#тварини Телодерма моховита (Theloderma corticale) — вид земноводних з роду Theloderma родини Веслоногі. Інша назва «тонкінська великоока жаба». Зовнішній вигляд цієї амфібії доволі дивний та незвичайний. Усе тіло вкрите пухирцями і шипиками, завдяки чому поверхня жаби нагадує кущики моху. Забарвлення складається з зелених і темних, майже чорних широких поперечних смуг, що розташовані почергово. Морда дещо сплощена, витягнута і закруглена на кінці. На кінцях пальців усіх лап помітні розвинені круглі присоски. Це ендемік В'єтнаму. Полюбляє дощові ліси, невеликі стоячі водойми, печери або напівзруйновані будівлі. Більшу частину життя проводить у воді. Зустрічається на висоті 700–1500 м над рівнем моря. Активна вночі. Живиться комахами, перш за все цвіркунами, кониками, тарганами, хробаками, метеликами, мухами.

#технології Асфальт, що п’є дощ: німецька інженерія дивує світ. У Німеччині інженери розробили покриття, що буквально всмоктує воду з поверхні. Це не фантастика, а реальний крок до безпечніших та екологічніших доріг. Покриття складається з пористого граніту, через який дощова вода проникає в дренажну систему під шаром асфальту. Там її або накопичують у спеціальних резервуарах, або направляють у ґрунт. Завдяки цьому поверхня дороги залишається сухою навіть під час інтенсивних опадів. ✅ Таке покриття може поглинути до 4 тонн води за хвилину. ✅ Після зими дороги з новим асфальтом мають на 40% менше пошкоджень. ✅ Перші тести проводились у районах із високою кількістю опадів. Це приклад, як сучасні технології можуть зменшити ризики на дорогах і водночас дбати про довкілля. Можливо, такі розробки з часом з’являться і в наших містах.

#історія Субіцький скельний монастир — маловідома, але надзвичайно колоритна пам’ятка на Хмельниччині, розташована поблизу села Субіч, над стрімкими схилами Дністра, за 40 км від Кам’янця-Подільського. Комплекс печерних келій, вирубаних у горі Монастирище є унікальним зразком чернечої архітектури. Найдавніші згадки про монастир датуються 16 століттям, хоча частина дослідників вважає, що перші скельні оселі з’явилися тут ще у 10–13 ст., у період активного розвитку печерного чернецтва на Поділлі. На стінах печер досі видно хрести, стародавні написи та навіть графіті з іменами, висічені кирилицею. Ченці, за переказами, займалися ткацтвом і жили усамітнено, приймаючи хліб, але відмовляючись від грошей, які їм приносили селяни. Субіч розташоване у важкодоступній місцевості. Останні 10 км шляху — розбита дорога. Від села до монастиря веде крута 800-метрова стежка через зарослі й обриви. Це маршрут для підготовлених туристів: спуск небезпечний у дощ або без зручного взуття. Уздовж стежки — мальовничі краєвиди, 40-метрові урвища, скелі та річкові панорами, що вражають уяву.

Харків, дощик ☔

#поезія Закохався Травень у Калину. Задивлявся на її красу, Пестив, ніжив, мов малу дитину, На суцвіття срібну лив росу. Дарував їй пишні оксамити, Личко біле вранці умивав, Дощиком старався освіжити. Крадькома чарівно цілував. Ніжно колихав її суцвіття. Звідкіля ця взялася краса? Піднімався аж до верховіття, Де дрімала в небесах гроза. Заклинав її могутні сили, Щоб не потривожили краси, Щоб лиш перлами її росили, Грому приховали голоси. Хвилювався Травень за Калину. Не зривав щоб вітер білий цвіт, Пильнував її кожну хвилину, Бо вона для нього цілий світ. Обнімав він стан її тендітний, Заглядав з любов'ю у лице. З нею він люб'язний і привітний. Загравав до неї промінцем. Цілував її листки-долоні, Від Калини смуток відганяв, Дарував букети їй півоній, Ніжну вроду щиро вихваляв. А Калина в лузі, наче пава, (Травень милий теж її душі) Пишно квітла, горда й величава... ... Віщували щастя їм дощі. Оксана Козак

