ВАЛІЗА
Тягар минулих днів рука тримає,
Там тиша і душа є під затвором.
Вузька стежина ніби з дивних творів
Пороги спогадів перетинає.
Стара валіза спокій зберігає,
Де кожна риса складена як творчість.
Шукає виходу душа проворна,
Але замок надійно замикає.
Чужа земля стає тепер заслоном,
Я мушу пхати душу у валізу,
Яка для неї є надійним домом.
Ключі іржаві, мрії та вагони...
Усе застигло під важким залізом
На перехрестях в просторі чужому.
Мирослав Манюк
07.03.2026
#петрарківський_сонет
Тягар минулих днів рука тримає,
Там тиша і душа є під затвором.
Вузька стежина ніби з дивних творів
Пороги спогадів перетинає.
Стара валіза спокій зберігає,
Де кожна риса складена як творчість.
Шукає виходу душа проворна,
Але замок надійно замикає.
Чужа земля стає тепер заслоном,
Я мушу пхати душу у валізу,
Яка для неї є надійним домом.
Ключі іржаві, мрії та вагони...
Усе застигло під важким залізом
На перехрестях в просторі чужому.
Мирослав Манюк
07.03.2026
#петрарківський_сонет
ВАЛІЗА
Тягар минулих днів рука тримає,
Там тиша і душа є під затвором.
Вузька стежина ніби з дивних творів
Пороги спогадів перетинає.
Стара валіза спокій зберігає,
Де кожна риса складена як творчість.
Шукає виходу душа проворна,
Але замок надійно замикає.
Чужа земля стає тепер заслоном,
Я мушу пхати душу у валізу,
Яка для неї є надійним домом.
Ключі іржаві, мрії та вагони...
Усе застигло під важким залізом
На перехрестях в просторі чужому.
Мирослав Манюк
07.03.2026
#петрарківський_сонет
38переглядів