Дума про славетного й грізного отамана Томаша Шелбієнська (що у заморських землях кличеться Томасом Шелбі) — великого стражника Бірмінгемського та кошового керманича відважного лицарства «Гострих Картузів». На всі прикордонні землі гриміла слава про його крутий норов та промисли, а вороги блідли, зачувши про гострі леза, що їх козаки Шелбієнська зашивали під криси своїх кашкетів для особливого «гоління» супостатів.
Проте літописи утаємничили головне диво. Мав отаман пристрасть велику — запеклі герці козаків із рідного полку «Бермінгем Сіті». І дивився він на ті бойовища не через підзорну трубу, а через Магічне Вікно (вульгарно названий у народі «Телевізор»)- на той час єдине на весь піднебесний світ дзеркало рухомих світлотіней, викуване за секретними кресленнями сивих алхіміків.
Жоден король чи султан земний не мав доступу до цієї таємниці.
Коли Томаш сідав перед цим чаклунським екраном, світ навколо завмирав. Навіть коли судді годинами ворожили над кожним голом через таємне чарівне люстерко VAR (Відео-Астральне Розпізнавання), отаман сидів непорушно, палячи люльку і пускаючи густі сизі хмари.
Якось під час великого копаного фіналу, коли «Бермінгем Сіті» розносив у тріски супротивника, підступні таті вирішили вкрасти коней зі стайні отамана. Вони гадали, що магічне вікно повністю засліпило Шелбієнська. Але залізна підкова, прибита над порогом, задзвеніла, відчувши дух чужинців.
Розгніваний Томаш, якого відірвали від святого видовища, не став гукати січову варту. Він лише повільно поправив свій грізний картуз і вийшов на ґанок... Старі люди кажуть, що крики тих нещасних злодіїв долетіли аж до самого Лондона, а перелякані ворони не сідали на маєток Шелбієнська ще три роки.
Повернувшись до хати, отаман спокійно витер шаблю, глянув на диво-екран і сухо промовив:
— Шоу повинно продовжуватись.
Будова технічна:
Міра: Довжина — 230 мм, ширина — 162 мм (сам же лик — 81 х 101 мм). Товщина велика — 15 мм (де лик міститься), а мала — 7 мм.
#peakyblindersart #thomasshelbyart #гострікартузи #томасшелбі #sodacanart

БАЖАЮ

Всім вечора доброго й тихої ночі
Бажаю я щиро усім, як завжди́,
Хай всі вороги, наче ті поторочі
Ніко́му із нас не прине́суть біди.

Нехай обминають всі наші домівки,
І мотлох до нас нехай їх не летить,
Щоб ми до подушок тулили голівки,
Щоб ворог не смів наші свічі гаси́ть.

Від вибухів зовсім щоб ми не здригались,
Щоб тиша уже панувала у всіх,
Аби в укриття ми ніхто не ховались,
І в наших домівках аби лунав сміх.

Щоб ніч промайнула у снах кольорових,
І з місяцем зорі світили в вікно,
Аби не пізнали ми хвиль вибухових
Й не стали від страху, як біле рядно.

А вранці щоб кожного промінь торкнувся,
І рідні прокинулись вранці усі,
Щоб ворог проклятий уже схаменувся,
Й тривожно не бу́ло у нас на душі.

Тож вечора доброго й тихої ночі,
І снів найсолодших у тиші нічній,
Щоб вранці усі ми розплющили очі
Й відбувся наза́вжди тривоги відбій.

22.09.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1069286

Він народився німцем. Але одного дня свідомо обрав бути українцем — назавжди.

Юрій Шевельов. Людина, яка не мала української крові, але мала щось значно сильніше — українську душу.

Його справжнє прізвище було Шнайдер. Він міг спокійно жити будь-де у світі, будувати кар’єру в європейській науці й не втручатися у боротьбу за чужу, здавалося б, культуру. Але він зробив інший вибір: присвятив усе своє життя Україні та її мові.

Не тому, що це було вигідно. А тому, що бачив правду.

У часи, коли імперія переконувала мільйони людей, що української мови «не існує», Шевельов узявся доводити протилежне — фактами, наукою і титанічною працею. Він буквально розбирав українську мову по звуках, складах, інтонаціях і літерах, шукаючи її справжнє коріння у глибині століть.

Чому ми говоримо «кінь», а не «конь»!Звідки в українській з’явилося м’яке «ц»!Чому наша вимова звучить так, як не звучить жодна інша слов’янська мова!

Для когось це були дрібниці. Для Шевельова — докази існування нації.

Він досліджував стародавні рукописи, написи на стінах Софії Київської, літописи, живу народну мову — і крок за кроком руйнував головний міф радянської імперії про «один народ».

