#поезія
…і паморозь за фрескою застуди,
і вже ні відлетіти, ні заснути,
ні віддиху, ні втіхи, ні ваги,
вікна відчиненого щедрість і жертовність,
і як дитинству вибачать жорстокість,
хай цій країні вибачать сніги.
…і дерево, заховане в тумані,
солодкі дні – легкі, передостанні,
мов зачиняють небо до пори,
немов за вірність цю ще буде виграш,
і як ти це говориш, як ти віриш
у те, що ти говориш. Говори.
© Сергій Жадан
…і паморозь за фрескою застуди,
і вже ні відлетіти, ні заснути,
ні віддиху, ні втіхи, ні ваги,
вікна відчиненого щедрість і жертовність,
і як дитинству вибачать жорстокість,
хай цій країні вибачать сніги.
…і дерево, заховане в тумані,
солодкі дні – легкі, передостанні,
мов зачиняють небо до пори,
немов за вірність цю ще буде виграш,
і як ти це говориш, як ти віриш
у те, що ти говориш. Говори.
© Сергій Жадан
#поезія
…і паморозь за фрескою застуди,
і вже ні відлетіти, ні заснути,
ні віддиху, ні втіхи, ні ваги,
вікна відчиненого щедрість і жертовність,
і як дитинству вибачать жорстокість,
хай цій країні вибачать сніги.
…і дерево, заховане в тумані,
солодкі дні – легкі, передостанні,
мов зачиняють небо до пори,
немов за вірність цю ще буде виграш,
і як ти це говориш, як ти віриш
у те, що ти говориш. Говори.
© Сергій Жадан

25переглядів