#мистецтво Зима на картинах українського художника Сергія Капрана. м. Ізюм.

#історія #особистості 🎨 Світло і Краса: Зінаїда Серебрякова — Художниця, яка оспівувала життя. Сьогодні, 12 грудня, ми згадуємо видатну художницю, чия творчість стала символом елегантності та глибокого реалізму — Зінаїду Серебрякову (1884–1967). Уродженка українських земель, вона залишила після себе безцінну спадщину у світовому мистецтві. 1. Коріння та Школа: Зінаїда Серебрякова (до шлюбу Лансере) походила зі знаменитої мистецької родини Бенуа-Лансере. Вона народилася у селі Нескучне (нині Харківська область) на Слобожанщині. Її батько був відомим скульптором, а її дядько, Олександр Бенуа, — знаменитим художником і засновником об’єднання «Світ мистецтва». Саме в цьому культурному середовищі формувався її унікальний талант. 2. «Автопортрет. За туалетом» — Прорив: Світову славу та визнання їй приніс «Автопортрет. За туалетом» (1909), написаний в її маєтку у Нескучному. Картина вразила глядачів своєю щирістю, свіжістю та майстерною передачею світла. Зінаїда з'явилася перед публікою не як міфічна муза, а як реальна, усміхнена і життєрадісна жінка, що готується до початку дня. Цей автопортрет, придбаний Третьяковською галереєю, одразу зробив її однією з найпомітніших жінок-митців епохи. 🌟 3. Оспівувачка Селянської Праці: Однією з головних тем її творчості був український селянський побут. Вона любила зображати простих людей за їхньою щоденною працею, наприклад, у відомих роботах «Жнива» та «Білення полотна». У її полотнах немає ідеалізації: вона показувала селян сильними, величними і вродливими, з глибокою повагою до їхньої праці та зв'язку з землею. 4. Трагедія та Еміграція: Жовтнева революція та Громадянська війна стали трагедією для Серебрякової. Її чоловік помер від тифу, а маєток у Нескучному було спалено. Залишившись із чотирма дітьми без засобів до існування, вона змушена була шукати заробітку. З 1924 року вона виїхала у Францію, куди планувала поїхати ненадовго, але через обставини залишилася до кінця життя. Хоча вона часто ностальгувала за Україною, саме у Франції вона створила велику серію портретів та пейзажів, закріпивши свою славу. Зінаїда Серебрякова залишилася в історії як майстер, який оспівував життя у всій його природній красі та світлі.

#історія #події 🕵️‍♂️ Крадіжка століття: Як «Мона Ліза» повернулася після двох років зникнення. Сьогодні, 12 грудня, ми переносимося у Флоренцію 1913 року, де завершилася одна з найгучніших і найзагадковіших кримінальних історій в історії мистецтва. Після 28 місяців пошуків, найвідоміша картина світу, «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі, була знайдена цілою і неушкодженою. 🎉 Картина зникла з Лувру в Парижі 21 серпня 1911 року. Крадіжка викликала справжній міжнародний шок і стала світовою сенсацією. Французькі газети виходили із порожніми шпальтами, де раніше розміщувалося зображення картини. Поліція підозрювала всіх: від Пабло Пікассо до німецьких шпигунів. Хто був злодій і чому він це зробив? Злочинцем виявився італійський робітник, який раніше працював у Луврі склярем, Вінченцо Перуджа (Vincenzo Peruggia). Він просто сховався в музеї на ніч, наступного ранку зняв картину зі стіни, витягнув її з рами та спокійно виніс під своїм робочим халатом. 🤦 Перуджа зберігав шедевр у себе в паризькій квартирі, заховавши її у фальшивій валізі чи в шухляді під ліжком. Свої дії він пояснював патріотичними мотивами: він вважав, що Наполеон Бонапарт вкрав картину в Італії, і його місія — повернути її на історичну батьківщину. 🇮🇹 Як відбулося виявлення? У грудні 1913 року Перуджа вирішив «повернути» картину, зв'язавшись із флорентійським антикваром Альфредо Джері (Alfredo Geri). Він запропонував продати «Джоконду» (як її називають в Італії) за 500 тисяч лір. Джері, разом із директором галереї Уффіці Джованні Поджі, зустрівся зі злочинцем у його готельному номері. Вони одразу впізнали оригінал і, зробивши вигляд, що їм потрібен час для перевірки, повідомили поліцію. Наслідки крадіжки: Народження Ікони: До 1911 року «Мона Ліза» була відома лише в колах поціновувачів мистецтва. Саме ця гучна крадіжка перетворила її на беззаперечний світовий шедевр і культурну ікону, про яку дізнався кожен. Тріумфальне Повернення: Перед тим, як повернутися до Франції, «Мона Ліза» була виставлена в Галереї Уффіці, де її зустрічали з небувалим ажіотажем. Її урочисте повернення до Лувру на початку 1914 року стало справжньою національною подією. Ось так завдяки зухвалому злочину та щасливому випадку усмішка Джоконди стала об’єктом світової уваги. 😊

