Багатство української МОВи.
Наша мова має кущ з 309 споріднених зі словом "МОВа" слів, утворених з кореня «МОВ».
Наша мова побудована системно, бо у ній є кущі слів з однокореневою основою, які творять відгалуження, що є логічно побудованими причинно-наслідковими ланцюжками.
Українська мова є системною, бо з однокореневих слів утворені мережива слів поєднаних спільним сенсом.

Українські слова з коренем «МОВ». Слово – функція: МОВити.
1. МОВ «ніби, як; (вставне слово) мовляв, ніби»
2. МОВа
3. МОВби
4. МОВбито
5. МОВець
6. МОВити «говорити, сказати;
7. МОВитися
8. мо́вка «мовний зворот, вираз»
9. МОВки́ня «промовець жінка»
10. МОВкнути
11. МОВлений
12. МОВлення
13. МОВли́вий
14. МОВляв «нібито; так би мовити»
15. МОВлянин «мовець»
16. МОВляти «говорити, казати, розповідати»
17. МОВлячий «той, що говорить, каже, розповідає»
18. МОВний «пов’язаний з мовою; [балакучий]»
19. МОВник «мовознавець; викладач мови»
20. МОВни́ця «трибуна; граматика»
21. мо́вність «балакучість»
22. МОВознавець
23. МОВознавство
24. МОВознавчий
25. МОВолюбець
26. МОВонька
27. МОВотворення
28. МОВотворець
29. МОВотворчий
30. МОВотворчість
31. МОВчазли́вий
32. МОВчазли́вість
33. МОВчазли́во
34. МОВчазний.
35. МОВчазник
36. МОВчазність
37. МОВчазно
38. МОВча́к
39. МОВча́льник
40. МОВча́н
41. МОВча́нка
42. МОВча́ння
43. МОВчати
44. МОВчки
45. МОВчком
46. МОВчкуватий
47. МОВчо́к
48. МОВчу́н
49. МОВчу́нка
50. МОВчу́ня
51. МОВчу́щий
52. багатоМОВно
53. багатоМОВний
54. багатоМОВність
55. безМОВний
56. безМОВність
57. безмо́в'я «безмовність, мовчання»
58. безмо́вий «німий»
59. безМОВно
60. безуМОВний
61. безуМОВність
62. безуМОВно
63. вМОВити
64. вМОВлений
65. вМОВляти
66. вгаМОВаний
67. вгаМОВувати
68. вгаМуВати
69. велеМОВний
70. велеМОВність
71. велеМОВно
72. вимі́вка «вимова; додаткова умова; відмовка»
73. виМОВа «вимовляння; [домовленість; додаткова нагорода за умовою; докір; відмовка]»
74. виМОВити
75. виМОВитися
76. ви́МОВка «відмовка»
77. ви́МОВки «умовна плата за наречену, данина її сім’ї»
78. виМОВлений
79. виМОВляння
80. виМОВля́ти «казати, говорити; виговорювати; випрошувати, домовлятися про платню; [дорікати; виправдовуватися]»
81. виМОВлятися
82. виМОВний «пов’язаний з вимовою; виразний; докірливий»
83. вимо́внина «частина майна, виділювана з загальних умов контракту»
84. виМОВність
85. виМОВно
86. виМОВчати
87. відМОВа
88. відМОВити
89. відМОВитися
90. відМОВка
91. відМОВлений
92. відМОВлення
93. відМОВлено
94. відМОВляння
95. відМОВляти
96. відМОВлятися
97. відМОВний
98. відМОВник «той, хто відмовився»
99. відМОВниця
100. відМОВно
101. відМОВчатися
102. відМОВчування
103. відМОВчуватися
104. велеМОВний
105. велеМОВність
106. велеМОВно
107. домо́ва «умова, угода»
108. домо́вини «обрядовий договір між батьками перед весіллям дітей»
109. доМОВити
110. доМОВитися
111. доМОВлений
112. доМОВленість доМОВленості
113. доМОВля́нка «умова, договір, контракт»
114. доМОВля́ти «умовлятися; дорікати»
115. доМОВляти
116. доМОВлятися
117. домо́вний «домовлений»
118. зМОВа
119. зМОВини «заручини; угода»
120. зМОВити «справити заручини; сказати; замовити»
121. зМОВитися
122. зМОВка «змова; розмова»
123. зМОВкати
124. зМОВкнути
125. зМОВкти
126. зМОВленник «змовник»
127. зМОВляння
128. зМОВляти
129. зМОВляти
130. зМОВлятися
131. зМОВник
132. зМОВництво
133. зМОВницький
134. зМОВниця
135. зМОВчати
136. зМОВчувати
137. заМОВа «замовлення, заклинання»
138. заМОВець
139. замо́вини «замова, заклинання»
140. заМОВи́тель «клієнт, замовник»
141. замо́вка «замова»
142. заМОВля́ти «робити замовлення; заклинати, заговорювати»
143. замо́вний «який замовляється»
144. замо́вни́й «заговорений»
145. замо́вник «той, хто замовляє»
146. замо́вщик «знахар, заклинач»
147. заМОВити
148. заМОВкати
149. заМОВклий
150. заМОВкнути
151. заМОВлений
152. заМОВлення
153. заМОВлено
154. заМОВляння
155. заМОВляти
156. заМОВлятися
157. заМОВний
158. заМОВник
159. заМОВниця
160. заМОВчаний
161. заМОВчання
162. заМОВчати
163. заМОВчуваний
164. заМОВчування
165. заМОВчувати
166. заМОВчуватися