#традиції 20 травня щорічно відзначають народне свято - Тимофій Грядочник. Існують ще інші назви свята: «Огірочник», «Фалалей-огірочник», «Городнє прясло», «День Фалалея», «Фалалей Тепловій», «Тимофій». Так як саме в цей час проходять дуже активно садово-городні справи, тому і Тимофій - Грядочник. В цей день традиційно висаджували пізні сорти огірочків. А щоб урожай був щедрим, наші предки намагалися дотримуватися нехитрих правил: Коли формуєте грядки під огірки, вас ніхто не повинен бачити, навіть найрідніші (діти, чоловік), якщо вони не беруть участь в посадковому процесі, і вже тим більше сусідські очі (часом дуже заздрісні). Коли з'явиться перший огірочок, його потрібно обов'язково піднести Фалалею в якості дару, адже в народі святий вважається покровителем цього овочу. Святого просили позбавити від хвороб, а також молилися про хороші сходи. Цього дня традиційно займалися городніми клопотами: пололи бур’яни, поливали грядки, висаджували овочі. Ще в цей день люди ходили в ліс і спостерігали за ялиновими шишками. Якщо їх на дереві було багато, то і огірків на кущах буде досить. На Тимофія в народі уважно стежать за молодими сходами посаджених культур. Якщо на одній з рослин жовтіють або скручуються листочки, то звинувачують «погані» очі сусідів, які підгледіли, як саджали овочі. Якщо на Фалалея ллє дощ, то червень буде посушливий.

ІСТОРІЯ У ФОТО. Масштабна повінь у Парижі, 1910 рік. У січні-лютому 1910 року Франція пережила аномальні погодні умови: рясні дощі тривали кілька тижнів, танення снігу в горах додало додатковий обсяг води в річку. Річка почала виходити з берегів, затоплюючи околиці. #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

Тижнів два тому? Чомусь полізла в теку «спам» в месенджері? Зазвичай там складуються повідомлення з пропозиціями шлюбу від вдових «американських» полковників НАТО або повідомлення про незлічені багачества, які мені дісталися у спадок?:) Того разу знайшла там питання від цілком собі живих дівчаток, які цікавилися моїми клематисами-простяками!:) Які в мене відчувають себе настільки комфортно, що ростуть як не на кожних десяти квадратних сантиметрах моїх квітників?:) Я що? Я ж - добра людина!:) Пообіцяла тим дівчаткам клематисів надолубати та послати?:) Й ото тільки сьогодні це нарешті зробила!:) То в мене пронос?:) То в мене золотуха?:) То дощ ллє?:) То я смикаю бурʼяни в квітниках? То пхаю в землю якесь насіннячко у городі? А після всіх цих зайнять дочовгую до канапи та рррухаю на неї знесилено?:) Вік такий цікавий прийшов!:) Подуставша молодь!:) Між дощами клематисів таки надолубала, напакувала, на НП відперачила! Якщо ще кому тре, маякуйте! Не обіцяю, що прям зараз, але ж надійшлю!:) Та щоб потім без вишуканого матюччя в мою адресу?:) Бо ростимуть в вас будь де!:) А взагалі, все, як завжди. РЙ. Традиційно дощить. Нові півники помалу розцвітають. Ви як? Норм?

#поезія Стільки дощу не вмістить жодна весна. Добре було б пам’ятати всі імена. Добре було б вчасно піти й не шкодувати, йдучи. Добре було б уміти. Я не вмію. Навчи. Але тепер ночі розмоклі, як сірники. І обпікає дотик до твоєї руки. Обпікає вуличне листя й нічні вогні. Поясни, як ти дихаєш на такій глибині. Добре було б тішитись, що все є таким, яким є. Добре було б відчувати життя, розуміючи, що воно твоє. Відчувати його, прокидаючись зранку і засинаючи уночі. Добре було б не думати про тебе. Я не вмію. Навчи. Але це повітря в травні — різке, як скло. Я знаю: тобі заважає те, що з тобою було. Я знаю, як ти боїшся серця свого. Я знаю: насправді ти хочеш саме цього. Стільки дощу — а його несе і несе. Я знаю все, що потрібно тому, хто знає все. Дерева над головою. Темрява на плечі. Я знаю все. Я готовий вчитися далі. Навчи. Сергій Жадан

Несе Галя воду, коромисло гнеться. Відео в кольорі, 2025. Винахідник із TikTok представив навушники, щоб релаксувати з музикою під звуки дощу. Сухість — 0, практичність — під питанням, вайб — 100 000+. Як вам?