• А осінь зиму привела
    ❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️
    А осінь зиму привела,
    Коли всі спали, уночі.
    Вона ж сама-одна була,
    Повсюди темно, ні свічі.
    А хмари сніг уже несли
    І все посипали в дворі.
    То ж нічку в казці провели,
    А вранці — сонечко вгорі
    І всюди біло, все в снігу,
    Останні квіти і кущі.
    Сніг квіточки зігнув в дугу,
    Та не надовго, бо дощі
    Все змиють, сонце припече,
    Й зима швиденько відійде.
    Усе довкола потече
    Й не стане снігу геть, ніде.
    Ще не пора. Ще не зима,
    Лиш натяк, що вона в путі.
    І пізня осінь знов сама,
    Ось так буває у житті…

    CC BY-SA 4.0 Надія Красоткіна
    А осінь зиму привела ❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️ А осінь зиму привела, Коли всі спали, уночі. Вона ж сама-одна була, Повсюди темно, ні свічі. А хмари сніг уже несли І все посипали в дворі. То ж нічку в казці провели, А вранці — сонечко вгорі І всюди біло, все в снігу, Останні квіти і кущі. Сніг квіточки зігнув в дугу, Та не надовго, бо дощі Все змиють, сонце припече, Й зима швиденько відійде. Усе довкола потече Й не стане снігу геть, ніде. Ще не пора. Ще не зима, Лиш натяк, що вона в путі. І пізня осінь знов сама, Ось так буває у житті… CC BY-SA 4.0 Надія Красоткіна
    125views
  • #історія #події
    🏛️ Маестро бароко: Лоренцо Берніні – Людина, яка виліпила Рим.
    Сьогодні, 7 грудня, ми згадуємо день народження генія, чиє ім'я стало синонімом динаміки, драми та пишності італійського бароко — Джованні Лоренцо Берніні (1598–1680). Він був не просто художником, а універсальною фігурою: архітектором, скульптором, живописцем, драматургом та сценографом. У Римі, де ви на нього не глянете, ви обов'язково побачите його руку.

    Улюбленець пап і творець простору

    Берніні провів у Римі все своє життя і став улюбленцем восьми послідовних пап. Саме він перетворив «Вічне місто» на центр барокової архітектури та скульптури, домінуючи на художній сцені протягом цілого століття. Його талант полягав у тому, щоб поєднати архітектуру, скульптуру і навіть джерела світла та води в єдину театральну композицію. 🎭

    Головні шедеври, які треба побачити:
    Площа Святого Петра, Ватикан: Це, мабуть, його найграндіозніший архітектурний твір. Берніні спроєктував знамениту колонаду, яка охоплює площу «обіймами церкви». Він хотів, щоб колонада символізувала материнські руки, які запрошують вірних до храму.
    Скульптура «Екстаз святої Терези»: Розміщена в Каплиці Корнаро. Це драматичний, емоційний та неймовірно реалістичний твір, де мармур, здається, перетворюється на повітря і хмари. Це вершина барокової скульптури.
    Бальдахин у соборі Святого Петра: Гігантська бронзова споруда (заввишки 28,5 м), розташована над головним престолом собору, безпосередньо над могилою Святого Петра. Це монументальний шедевр, який став еталоном для мистецтва бароко.
    Фонтан Чотирьох Річок (П'яцца Навона): Ефектний фонтан, де кам'яні фігури символізують чотири головні річки відомого тоді світу: Ніл, Ганг, Дунай та Ріо-де-ла-Плата. ⛲

