Боже, пане Олександре!
Ви таку книгу мені подарували, що я ледь не плачу над кожною сторінкою.
У цій книзі Анни Степанюк "Я очима мами, або Рік, коли нас убивали" йдеться про народження маленької українки, яка з'явилася на світ за місяць до початку повномасштабної війни. Місяць за місяцем дівчинка через мамині розповіді ділиться тим, що переживає під час війни, евакуації, переїзду до Польщі та інших випробувань. Неймовірно цікаво читати про це очима маленької українки - фактично дитини війни.
Це також книга про біль за Україну, який ми переживаємо сьогодні. Вона змушує замислитися над тим, що за тридцять років Незалежності ми так і не зробили всього необхідного, аби стати справжніми українцями: відчувати себе українцями, чути й бачити себе українцями. Потрібно було статися цій клятій війні, щоб ми нарешті усвідомили, яким хибним шляхом ішли, коли жили, нічого не змінюючи у своїй країні, і не дбали про те, щоб хоча б наші діти й онуки читали книжки, дивилися мультфільми та фільми, слухали й співали пісні й розмовляли українською мовою.
На жаль, довелося пережити війну, щоб ми все це усвідомили. І якщо, не дай Боже, ми програємо війну, жодних змін не відбудеться. А якщо на нас чекає Перемога, то нам доведеться щодня працювати, щоб нарешті зрозуміти, що означає по-справжньому відчувати себе українцями й любити Україну.
У моєму випадку ця робота почалася ще тоді, коли за кілька днів після проголошення Незалежності України я запитала маму, що означає слово "незалежність". Вона відповіла: "Незалежність означає, що ти вже ні від кого не залежиш і сама розпоряджаєшся своїм життям". Тоді я вперше зрозуміла, що Україна не була вільною у своїх вчинках: за неї вирішували, якою їй бути і як жити. Коли я це усвідомила, то зрозуміла, що мені дуже подобається слово "Незалежність". Як на мене, воно є синонімом слів "Свобода" і "Вільна". Тому я вже тоді вирішила розмовляти лише українською мовою.
Щиро дякую Вам, пане Олександре, за цю книгу. Читати її - означає знову переживати всі ці роки Незалежності й війни в Україні.
Перемоги та мирного неба Україні!
Ви таку книгу мені подарували, що я ледь не плачу над кожною сторінкою.
У цій книзі Анни Степанюк "Я очима мами, або Рік, коли нас убивали" йдеться про народження маленької українки, яка з'явилася на світ за місяць до початку повномасштабної війни. Місяць за місяцем дівчинка через мамині розповіді ділиться тим, що переживає під час війни, евакуації, переїзду до Польщі та інших випробувань. Неймовірно цікаво читати про це очима маленької українки - фактично дитини війни.
Це також книга про біль за Україну, який ми переживаємо сьогодні. Вона змушує замислитися над тим, що за тридцять років Незалежності ми так і не зробили всього необхідного, аби стати справжніми українцями: відчувати себе українцями, чути й бачити себе українцями. Потрібно було статися цій клятій війні, щоб ми нарешті усвідомили, яким хибним шляхом ішли, коли жили, нічого не змінюючи у своїй країні, і не дбали про те, щоб хоча б наші діти й онуки читали книжки, дивилися мультфільми та фільми, слухали й співали пісні й розмовляли українською мовою.
На жаль, довелося пережити війну, щоб ми все це усвідомили. І якщо, не дай Боже, ми програємо війну, жодних змін не відбудеться. А якщо на нас чекає Перемога, то нам доведеться щодня працювати, щоб нарешті зрозуміти, що означає по-справжньому відчувати себе українцями й любити Україну.
У моєму випадку ця робота почалася ще тоді, коли за кілька днів після проголошення Незалежності України я запитала маму, що означає слово "незалежність". Вона відповіла: "Незалежність означає, що ти вже ні від кого не залежиш і сама розпоряджаєшся своїм життям". Тоді я вперше зрозуміла, що Україна не була вільною у своїх вчинках: за неї вирішували, якою їй бути і як жити. Коли я це усвідомила, то зрозуміла, що мені дуже подобається слово "Незалежність". Як на мене, воно є синонімом слів "Свобода" і "Вільна". Тому я вже тоді вирішила розмовляти лише українською мовою.
Щиро дякую Вам, пане Олександре, за цю книгу. Читати її - означає знову переживати всі ці роки Незалежності й війни в Україні.
Перемоги та мирного неба Україні!
Боже, пане Олександре!
Ви таку книгу мені подарували, що я ледь не плачу над кожною сторінкою.
У цій книзі Анни Степанюк "Я очима мами, або Рік, коли нас убивали" йдеться про народження маленької українки, яка з'явилася на світ за місяць до початку повномасштабної війни. Місяць за місяцем дівчинка через мамині розповіді ділиться тим, що переживає під час війни, евакуації, переїзду до Польщі та інших випробувань. Неймовірно цікаво читати про це очима маленької українки - фактично дитини війни.
Це також книга про біль за Україну, який ми переживаємо сьогодні. Вона змушує замислитися над тим, що за тридцять років Незалежності ми так і не зробили всього необхідного, аби стати справжніми українцями: відчувати себе українцями, чути й бачити себе українцями. Потрібно було статися цій клятій війні, щоб ми нарешті усвідомили, яким хибним шляхом ішли, коли жили, нічого не змінюючи у своїй країні, і не дбали про те, щоб хоча б наші діти й онуки читали книжки, дивилися мультфільми та фільми, слухали й співали пісні й розмовляли українською мовою.
На жаль, довелося пережити війну, щоб ми все це усвідомили. І якщо, не дай Боже, ми програємо війну, жодних змін не відбудеться. А якщо на нас чекає Перемога, то нам доведеться щодня працювати, щоб нарешті зрозуміти, що означає по-справжньому відчувати себе українцями й любити Україну.
У моєму випадку ця робота почалася ще тоді, коли за кілька днів після проголошення Незалежності України я запитала маму, що означає слово "незалежність". Вона відповіла: "Незалежність означає, що ти вже ні від кого не залежиш і сама розпоряджаєшся своїм життям". Тоді я вперше зрозуміла, що Україна не була вільною у своїх вчинках: за неї вирішували, якою їй бути і як жити. Коли я це усвідомила, то зрозуміла, що мені дуже подобається слово "Незалежність". Як на мене, воно є синонімом слів "Свобода" і "Вільна". Тому я вже тоді вирішила розмовляти лише українською мовою.
Щиро дякую Вам, пане Олександре, за цю книгу. Читати її - означає знову переживати всі ці роки Незалежності й війни в Україні.
Перемоги та мирного неба Україні!
73views
1
Shares