167. зуМОВити «викликати, стати причиною»
168. зуМОВлений
169. зуМОВлено
170. зуМОВленість
171. зуМОВлювати
172. зуМОВлюватися
173. зуМОВляти
174. зуМОВно
175. коломова
176. легкомовно
177. мі́вний «балакучий»
178. наМОВа «підмова; наклеп; умова, згода»
179. намо́ви́на «підмова, умовляння»
180. на́мо́вка «підмова; умова, згода»
181. наМОВити
182. наМОВитися
183. наМОВлений
184. наМОВлення
185. наМОВлено
186. наМОВляння
187. наМОВляти «зводити наклеп; умовляти»
188. наМОВлятися «домовлятися»
189. наМОВник «підмовник»
190. наМОВчатися
191. неМОВ
192. неМОВби
193. неМОВбито
194. неМОВля
195. неМОВлятко
196. неМОВляточко
197. неМОВлящий
198. неМОВчний
199. неМОВчно
200. невгаМОВаний
201. невгаМОВний
202. невгаМОВність
203. невгаМОВно
204. невимо́вний
205. невідмо́вний «неспростовний; незаперечний»
206. недомі́вний «який має погану вимову»
207. недомо́ва «недорікуватий, заїка»
208. недомо́вка
209. недомо́влий «недорікуватий; нечіткий, незрозумілий»
210. немі́вний «неговіркий, мовчазний»
211. немо́ва «неговірка людина»
212. неМОВли́й ««неговірка людина»
213. неМОВля́
214. неМОВля́чий «той, хто не говорить; німий»
215. неМОВля́щий «той, хто не говорить; німий»
216. немо́вний «неговіркий; мовчазний, лаконічний»
217. неумо́вний «німий»
218. обмівни́й «наклепницький»
219. обмівни́к «наклепник»
220. обмо́ва «наклеп»
221. обмо́вка «помилка на слові»
222. обМОВля́ти «ганити, гудити; оббріхувати»
223. обМОВля́тися «проговорюватися»
224. обмо́вник «наклепник»
225. обуМОВити
226. обуМОВлено
227. обуМОВлювати
228. обуМОВлення
229. омі́вка «наклеп»
230. омо́ва «обговорення; наклеп»
231. передМОВа
232. передуМОВа
233. перемо́ва «переманювання; поговір; переказ; переконування»
234. перемо́ви «переговори; розмови»
235. переМОВини «розмови» перемо́вити «обмінятися словами; переманути»
236. переМОВлення
237. перемовля́тися «обмінюватися словами; [сперечатися]»
238. ПИШНОМО́ВНИЙ, пишномовно, пишномовність, пишномовство (1. Який відзначається багатослівністю. 2. Якому властиво вживати надмірно вишукані, високомовні, витіюваті слова, фрази і т. ін.)
239. післяМОВа
240. підмо́ва «підбурювання»
241. підМОВити
242. підМОВляти «підбурювати; умовляти»
243. підмо́вник
244. помі́вка «приказка; розмова»
245. помо́ва «плітки»
246. помо́вка «приказка; [розмова]»
247. помовля́ти «умовляти, намовляти»
248. прамо́ва «мова-основа»
249. при́мі́вка «замовляння; приказка»
250. примі́вник «знахар, що лікує замовлянням»
251. приМОВа «знахарське замовляння; [поговір; поголоска; згадка; натяк; приказка]»
252. приМОВити
253. приМОВитися
254. приМОВка «приказка»
255. приМОВкати
256. приМОВклий
257. приМОВкнути
258. примо́вля «приказка»
259. приМОВляння
260. приМОВляти «приговорювати; заговорювати; закликати; [домовлятися]»
261. приМОВлятися «вступати в розмову; клопотатися»
262. приМОВчати
263. приМОВчувати
264. промі́вка «мова, мовлення»
265. промівни́к «чарівник, знахар»
266. промо́ва «публічний виступ;
267. проМОВець «доповідач; [захисник, заступник Нед]»
268. промо́вистий «виразний, красномовний»
269. проМОВка «приказка, примовка, [розмова; вимова]»
270. проМОВляти
271. проМОВля́тися «проговорюватися; прориватися»
272. промо́вний «красномовний»
273. промо́вницький «ораторський»
274. розМОВа
275. розМОВини «розмови, балачки»
276. розМОВитися «поговорити»
277. розМОВляти
278. розМОВний
279. розМОВник «підручник; учасник бесіди»
280. розМОВниця
281. розМОВність
282. розМОВонька
283. розМОВочка
284. співрозМОВник
285. угаМОВувати
286. угаМО́Ваний угаМуВати
287. уМОВа
288. уМОВивід
289. умо́вина «умова»
290. уМОВини «умови; [огляд, розглядини Нед]»
291. уМОВити
292. уМОВитися
293. уМОВка «договір, умова; [обумовлення Нед]» (заст.)
294. уМОВкати
295. уМОВкнути
296. уМОВлений
297. уМОВляння
298. уМОВляти
299. уМОВлятися
300. уМОВний
301. уМОВність
302. уМОВно
303. уМОВчання
304. уМОВчати
305. уМОВчування
306. уМОВчувати
307. чароМОВно
308. ШИРОКОМО́ВНИЙ, широкомовлення, широкомовність, широкомовно. (Який містить багато слів; багатослівний; Який містить у собі численні й різноманітні обіцянки.
309. щироМОВно