    Берніні володів унікальною здатністю передавати в камені рух, емоції та навіть звук. Його спадщина є живою, і вона продовжує притягувати мільйони туристів, доводячи, що він був справжнім «другим Мікеланджело». ✨
    #історія #події 🏛️ Маестро бароко: Лоренцо Берніні – Людина, яка виліпила Рим. Сьогодні, 7 грудня, ми згадуємо день народження генія, чиє ім'я стало синонімом динаміки, драми та пишності італійського бароко — Джованні Лоренцо Берніні (1598–1680). Він був не просто художником, а універсальною фігурою: архітектором, скульптором, живописцем, драматургом та сценографом. У Римі, де ви на нього не глянете, ви обов'язково побачите його руку. Улюбленець пап і творець простору Берніні провів у Римі все своє життя і став улюбленцем восьми послідовних пап. Саме він перетворив «Вічне місто» на центр барокової архітектури та скульптури, домінуючи на художній сцені протягом цілого століття. Його талант полягав у тому, щоб поєднати архітектуру, скульптуру і навіть джерела світла та води в єдину театральну композицію. 🎭 Головні шедеври, які треба побачити: Площа Святого Петра, Ватикан: Це, мабуть, його найграндіозніший архітектурний твір. Берніні спроєктував знамениту колонаду, яка охоплює площу «обіймами церкви». Він хотів, щоб колонада символізувала материнські руки, які запрошують вірних до храму. Скульптура «Екстаз святої Терези»: Розміщена в Каплиці Корнаро. Це драматичний, емоційний та неймовірно реалістичний твір, де мармур, здається, перетворюється на повітря і хмари. Це вершина барокової скульптури. Бальдахин у соборі Святого Петра: Гігантська бронзова споруда (заввишки 28,5 м), розташована над головним престолом собору, безпосередньо над могилою Святого Петра. Це монументальний шедевр, який став еталоном для мистецтва бароко. Фонтан Чотирьох Річок (П'яцца Навона): Ефектний фонтан, де кам'яні фігури символізують чотири головні річки відомого тоді світу: Ніл, Ганг, Дунай та Ріо-де-ла-Плата. ⛲ Берніні володів унікальною здатністю передавати в камені рух, емоції та навіть звук. Його спадщина є живою, і вона продовжує притягувати мільйони туристів, доводячи, що він був справжнім «другим Мікеланджело». ✨
    Like
    1
    214views
  • День великомучениці Варвари

    Що це за день?
    Щороку 4 (17) грудня християни у всьому світі, у тому числі і в Україні святкують День великомучениці Варвари. Це суто жіноче свято, в цей день жінки випрошують у Варвари щастя та долі. З давніх-давен вважається, що День великомучениці Варвари відкриває пору зимових холодів та морозів. Недарма це свято ще називають зимовою Варварою. Наші пращури намагалися не виходити на вулицю без потреби, а жінки займалися домашніми справами окрім ткацтва та прядіння. За новоюліанським календарем День великомучениці Варвари тепер відзначається 4 грудня.

    Як виникла ідея відзначати День великомучениці Варвари
    Свято має дуже давню та трагічну історію. Великомученицю Варвару було страчено 17 грудня 306 року нашої ери її батьком-язичником, який не прийняв прийняття його дочкою християнства.


    Дівчина-язичниця, що стала християнкою
    Варвара походила зі знатного язичницького роду Малої Азії. Дівчинка рано втратила матір, тому батько, на ім’я Діоскор дуже ретельно ставився до виховання дочки. Він ховав її від сторонніх поглядів, оскільки Варвара мала надзвичайну вроду, а він хотів вберегти її.

    Для цього він звів вежу, яку вона не могла залишати. Спостерігаючи за величчю та красою навколишнього світу з маленьких вікон своєї вежі, дівчина почала задумуватися про те, хто є творцем цієї дивовижної природи.

    Згодом до неї почали свататися знатні парубки та чоловіки, та вона всім відповідала відмовою, а батькові сказала, що взагалі не збирається заміж. Щоб змінити погляди доньки, довелося відпускати її на вулицю, де вона і познайомилася з християнами, які розповіли їй про єдиного Бога. В глибокій таємниці вона прийняла хрещення якраз у час, коли відбувалися сильні гоніння християн.

    Катування та страта
    Діоскор часто залишав домівку та відправлявся в подорожі у справах. Під час тривалої відсутності батька, коли в помісті велося будівництво, Варвара наказала будівельникам створити у новому будинку третє вікно. Це вікно вона вирішила присвятити Пресвятій Трійці.

    Коли батько дізнався, що його донька прийняла християнство, він не на жарт розлютився і відразу відвів її на суд місцевого правителя. Діоскор привселюдно заявив, що зрікається своєї дочки, оскільки вона зреклася давніх язичницьких звичаїв та перестала поклонятися богам і прийняла християнство. Правитель міста довго вмовляв дівчину підкоритися батьківській волі, та вона продовжувала твердо відстоювати свою думку.

    Після цього почалися катування: побиття воловими жилами та розтирання ран грубою тканиною-волосяницею. Через деякий час всі рани святої зникли, та катування і тортури не припинилися. Під кінець Варварі відрубав голову власний батько.

