«Сліди» в Тель-Авиве: фильм о шести украинках, переживших сексуальное насилие и пытки во время российской агрессии, покажут на DOCAVIV — 4 июня 2026 מה ישראל צריכה לדעת על הסרט הזה? В Тель-Авиве проходит DOCAVIV — один из главных фестивалей документального кино в Израиле. В 2026 году он проходит с 28 мая по 6 июня и собирает более сотни израильских и международных документальных фильмов, встречи с авторами, специальные показы и профессиональные события. Среди важных украинских акцентов фестиваля — фильм «Сліди» / Traces режиссерки Алисы Коваленко и сорежиссерки Марыси Никитюк. Картина рассказывает истории шести украинских женщин из Донбасса, Херсонщины и Киевщины, которые с 2014 года пережили сексуальное насилие и пытки во время российской агрессии против Украины. Это тяжелая и деликатная тема. Но «Сліди» не строятся только на ужасе пережитого. Фильм говорит о том, что происходит после насилия: о молчании, боли, страхе, попытке снова говорить, поддержке других пострадавших, поиске справедливости и достоинстве, которое не удалось уничтожить. В фильме представлены истории Ирины Довгань, Ольги Черняк, Татьяны Василенко, Галины Тищенко, Нины и Людмилы Мефодиевны Мимриковой. Ирина Довгань — бывшая экономистка и владелица салона красоты, которая после плена в 2014 году стала правозащитницей и руководительницей организации SEMA Ukraine. Ольга Черняк — государственная служащая районной администрации. Татьяна Василенко и Галина Тищенко — предпринимательницы. Нина — фермерка. Людмила Мефодиевна Мимрикова — бывшая учительница украинского языка и литературы. Их биографии разные. Но фильм объединяет их не статусом и не профессией. Он объединяет их через опыт насилия, травмы и борьбы за право быть услышанными. SEMA Ukraine — это украинское сообщество женщин, переживших сексуальное и гендерно обусловленное насилие, связанное с войной. Поэтому фильм важен не только как кинематографическая работа, но и как документ о сопротивлении, взаимной поддержке и попытке дать голос тем, кого преступники хотели заставить молчать. Для Израиля этот показ особенно важен. Здесь хорошо понимают, что память о насилии, плене, унижении и преступлениях против мирных людей не может оставаться только внутренним делом одной страны. «Сліди» — это документальное свидетельство о том, как сексуальное насилие используется как оружие войны, и о том, почему преступления россии против украинских женщин должны быть услышаны далеко за пределами Украины. Показ состоится 4 июня 2026 года в Тель-Авивской синематеке в рамках DOCAVIV. ..... Поэтому такие темы важно разбирать до конца — и следить за тем, как они развиваются дальше ..... Подписывайтесь на אלכסנדר לוצנקו | НАновости — Новости Израиля, чтобы не пропускать важные события и новые публикации. Полностью читайте здесь: https://news.nikk.co.il/slidi-v-tel-avive/ Если это важно — поделитесь. #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine #Израиль #ישראל #DOCAVIV #Traces #Сліди #ТельАвив #Украина #SEMAUkraine

‼️ Український документальний фільм «2000 метрів до Андріївки» здобув престижну премію «Еммі». Стрічка режисерів Мстислава Чернова та Алекса Бабенка перемогла в номінації «Найкраща режисерська робота». Загалом картина претендувала на перемогу у шести категоріях, серед яких найкращий документальний фільм, сценарій, монтаж та операторська робота. 🔥 Статуетку на урочистій церемонії вручили оператору Алексу Бабенку та продюсерці Мішель Мізнер. Режисер Мстислав Чернов уже привітав колег із тріумфом та подякував команді за неймовірну роботу над цим важливим проєктом.