#мистецтво Зима на картинах українського художника з Буковини Ярослава Баланецького.

Израиль перед парадоксом: как репост Трампа о Венесуэле стал предупреждением Москве и почему это меняет баланс на Ближнем Востоке 6 декабря 2025 года всё началось с одного жеста: Дональд Трамп перепостил колонку, опубликованную на FoxNews, где звучала мысль: «Агрессия Трампа против Венесуэлы — предупреждение путину. Страны-клиенты России терпят крах одна за другой, поскольку Трамп усиливает давление на Москву из-за войны в Украине». Чтобы понять, что именно Трамп вывел в публичное пространство, важно, о чём была сама колонка. В ней объясняется: Венесуэла — не цель, а удобная площадка. Российские союзники рушатся, потому что Москва ослабла. путин не способен их защитить, увязнув в войне против Украины. США используют момент — давят по периметру, показывая слабость российской внешней политики. Один репост превратил это в политический сигнал. Дальше стало видно главное. Россия теряет контроль над периферией, но продолжает говорить о влиянии. Сирия, Венесуэла — всё, что долго считалось “российской зоной присутствия”, уходит из рук Кремля. Вашингтон действует без прямой конфронтации. США давят на уязвимые режимы, которые Москва называла союзниками, вынуждая путинскую систему показывать свою слабость. Израиль в новой реальности: прежние схемы взаимодействия больше не работают. Годы “особых отношений” Биньямина Нетаньяху с путинским режимом создавали иллюзию полезности Москвы. Личные каналы, «доверие», прямые контакты — всё это выглядело как ресурс. Но когда Израиль и США наносили удары по иранской инфраструктуре в Сирии, Россия не вмешивалась, не прикрывала, не действовала. Российские ПВО игнорировали происходящее. Так исчез миф о российской роли в обеспечении баланса. Сегодня российское присутствие в Сирии — остаточное, влияния нет, способности сдерживать Иран — нет. Странная внутренняя картина. Пока США давят на путинскую Россию, в Израиле продолжаются российские гастроли, туризм и культурные активности — будто глобальная ситуация не изменилась. Стратегический итог: выбор неизбежен. Геополитическая архитектура меняется. Израилю придётся определить свою позицию — без старых иллюзий и без прежних схем. Как вы считаете, Израиль должен пересмотреть подход к России — стране, которая бомбит украинские города, сотрудничает с Ираном — главным врагом Израиля, и усиливает ближневосточных террористов? НАновости‼️: 🇺🇦🇮🇱 Полный разбор: https://nikk.agency/pered-paradoksom/ #Израиль #Украина #новостиИзраиля #политика #СШАИзраиль #путин #БлижнийВосток #геополитика #Иран #НАновости #NikkAgency

Міжнародний день ніндзя 5 грудня у багатьох країнах відзначається Міжнародний день ніндзя (International Ninja Day). Впровадити це неофіційне свято запропонували представники адміністрації сайту Ninja Burger. За мету вони ставили привернення уваги до бойового мистецтва, яким володіли стародавні японські майстри. У цей день усі шанувальники японського «мистецтва скритності» можуть перевтілитися у воїнів, які не мали страху, а при потребі могли ставати «невидимими». Сучасних прихильників вражає не тільки їх фізична сила й гнучкість, але також сила волі та витривалість. Цікава історія пов’язана з вибором дати свята. Нею став день прем’єри художньої стрічки «Останній самурай», де Том Круз зіграв головну роль. Ця картина не залишила байдужими тисячі хлопчиків, які почали вдягатися, як ніндзя, вчитися мистецтву досконалого володіння тілом та вивчати давню філософію.

