#поезія Стільки дощу не вмістить жодна весна. Добре було б пам’ятати всі імена. Добре було б вчасно піти й не шкодувати, йдучи. Добре було б уміти. Я не вмію. Навчи. Але тепер ночі розмоклі, як сірники. І обпікає дотик до твоєї руки. Обпікає вуличне листя й нічні вогні. Поясни, як ти дихаєш на такій глибині. Добре було б тішитись, що все є таким, яким є. Добре було б відчувати життя, розуміючи, що воно твоє. Відчувати його, прокидаючись зранку і засинаючи уночі. Добре було б не думати про тебе. Я не вмію. Навчи. Але це повітря в травні — різке, як скло. Я знаю: тобі заважає те, що з тобою було. Я знаю, як ти боїшся серця свого. Я знаю: насправді ти хочеш саме цього. Стільки дощу — а його несе і несе. Я знаю все, що потрібно тому, хто знає все. Дерева над головою. Темрява на плечі. Я знаю все. Я готовий вчитися далі. Навчи. Сергій Жадан

#поезія бабця каже: душа безмежна. вона може тримати стільки, що не уявити. в ній до неба сягають вежі. в ній до днища стелені плити. у душі біль гартує щастя. у душі щастя знає правду. її спів — то завжди причастя. а брехня — то велика зрада. на війні, каже бабця, — сила тільки там, де жадана воля. я давно вже стара та сива й знаю точно усе про долю. ти, дитинко, тримайся мрії. всесвіт дасть нам і мир, і чудо. бачиш, хлопчики золотії захищають цей світ від бруду. ти не бійся, все буде добре. час настав для великих звершень. і сідає сонце за обрій. і дитя каже: «бабця» вперше… Катерина Волошка 26/03/22

Ти вже собі не належиш великою мірою, тому що так чи інакше ти належиш Національній гвардії. Все-таки контракт є контракт, і навіть попри те, що я зараз дійсно не в окопі, все одно мій командир знає, де я, - це служба Про це заявив український письменник, музикант і військовослужбовець Сергій Жадан в інтерв'ю проєкту "Люди змін з Лесею Вакулюк" на Еспресо. https://espreso.tv/kultura-ya-ne-na-boyoviy-posadi-zhadan-pro-sluzhbu-v-brigadi-ngu-khartiya

#поезія З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості, ненависні й місткі, наче шкільні портфелі – будинки, де в коридорах спогади, мов коштовності. світяться в глибині, як у ріці форелі. З кухнями, де зазвичай стільки всього стається, лишається непоміченим для стороннього ока. Дерева чекають вечора, мов юного спадкоємця. В людях найдовше живе любов – щемка і жорстока. Б’ється в коридорне вікно яблунева гілка. Дихання фруктового дерева глибоке й уперте. Коли ти повернешся – хай буде ранок понеділка. Щоби все починалося, як уперше. А в понеділок зранку світ ще не створений. В понеділок творець здається розгубленим. Намагається уявити увесь цей світ із найтоншим коренем, з горизонтом прокресленим, небом обвугленим. І творить собі цей світ, це творіння боже, і ранить об гострі краї світанку вузлуваті пальці. А ось пробує уявити тебе – і не може. Не може уявити надвечір, не може вранці. Знає, що всі зауваження наші – насправді законні. Починається довге літо з сезонними акціями. І сидить творець в старому кварталі на громіздкому балконі, над щоденними пристрастями, над нічними акаціями. І не подобається йому нічого з того, що вийшло. І озиваються зорі йому голосами овечими. Так високо йому на цьому балконі, так всевишньо. Як і повинно бути в понеділок увечері. Сергій Жадан

#поезія Усе, що ти побачиш уві сні – твої аеродроми запасні, трава в басейнах і птахи в депо, осіннє пересіяне тепло, усе лежить під товщею морів, й команди торгівельних кораблів витягують із вугільного тла підводних духів ламані тіла, не сплять до ранку, збившись зі шляху, минають темінь – мічену, суху, з вогнем і льодом в серці та душі вганяються в негоди і дощі. І капітани чорної зими, ховаючись від втоми та тюрми, вже сваряться заведено в імлі, затоплюючи власні кораблі. Пропалюють ракетами туман, і висипають щедро в океан печальний чай цейлонських узбереж. Тепер і ти до ранку не заснеш. Сергій Жадан

#new_ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Жадан і Собаки, Курган & Agregat - Холодна гора (2025) https://www.youtube.com/watch?v=a6_tkX9p7wE

#суспільство Активісти та митці закликають владу Харкова перейменувати вулицю російського поета Всеволода Гаршина на честь Міська Барбари Барбара жив у місті понад 20 років, був лідером гурту «Мертвий Півень» і театру «Арабески». «Він — людина, яка обрала Харків і стала його голосом у культурі…», — написав Сергій Жадан. Детальніше: https://suspilne.media/amp/culture/1033795-u-harkovi-hocut-perejmenuvati-vulicu-imeni-rosijskogo-pismennika-na-cest-muzikanta-aktora-ta-poeta-miska-barbari/

#поезія Стільки дощу не вмістить жодна весна. Добре було б пам’ятати всі імена. Добре було б вчасно піти й не шкодувати, йдучи. Добре було б уміти. Я не вмію. Навчи. Але тепер ночі розмоклі, як сірники. І обпікає дотик до твоєї руки. Обпікає вуличне листя й нічні вогні. Поясни, як ти дихаєш на такій глибині. Добре було б тішитись, що все є таким, яким є. Добре було б відчувати життя, розуміючи, що воно твоє. Відчувати його, прокидаючись зранку і засинаючи уночі. Добре було б не думати про тебе. Я не вмію. Навчи. Але це повітря в травні — різке, як скло. Я знаю: тобі заважає те, що з тобою було. Я знаю, як ти боїшся серця свого. Я знаю: насправді ти хочеш саме цього. Стільки дощу — а його несе і несе. Я знаю все, що потрібно тому, хто знає все. Дерева над головою. Темрява на плечі. Я знаю все. Я готовий вчитися далі. Навчи. Сергій Жадан

#особистості #війна «Ніка запам’яталася нам усім. Вона була дуже світлою, дуже доброю дівчиною. Головне — дуже відкритою. Це відчувалося, і всі, хто її знають, якщо ви з ними поговорите, то десь приблизно такими словами її згадують. Так сталося, що через цю жахливу смерть Ніка стала не тільки частиною нашої пам’яті, вона стала символом воєнного Харкова. Головне — символом нової генерації, яка виростає і входить в дорослий світ в умовах війни». 19 травня 2025 року Вероніці Кожушко мало б виповнитися 19 років. Дівчина загинула 30 серпня 2024 року через масований російський удар по Харкову. Розмова з батьком мисткині Ігорем Кожушком, письменником Сергієм Жаданом та директоркою літмузею Тетяною Пилипчук: https://suspilne.media/kharkiv/1012347-generacia-nika-spogadi-pro-18-ricnu-harkivsku-mistkinu-veroniku-kozusko-aka-zaginula-vnaslidok-rosijskogo-udaru/?utm_source=copylink&utm_medium=ps

#поезія Сергій Жадан "Жінки" Читає Д.Тригубова https://youtu.be/hYyP-3dn-Dc?si=liFUJF46cNd_UFl1