#поезія бабця каже: душа безмежна. вона може тримати стільки, що не уявити. в ній до неба сягають вежі. в ній до днища стелені плити. у душі біль гартує щастя. у душі щастя знає правду. її спів — то завжди причастя. а брехня — то велика зрада. на війні, каже бабця, — сила тільки там, де жадана воля. я давно вже стара та сива й знаю точно усе про долю. ти, дитинко, тримайся мрії. всесвіт дасть нам і мир, і чудо. бачиш, хлопчики золотії захищають цей світ від бруду. ти не бійся, все буде добре. час настав для великих звершень. і сідає сонце за обрій. і дитя каже: «бабця» вперше… Катерина Волошка 26/03/22

#кіно #рекомендація «70 тисяч років тому» (2023) реж. Едуард Нечмоглод Жанр: комедія, музичний Хронометраж: 19 хв. 💭 Про що фільм: Дії відбуваються 70 тисяч років тому, коли питання виживання стояло особливо гостро. Молодий хлопець Хлюпик живе в зграї, яка очікує, що він, як і всі, стане врешті-решт мисливцем. От тільки його душа тяжіє до музики. Чи стане Хлюпик таким, яким бачать його батько та зграя, чи піде за покликом серця? Дивитися - тут👇 https://takflix.com/uk/films/70000

ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ ДУШІ Кожен сам собі стає відомий, Без оман, без зайвих декорацій. Самота дарує світ знайомий, Де без слів зникає думка націй. В пристрасті вогонь горить відкрито, Не ховаєш більше ти фіналу. Серце сповнене, теплом забито, Так злітаєш до зірок помалу. Коли зміниш місце та ідею, Сила звички раптом пропадає. Думку тут тримай, будь поруч з нею, Де душа до світла простягає. В трьох фігурах бачиш правду світу, Чисте, віддзеркалене обличчя. Все лишає тінь свою відкриту, Щоб любов здолала це величчя. І нарешті розумієш прямо, Що життя – це шлях, а не стоянка І пізнати зможеш все так само, Де присутня зайва обіцянка. Мирослав Манюк 02.06.2025

#поезія Буря в пустелі Голосно, лагідно, пошепки В дюни мінливі занурені. Марно влаштовані пошуки З вітром навшпиньки та бурями. Зникли зі світу буденного, Стали піщаними грудами. Вишиті стежки катренами, Вкриті рядками безлюдними. Подихом, поглядом, подумки, Звуком таємним дельфінячим, Кольором кожної родимки Зв’язані міцно віднині ми. Соком зелених оазисів, Вже наближається марево. Стислими повними фразами Велич Сахари розбавимо. Комами, знаками, числами Спокій одвічний порушимо, Сонце жонглює замріяно Стертими з простору душами. Лине піском у годиннику Час. У пророцтвах між пальцями Спогади, в дюнах розчинені. Нащо туди повертатися? Пахне обіймами теплими, З глуздом борюся в дуелі я. Спалахом, імпульсом, нервами Дотик лунає пустелею. Оксана Мовчан

🌞 Ранок у селі — це коли будильником служить півень, а перша чашка кави — під спів пташок, а не міського шуму. ⠀ Запах свіжоскошеної трави, туман над городом, і те відчуття — ніби світ ще спить, а ти вже встиг побути щасливим. ⠀ Ніхто не поспішає. Все йде своїм ритмом. Справи не зникають — але й не тиснуть. ⠀ Сільський ранок — це коли душа відпочиває, а серце згадує, що таке справжнє життя. 🌿

#поезія Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає, Як твої сподіванки і мрії У життя вливаються моє. Я живу тобою і для тебе, Вийшов з тебе, в тебе перейду, Під твоїм високочолим небом Гартував я душу молоду. Хто тебе любов’ю обікраде, Хто твої турботи обмине, Хай його земне тяжіння зрадить І з прокляттям безвість проковтне! Василь Симоненко

ГАРМОНІЯ СЕРЦЯ Розум будить серце в кращий форум, Та без змісту знов воно мовчить. Не буває норми для простору, Все, летюче вгору, не спинить. Серце — вогник, розум — його форма, Разом творять істинний політ. Коли думка чиста, то це норма, Всі чуття ідуть самі на зліт. Від незнань також буває спрага, Від вагань виходить навіть зміст. Там, де тиша, ще росте увага, І душа наповнює свій зріст. Мудрість не палає з суєтою, Її вабить простір і глибінь. Почуття міцніють із метою, Розум має убивати лінь. Хто збагнув гармонію з роками, Той не прагне більш чужих висот. Бо у рівновазі між серцями Розцвітає справжній вир чеснот. Мирослав Манюк 13.06.2025