Висновок:
Наша мова має кущ з 309 споріднених слів утворених з кореня «МОВ».
Український словотвірний кущ слів з коренем «МОВ» є організованим, тобто семантично однорідним.

Джерела:
Тлумачний словник української мови АН УРСР (11 томів). - К «Наукова думка» (1970—1980)
Словарь української мови / Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во АН УРСР, 1958.
Етимологі́чний словни́к украї́нської мо́ви. Редкол. О. С. Мельничук (головний ред) та ін.— К.: Наук. думка, 1983 – 2012.

#історія #особистості
🎭 14 грудня 1840: День Народження Михайла Старицького — Корифея Української Сцени.
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять одного із засновників українського професійного театру та видатного письменника — Михайла Петровича Старицького. Він народився 14 грудня 1840 року, і його творчість стала справжнім мостом між народним вертепом та європейською драматургією.

🌟 Театральна "Трійця"

Михайло Старицький був не лише драматургом, а й активним культурним діячем, який разом із Марком Кропивницьким та Іваном Карпенком-Карим заклав основи знаменитого Театру корифеїв. Цей театр став феноменом, що підніс українську мову та культуру на новий, професійний рівень у другій половині XIX століття.
Старицький виступав як антрепренер (організатор трупи), режисер, актор та автор репертуару, вкладаючи власні кошти і величезну енергію в справу національного відродження.

✍️ Літературний Спадщина

Хоча Старицький відомий як поет і прозаїк, його найбільший внесок — це драматургія. Він майстерно поєднував соціально-побутові сюжети з романтичними та історичними мотивами.
Найвідоміші твори, що й досі не сходять зі сцени:
«За двома зайцями» (перероблено і адаптовано з п'єси І. Нечуя-Левицького) — неперевершена комедія, що висміює міщанське лицемірство.
«Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» — класична музична драма на тему народних легенд.
«Богдан Хмельницький» та «Оборона Буші» — історичні трагедії, що піднімали дух української нації.
Його п'єси не лише розважали, а й навчали, висвітлюючи гострі соціальні проблеми та зберігаючи багатство української народної мови.