#історія #події 📊 5 грудня 2001 року в Україні розпочався перший і дотепер єдиний Всеукраїнський перепис населення, проведений за часи незалежності. Ця масштабна подія тривала до 14 грудня і мала вирішальне значення для отримання достовірних та комплексних даних про демографічну, етнічну, соціально-економічну та освітню структуру держави. Необхідність та Завдання До 2001 року останні дані про населення України базувалися на Всесоюзному переписі 1989 року. За десять років незалежності країна зазнала колосальних трансформацій: економічні кризи, міграція, значні зміни у народжуваності та смертності. Головною метою перепису було не просто підрахувати кількість громадян, а створити актуальну інформаційну базу для: Розробки державних програм та соціальної політики. Ефективного розподілу бюджетних коштів між регіонами. Наукових досліджень у галузі демографії та етнографії. Визначення реальної мовно-культурної картини суспільства. Перепис проводився шляхом безпосереднього опитування населення переписувачами за спеціально розробленими анкетами, що охоплювали 22 питання. Ключові Висновки Перепису Результати, оприлюднені Державним комітетом статистики, стали важливим джерелом знань про нову Україну. Серед найбільш значущих даних: Загальна чисельність: Станом на 5 грудня 2001 року населення України становило 48 мільйонів 457 тисяч осіб. Це підтвердило тенденцію до зменшення населення, що розпочалася після розпаду СРСР. Національний склад: Етнічні українці становили 77,8% населення, росіяни — 17,3%. Це засвідчило високу ступінь консолідації титульної нації. Мовна картина: 67,5% населення назвали українську мову рідною (порівняно з 64,7% у 1989 р.), а російську мову — 29,6%. Це показало зростання національної самосвідомості та часткове відновлення позицій української мови. Освіта: Були зафіксовані високі показники рівня освіти громадян. Міське vs Сільське населення: Було зафіксовано подальше збільшення частки міського населення. Значення та Подальша Доля Дані перепису 2001 року десятиліттями залишалися основою для всіх державних планувань та міжнародних розрахунків. Вони слугували "точкою відліку" для оцінки всіх наступних демографічних змін. На жаль, попри законодавчі вимоги проводити перепис кожні 10 років, другий Всеукраїнський перепис населення (запланований спочатку на 2011 рік, а потім неодноразово перенесений) так і не відбувся через економічні труднощі та політичну нестабільність. Таким чином, перепис 2001 року досі залишається єдиним повним і офіційним демографічним "знімком" незалежної України.

Підписав свої картини написавши: псевдонім (справжнє ім'я), назву картини, дату закінчення роботи над картиною, матеріали в також країну створення. Що ще можна додати в інформацію по картині? #артблог #живопис #картина #українськийхудожник #художник

#історія #події 💥 "Майнільський інцидент": Як одна провокація розв'язала Зимову війну. 26 листопада 1939 року став фатальним днем у відносинах між Радянським Союзом та Фінляндією, днем, що поклав початок так званій Зимовій війні (радянсько-фінській війні 1939-1940 років). Цього дня СРСР використав вигадану ним же провокацію, відому як "Майнільський інцидент", щоб отримати привід для повномасштабного вторгнення. 🇫🇮 Протягом 1939 року напруга між СРСР та Фінляндією невпинно зростала. Радянський Союз, прагнучи забезпечити безпеку Ленінграда, що розташовувався занадто близько до фінського кордону, вимагав від Фінляндії передачі значних територій Карельського перешийка та здачі в оренду військово-морської бази на Балтиці. Натомість СРСР пропонував рівнозначні, але менш стратегічно важливі території у Карелії. Фінляндія, розуміючи загрозу своїй незалежності, відмовилася йти на такі поступки. У Кремлі вирішили діяти силою. Потрібен був лише привід, який би дозволив представити СРСР як "жертву агресії" та виправдати вторгнення в очах світової спільноти. Таким приводом і став "Майнільський інцидент". Суть провокації: 26 листопада 1939 року, о 15:45, Радянський Союз заявив, що фінська артилерія здійснила сім пострілів по території СРСР у районі села Майніла, вбивши чотирьох радянських військовослужбовців і поранивши дев'ятьох. СРСР негайно висловив "рішучий протест" і зажадав від Фінляндії відвести війська від кордону. 💣 Фактична картина, за даними фінських та пізніших радянських істориків: * Фінляндія категорично заперечила свою причетність, надавши чіткі докази того, що її артилерія була відведена від кордону на безпечну відстань і не могла здійснити обстріл. * Насправді, обстріл був організований радянськими військами по власній території. Це була цинічна операція під "фальшивим прапором", спланована вищим керівництвом СРСР. Наслідки: Незважаючи на всі спроби Фінляндії врегулювати конфлікт дипломатичним шляхом, СРСР використав цей інцидент як "casus belli". Вже 30 листопада 1939 року радянські війська перейшли кордон Фінляндії, розпочавши Зимову війну. 🧊 "Майнільський інцидент" став хрестоматійним прикладом того, як держава-агресор може сфабрикувати привід для нападу, ілюструючи цинізм політичного керівництва, готового пожертвувати власними солдатами заради досягнення геополітичних цілей.

