ДВАДЦЯТЬ ДВАДЦЯТЬ ДВА Весна не цвітом цьогорі́ч зустріла, Руїни замість нього навкруги́, Вкраїна-ненька ледве не зомліла, Бо нищать рідну кляті вороги. А ми стояти будем до останку І ворогу ми неньку не дамо, До нас ввірвалась погань на світанку - Хотіла взяти нас в своє́ ярмо. Цей лютий буду за́вжди пам'ятати, Де двадцять двадцять два в календарі́, Ракети, що летіли "цілувати", І бомби на будинках і в дворі. Лютневий ранок в вибухах скупався, Для всіх настав від вибухів гучних, Орди́нець у любові так зізнався, Ми не чекали бід таких і лих. Той двадцять двадцять два все пам'ятати, Бо в двадцять двадцять два їдуть бої́, Піднявся нарід неньку захищати, Від ворога, що йде в наші краї́. Той двадцять двадцять два ми забудем, І з пам'яті ніко́ли не зітре́м, Бо плач, і крик, і стогін вже усюди, Трагедію в серцях ми пронесе́м. Прийшла весна, та ску́пана у кро́ві, У небі нашім вражі літаки, Освідчення таке до нас в любові Від орківської вражої руки́. На рідну неньку не́люд наступає, Її шматує із усіх боків, Безжально кат жінок й дітей вбиває, Скрізь чуєм плач, хоч мав лунати спів. Та з нами Бог й за нами перемога, За нами правда на землі святій, Всі нечесть проганяєм від порога, Пануєм гордо на землі́ своїй. 08.03.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

НЕВ'ЯНУЧИЙ ЦВІТ Не про любов на часі є писати, Не про кохання світу голоси́ть, Та хочу Вам єдине я сказати – Вкраїна-ненька бу́де вічно жить! Бо з нами Бог і вся спільнота світу, Всі Ангели Вкраїну бережуть, Героїв наших, мов наве́сні цві́ту, Й щодня все більше квіти ті цвітуть. Цей цвіт ніко́ли, вірте, не зів'яне, Ніко́ли він на землю не впаде́, І на коліна ненька теж не стане, Вкраїнський нарід зброю не складе́! Буяє цвіт солодким тим нектаром, І аромат від нього навкруги́, А ПЕРЕМОГА БУДЕ НЕЗАБАРОМ, Поляжуть кляті наші вороги! То ж зараз про любов до України, Про нашу вірну віддану любов, Орда собі тепер розставить міни, Бо саме час для цьо́го вже прийшов. Цвіти́, Вкраїно, й цвіт твій хай буяє, Героям слава й смерть всім ворогам! Тебе красиве майбуття чекає, Низький уклін міцним твої́м ногам! 28.02.2022 р. © Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ТГ Бахмутський Демон Ми досі в Мирнограді, хай хєрасімов не пиздить і не вийобується. ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ ⚠️ путіну доповіли про захоплення російськими військами Гуляйполя та Мирнограда, – кремль. Ворожі медіа публікують відео, яке може свідчити, що Гуляйполе перейшло під контроль армії рф. На кадрах видно військових з триколорними ганчирками біля будівлі міської ради та на центральних вулицях. Станом на 16:00 Генштаб ЗСУ повідомляв, що спроби просування окупантів в районі Гуляйполя зупинені, але боєзіткнення там тривають. ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ 🪖росіяни не контролюють ні Гуляйполе, ні Мирноград, ні Степногірськ , — керівник ЦПД Коваленко. Бої за Гуляйполе та Мирноград тривають. Вороги намагаються закріпитись у місті, проте ЗСУ знищують штурмові групи у важких боях. За Степногірськ також точаться тяжкі бої — туди росіяни перекинули багато ресурсів, проте місто вони наразі не контролюють. Брехня росіян орієнтована на Західний інфопростір виключно. Але, як і у випадку з Купʼянськом, немає нічого спільного з реальними подіями на фронті, — написав Коваленко. ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ Дай Боже, щоб я помилявся! Але на рахунок Гуляйполя в світі останніх подій навколо нього, то схоже я чув на протязі двох тижнів одне й те саме з приводу Сіверська. Сирський доказував, що він наш, а потім - раз, й за одну ніч став не наш! 🤔 https://t.me/Ukraineaboveallelse

