Пошук

Мирослав Манюк додає фото

2026-04-08 16:25:18 ·

ОСТАННЄ ЗІЗНАННЯ

Пам'яті я випадковий невільник:
Тихі розмови, чужі обіцянки...
Світ не вимірює вірність коханки —
Час лише множить зітхання повільні.

Дотики згасли у формулі звільнень,
Погляд відводиться в темні ділянки,
Звичку міняє відвертий романтик,
В серці тримає уламки довільно.

Спроба остання — зібрати мовчання,
Словом короткім дійти до скандалу,
Втілити в правду таємне кохання.

Після рядка, ніби як по сигналу
Тиша накриє останнє зізнання,
Вірш обриває відлуння фіналу.

Мирослав Манюк
08.04.2026
#петрарківський_сонет

ОСТАННЄ ЗІЗНАННЯ Пам'яті я випадковий невільник: Тихі розмови, чужі обіцянки... Світ не вимірює вірність коханки — Час лише множить зітхання повільні. Дотики згасли у формулі звільнень, Погляд відводиться в темні ділянки, Звичку міняє відвертий романтик, В серці тримає уламки довільно. Спроба остання — зібрати мовчання, Словом короткім дійти до скандалу, Втілити в правду таємне кохання. Після рядка, ніби як по сигналу Тиша накриє останнє зізнання, Вірш обриває відлуння фіналу. Мирослав Манюк 08.04.2026 #петрарківський_сонет

1

178переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Мирослав Манюк додає фото

2026-03-22 13:19:44 ·

ДУМКИ КОТА

Сивий кіт сидить окрай віконця,
День спливає в тиші без відбитків,
Тінь лягає без речей набитих
І мовчить стара спіраль законно.

Він дивився в дзеркало з балкона,
Де чужі вогні ростуть прибиті,
Де давно не відчуваєш миті,
Де живе тварина по закону.

Він про дім ще власний довго думав,
Про тепло, що гріє день і ночі,
Про роки, що тихо відпливали.

Він не знав, чому ідуть ці думи,
Та сплітав цей спокій мов віночок
І чекав, щоб знов слова звучали.

Мирослав Манюк
22.03.2026
#петрарківський_сонет

ДУМКИ КОТА Сивий кіт сидить окрай віконця, День спливає в тиші без відбитків, Тінь лягає без речей набитих І мовчить стара спіраль законно. Він дивився в дзеркало з балкона, Де чужі вогні ростуть прибиті, Де давно не відчуваєш миті, Де живе тварина по закону. Він про дім ще власний довго думав, Про тепло, що гріє день і ночі, Про роки, що тихо відпливали. Він не знав, чому ідуть ці думи, Та сплітав цей спокій мов віночок І чекав, щоб знов слова звучали. Мирослав Манюк 22.03.2026 #петрарківський_сонет

1

261переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Мирослав Манюк додає фото

2026-03-08 16:41:42 ·

ДИВНИЙ СОН КОТА

Рижий кіт заснув і ось вже сниться
Як він під водою ловить рибу,
А вона і зверху є, і знизу...
Це не сон, а дивна небилиця.

Де була земля – тепер водиця,
А клубок зелений замість призу.
Він, мабуть, упав із неба різко
І в воді з ним хтозна-що твориться.

Чути спів з-під водних декорацій,
Бульки йдуть уверх собі велично.
Рибки кличуть, щоби з ними гратись.

У кота розгуба на обличчі.
Він хотів би їх усіх спіймати...
Та клубочок до розваги кличе.

Мирослав Манюк
Малюнок: Раміна Солнцева
08.03.2026
#петрарківський_сонет

ДИВНИЙ СОН КОТА Рижий кіт заснув і ось вже сниться Як він під водою ловить рибу, А вона і зверху є, і знизу... Це не сон, а дивна небилиця. Де була земля – тепер водиця, А клубок зелений замість призу. Він, мабуть, упав із неба різко І в воді з ним хтозна-що твориться. Чути спів з-під водних декорацій, Бульки йдуть уверх собі велично. Рибки кличуть, щоби з ними гратись. У кота розгуба на обличчі. Він хотів би їх усіх спіймати... Та клубочок до розваги кличе. Мирослав Манюк Малюнок: Раміна Солнцева 08.03.2026 #петрарківський_сонет

1

297переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Мирослав Манюк додає фото

2026-03-07 15:24:01 ·

ВАЛІЗА

Тягар минулих днів рука тримає,
Там тиша і душа є під затвором.
Вузька стежина ніби з дивних творів
Пороги спогадів перетинає.

Стара валіза спокій зберігає,
Де кожна риса складена як творчість.
Шукає виходу душа проворна,
Але замок надійно замикає.

Чужа земля стає тепер заслоном,
Я мушу пхати душу у валізу,
Яка для неї є надійним домом.

Ключі іржаві, мрії та вагони...
Усе застигло під важким залізом
На перехрестях в просторі чужому.

Мирослав Манюк
07.03.2026
#петрарківський_сонет

ВАЛІЗА Тягар минулих днів рука тримає, Там тиша і душа є під затвором. Вузька стежина ніби з дивних творів Пороги спогадів перетинає. Стара валіза спокій зберігає, Де кожна риса складена як творчість. Шукає виходу душа проворна, Але замок надійно замикає. Чужа земля стає тепер заслоном, Я мушу пхати душу у валізу, Яка для неї є надійним домом. Ключі іржаві, мрії та вагони... Усе застигло під важким залізом На перехрестях в просторі чужому. Мирослав Манюк 07.03.2026 #петрарківський_сонет

1

476переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!
Мирослав Манюк додає фото

2026-02-23 17:52:19 ·

КОМА

Я довго був чужим у власній комі,
Ловив у звуках невідомий щебет,
Та голос втоми ріс десь біля неба
І тиснув серце шепіт вуст знайомих.

З хвальби я зводив свій єдиний гомін,
Ховав вагання десь в собі між ребер,
Та тріск гучний лунав, ламалась гребля
І я тоді хапав життя за комір.

Аж раптом тиша стала мов притулок,
Де хвиля страху втратила причину.
Збагнув тоді я: все несправжнім було.

На небі буде схвалено цей вчинок.
Бо світ живе насправді трохи тупо
І Бог не зробить попуск для людини.

Мирослав Манюк
23.02.2026
#петрарківський_сонет

КОМА Я довго був чужим у власній комі, Ловив у звуках невідомий щебет, Та голос втоми ріс десь біля неба І тиснув серце шепіт вуст знайомих. З хвальби я зводив свій єдиний гомін, Ховав вагання десь в собі між ребер, Та тріск гучний лунав, ламалась гребля І я тоді хапав життя за комір. Аж раптом тиша стала мов притулок, Де хвиля страху втратила причину. Збагнув тоді я: все несправжнім було. На небі буде схвалено цей вчинок. Бо світ живе насправді трохи тупо І Бог не зробить попуск для людини. Мирослав Манюк 23.02.2026 #петрарківський_сонет

1

312переглядів

Будь ласка, увійдіть, щоб поставити лайк, поділитися чи прокоментувати!

Приєднатися

Мова