    Мощі великомучениці
    Мощі святої були збережені і у 600-х роках нашої ери були відправлені до осередку православної віри – Константинополя. В 12 столітті княжна Варвара – дочка імператора Візантії Олексія стала дружиною Київського князя Святополка Михайла Ізяславича. Під час переїзду до Києва вона взяла із собою мощі відомої великомучениці.

    На початку 20 століття найбільша кількість мощів святої зберігалися у Михайлівському соборі у Києві та згодом були перенесені до собору Володимирського, де і знаходяться понині.

    День великомучениці Варвари в історії
    30617 грудня
    Великомученицю Варвару було страчено 17 грудня 306 року нашої ери її батьком-язичником, який не прийняв прийняття його дочкою християнства.
    600?
    Мощі святої були збережені і у 600-х роках нашої ери були відправлені до Константинополя.
    XII ст.
    Княжна Варвара – дочка імператора Візантії Олексія, під час переїзду до Києва взяла із собою мощі великомучениці.
    XX ст.на початку
    Мощів святої зберігалися у Михайлівському соборі у Києві та згодом були перенесені до собору Володимирського, де і знаходяться понині.
    Прикмети та повір’я
    Існує безліч прикмет, які складалися нашими пращурами з давніх-давен та дійшли до наших днів.

    Вважалося, що якщо 17 грудня на День великомучениці Варвари зберігається тепло, то рік буде урожайним, особливо вродить льон.
    Інтенсивне та яскраве сяйво на заході свідкує про ясну та сонячну погоду.
    Сильні морози, які починаються в цей день, будуть довготривалими.
    Якщо дим, що виходить з димоходу, стелиться низом, значить незабаром потепління.
    На Варварин день холод та мороз – значить дороги будуть вкриті льодом.
    На вулиці хмарно? Значить буде сніг. На небі ні хмаринки? Треба готуватися до морозів.
    Обряди та традиції
    Ще з часів Русі День великомучениці Варвари святкували виключно жінки. Вранці вони йшли до церкви, де молилися святій, та ставили свічки біля її образу. Свята Варвара є захисницею заміжніх жінок, їхнього особистого щастя.

    Молоді неодружені дівчата також часто звертаються до великомучениці з проханням послати хорошого нареченого та вдалого майбутнього подружнього життя.

    Однак свята є не тільки покровителькою представників прекрасної статі. Вона також опікується чоловіками, які працюють під землею: шахтарями, геологами тощо.

    Що можна в цей день, а чого не слід робити?
    4 грудня розпочиналася активна підготовка до Дня Миколая Чудотворця та різдвяних свят. Жінки прибирали у своїх будинках, готували всілякі смаколики, вишивали. Вишивки, зроблені в цей день, вважалися святими.

    Однак суворо заборонялося в цей день прясти та ткати. Існувало повір’я – якщо жінка не послухається та почне прясти в цей день, то може постраждати від власного веретена.

    Молоді дівчата на цей день ворожили. Для цього брали вишневі гілочки та ставили їх у воду. Якщо на Різдво на гілках з’являться бруньки чи листочки, то наступного року вони зустрінуть свого нареченого та навіть вийдуть заміж.

    Що просити у святої Варвари?
    Жінки вважали, що саме в цей день можуть випросити щастя та добробуту, як для себе, так і для своїх родичів. Є цілий перелік прохань, з якими в цей день можна звертатися до великомучениці Варвари:

    Здоров’я для членів сім’ї.
    Захист від упереджень та наклепів свекрухи.
    Прохання про вагітність та зцілення від безпліддя.
    Щастя та доброї долі для дітей.
    Особливої уваги заслуговують молитви вагітних жінок. В цей день вони можуть просити собі безнапасних пологів, а також молити про здоров’я майбутньої дитини.

    Заговори на день Варвари
    У день великомучениці Варвари кожна жінка може здійснити змову на щастя. Для цього знадобиться талісман з агатовим каменем. Агат треба ретельно промити та міцно затиснути в руці. Потім руку з каменем прикладається до уст та промовляється сама змова: «Будь ласка, завжди мене захищай, в труднощах допомагай, щастям наповняй». Після цього замовлений талісман замовниця має завжди носити як талісман. Якщо з часом агат втратив свій блиск та потемнів, треба взяти новий талісман та його заговорити.