АП. ПЕРШОМЧ. СТЕФАНА Першим, хто удостоївся бути мучеником за Христа Його віру, був архідиякон Стефан (бл. 5 - бл. 35). У ранній Церкві зросла потреба апостолів в більшому служінні їхнім вірним. Дійшло до того, що багато з вірних, хто потребував допомоги, не змогли її отримати. Тоді апп. скликали учеників і просили їх ви брати з-поміж них 7 побожних мужів для допомоги в місійній праці. Такі мужі були вибрані, і апостоли, як свідчить єв. Лука в книзі Діянь, помолившись над ними, поклали на них руки. Так був встановлений апостолами перший священничий ступінь дияконів (тобто помічників), який зберігається в Христовій Церкві і досі. Між обраними особливою побожністю і ревністю в служінні Богові відзначався молодий Стефан, обов'язками якого, як і всіх дияконів, було займатися адміністративними справами церковних громад, опікуватися вдовицями й сиротами. Маючи незвичайний дар чудотворіння дар проповіді, він проповідував з такою вірою, силою і завзяттям, що навіть його найлютіші вороги не мали відваги йому заперечити. Це особливо розлютило законовчителів юдейських і їх гнів направлений був суто проти Стефана, з яким вони вчинили так само, як попередньо зі Спасителем: підбуривши проти нього народ, ув'язнили, привели до найвищого суду, синедріону, звинувативши в богохульстві і представивши для того фальшивих свідків, і засудили на смерть через каменування. Між тих, хто каменував, був Савл із Тарса, який пізніше навернувся до Христа, ставши ап. Павлом. З відривного календаря "З вірою в душі" за 27 грудня. -----------

АП. ПЕРШОМЧ. СТЕФАНА Першим, хто удостоївся бути мучеником за Христа Його віру, був архідиякон Стефан (бл. 5 - бл. 35). У ранній Церкві зросла потреба апостолів в більшому служінні їхнім вірним. Дійшло до того, що багато з вірних, хто потребував допомоги, не змогли її отримати. Тоді апп. скликали учеників і просили їх ви брати з-поміж них 7 побожних мужів для допомоги в місійній праці. Такі мужі були вибрані, і апостоли, як свідчить єв. Лука в книзі Діянь, помолившись над ними, поклали на них руки. Так був встановлений апостолами перший священничий ступінь дияконів (тобто помічників), який зберігається в Христовій Церкві і досі. Між обраними особливою побожністю і ревністю в служінні Богові відзначався молодий Стефан, обов'язками якого, як і всіх дияконів, було займатися адміністративними справами церковних громад, опікуватися вдовицями й сиротами. Маючи незвичайний дар чудотворіння дар проповіді, він проповідував з такою вірою, силою і завзяттям, що навіть його найлютіші вороги не мали відваги йому заперечити. Це особливо розлютило законовчителів юдейських і їх гнів направлений був суто проти Стефана, з яким вони вчинили так само, як попередньо зі Спасителем: підбуривши проти нього народ, ув'язнили, привели до найвищого суду, синедріону, звинувативши в богохульстві і представивши для того фальшивих свідків, і засудили на смерть через каменування. Між тих, хто каменував, був Савл із Тарса, який пізніше навернувся до Христа, ставши ап. Павлом. З відривного календаря "З вірою в душі" за 27 грудня. -----------

А нам Палестина, Сірія й тощо теж не вороги! ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ Росія не ворог Ізраїлю. Це країна, з якою ми не можемо не рахуватись, — Міхаель Бродський, Надзвичайний та Повноважний Посол Держави Ізраїль в Україні. https://t.me/Ukraineaboveallelse

18 грудня 1920 року «Совнарком УРСР» московсько-більшовицьких окупантів затвердив постанову «Про облік музичних інструментів». Цей нормативний акт окупаційної влади розглядався як репресивний метод проти художніх цінностей та культурного значення українських кобзарських інструментів. Московсько-більшовицькі пропагандистські газети глумилися над кобзою, нав`язуючи українському народові звичну для росіян гармошку. Всі незареєстровані інструменти піддавалися конфіскації, а власники повинні були постати перед судом. Націоналісти і вороги пролетаріату - так називали українців, які віддають перевагу бандурі, лірі та кобзі. Серед кобзарів найбільше було незрячих музикантів, що заробляли на життя грою на українському музичному інструменті. Про них складено чимало легенд. Одна з них розповідає про те, як московсько-більшовицькі окупанти усіх кобзарів усаджували в спеціальний потяг, що відвозив на вірну погибель. Правда це, чи вигадка, сказати складно. Але переслідування відносно всього українського дійсно мали місце. Московсько-совєцький окупаційний уряд припиняв на корені все, що могло нагадати про своє, рідне, національне. Московська тоталітарна система вимагала одного - підпорядкування у всьому окупантам. Ні про яку національну культурну спадщину не могло йти мови, оскільки тільки московсько-совєцька ідеологія вважалася правильною і актуальною. Наслідки цієї дискримінаційної постанови виявилися трагічними для України. Культура перебувала в повній залежності від московсько-совєцьких поглядів, а музиканти, що посміли зневажити новими законами, піддавалися репресіям. На довгі роки під забороною опинилося все, що символізувало свободу і ознаки української нації.

