НАРОДЖЕНА І ВТІЛЕНА ІДЕЯ

Роки триває в нас страшна війна,
Тривога за тривогою лунає,
Продовжує вбивати сатана
Й Марчук в нас галереї відкриває.

Убивця Марчукові – не указ,
Твори́ть його ніщо не зупиняє,
Бо ПЕРЕМОГА це – дороговказ,
Тому́ щоразу пленери збирає.

Вони проходять тут, на цій землі́,
Вони проходять в славній Україні,
Де нищать все потвори москалі,
Де соловей співає на калині.

Тут кров'ю гаптувалася земля,
Тут кров'ю вишивалися узори,
Це все – страшні діяння москаля...
Жахіття витворяли тут потвори.

Але й в війну мистецтво має жить,
Його не маєм права загубити,
Навчилися усім ми дорожить,
Навчилися всім серцем це любити.

Тому́ сьогодні свято для усіх:
Народжена і втілена ідея,
Зробити це Марчук, звичайно, зміг –
Ось ще одна картинна галерея.

Розширення і розквіту красі,
Картинами хай повниться щомиті,
І щедрими хай будуть всі митці,
Й любов’ю до мистецтва оповиті.

14.07.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1043885

Картина знаходиться в приватній колекції.
The painting is in a private collection.
...............................
«Маска «Японія», 2026, картон, темпера, 70х50 см
"Mask "Japan", 2026, cardboard, tempera, 70x50 cm,

10 квітня 2004-го відбувся бій, який досі виглядає незрозумілим навіть через роки.
У Лас-Вегасі Володимир Кличко (42-2, 38 КО), уже з новим тренером Емануелем Стюардом після поразки від Коррі Сандерса, вийшов повертати титул WBO проти Леймона Брюстера (29-2, 26 КО). Американець, який незадовго до цього втратив свого наставника Білла Слейтона, мав власну мотивацію - виграти пояс уперше.
Перші раунди - повна перевага Кличка. У четвертому Брюстер опиняється в нокдауні й виглядає близьким до поразки. Але вже в п’ятому картина різко змінюється: Кличко раптово виснажується, пропускає важкі удари, бере стоячий відлік, падає і ледве тримається на ногах. Рефері Роберт Берд зупиняє бій - “він не міг подбати про себе”. Час - 3:00 п’ятого раунду.
Після бою Кличка госпіталізують: рівень цукру в крові майже вдвічі перевищує норму. Пізніше він припускав можливе отруєння та дивні обставини підготовки, але доказів цьому так і не знайшли.
Попри шок, ця поразка стала для нього точкою перезавантаження - далі буде домінування в надважкій вазі на роки. А сам бій із Брюстером залишився одним із найбільш тривожних і суперечливих у сучасній історії боксу.
Джерело - https://www.facebook.com/tanksport71
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники

Вчора завершена ще одна картина. Цікаві думки пов'язані з нею. Я звернула увагу, що чим більш класична гама, спокійні кольори - тим менший інтерес викликає картина в українського глядача, і привертає увагу людей з Європи. Невже освіта в своєму рівні виховання впала вже до того рівня, що мозок не сприймає нічого, окрім швидкого дофаміну від листання стрічки? І зовсім не хоче зупинятись там, де потрібно зупинитись, подумати і зазирнути вглиб себе, щоб зрозуміти які відчуття викликає те, що бачимо?.
Більшість моїх картин роз'їхались по світу, мені і приємно і шкода. Проте я не здаюсь і шукаю свого поціновувача в Україні.
Картина продається, можливо сподобається вам і виникне бажання прикрасити свою оселю, додати в колекцію, чи зробити подарунок. Пишіть в приватні, або лишайте коментарі - я відповім

Сила, що відчувається без слів.

Образ незламного козака — символ мужності, честі та внутрішньої стійкості. Дві схрещені шаблі — готовність боротися за своє, а погляд — спокійно впевненого воїна, який уже знає ціну перемоги. Над ним — знак, що уособлює дух нації та незгасну віру.

Об’ємна композиція з глибокою деталізацією створює ефект присутності: здається, ніби ця історія живе прямо перед очима. Металеві відтінки надають благородства та підкреслюють характер роботи.

Це не просто картина — це енергія сили у вашому просторі. Ідеально для тих, хто цінує український дух, характер і символізм.

Вгорі — картина українського художника Артура Орльонова «Козаки гетьмана Петра Сагайдачного здобувають Кафу. 1616 р.», яка зображає захоплення запорозькими козаками османського міста Кафа (нині — Феодосія).

