Події

Огляд подій Мої події

Блоги

Огляд блогів

Спільноти

Огляд спільнот Вподобані спільноти Мої спільноти

Клуби

Огляд клубів Мої клуби

Більше

Популярні Дописи Розробникам

Пошук

Знаходьте цікавих людей, створюйте нові зв’язки та залучайте нових друзів

  • Оксана Вінніченко додає фото
    2026-01-18 05:45:06 ·
    #поезія
    Якби мені в те літо ще хоч раз,
    Де пісня солов'я як гімн любові.
    Де ще немає відчаю і зрад,
    А роси теплі, чисті і прозорі.

    Якби мені в те поле, де трава,
    Схилялася до ніг і пахла дивом.
    Коли сміялась й плакала душа,
    Торкалась ніжно почуттів красивих.

    Якби, якби - слова такі сумні,
    Бо вже назад ніщо не повертає.
    А літечко, де трави молоді,
    Живе весь час у серці й не зникає..

    ВІТА ІГНАТКО
    #поезія Якби мені в те літо ще хоч раз, Де пісня солов'я як гімн любові. Де ще немає відчаю і зрад, А роси теплі, чисті і прозорі. Якби мені в те поле, де трава, Схилялася до ніг і пахла дивом. Коли сміялась й плакала душа, Торкалась ніжно почуттів красивих. Якби, якби - слова такі сумні, Бо вже назад ніщо не повертає. А літечко, де трави молоді, Живе весь час у серці й не зникає.. ВІТА ІГНАТКО
    44переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2026-01-18 05:43:41 ·
    #поезія
    Нічого не змінилося - я та ж...
    Лиш не така наївна, як раніше.
    Вже не веду із серця репортаж
    Для тих людей, яким не вірю більше.

    Я перестала плакати вночі
    Через безглузді докори сумління.
    Й багато почуттів вже на ключі
    Як досвід на наступні покоління.

    Я не цікавлюся життям чужим,
    Недоліків у інших не шукаю
    І не біжу на мрій рожевий дим,
    Бо все, що мені треба, я вже маю.

    Даремних бесід зменшила тираж,
    Із кожним днем ціную більше тишу.
    Нічого не змінилося - я та ж,
    Й такою, певно, до кінця залишусь...

    О. Сапріянчук
    #поезія Нічого не змінилося - я та ж... Лиш не така наївна, як раніше. Вже не веду із серця репортаж Для тих людей, яким не вірю більше. Я перестала плакати вночі Через безглузді докори сумління. Й багато почуттів вже на ключі Як досвід на наступні покоління. Я не цікавлюся життям чужим, Недоліків у інших не шукаю І не біжу на мрій рожевий дим, Бо все, що мені треба, я вже маю. Даремних бесід зменшила тираж, Із кожним днем ціную більше тишу. Нічого не змінилося - я та ж, Й такою, певно, до кінця залишусь... О. Сапріянчук
    21переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2026-01-18 05:40:13 ·
    #поезія
    Не заступай сусідської межі,
    Бо може та межа слізьми полита.
    Хай не торкнеться гріх важкий душі,
    Бо як тоді з гріхами тими жити?

    Судити не берися ти того,
    Про кого ти не знаєш ані краплі.
    Від горя, в кого, зморщене чоло,
    Не забивай у спину гостру шаблю.

    Не дозволяй жорстокості і злу,
    Заволодіти твоїми думками.
    Не заступай, будь ласка, ту межу,
    Яка полита в темну ніч сльозами...

    ВІТА ІГНАТКО
    #поезія Не заступай сусідської межі, Бо може та межа слізьми полита. Хай не торкнеться гріх важкий душі, Бо як тоді з гріхами тими жити? Судити не берися ти того, Про кого ти не знаєш ані краплі. Від горя, в кого, зморщене чоло, Не забивай у спину гостру шаблю. Не дозволяй жорстокості і злу, Заволодіти твоїми думками. Не заступай, будь ласка, ту межу, Яка полита в темну ніч сльозами... ВІТА ІГНАТКО
    Like
    1
    34переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає відео Загальне
    2026-01-17 11:24:40 ·
    #поезія

    #поезія
    Like
    2
    133переглядів 14Відтворень
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2026-01-17 06:38:18 ·
    #поезія
    Повір, прийду туди,
    де намалюєш мене зорі,
    де сніг так ніжно заблищить,
    де усміхнуться мрії чисті і прозорі,
    і я забуду відчай, хоч на мить!