НАРОДЖЕНА І ВТІЛЕНА ІДЕЯ Роки триває в нас страшна війна, Тривога за тривогою лунає, Продовжує вбивати сатана Й Марчук в нас галереї відкриває. Убивця Марчукові – не указ, Твори́ть його ніщо не зупиняє, Бо ПЕРЕМОГА це – дороговказ, Тому́ щоразу пленери збирає. Вони проходять тут, на цій землі́, Вони проходять в славній Україні, Де нищать все потвори москалі, Де соловей співає на калині. Тут кров'ю гаптувалася земля, Тут кров'ю вишивалися узори, Це все – страшні діяння москаля... Жахіття витворяли тут потвори. Але й в війну мистецтво має жить, Його не маєм права загубити, Навчилися усім ми дорожить, Навчилися всім серцем це любити. Тому́ сьогодні свято для усіх: Народжена і втілена ідея, Зробити це Марчук, звичайно, зміг – Ось ще одна картинна галерея. Розширення і розквіту красі, Картинами хай повниться щомиті, І щедрими хай будуть всі митці, Й любов’ю до мистецтва оповиті. 14.07.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1043885

Картина знаходиться в приватній колекції. The painting is in a private collection. ............................... «Маска «Японія», 2026, картон, темпера, 70х50 см "Mask "Japan", 2026, cardboard, tempera, 70x50 cm,

10 квітня 2004-го відбувся бій, який досі виглядає незрозумілим навіть через роки. У Лас-Вегасі Володимир Кличко (42-2, 38 КО), уже з новим тренером Емануелем Стюардом після поразки від Коррі Сандерса, вийшов повертати титул WBO проти Леймона Брюстера (29-2, 26 КО). Американець, який незадовго до цього втратив свого наставника Білла Слейтона, мав власну мотивацію - виграти пояс уперше. Перші раунди - повна перевага Кличка. У четвертому Брюстер опиняється в нокдауні й виглядає близьким до поразки. Але вже в п’ятому картина різко змінюється: Кличко раптово виснажується, пропускає важкі удари, бере стоячий відлік, падає і ледве тримається на ногах. Рефері Роберт Берд зупиняє бій - “він не міг подбати про себе”. Час - 3:00 п’ятого раунду. Після бою Кличка госпіталізують: рівень цукру в крові майже вдвічі перевищує норму. Пізніше він припускав можливе отруєння та дивні обставини підготовки, але доказів цьому так і не знайшли. Попри шок, ця поразка стала для нього точкою перезавантаження - далі буде домінування в надважкій вазі на роки. А сам бій із Брюстером залишився одним із найбільш тривожних і суперечливих у сучасній історії боксу. Джерело - https://www.facebook.com/tanksport71 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники

Вчора завершена ще одна картина. Цікаві думки пов'язані з нею. Я звернула увагу, що чим більш класична гама, спокійні кольори - тим менший інтерес викликає картина в українського глядача, і привертає увагу людей з Європи. Невже освіта в своєму рівні виховання впала вже до того рівня, що мозок не сприймає нічого, окрім швидкого дофаміну від листання стрічки? І зовсім не хоче зупинятись там, де потрібно зупинитись, подумати і зазирнути вглиб себе, щоб зрозуміти які відчуття викликає те, що бачимо?. Більшість моїх картин роз'їхались по світу, мені і приємно і шкода. Проте я не здаюсь і шукаю свого поціновувача в Україні. Картина продається, можливо сподобається вам і виникне бажання прикрасити свою оселю, додати в колекцію, чи зробити подарунок. Пишіть в приватні, або лишайте коментарі - я відповім

Сила, що відчувається без слів. Образ незламного козака — символ мужності, честі та внутрішньої стійкості. Дві схрещені шаблі — готовність боротися за своє, а погляд — спокійно впевненого воїна, який уже знає ціну перемоги. Над ним — знак, що уособлює дух нації та незгасну віру. Об’ємна композиція з глибокою деталізацією створює ефект присутності: здається, ніби ця історія живе прямо перед очима. Металеві відтінки надають благородства та підкреслюють характер роботи. Це не просто картина — це енергія сили у вашому просторі. Ідеально для тих, хто цінує український дух, характер і символізм.