🇺🇦 Борець за мову

Старицький працював в умовах жорстоких царських указів, таких як Емський акт (1876), що забороняв друкування та публічне виконання творів українською мовою. Він та його соратники шукали шляхи обходу цих заборон, часто видаючи свої твори за «малоросійські» етнографічні матеріали, щоб зберегти українську культуру.

Михайло Старицький був не просто діячем культури, а справжнім патріотом, який присвятив життя боротьбі за українське слово і театр. Його внесок є неоціненним фундаментом, на якому стоїть сучасне українське мистецтво. 💐

#історія #особистості
🇩🇪 Останній Романтик і Воїн Слова: Генріх Гейне.
Сьогодні, 13 грудня 1797 року, народився Крістіан Йоганн Генріх Гейне (нім. Christian Johann Heinrich Heine) — один із найвизначніших німецьких поетів, публіцистів та критиків XIX століття. Його творчість, що балансувала на межі романтизму та реалізму, здійснила революцію в німецькій мові та ліриці.

Між Ніжністю та Іронією 🥀

Гейне часто називають «останнім романтиком» або «похоронником романтизму», оскільки він довів до досконалості традиційні романтичні мотиви (кохання, природа, нічні мрії), але водночас почав їх гостро пародіювати та критикувати. Його поезії притаманні:
Лірична простота: Він писав мовою, близькою до розмовної, що робило його вірші надзвичайно доступними.
«Розбитий» стиль: У своїх творах Гейне часто використовував несподіваний, цинічний або іронічний фінал, руйнуючи ідеалістичну картинку романтичної любові.
Сум та краса: Його найвідоміша збірка, «Книга пісень» (Buch der Lieder, 1827), містить перлини світової лірики, зокрема вірш «Лорелея».

Музичний Феномен 🎵

Однією з головних причин світової слави Гейне є його тісний зв'язок із музикою. Простота та мелодійність його віршів ідеально підходили для вокальної музики:
Lied (Пісня): Гейне став найулюбленішим поетом композиторів-ліриків XIX століття. Його вірші були покладені на музику частіше, ніж твори будь-якого іншого німецького поета (за винятком, можливо, Ґете).
Видатні Композитори: Його вірші надихнули таких майстрів, як Франц Шуберт, Роберт Шуман, Фелікс Мендельсон та Йоганнес Брамс, на створення сотень «художніх пісень» (Lieder), які стали основою німецького музичного романтизму.

Політичний Публіцист і Вигнанець 🗣️

Гейне був не лише поетом, а й завзятим публіцистом, критикуючи реакційні політичні режими Німеччини та відстоюючи ідеї демократії та свободи. Його гострі фейлетони та політичні есеї викликали гнів влади.
Вигнання: У 1831 році, через неможливість вільно публікуватися на батьківщині, Гейне емігрував до Парижа, де провів решту свого життя. Його твори в Німеччині були заборонені.
«Матрацова гробниця»: Останні вісім років життя поет був прикутий до ліжка важкою хворобою (імовірно, розсіяний склероз), яку він із трагічною іронією називав своєю «матрацовою гробницею».
Генріх Гейне залишається неперевершеним майстром, який поєднав велику ліричну чуттєвість із дотепним інтелектом та політичною сміливістю.

#історія #особистості
🖋️ Батько Реалізму: Гюстав Флобер — Майстер бездоганного стилю.
Сьогодні, 12 грудня, ми відзначаємо день народження одного з найвпливовіших письменників XIX століття, французького класика, майстра літературного реалізму — Гюстава Флобера (Gustave Flaubert, 1821–1880). Його внесок у світову прозу є фундаментальним, а його твори — еталоном стилістичної досконалості.

1. Головний Шедевр: «Мадам Боварі» (1856)
Це, без сумніву, найвідоміший твір Флобера і один із ключових романів світового реалізму. Роман розповідає трагічну історію Емми Боварі, яка, прагнучи романтичних ідеалів, не знаходить щастя у провінційному шлюбі. Флобер досконало застосував метод «безособового письма» (або об'єктивного оповідання), де автор не висловлює своєї думки, а лише фіксує події та психологічні стани персонажів. 🤯

2. Судовий Процес і Сенсація:
Вихід роману «Мадам Боварі» викликав гучний скандал. Французька влада звинуватила Флобера в «образі суспільної моралі» та «зневазі релігії». Судовий процес 1857 року став сенсацією. Хоча письменника врешті-решт виправдали, скандал лише підвищив інтерес до роману, закріпивши за Флобером репутацію літературного новатора та борця за свободу творчості.