    Прийду до тебе і свята, і грішна,
    де зачекалась ніжність у долонях,
    де будуть лиш блакитні небеса,
    і я забуду іній свій на скронях,
    і в радість огорнеться вся душа!

    Прийду! Чекай, люби і клич!
    Я відгукнусь, як пташка влітку рання,
    почувши голос твій, як світ іще мовчить.
    Прийду! Бо, може, це надія та остання
    відчути щастя ту жадану мить!!!

    Т. Хандога
    #поезія Повір, прийду туди, де намалюєш мене зорі, де сніг так ніжно заблищить, де усміхнуться мрії чисті і прозорі, і я забуду відчай, хоч на мить! Прийду до тебе і свята, і грішна, де зачекалась ніжність у долонях, де будуть лиш блакитні небеса, і я забуду іній свій на скронях, і в радість огорнеться вся душа! Прийду! Чекай, люби і клич! Я відгукнусь, як пташка влітку рання, почувши голос твій, як світ іще мовчить. Прийду! Бо, може, це надія та остання відчути щастя ту жадану мить!!! Т. Хандога
    Like
    1
    106переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2026-01-17 06:37:36 ·
    #поезія
    А пам’ятаєш нашу першу зустріч?.
    В кафе зустрілись поглядами ми…
    Потім за столик ти присів зі мною,
    Хоч у кафе були лиш тільки ми…

    Та ти спитав, чи біля мене вільно…
    Тобі кивнула я: «Авжеж…»
    Пила я каву і гортала стрічку,
    Переглядала вхідні смс…

    Потім спитав ти, тихо так, несміло:
    — Можливо, щось до кави вам узять?.
    А очі твої лагідно світились…
    В ту мить я зрозуміла, що в них я…

    В твоїх очах я просто потонула,
    Дісталася відразу дна…
    Ти говорив, але тебе не чула,
    Лиш в очі твої дивилась я…

    Потім з тобою довго ми гуляли,
    Сніжок тихенько падав із небес…
    Мене за руку взяв і знов у очі глянув…
    Спитав: «З тобою ми зустрінемося ще?»

    Тобі я лиш кивнула головою…
    Ти посміхнувся ніжно так мені,
    І вже тоді я зрозуміла, милий,
    Що доля ти моя, і будем разом ми…

    Сніжок лапатий падає із неба…
    Скільки часу минуло від тоді,
    Як у кафе зустрілись ми з тобою
    І вирішили разом буть завжди…

    Наталія Кульбака
    #поезія А пам’ятаєш нашу першу зустріч?. В кафе зустрілись поглядами ми… Потім за столик ти присів зі мною, Хоч у кафе були лиш тільки ми… Та ти спитав, чи біля мене вільно… Тобі кивнула я: «Авжеж…» Пила я каву і гортала стрічку, Переглядала вхідні смс… Потім спитав ти, тихо так, несміло: — Можливо, щось до кави вам узять?. А очі твої лагідно світились… В ту мить я зрозуміла, що в них я… В твоїх очах я просто потонула, Дісталася відразу дна… Ти говорив, але тебе не чула, Лиш в очі твої дивилась я… Потім з тобою довго ми гуляли, Сніжок тихенько падав із небес… Мене за руку взяв і знов у очі глянув… Спитав: «З тобою ми зустрінемося ще?» Тобі я лиш кивнула головою… Ти посміхнувся ніжно так мені, І вже тоді я зрозуміла, милий, Що доля ти моя, і будем разом ми… Сніжок лапатий падає із неба… Скільки часу минуло від тоді, Як у кафе зустрілись ми з тобою І вирішили разом буть завжди… Наталія Кульбака
    Like
    Love
    2
    52переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2026-01-17 06:36:48 ·
    #поезія
    У цій зимі окрайчиком сніжинки торкнусь своїх натомлених долонь.
    До біса холод. Розведу багаття і пронесу крізь зиму цей вогонь.
    І не біда, що лізе мла за комір. Було не раз.
    Минеться до весни.
    Узрію ще, дасть Бог, шпака зі сходу і білопінні, в вельонах, сади.

    У цій зимі найперше треба світла. І крихту, зовсім крихту теплоти.
    Крізь холод душ та морок сього часу цураюсь дивним чином самоти...
    Не розгублю на цих вітрах студених отих вогнів, що маю од Творця.
    Все перейде. І ця зима, як свічка, дотліє білим воском до кінця...