    Чому важливий цей день?
    День великомучениці Варвари святкується у всьому православному світі, проте вважається святом жіночим. Жінки мають можливість звертатися до святої з проханнями про просте жіноче щастя. Віряни вважають, що Варвара обов’язково допоможе, якщо мати віру та дотримуватися всіх традицій свята.
    День великомучениці Варвари Що це за день? Щороку 4 (17) грудня християни у всьому світі, у тому числі і в Україні святкують День великомучениці Варвари. Це суто жіноче свято, в цей день жінки випрошують у Варвари щастя та долі. З давніх-давен вважається, що День великомучениці Варвари відкриває пору зимових холодів та морозів. Недарма це свято ще називають зимовою Варварою. Наші пращури намагалися не виходити на вулицю без потреби, а жінки займалися домашніми справами окрім ткацтва та прядіння. За новоюліанським календарем День великомучениці Варвари тепер відзначається 4 грудня. Як виникла ідея відзначати День великомучениці Варвари Свято має дуже давню та трагічну історію. Великомученицю Варвару було страчено 17 грудня 306 року нашої ери її батьком-язичником, який не прийняв прийняття його дочкою християнства. Дівчина-язичниця, що стала християнкою Варвара походила зі знатного язичницького роду Малої Азії. Дівчинка рано втратила матір, тому батько, на ім’я Діоскор дуже ретельно ставився до виховання дочки. Він ховав її від сторонніх поглядів, оскільки Варвара мала надзвичайну вроду, а він хотів вберегти її. Для цього він звів вежу, яку вона не могла залишати. Спостерігаючи за величчю та красою навколишнього світу з маленьких вікон своєї вежі, дівчина почала задумуватися про те, хто є творцем цієї дивовижної природи. Згодом до неї почали свататися знатні парубки та чоловіки, та вона всім відповідала відмовою, а батькові сказала, що взагалі не збирається заміж. Щоб змінити погляди доньки, довелося відпускати її на вулицю, де вона і познайомилася з християнами, які розповіли їй про єдиного Бога. В глибокій таємниці вона прийняла хрещення якраз у час, коли відбувалися сильні гоніння християн. Катування та страта Діоскор часто залишав домівку та відправлявся в подорожі у справах. Під час тривалої відсутності батька, коли в помісті велося будівництво, Варвара наказала будівельникам створити у новому будинку третє вікно. Це вікно вона вирішила присвятити Пресвятій Трійці. Коли батько дізнався, що його донька прийняла християнство, він не на жарт розлютився і відразу відвів її на суд місцевого правителя. Діоскор привселюдно заявив, що зрікається своєї дочки, оскільки вона зреклася давніх язичницьких звичаїв та перестала поклонятися богам і прийняла християнство. Правитель міста довго вмовляв дівчину підкоритися батьківській волі, та вона продовжувала твердо відстоювати свою думку. Після цього почалися катування: побиття воловими жилами та розтирання ран грубою тканиною-волосяницею. Через деякий час всі рани святої зникли, та катування і тортури не припинилися. Під кінець Варварі відрубав голову власний батько. Мощі великомучениці Мощі святої були збережені і у 600-х роках нашої ери були відправлені до осередку православної віри – Константинополя. В 12 столітті княжна Варвара – дочка імператора Візантії Олексія стала дружиною Київського князя Святополка Михайла Ізяславича. Під час переїзду до Києва вона взяла із собою мощі відомої великомучениці. На початку 20 століття найбільша кількість мощів святої зберігалися у Михайлівському соборі у Києві та згодом були перенесені до собору Володимирського, де і знаходяться понині. День великомучениці Варвари в історії 30617 грудня Великомученицю Варвару було страчено 17 грудня 306 року нашої ери її батьком-язичником, який не прийняв прийняття його дочкою християнства. 600? Мощі святої були збережені і у 600-х роках нашої ери були відправлені до Константинополя. XII ст. Княжна Варвара – дочка імператора Візантії Олексія, під час переїзду до Києва взяла із собою мощі великомучениці. XX ст.