Козаки розгромили турецьку флотилію та захопили близько половини її суден. Під час цієї операції також було звільнено численну кількість християнських невільників.

Внизу — фото пожежі на російському нафтотерміналі порту Усть-Луга після атаки українських безпілотників 25 березня 2026 року.

У День СБУ безпілотники «Альфи» уразили нафтотермінал Усть-Луга в Ленінградській області. Це один із ключових морських портів РФ на Балтиці, через який Росія здійснює експорт сирої нафти. СБУ провела операцію спільно із СБС, ССО, ГУР та ДПСУ.

📸 (Усть-Луга): Dnipro Osint ⟨ Гарбуз ⟩ | Telegram

#історія #речі
Мастихін: Інструмент, що навчив фарбу об'єму.
Мастихін — це той самий скромний, але гордий інструмент, який доводить: художнику не обов'язково потрібен пензель, щоб створити шедевр, іноді достатньо металевої лопатки, схожої на ніж для масла. Цей виріб, який спочатку служив виключно технічним цілям, зробив революцію в живописі, вивівши фарбу за межі площини.

Від палітри до полотна

Слово «мастихін» (від італійського mestichino) спочатку означало інструмент для змішування фарб та очищення палітри. Це була проста, плоска лопатка з гнучким металевим лезом і дерев'яною ручкою. Художники використовували його, щоб змішати пігменти з олією, набрати потрібну кількість фарби або просто зчистити зіпсований шар з полотна.

Так тривало століттями, поки митці епохи Бароко та, пізніше, імпресіоністи не почали експериментувати. Вони зрозуміли, що мастихін може бути не просто прибиральником, а й творцем. Навіщо акуратно розтушовувати фарбу пензлем, якщо можна накласти її густим, рельєфним шаром безпосередньо мастихіном, створюючи неймовірну текстуру?

Тріумф техніки імпасто

Саме завдяки мастихіну з'явилася техніка «імпасто» (або пастозний живопис). Цей метод передбачає накладання фарби настільки густо, що мазки залишаються об'ємними, а полотно стає рельєфним. Фарба перестає бути просто кольором; вона стає формою, застиглою в просторі.

Художники, як-от Вінсент ван Гог та Густав Курбе, були майстрами цієї техніки. Курбе, наприклад, міг створювати скелі та море на своїх полотнах майже повністю за допомогою мастихіна, наносячи фарбу масивними, рішучими рухами. Це надавало його роботам неймовірної реалістичності та фізичної присутності. На картинах Ван Гога пастозні мазки мастихіна створюють ефект руху, завихрення та вибуху емоцій.

Еволюція інструменту

З часом мастихіни еволюціонували. Вони перестали бути просто «ножами для палітри». З'явилися різні форми лез: трикутні, ромбоподібні, вузькі, широкі, навіть гнуті — кожен під певне завдання. Сучасні мастихіни часто мають ергономічні ручки та леза з нержавіючої сталі, що дозволяє художникам працювати з будь-якими медіа, від олії та акрилу до гелів та структурних паст.

Більше, ніж просто живопис

Мастихін знайшов своє застосування не лише в традиційному живописі. Сьогодні його активно використовують у створенні колажів, змішаних техніках, скульптурі (для нанесення глини) та навіть у реставраційних роботах. Він став незамінним інструментом для тих, хто прагне вийти за межі традиційного використання фарби та дослідити текстуру, об'єм та фізичну природу мистецтва.

Мастихін — це символ свободи художника від диктатури пензля. Він нагадує нам, що навіть найпростіший, утилітарний предмет може стати ключем до нового, неймовірного світу творчих можливостей. 🎨✨🗡️

#поезія
#мистецтво
Люби мене, як любиш каву свою зранку,
Люби одну, без застережень - тільки навіки...
Люби, смакуй безстрашно давню полонянку,
Люби й частуй мене - без правил на роки...

Люби в світанках - кавою зігріті очі,
Люби все тіло справжнє, зморене вночі...
Люби забуті казки мої з юності дівочі,
Люби щодня одну - до поки праведні ключі...

Люби, коли в зеніті сонце - нагла спека,
Люби весною - пробуди од хуртовини й сну...
Люби, щоб завжди щось приніс у дім лелека,
Люби без слів, напомацки - шалену, милу і чудну...

Люби думками ніжно, що на відстані торкають,
Люби осінню каву нашу з кардамоном на губах...
Люби, як філіжанки в вечір разом в шафі засинають,
Люби мене, як любиш каву - тепер ми не розлучні навіть в снах...