3. Принцип «Le Mot Juste» (Точне Слово):
Флобер був одержимий ідеєю досконалого стилю. Він виснажливо працював над кожним реченням, шукаючи «єдине, необхідне і точне слово». За легендою, він міг годинами шукати ідеальне дієслово чи епітет. Ця його маніакальна увага до форми і стилю зробила його творчість зразком для наступних поколінь письменників. ✍️

4. Інші Знакові Твори:
Крім «Мадам Боварі», до його спадщини належать такі значущі романи, як «Виховання почуттів» (психологічна хроніка покоління) та «Саламбо» (екзотична історична драма про Карфаген).
Гюстав Флобер залишається класиком, чия філігранна робота зі словом та глибоке проникнення у психологію людини змінили вектор розвитку європейської літератури.

#історія #особистості
🎨 Світло і Краса: Зінаїда Серебрякова — Художниця, яка оспівувала життя.
Сьогодні, 12 грудня, ми згадуємо видатну художницю, чия творчість стала символом елегантності та глибокого реалізму — Зінаїду Серебрякову (1884–1967). Уродженка українських земель, вона залишила після себе безцінну спадщину у світовому мистецтві.
1. Коріння та Школа:
Зінаїда Серебрякова (до шлюбу Лансере) походила зі знаменитої мистецької родини Бенуа-Лансере. Вона народилася у селі Нескучне (нині Харківська область) на Слобожанщині. Її батько був відомим скульптором, а її дядько, Олександр Бенуа, — знаменитим художником і засновником об’єднання «Світ мистецтва». Саме в цьому культурному середовищі формувався її унікальний талант.
2. «Автопортрет. За туалетом» — Прорив:
Світову славу та визнання їй приніс «Автопортрет. За туалетом» (1909), написаний в її маєтку у Нескучному. Картина вразила глядачів своєю щирістю, свіжістю та майстерною передачею світла. Зінаїда з'явилася перед публікою не як міфічна муза, а як реальна, усміхнена і життєрадісна жінка, що готується до початку дня. Цей автопортрет, придбаний Третьяковською галереєю, одразу зробив її однією з найпомітніших жінок-митців епохи. 🌟
3. Оспівувачка Селянської Праці:
Однією з головних тем її творчості був український селянський побут. Вона любила зображати простих людей за їхньою щоденною працею, наприклад, у відомих роботах «Жнива» та «Білення полотна». У її полотнах немає ідеалізації: вона показувала селян сильними, величними і вродливими, з глибокою повагою до їхньої праці та зв'язку з землею.
4. Трагедія та Еміграція:
Жовтнева революція та Громадянська війна стали трагедією для Серебрякової. Її чоловік помер від тифу, а маєток у Нескучному було спалено. Залишившись із чотирма дітьми без засобів до існування, вона змушена була шукати заробітку. З 1924 року вона виїхала у Францію, куди планувала поїхати ненадовго, але через обставини залишилася до кінця життя. Хоча вона часто ностальгувала за Україною, саме у Франції вона створила велику серію портретів та пейзажів, закріпивши свою славу.

Зінаїда Серебрякова залишилася в історії як майстер, який оспівував життя у всій його природній красі та світлі.

#історія #особистості
🎬 Золотий Фонд Кіно: Леонід Биков — людина з великим серцем.
Сьогодні, 12 грудня, ми вшановуємо пам'ять видатного українського актора, режисера і сценариста, народного артиста УРСР — Леоніда Бикова (1928–1979). Він належить до тієї когорти митців, чия творчість вийшла за рамки кінематографу, ставши символом гуманізму, честі та незламного духу.