на початку Мощів святої зберігалися у Михайлівському соборі у Києві та згодом були перенесені до собору Володимирського, де і знаходяться понині. Прикмети та повір’я Існує безліч прикмет, які складалися нашими пращурами з давніх-давен та дійшли до наших днів. Вважалося, що якщо 17 грудня на День великомучениці Варвари зберігається тепло, то рік буде урожайним, особливо вродить льон. Інтенсивне та яскраве сяйво на заході свідкує про ясну та сонячну погоду. Сильні морози, які починаються в цей день, будуть довготривалими. Якщо дим, що виходить з димоходу, стелиться низом, значить незабаром потепління. На Варварин день холод та мороз – значить дороги будуть вкриті льодом. На вулиці хмарно? Значить буде сніг. На небі ні хмаринки? Треба готуватися до морозів. Обряди та традиції Ще з часів Русі День великомучениці Варвари святкували виключно жінки. Вранці вони йшли до церкви, де молилися святій, та ставили свічки біля її образу. Свята Варвара є захисницею заміжніх жінок, їхнього особистого щастя. Молоді неодружені дівчата також часто звертаються до великомучениці з проханням послати хорошого нареченого та вдалого майбутнього подружнього життя. Однак свята є не тільки покровителькою представників прекрасної статі. Вона також опікується чоловіками, які працюють під землею: шахтарями, геологами тощо. Що можна в цей день, а чого не слід робити? 4 грудня розпочиналася активна підготовка до Дня Миколая Чудотворця та різдвяних свят. Жінки прибирали у своїх будинках, готували всілякі смаколики, вишивали. Вишивки, зроблені в цей день, вважалися святими. Однак суворо заборонялося в цей день прясти та ткати. Існувало повір’я – якщо жінка не послухається та почне прясти в цей день, то може постраждати від власного веретена. Молоді дівчата на цей день ворожили. Для цього брали вишневі гілочки та ставили їх у воду. Якщо на Різдво на гілках з’являться бруньки чи листочки, то наступного року вони зустрінуть свого нареченого та навіть вийдуть заміж. Що просити у святої Варвари? Жінки вважали, що саме в цей день можуть випросити щастя та добробуту, як для себе, так і для своїх родичів. Є цілий перелік прохань, з якими в цей день можна звертатися до великомучениці Варвари: Здоров’я для членів сім’ї. Захист від упереджень та наклепів свекрухи. Прохання про вагітність та зцілення від безпліддя. Щастя та доброї долі для дітей. Особливої уваги заслуговують молитви вагітних жінок. В цей день вони можуть просити собі безнапасних пологів, а також молити про здоров’я майбутньої дитини. Заговори на день Варвари У день великомучениці Варвари кожна жінка може здійснити змову на щастя. Для цього знадобиться талісман з агатовим каменем. Агат треба ретельно промити та міцно затиснути в руці. Потім руку з каменем прикладається до уст та промовляється сама змова: «Будь ласка, завжди мене захищай, в труднощах допомагай, щастям наповняй». Після цього замовлений талісман замовниця має завжди носити як талісман. Якщо з часом агат втратив свій блиск та потемнів, треба взяти новий талісман та його заговорити. Чому важливий цей день? День великомучениці Варвари святкується у всьому православному світі, проте вважається святом жіночим. Жінки мають можливість звертатися до святої з проханнями про просте жіноче щастя. Віряни вважають, що Варвара обов’язково допоможе, якщо мати віру та дотримуватися всіх традицій свята.
    410views
  • #поезія
    У старих, примарних білих хащах,
    де шукають прихистку сніги,
    де живих нема (і то на краще)
    є хатинка... Ти туди не йди!
    Там живе Метелиця-панянка,
    біла-біла пòсестра Зими.
    Носить балахон, немов циганка
    і ворожить снігом до весни.
    Варить в казанах сирі метілі,
    студить їх, ховаючи в комору.
    В слоїках -- сніжинки недозрілі,
    борошно і цукор для декору.
    Їй не сумно. Цілий день в турботах:
    то напустить зайцям дрижаків,
    то покриє білим коло плоту
    тòнкі ноги сонних штурпаків.
    А, буває, шле конèй гривастих,
    щоб здіймали куряву снігів,
    щоб мело все білим зимнім щастям,
    щоб не видно неба, ні хатів...
    Бавиться. Така її робота.
    Гарна пані. Очі -- срібний лід
    з прожилками інію. В воротах
    стереже чужинців сивий кіт.
    Так живуть. Удвох собі, на пару
    цілу зиму сіють ситом сніг.
    Дують вітром, наганяють хмари,
    і плетуть зимовий оберіг.
    Часом, насилають буревії --
    то лиш танці панночки з котом.
    Він муркоче. А вона -- радіє,
    крутить світом, як веретеном.