Вгорі — картина українського художника Артура Орльонова «Козаки гетьмана Петра Сагайдачного здобувають Кафу. 1616 р.», яка зображає захоплення запорозькими козаками османського міста Кафа (нині — Феодосія). Козаки розгромили турецьку флотилію та захопили близько половини її суден. Під час цієї операції також було звільнено численну кількість християнських невільників. Внизу — фото пожежі на російському нафтотерміналі порту Усть-Луга після атаки українських безпілотників 25 березня 2026 року. У День СБУ безпілотники «Альфи» уразили нафтотермінал Усть-Луга в Ленінградській області. Це один із ключових морських портів РФ на Балтиці, через який Росія здійснює експорт сирої нафти. СБУ провела операцію спільно із СБС, ССО, ГУР та ДПСУ. 📸 (Усть-Луга): Dnipro Osint ⟨ Гарбуз ⟩ | Telegram

#історія #речі Мастихін: Інструмент, що навчив фарбу об'єму. Мастихін — це той самий скромний, але гордий інструмент, який доводить: художнику не обов'язково потрібен пензель, щоб створити шедевр, іноді достатньо металевої лопатки, схожої на ніж для масла. Цей виріб, який спочатку служив виключно технічним цілям, зробив революцію в живописі, вивівши фарбу за межі площини. Від палітри до полотна Слово «мастихін» (від італійського mestichino) спочатку означало інструмент для змішування фарб та очищення палітри. Це була проста, плоска лопатка з гнучким металевим лезом і дерев'яною ручкою. Художники використовували його, щоб змішати пігменти з олією, набрати потрібну кількість фарби або просто зчистити зіпсований шар з полотна. Так тривало століттями, поки митці епохи Бароко та, пізніше, імпресіоністи не почали експериментувати. Вони зрозуміли, що мастихін може бути не просто прибиральником, а й творцем. Навіщо акуратно розтушовувати фарбу пензлем, якщо можна накласти її густим, рельєфним шаром безпосередньо мастихіном, створюючи неймовірну текстуру? Тріумф техніки імпасто Саме завдяки мастихіну з'явилася техніка «імпасто» (або пастозний живопис). Цей метод передбачає накладання фарби настільки густо, що мазки залишаються об'ємними, а полотно стає рельєфним. Фарба перестає бути просто кольором; вона стає формою, застиглою в просторі. Художники, як-от Вінсент ван Гог та Густав Курбе, були майстрами цієї техніки. Курбе, наприклад, міг створювати скелі та море на своїх полотнах майже повністю за допомогою мастихіна, наносячи фарбу масивними, рішучими рухами. Це надавало його роботам неймовірної реалістичності та фізичної присутності. На картинах Ван Гога пастозні мазки мастихіна створюють ефект руху, завихрення та вибуху емоцій. Еволюція інструменту З часом мастихіни еволюціонували. Вони перестали бути просто «ножами для палітри». З'явилися різні форми лез: трикутні, ромбоподібні, вузькі, широкі, навіть гнуті — кожен під певне завдання. Сучасні мастихіни часто мають ергономічні ручки та леза з нержавіючої сталі, що дозволяє художникам працювати з будь-якими медіа, від олії та акрилу до гелів та структурних паст. Більше, ніж просто живопис Мастихін знайшов своє застосування не лише в традиційному живописі. Сьогодні його активно використовують у створенні колажів, змішаних техніках, скульптурі (для нанесення глини) та навіть у реставраційних роботах. Він став незамінним інструментом для тих, хто прагне вийти за межі традиційного використання фарби та дослідити текстуру, об'єм та фізичну природу мистецтва. Мастихін — це символ свободи художника від диктатури пензля. Він нагадує нам, що навіть найпростіший, утилітарний предмет може стати ключем до нового, неймовірного світу творчих можливостей. 🎨✨🗡️

#поезія #мистецтво Люби мене, як любиш каву свою зранку, Люби одну, без застережень - тільки навіки... Люби, смакуй безстрашно давню полонянку, Люби й частуй мене - без правил на роки... Люби в світанках - кавою зігріті очі, Люби все тіло справжнє, зморене вночі... Люби забуті казки мої з юності дівочі, Люби щодня одну - до поки праведні ключі... Люби, коли в зеніті сонце - нагла спека, Люби весною - пробуди од хуртовини й сну... Люби, щоб завжди щось приніс у дім лелека, Люби без слів, напомацки - шалену, милу і чудну... Люби думками ніжно, що на відстані торкають, Люби осінню каву нашу з кардамоном на губах... Люби, як філіжанки в вечір разом в шафі засинають, Люби мене, як любиш каву - тепер ми не розлучні навіть в снах... Ярослав Рудан Картина: Marta Pitchuk