    Людмила Галінська
    #поезія У цій зимі окрайчиком сніжинки торкнусь своїх натомлених долонь. До біса холод. Розведу багаття і пронесу крізь зиму цей вогонь. І не біда, що лізе мла за комір. Було не раз. Минеться до весни. Узрію ще, дасть Бог, шпака зі сходу і білопінні, в вельонах, сади. У цій зимі найперше треба світла. І крихту, зовсім крихту теплоти. Крізь холод душ та морок сього часу цураюсь дивним чином самоти... Не розгублю на цих вітрах студених отих вогнів, що маю од Творця. Все перейде. І ця зима, як свічка, дотліє білим воском до кінця... Людмила Галінська
    Like
    1
    71переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2026-01-17 06:36:02 ·
    #поезія
    ХУРТОВИНИ

    Циферблат годинника на розі
    хуртовини снігом замели...
    Нам з тобою, видно, по дорозі,
    бо ішли й нікуди не прийшли.
    Знов ті самі вулиці незрячі
    і замету хвиля снігова.
    Нам з тобою легко так, неначе
    вітер нам підказує слова.
    — Підкажи найлагідніше слово,
    я його слухняно повторю.
    Розгуляйся буйно і раптово,
    заглуши усе, що говорю! —
    Не було ні зустрічі, ні туги.
    Не було пориву і жалю.
    Я спокійна.
    Я щаслива з другим.
    Я тебе нітрохи не люблю.
    А якщо заплачу і руками
    я торкну ясне твоє чоло, —
    нас не бачать леви біля брами:
    левам очі снігом замело

    Ліна Костенко
    #поезія ХУРТОВИНИ Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замели... Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли. Знов ті самі вулиці незрячі і замету хвиля снігова. Нам з тобою легко так, неначе вітер нам підказує слова. — Підкажи найлагідніше слово, я його слухняно повторю. Розгуляйся буйно і раптово, заглуши усе, що говорю! — Не було ні зустрічі, ні туги. Не було пориву і жалю. Я спокійна. Я щаслива з другим. Я тебе нітрохи не люблю. А якщо заплачу і руками я торкну ясне твоє чоло, — нас не бачать леви біля брами: левам очі снігом замело Ліна Костенко
    Like
    1
    43переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2026-01-17 06:35:28 ·
    #поезія

    Обійми мене між снігів
    Бо мороз осідає на скроні.
    Хай лоскочуть уста поміж брів.
    Обігрій холодні долоні.
    Зацілуй мене в забуття.
    Нехай в душу тепло увіллється..
    Завібрує палке почуття.
    Ніжна згадка в душі озоветься.
    Обійми мене й не пускай
    Хай в очах спалахують зорі.
    Наші роки юні згадай..
    Як цвіли у барвах любові.
    Обійми мене як в останнє
    Укради у спогади снів.
    Це єдине гаряче бажання
    Серед білих, холодних снігів.


    Оксана Лесик-Падучак
    #поезія Обійми мене між снігів Бо мороз осідає на скроні. Хай лоскочуть уста поміж брів. Обігрій холодні долоні. Зацілуй мене в забуття. Нехай в душу тепло увіллється.. Завібрує палке почуття. Ніжна згадка в душі озоветься. Обійми мене й не пускай Хай в очах спалахують зорі. Наші роки юні згадай.. Як цвіли у барвах любові. Обійми мене як в останнє Укради у спогади снів. Це єдине гаряче бажання Серед білих, холодних снігів. Оксана Лесик-Падучак
    Like
    1
    72переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
  • Оксана Вінніченко додає фото
    2026-01-17 06:34:56 ·
    #поезія
    Тебе забути - марна спроба.
    Постійно в мене в голові.
    Кохання - це така ж хвороба,
    Як гепатит чи ГРВі.

    Хвороба ця тоді приємна
    І з нею можна сміло жить,
    Коли вона в обох взаємна.
    А якщо ні, тоді болить.

    По іншому я жить не вмію.
    Живу коханням повсякчас.
    Тобою я тепер хворію.
    Хвороба ця рятує нас...

    Олег Побережний
    #поезія Тебе забути - марна спроба. Постійно в мене в голові. Кохання - це така ж хвороба, Як гепатит чи ГРВі. Хвороба ця тоді приємна І з нею можна сміло жить, Коли вона в обох взаємна. А якщо ні, тоді болить. По іншому я жить не вмію. Живу коханням повсякчас. Тобою я тепер хворію. Хвороба ця рятує нас... Олег Побережний
    Like
    1
    32переглядів
    Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Більше результатів