    Людмила Галінська
    #поезія У старих, примарних білих хащах, де шукають прихистку сніги, де живих нема (і то на краще) є хатинка... Ти туди не йди! Там живе Метелиця-панянка, біла-біла пòсестра Зими. Носить балахон, немов циганка і ворожить снігом до весни. Варить в казанах сирі метілі, студить їх, ховаючи в комору. В слоїках -- сніжинки недозрілі, борошно і цукор для декору. Їй не сумно. Цілий день в турботах: то напустить зайцям дрижаків, то покриє білим коло плоту тòнкі ноги сонних штурпаків. А, буває, шле конèй гривастих, щоб здіймали куряву снігів, щоб мело все білим зимнім щастям, щоб не видно неба, ні хатів... Бавиться. Така її робота. Гарна пані. Очі -- срібний лід з прожилками інію. В воротах стереже чужинців сивий кіт. Так живуть. Удвох собі, на пару цілу зиму сіють ситом сніг. Дують вітром, наганяють хмари, і плетуть зимовий оберіг. Часом, насилають буревії -- то лиш танці панночки з котом. Він муркоче. А вона -- радіє, крутить світом, як веретеном. Людмила Галінська
    Like
    Love
    2
    161views
  • #поезія

    Спішить вже зима на санчатах,
    Всміхається ніжно, щасливо.
    Дерева в білесеньких шатах,
    Мов диво...

    Летять з неба тихо сніжинки,
    В таночку кружляють красиво.
    Танцюють, немов балеринки,
    Звабливо...

    Морозець з-під вій споглядає
    І інеєм трусить дбайливо.
    Вже осінь у даль відлітає
    Журливо...

    Спішить вже зима із вітрами.
    Імлою все небо сповило.
    Сніжинки летять над полями
    Мрійливо...

    Сховалася в небі завія,
    Лоскоче хмаринки грайливо.
    У серці розквітла надія,
    Мов диво...

    Оксана Козак
    #поезія Спішить вже зима на санчатах, Всміхається ніжно, щасливо. Дерева в білесеньких шатах, Мов диво... Летять з неба тихо сніжинки, В таночку кружляють красиво. Танцюють, немов балеринки, Звабливо... Морозець з-під вій споглядає І інеєм трусить дбайливо. Вже осінь у даль відлітає Журливо... Спішить вже зима із вітрами. Імлою все небо сповило. Сніжинки летять над полями Мрійливо... Сховалася в небі завія, Лоскоче хмаринки грайливо. У серці розквітла надія, Мов диво... Оксана Козак
    Like
    1
    125views
  • #люди #хмари
    #люди #хмари
    Love
    1
    129views
  • Виступ у Верховній Раді, на жаль, уже покійного депутата від Народної ради, українського дисидента і борця за Незалежність Степана Хмари. Як ніколи актуально!
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    #кримінал #корупція
    Виступ у Верховній Раді, на жаль, уже покійного депутата від Народної ради, українського дисидента і борця за Незалежність Степана Хмари. Як ніколи актуально! #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція
    168views 3Plays
  • #поезія
    #мистецтво
    Були у мене за дитячих літ
    такі блакитні очі,
    як згадати,
    що часто навіть білий світ
    мені здававсь голубуватим.

    І в тому світі не було
    ні тіні чорної,
    ні плями, —
    лише довір'я, і тепло,
    і щедре сонце над полями.

    Але ввійшло в дитячі дні
    небачене
    і неймовірне доти —
    червоний колір крові на війні
    і чорний колір людської скорботи.

    Ввібрали очі відтинки нові.
    Зробились очі темні і похмурі.
    Вони були,
    як хмари грозові,
    коли на світі підіймались бурі.

    Вони ставали сивими, як дим,
    коли пожежі землю шматували
    і чорні кулі хлопцям молодим
    холодну смерть поспішно роздавали...

    Змети,
    Майбутнє,
    горе і жалі.
    Живі живих не будуть убивати.
    І цілим поколінням на землі
    здаватиметься світ голубуватим.