#історія #особистості ✍️ 17 ГРУДНЯ 1908: ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ — ЛЮДИНА, ЯКА ДОВЕЛА САМОБУТНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. Сьогодні виповнюється 117 років від дня народження Юрія Шевельова (псевдонім — Григорій Шерех) — постаті планетарного масштабу, чий інтелект став нездоланним бастіоном у захисті української культури та мови від імперських міфів. Хто такий Юрій Шевельов? Юрій Шевельов народився у Харкові в родині етнічних німців (батько — Шнайдер, мати — Медер). Проте він свідомо обрав українську ідентичність, ставши видатним мовознавцем, літературознавцем, істориком літератури та критиком. Його життя — це шлях від харківського інтелектуала до професора престижних Гарвардського та Колумбійського університетів. Головна праця: «Нарис сучасної української літературної мови» Найбільшим науковим подвигом Шевельова вважається його фундаментальна праця «Історична фонологія української мови». Чому це важливо? Спростування міфу про «колиску»: Шевельов науково, на рівні звуків та лінгвістичних процесів, довів, що українська мова не «відбрунькувалася» від якоїсь міфічної «давньоруської мови» у XIV столітті. Пряма лінія: Він продемонстрував, що українська мова розвивалася безпосередньо з діалектів праслов'янської мови, маючи свою унікальну тяглість від найдавніших часів. Політичне значення: Ця робота фактично вибила ґрунт з-під ніг радянської та імперської пропаганди, яка намагалася представити українську мову як «зіпсоване наріччя» російської. «Три вороги українського відродження» Шевельов був не лише кабінетним ученим, а й глибоким мислителем. У своєму знаменитому есе він назвав три головні сили, які заважають Україні відбутися: Москва (як уособлення імперського тиску). Кочубейство (українське малоросійство, схильність до зради та служіння чужинцям). Провінціалізм (небажання бути частиною великого світу, замикання у вузьких «хуторянських» межах). Спадщина в еміграції Після Другої світової війни Шевельов жив у Німеччині, Швеції та США. Він став президентом Української вільної академії наук і редактором впливового журналу «Сучасність». Попри те, що в СРСР його ім'я було під суворою забороною, його праці стали основою для сучасної світової славістики. Сьогодні Юрій Шевельов — це символ інтелектуальної незалежності та доказ того, що наукова істина є сильнішою за будь-яку політичну цензуру.

#поезія КОРЕКТНА ОДА ВОРОГАМ Мої кохані, милі вороги! Я мушу вам освідчитись в симпатії. Якби було вас менше навкруги,— людина може вдаритись в апатію. Мені смакує ваш ажіотаж. Я вас ділю на види і на ранги. Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж, мої гантелі, турники і штанги. Спортивна форма — гарне відчуття, Марудна справа — жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію. Спасибі й вам, що ви не м'якуші. Дрібнота буть не годна ворогами. Якщо я маю біцепси душі — то в результаті сутичок із вами. Отож хвала вам! Бережіть снагу. І чемно попередить вас дозвольте: Якщо мене ви й зігнете в дугу, то ця дуга, напевно, буде вольтова. Ліна Костенко

РАНОК ПІСЛЯ НОЧІ Була́ тривога, сльо́зи, біль, Не знала я чи зможу встати, В думках, неначе заметіль, Не стала Бога проклинати. І тиша в серці, наче ніч, Вкраїна-ненька вся у ранах, Торкавсь, напевно, Ангел пліч, Аби не втілив ворог плани. Війна гірка, як хліб без рук, Щоразу сльо́зи землю ро́шать, Ми при житті зазнали мук, Нас вороги щораз тривожать. Минула ніч, як тінь, гірка, В очах – і розпач, і – тривога, Та в серці – кри́ла, мов ріка, Що прагне вийти до порога. Я йду крізь темряву і страх, Хоч все розбито на уламки, У вірі сила – не в книжках, В молитві, яка го́їть ранки. Я чую голос тих, хто впав, Він кличе жити, не здаватись, Бо їхня жертва – то причал, Де ми вчимося підніматись. І крок за кроком йду вперед, Хоч тінь війни мене тримає, Та в серці з вогнища намет, Що навіть ніч не подолає. І серед вибухів і зла Я вірю – сонце знов засяє, Бо кожна ніч колись пройшла, І ранок душу обіймає. 02.12.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1052582