#поезія Кривда У Івася немає тата. Не питайте тільки, чому Лиш від матері ласку знати Довелося хлопчині цьому. Він росте, як і інші діти, І вистрибує, як усі. Любить босим прогоготіти По ранковій колючій росі. Любить квіти на луках рвати, Майструвати лука в лозі, По городу галопом промчати На обуреній, гнівній козі. Але в грудях жаринка стука, Є завітне в Івася одно — Хоче він, щоб узяв за руку І повів його тато в кіно. Ну, нехай би смикнув за вухо, Хай нагримав би раз чи два, — Все одно він би тата слухав І ловив би його слова… Раз Івась на толоці грався, Раптом глянув — сусіда йде. — Ти пустуєш тута, — озвався, А тебе дома батько жде… Біг Івасик, немов на свято, І вибрикував, як лоша, І, напевне, була у п’ятах Пелюсткова його душа. На порозі закляк винувато, Але в хаті — мама сама. — Дядько кажуть, приїхав тато, Тільки чому ж його нема?.. Раптом стало Івасю стидно, Раптом хлопець увесь поблід — Догадався, чому єхидно Захіхікав сусіда вслід. Він допізна сидів у коноплях, Мов уперше вступив у гидь, З оченят, від плачу промоклих, Рукавом витирав блакить. А вночі шугонув через грядку, Де сусідів паркан стирчав, Вибив шибку одну з рогатки І додому спати помчав… Бо ж немає тим іншої кари, Хто дотепи свої в іржі Заганяє бездумно в рани, У болючі рани чужі… Василь Симоненко

НАновини‼️: Ізраїльсько-українська прем'єра: «Душі» Роя Хена — як ізраїльський письменник оживив єврейську історію в Києві 1 червня 2025 року в книгарні «Сенс» на Хрещатику в Києві (Україна) відбулася презентація українського перекладу відомого бестселера «Душі» ізраїльського письменника та драматурга театру Гешер (Тель-Авів) Роя Хена. За ініціативи Посольства Ізраїлю в Україні роман «Душі» вперше заговорив українською мовою. Переклад виконала Анна Некрасова, зберігши яскравий стиль автора та передавши всю магію тексту. Головний герой — Гриша, ексцентричний 39-річний чоловік, який живе в сучасному Ізраїлі, але насправді — мандрівник у часі. Уже чотириста років його душа переселяється з тіла в тіло, переживаючи різні епохи та культури. Одного дня він вирішує зафіксувати свою незвичайну біографію на комп’ютері, щоб поділитися нею зі світом. «Душі» — це витончений і дотепний літературний твір, що проводить читача крізь століття єврейської історії: від театру XVII століття до гетто у Венеції, життя єврейок у Марокко та імміграції з СРСР до Ізраїлю. Атмосферу вечора у «Сенс» посилили акторські читання уривків роману у виконанні Рими Зюбіної та Івана Білаша — відомих українських акторів театру та кіно. Ці виступи дозволили гостям глибше відчути емоційну насиченість твору. Рой Хен — ізраїльський письменник, чиї твори перекладені англійською, італійською, німецькою та іншими мовами, а п’єси ставляться по всьому світу: від театру Franco Parenti у Мілані до Arlekin Players у Бостоні. Усі подробиці про цю подію та інші новини читайте на нашому сайті НАновини! https://nikk.ua/uk/dushi-roi-hena-2/ #нановини #naagency #новиниізраїлю #ізраїль #україна #єврейськаісторія #ройхен

#поезія З ромашковою красою вмить зіллюсь а ромашки в полі — білосніжно-білі жовтенькі сердечка їх — серцю милі де б не зросли: в садочку чи в лузі все загадково прикрашають в окрузі літечко пелюстками ромашок чарує приємну красу цими квітами дарує встеляє їх вздовж стежинок, у дворі в парках і долах, біля рік, на горі вони не минають лісів і дібров попід сонцем на полянах мають схов в пшеницях і житах дружно ростуть в невідоме прокладають білу путь простягають сонцю пишні пелюстки зачаровують зеленаві стебла, листки квіти — раді, що вмиваються дощами не бояться гроз, дружать з вітрами невибагливо зростають просто неба торкатись до небес — їхня потреба сплетені з різнотрав'ям у полі кланяються низько, але прагнуть волі обіймають Всесвіт, маки та волошки червоні сонечка на них — ніби горошки пригощають тумани, що вранці сідають квіточки в душах щедрість мають голублять вродою, диким чар-зіллям ваблять метеликів, бджіл довкіллям вранішні роси ромашки чарують неймовірну вроду квітам дарують закоханим щасливу долю ворожать кохання з радістю на мрії множать вийду в поле, рідній землі вклонюсь з ромашковою красою вмить зіллюсь