«Россия ведёт кампанию против Биньямина Нетаньяху»: Иерусалимский институт стратегических исследований (JISS) требует от ШАБАК противодействия Цитата: «В последние месяцы российские агенты, выдавая себя за политических оппонентов премьер-министра Биньямина Нетаньяху, развернули в социальных сетях Израиля манипулятивную кампанию, призывая к его отставке. Пока что её воздействие, похоже, ограничено, но она отражает намерение вмешаться во внутренние дела Израиля и должна рассматриваться как призыв к действию в преддверии года выборов». Именно поэтому выводы Даниэля Ракова, опубликованные 24 ноября 2024 года Jerusalem Institute for Strategy and Security (JISS), следует воспринимать не как обычную политическую аналитку, а как предупреждение о внешнем вмешательстве, нацеленном на израильскую демократию. С самого начала российские операторские группы предполагали, что правительство Нетаньяху может быть более благосклонно к Москве. Поэтому они маскировали свои сообщения под публикации сторонников «Ликуда» и «Ха-Байт ха-Йехуди». Так создавалась ложная картина: будто «свои» внутри Израиля продвигают интересы России. На самом деле — это был внешний актор. По состоянию на 31 июля 2025 года ивритоязычная кампания «Доппельгангера» резко изменила траекторию: она стала атаковать лично премьер-министра и требовать его немедленной отставки. Статистика, приведённая в исследовании, говорит сама за себя: 80% всех публикаций кампании (56 из 70) были направлены против Нетаньяху. Количество сообщений выросло на 70% (с 41 до 70). Риторика этих постов была предельно агрессивной. В сообщениях звучали обвинения в: «государственной измене»; «оставлении заложников»; «затягивании войны ради сохранения власти»; «изоляции Израиля»; ответственности за «военные преступления» в секторе Газа; экономическом кризисе; и даже «навязывании второго Холокоста» еврейскому народу. Такие утверждения должны выглядеть как внутренний протест, но их цель — подрыв доверия к израильским институтам и попытка расколоть общество. JISS подчёркивает: Россия стремится ослабить Израиль изнутри, отдалить его от западных партнёров и заблокировать любую помощь Украине. Это не внутренняя дискуссия. Это внешняя операция. Институт рекомендует ШАБАКу: поднять тему иностранного вмешательства на уровень стратегического приоритета; не обращаться к Москве с просьбами “остановить кампанию”; сосредоточиться на нейтрализации IT-инфраструктуры и всех причастных структур. Полный материал — здесь: 👉 https://news.nikk.co.il/protiv-binyamina-netanyahu/ Вопрос к вам: Как Израиль должен реагировать на такие операции? Должно ли общество обсуждать это открыто — уже сейчас, а не в год выборов? #Израиль #НАновости #NAnews #Netanyahu #IsraelSecurity #Russia #InfoWar #Ukraine распространяйте в ФБ: https://www.facebook.com/nanews.nikk.agency/posts/pfbid0Be45Xv5gaL1JjYtLkma87nKnopYAirrvZSwDLhJ8pc5Cm67rdaBEEUSReKLwvUuAl