Ключові факти про Леоніда Бикова:
1. Нездійснена мрія про небо:
Биков народився на Донеччині. З дитинства він мріяв стати льотчиком. ✈️ Ця мрія не здійснилася через невеликий зріст, але знайшла своє втілення в його найвизначнішій режисерській роботі — фільмі «В бій ідуть тільки "старі"» (1973). У цій стрічці він не лише зіграв легендарного «Маестро» (Титоренко), а й оспівав мрії, дружбу та трагізм військових буднів. Цей фільм став справжнім культовим явищем.
2. «Максим Перепелиця» і комедійний талант:
Хоча він прославився як режисер військових драм, його акторський талант розкрився у багатьох жанрах. У 1950-х роках він став улюбленцем публіки після ролі простодушного, але винахідливого солдата у комедії «Максим Перепелиця» (1955). Биков міг бути одночасно смішним, зворушливим і глибоким.
3. «Ати-бати, йшли солдати...» (1976):
Його другий і останній режисерський фільм, що став не менш значущим. У цій стрічці Биков знову досліджував тему війни, але вже через призму пам'яті та мирного життя. Фільм є заповітом митця про необхідність пам'ятати про героїзм і ціну Перемоги.
4. Людина принципів:
Леонід Биков був відомий своєю скромністю та непідкупною чесністю. Він був справжнім народним артистом у найкращому сенсі цього слова. Усі кошти, які він заробив на своїх фільмах, він завжди вкладав у виробництво нових стрічок, а не у власне збагачення.

💔 Його життя трагічно обірвалося у 1979 році в автомобільній катастрофі.
Творчість Леоніда Бикова — це не просто кіно, це спадщина щирості та людяності.

#історія #особистості
🎬 Режисер Нескорених: Творчий Шлях Ахтема Сеітаблаєва.
11 грудня 1972 року народився Ахтем Шевкетович Сеітаблаєв — видатний український актор, режисер театру та кіно, громадський діяч кримськотатарського походження. Його творчість нерозривно пов’язана з темами національної пам’яті, боротьби за незалежність та трагедії кримськотатарського народу.

Повернення додому

Ахтем Сеітаблаєв народився у місті Янгіюль (Узбецька РСР) у родині депортованих кримських татар.
Дитинство: Його родина змогла повернутися до Криму лише на початку 1990-х років у межах масового повернення кримських татар на історичну батьківщину.
Освіта: У Києві він закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого.
Ключові Твори та Режисура
Після успішної акторської кар'єри, Сеітаблаєв заявив про себе як потужний режисер, здатний працювати з емоційно складними та історично важливими темами.
"Хайтарма" (2013): Цей фільм став проривом у його кар'єрі. Це перша художня стрічка про депортацію кримських татар у 1944 році, показану через долю національного героя, льотчика Амет-Хана Султана. Фільм викликав значний резонанс в Україні та світі, утвердивши Сеітаблаєва як режисера-хроніста національної трагедії.
"Кіборги" (2017): Це одна з найважливіших стрічок сучасного українського кінематографа. Фільм присвячений героїчній обороні Донецького аеропорту в 2014–2015 роках. Стрічка не лише розповідає про війну, а й досліджує філософські основи української ідентичності та боротьби за цінності.
"Захар Беркут" (2019): Екранізація класичної повісті Івана Франка, знята у співпраці з голлівудською командою.

Громадянська Позиція

Ахтем Сеітаблаєв є активним громадським діячем, який рішуче засудив анексію Криму Росією у 2014 році. Його фільми, особливо "Хайтарма" та "Кіборги", стали потужними інструментами культурної дипломатії та боротьби за український наратив.
Звання: Заслужений артист Автономної Республіки Крим.

Діяльність у Києві: З 2005 року є актором та режисером Київського академічного театру на Печерську.
Його внесок у розвиток українського кіно та його роль у збереженні пам'яті про кримськотатарський народ є вагомими.

#історія #особистості
🎶 Данило Роздольський: Збирач пісенних скарбів Галичини.
Сьогодні, 10 грудня, ми відзначаємо день народження видатної постаті української культури — Данила Роздольського (1875–1904). Хоча його життя було коротким (він помер у 29 років), він залишив по собі безцінний спадок як фольклорист, етнограф та музикознавець, який зберіг для нащадків тисячі українських народних пісень Галичини.

🎤 Записувач голосів народу

Данило Роздольський був священником УГКЦ, але його головною пристрастю стала народна творчість. Його діяльність припала на період, коли запис фольклору ставав науково систематизованим, і Роздольський став одним із найактивніших збирачів пісень у Східній Галичині.
Його головна заслуга полягає у використанні новітніх на той час технологій для запису автентичного звучання:
Фонограф: Роздольський був одним із перших українських етнографів, хто почав активно використовувати фонограф (пристрій для механічного запису та відтворення звуку, винайдений Едісоном) для фіксації мелодій та виконавської манери. Це дозволило зберегти пісні не лише у нотному записі, але й у живому, оригінальному звучанні.
Сумлінність: Він записував пісні від селян у різних регіонах Галичини, намагаючись зберегти всі діалектні, ритмічні та мелодичні особливості. Його збірки стали фундаментальним джерелом для вивчення української музичної етнографії кінця XIX – початку XX століття.

