спокій і мир в кожну хату. Хай згинуть тривоги, всі біди й жалі. Оксана Козак

#поезія Між засухою та зливою – тонке павутиння літа, промінням палким нагріте й напругою перезрілою, що гримне крещендо: блискавка – тонкий хірургічний скальпель – розітне і не з'єднаєш полотна піднеб'я вицвілі. Між засухою та зливою – осінні схололі кроки, де листя стежками спокій покриє, під птахів крилами у пір'я строкате, зрошене в світанні краплин мереживом, сховає розмоклі межі, пролізе у душу кожному. Між засухою та зливою – в грудневі порожні ночі морозу нема: торочить розчахнуте небо, міряє по вінця грозою сповнені калюжі та вулиць вени, безлисті сумують клени не спраглі тепер, оголені. Між засухою та зливою – весни взеленілий пагін оглушить поля громами, напоїть, що переливами у повінь злилися – стишити б, спинити, чекати травень, де трави в покоси склались і слухають неба ритміку. Між засухою та зливою – Сезони такі мінливі. Олеся Репа

#поезія Духмяний липень, пахне цвітом липи, Хоча дощить, то зовсім не біда. Дощ у долоні діаманти сипе, А небо на це дійство спогляда. Пшениця дозріває вже у полі, Почнуться незабаром і жнива. Веселий вітер вирвавшись на волю, Пісень для неї на сопілці гра… У лузі пахнуть ніжно сінокоси, Поважно ходить в березі бузьок. Збирають квіти перламутні роси, А літо їх збирає у вінок. Чудову мить, фарбує ніжне літо І прикрашає всім своїм єством. Вино в бокалах солодом налите, Чекає нас з тобою за столом… Тетяна Горобець

#поезія

#поезія

#поезія

#поезія У всесвіті я - пилинка, я - жінка, всього лише жінка... З серцем любові, теплом у душі... Я сильна, як треба, слабка в самоті... Щаслива з тобою і сяю, як зірка... Лечу, коли вільна, свічуся пилинкою... У всесвіті вічнім - всього лише жінка я ! Алла Годлевська(Созонюк)

#поезія Вже серпень підпирає літні двері,Ще не заходить-лиш надворі чекає. То загляда в віконце,то присяде в сквері,Допоки липень літо рідне обіймає. Перевіряє:чи все у липня вийшло?Чи жита й пшениці вже достигли? Чи налилися соком сливи й вишні?Чи скошена трава на пожовтілих схилах? Заслухався він пісню жайворинуЙ гудіння бджіл в . гречанім цвіті.Збирає мак, бо скоро ж Маковія, На теплих хвилях золотого жита.Торкає соняшникове жовте поле.І йде повільно стежками городів.І гладить гарбузи, важкі, як сонце, І тане серце від дзвінких мелодій.А завтра вже,немов господар, зайде.В свою Господу-у серпневі храми. Й Іллю зустріне на грозовій дорозі,І Маковію він відкриє світлі брами. Він яблук стиглих приготує Спасові на стіл.І меду в сотах,як господару годиться. Й захоче залишити незабутній слід,І розмаїття серпня довго буде сниться.Збере він урожай з садів у щедрі закрома,Складе в копиці сіно лугове, духмяне і пахуче,А десь в райських садах вже достига хурма.І серпень літечку закриє двері-неминуче Л. Манжулеєва.

#поезія

#поезія