Ярослав Рудан

Картина: Marta Pitchuk

9 лютого 1826 року в Курську народився Костянтин Трутовський – український художник-живописець і графік, друг Тараса Шевченка, ілюстратор його поезій, а також творів Гоголя, Марка Вовчка, Лермонтова, Крилова, та ін. Академік Імператорської Академії Мистецтв, член Королівської бельгійської спілки акварелістів.

Дитячі роки минали як у Курську, де був дім його діда, Олексія Івановича Мойсеєва, так і на Харківщині, в слободі Попівка-Семенівка (нині – село Попіска Краснопільського району Сумсьуої області). На той час це було помежів’я українсько-російських етнічних територій, тож згодом українські мотиви стануть провідною темою творчості художника.

Після чотирирічного навчання у приватному пансіоні у 1839 році вступив до Миколаївського інженерного училища в Петербурзі, де зійшовся близько з російським письменником Федором Достоєвським, який теж навчався в училищі. Пізніше Трутовський стане автором першого відомого портрета Достоєвського.

Саме Достоєвський привертає увагу художника до творів Миколи Гоголя. Відчувши себе українцем, Трутовський починає шукати українське середовище в Петербурзі, знайомиться з Тарасом Шевченком. Водночас, слідом за Достоєвським, вступає до революційного гуртка так званих «петрашевців», і лише випадковість рятує його від арешту в 1849 році та сумної долі членів цього гуртка – смертного вироку, що був замінений для них на сибірську каторгу.

Трутовський у цей час закінчує Петербурзьку Академію Мистецтв. Але суд над товаришами та важка атмосфера імперського Петербургу часів імператора Миколи І загалом пригнічує його і заважає творчості. Художник з родиною повертається в Україну, проживаючи у своїх маєтках в Курській та Харківській губерніях, де написав свої найкращі твори. У 1860 році йому було присвоєно звання академіка Імператорської Академії Мистецтв.

Він належав до характерного для другої половини ХІХ століття реалістично-академічного напрямку, але його картинам притаманний сентиментальний романтизм. Художник наче намагався зберегти на своїх картинах український світ, який починав зникати під впливом русифікаторської політики російського царату. Пізніше картини Трутовського мали неабиякий попит як сюжети для поштівок. Серед найвідоміших картин - «Дівчина зі снопами», «Повінь», «Колядки в Малоросії», «Сорочинський ярмарок», «Хоровод в Курській губернії», «Побачення», «Кобзар над Дніпром» (портрет Тараса Шевченка з кобзою). Всі свої українські картини Костянтин Трутовський мріяв об’єднати в два великих цикли – «Альбом сцен українського життя» (акварелі) та «Живописна Україна».

Картини Костянтина Трутовського зберігаються зараз в різних музеях світу, зокрема – в Національному художньому музеї України, російському музеї в Петербурзі і Третьяковській галереї в Москві.

🕯Помер 17 березня 1893 року у маєтку своєї матері в селі Яківлівці, Обоянського повіту Курської губернії (тепер Пристенський район Курської області росії). Похований в Обоянському Богородицько-Знаменському чоловічому монастирі, який у 1924 році більшовики зруйнували, разом із цвинтарем. Тож наразі місце поховання великого художника лишається невідомим.

ГАЛЕРЕЯ, ВІЙНА І МИТЕЦЬ

В нас звуки канонади, у нас гримлять гармати,
Й під звуки канонади в нас творяться дива́,
Бо ворог не куняє і нам не можна спати,
Сівба повинна бути і мають буть жнива.

Під звуки канонади відкрилась галерея,
В якій життя вирує, в якій незламний дух,
Вона, неначе квітка, неначе орхідея,
В ній все переплело́ся, у ній постійний рух.

Під звуки канонади митці в нас не дрімають,
Вони картини пишуть, у них мистецький фронт,
І нашу ПЕРЕМОГУ цим фронтом наближають,
То ж наша ПЕРЕМОГА відкриє горизонт.

Ті звуки канонади ще більше надихають
Й щоразу закликають боротися з врагом,
Поло́тна, наче квіти, під пензлем оживають,
Кує́ться ПЕРЕМОГА із фронтом цим гуртом.

Картинна галерея, неначе та перлина,
Немов ковток повітря в такий буремний час,
Неначе промовляє тут кожная картина,
І каже, що Вкраїна, немов іконостас.

Ті звуки канонади замовкнуть, точно знаю,
Культура і мистецтво в нас будуть вічно жить,
Картинній галереї розширення бажаю,
Бо хоч гримлять гармати – мистецтво в нас не спить.

01.01.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1002111