📚 Науковий спадок

Хоча значна частина його праць була опублікована вже після його смерті, вони мали величезний вплив на українську науку:
"Галицько-руські народні мелодії": Ця величезна збірка, упорядкована у співпраці з Філаретом Колессою, містить сотні пісень, зібраних Роздольським.
Теоретичні праці: Він також зробив внесок у вивчення весільних обрядів та інших елементів традиційної культури.

Данило Роздольський став символом безкорисливого служіння рідній культурі. Його роботи довели, що український фольклор є невичерпним джерелом національної ідентичності, яке заслуговує на найретельніше наукове вивчення.

☕️ Доброго ранку, підписники!

10 грудня — день, коли світ згадує про свободу, гуманність, творчість і силу гри. Ці дати нагадують: права людини, повага до життя і натхнення — основа цивілізованого суспільства.

Відзначаємо такі події 👇

➡️ Міжнародний день прав людини — щорічне нагадування про те, що гідність, свобода й рівність мають бути реальністю для кожного. День ухвалення Загальної декларації прав людини — документу, який змінив хід світової історії.

➡️ День Альфреда Нобеля — вшанування винахідника динаміту й філантропа, чиє ім’я стало символом високих наукових і гуманістичних досягнень. Нобелівська спадщина й досі надихає світ шукати рішення для людства.

➡️ Всесвітній день футболу — свято мільйонів фанів і гравців, для яких цей спорт — мова єдності, драйву та незабутніх емоцій.

➡️ Міжнародний день захисту прав тварин — нагадування, що співчуття поширюється не лише на людей. Це день, коли ми говоримо про гуманність, відповідальність і потребу захищати тих, хто не може сказати про свої права сам.

➡️ Вихід першого номера журналу Playboy (1953) — знакова подія в історії медіа, яка змінила уявлення про журнальну індустрію, контент та культуру друку.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#історія #особистості
✒️ Джон Мілтон: Архітектор «Втраченого Раю» та Голос Революції.
Сьогодні, 9 грудня 1608 року, народився Джон Мілтон (John Milton) — один із найвидатніших англійських поетів, мислителів та політичних діячів епохи Ренесансу та Просвітництва. Його творчість і громадянська позиція мали колосальний вплив на розвиток не лише англійської літератури, а й західної політичної думки. 📜

«Втрачений Рай»: Епічна Спадщина

Головним шедевром, який приніс Мілтону світову славу, є його епічна поема «Втрачений рай» (Paradise Lost), завершена у 1667 році.
Масштаб: Поема, написана білим віршем (неримований п'ятистопний ямб), є грандіозним переказом біблійної історії про гріхопадіння людини: спокусу Адама і Єви сатаною та їхнє вигнання з Едемського саду.
Теологія та Філософія: Твір досліджує вічні теми свободи волі, Божого Провидіння та сутності зла. Цікаво, що багато читачів і критиків вважали постать Сатани у поемі найбільш привабливою та трагічною, трактуючи її як символ незламного бунтарства проти тиранії. 🔥
Вплив: Поема «Втрачений рай» є наріжним каменем англомовної літератури, її вплив простежується у творах романтиків (Байрон, Шеллі) та пізніших мислителів.

Політик і Захисник Свободи

Мілтон був не лише поетом, але й активним учасником політичних подій свого часу — Англійської революції. Він був рішучим прихильником республіки та прибічником Олівера Кромвеля.
Публіцистика: Він писав політичні трактати, обґрунтовуючи право народу на повалення монархії.
«Ареопагітика» (Areopagitica): Його найвідоміший прозовий твір, опублікований у 1644 році, є пристрасним і фундаментальним захистом свободи слова та друку. У ньому Мілтон виступав проти цензури та закликав до «вільного та відкритого зіткнення думок», заклавши основи сучасної концепції свободи преси. 🗣️

У зрілому віці Мілтон повністю осліп, але це не завадило йому продовжувати свою літературну та політичну роботу, диктуючи свої твори помічникам. Його життя — це втілення інтелектуальної мужності та пристрасті до ідеалів свободи.