    «Вітрила», 1958 р.
    Ліна Костенко
    Ілюстрація Марія Безкоровайна
    #поезія #мистецтво Були у мене за дитячих літ такі блакитні очі, як згадати, що часто навіть білий світ мені здававсь голубуватим. І в тому світі не було ні тіні чорної, ні плями, — лише довір'я, і тепло, і щедре сонце над полями. Але ввійшло в дитячі дні небачене і неймовірне доти — червоний колір крові на війні і чорний колір людської скорботи. Ввібрали очі відтинки нові. Зробились очі темні і похмурі. Вони були, як хмари грозові, коли на світі підіймались бурі. Вони ставали сивими, як дим, коли пожежі землю шматували і чорні кулі хлопцям молодим холодну смерть поспішно роздавали... Змети, Майбутнє, горе і жалі. Живі живих не будуть убивати. І цілим поколінням на землі здаватиметься світ голубуватим. «Вітрила», 1958 р. Ліна Костенко Ілюстрація Марія Безкоровайна
    Like
    2
    369views
  • #поезія
    Голіють віти. Високо ген, кудлаті хмари Непосидючий вітер зганяє у кошари,
    Туман турботливо вкриває рамена дерев,
    А ті стирчать, тяжіють вгору: чуттєвий голий нерв.

    Пожухлий лист згрібає в купи листопад,
    Багато на землі: ані приклеїти, ані пришити ʼго назад.
    Ідуть жнива осінні, сумна життя толока,
    Знеможено птахами лягають, побили хижі вроки.

    Одна лиш втіха - молитвам нічого не завадить,
    Прямісінько до Божих вух дійти-потрафить.
    Бринять і тягнуться нитками срібними увись,
    Сама душа стогніє, просить: молись, молись…

    І в час, коли у небесах замиготять стожари,
    Трохи притухнуть в сутінках лісні пожари,
    Калина засвітиться ятручо-багряним світлом,
    Простреться запах полину туманом тихим світом.

    Жоржини примерзлі , схилили голови на груди,
    Витають передчуття фіналу близького повсюди.
    Закінчується драми акт…Завіса….
    Стихають фанфарів звуки, далеко, ген за лісом.

    Оксана Швед
    #поезія Голіють віти. Високо ген, кудлаті хмари Непосидючий вітер зганяє у кошари, Туман турботливо вкриває рамена дерев, А ті стирчать, тяжіють вгору: чуттєвий голий нерв. Пожухлий лист згрібає в купи листопад, Багато на землі: ані приклеїти, ані пришити ʼго назад. Ідуть жнива осінні, сумна життя толока, Знеможено птахами лягають, побили хижі вроки. Одна лиш втіха - молитвам нічого не завадить, Прямісінько до Божих вух дійти-потрафить. Бринять і тягнуться нитками срібними увись, Сама душа стогніє, просить: молись, молись… І в час, коли у небесах замиготять стожари, Трохи притухнуть в сутінках лісні пожари, Калина засвітиться ятручо-багряним світлом, Простреться запах полину туманом тихим світом. Жоржини примерзлі , схилили голови на груди, Витають передчуття фіналу близького повсюди. Закінчується драми акт…Завіса…. Стихають фанфарів звуки, далеко, ген за лісом. Оксана Швед
    Love
    Like
    3
    334views
  • #поезія
    Малює Осінь третій місяць…
    Що штрих - то подив в глядачів.
    Брунатним, жовтим очі тішить
    майстриня з Часу хоромів.

    Міняє відтінки смарагдів,
    є теракот, й бурштин, оранж…
    В хід карамель у листопаді.
    Без надлишку – трима баланс.

    А небо… - хочеться злетіти
    й купатись у його красі.
    Хмаринок еустоми-квіти
    корабликами по воді…

    Отам, де Сонце твердь цілує -
    мазки рожево-золоті.
    Так не рука – душа малює
    й що раз – мов вперше у житті.

    І ти, і я, й майстриня Осінь –
    усі на тому полотні
    допоки Час не скаже: Досить, -
    і пензля не віддасть Зимі.

    Рима Елбур
    #поезія Малює Осінь третій місяць… Що штрих - то подив в глядачів. Брунатним, жовтим очі тішить майстриня з Часу хоромів. Міняє відтінки смарагдів, є теракот, й бурштин, оранж… В хід карамель у листопаді. Без надлишку – трима баланс. А небо… - хочеться злетіти й купатись у його красі. Хмаринок еустоми-квіти корабликами по воді… Отам, де Сонце твердь цілує - мазки рожево-золоті. Так не рука – душа малює й що раз – мов вперше у житті. І ти, і я, й майстриня Осінь – усі на тому полотні допоки Час не скаже: Досить, - і пензля не віддасть Зимі. Рима Елбур
    Like
    1
    251views
More Results