Його фундаментальна праця «Історична фонологія української мови» стала інтелектуальним вибухом. Майже 800 сторінок бездоганної науки, після яких стало очевидно: українська мова не є «молодшою сестрою» російської і не виникла з якоїсь «спільної колиски». Вона розвивалася самостійно — століттями, паралельно з іншими мовами, маючи власний шлях і власний голос.

Фактично Шевельов зробив те, чого так боялися імперії: він повернув українцям їхню справжню історію.

Його молодість минула у Харкові — у легендарному будинку «Слово», де жили найталановитіші українські письменники та митці. Там народжувалася нова українська культура. І там же її почали знищувати.

Навколо нього арештовували, kатувалu, розсtрілювалu. Людей ламали лише за те, що вони говорили й думали українською. Шевельов дивом вижив.

Пізніше він емігрував, але навіть за тисячі кілометрів від Батьківщини залишався її голосом у світі.

Його запрошували викладати Гарвард і Колумбійський університет — місця, куди потрапляють одиниці. Світ слухав його як одного з найсильніших славістів ХХ століття. А він говорив про Україну.

Не як про «окраїну імперії». А як про окрему цивілізацію зі своєю мовою, культурою і правом бути вільною.

Шевельов розумів Україну глибше за багатьох політиків. Він говорив, що у нас є три головні вороги: москва, внутрішня зрада і провінційність — страх бути великими.

Його слова звучать моторошно актуально навіть сьогодні.

Ще десятки років тому він попереджав: після розпаду СРСР війна між Україною та Росією неминуча. Бо імперія ніколи добровільно не відпускає тих, кого вважає своєю власністю.

Він відчував цю небезпеку задовго до того, як над Україною знову загриміли ракети.

Ми повинні пам’ятати Юрія Шевельова, бо він зробив для України не менше, ніж армія робить на фронті. Тільки його зброєю були не кулі, а правда.

Він повернув нам право говорити своєю мовою без виправдань. Повернув відчуття гідності. Довів усьому світові, що українці — не «молодший брат» і не випадкова нація, а народ із тисячолітнім корінням.

І поки ми пам’ятаємо таких людей — Україну неможливо стерти.

Він народився німцем. Але одного дня свідомо обрав бути українцем — назавжди.

Юрій Шевельов. Людина, яка не мала української крові, але мала щось значно сильніше — українську душу.

Його справжнє прізвище було Шнайдер. Він міг спокійно жити будь-де у світі, будувати кар’єру в європейській науці й не втручатися у боротьбу за чужу, здавалося б, культуру. Але він зробив інший вибір: присвятив усе своє життя Україні та її мові.

Не тому, що це було вигідно. А тому, що бачив правду.

У часи, коли імперія переконувала мільйони людей, що української мови «не існує», Шевельов узявся доводити протилежне — фактами, наукою і титанічною працею. Він буквально розбирав українську мову по звуках, складах, інтонаціях і літерах, шукаючи її справжнє коріння у глибині століть.

Чому ми говоримо «кінь», а не «конь»!Звідки в українській з’явилося м’яке «ц»!Чому наша вимова звучить так, як не звучить жодна інша слов’янська мова!

Для когось це були дрібниці. Для Шевельова — докази існування нації.

Він досліджував стародавні рукописи, написи на стінах Софії Київської, літописи, живу народну мову — і крок за кроком руйнував головний міф радянської імперії про «один народ».

Його фундаментальна праця «Історична фонологія української мови» стала інтелектуальним вибухом. Майже 800 сторінок бездоганної науки, після яких стало очевидно: українська мова не є «молодшою сестрою» російської і не виникла з якоїсь «спільної колиски». Вона розвивалася самостійно — століттями, паралельно з іншими мовами, маючи власний шлях і власний голос.

Фактично Шевельов зробив те, чого так боялися імперії: він повернув українцям їхню справжню історію.

Його молодість минула у Харкові — у легендарному будинку «Слово», де жили найталановитіші українські письменники та митці. Там народжувалася нова українська культура. І там же її почали знищувати.

Навколо нього арештовували, kатувалu, розсtрілювалu. Людей ламали лише за те, що вони говорили й думали українською. Шевельов дивом вижив.

Пізніше він емігрував, але навіть за тисячі кілометрів від Батьківщини залишався її голосом у світі.

Його запрошували викладати Гарвард і Колумбійський університет — місця, куди потрапляють одиниці. Світ слухав його як одного з найсильніших славістів ХХ століття. А він говорив про Україну.

Не як про «окраїну імперії». А як про окрему цивілізацію зі своєю мовою, культурою і правом бути вільною.

Шевельов розумів Україну глибше за багатьох політиків. Він говорив, що у нас є три головні вороги: москва, внутрішня зрада і провінційність — страх бути великими.

Його слова звучать моторошно актуально навіть сьогодні.

Ще десятки років тому він попереджав: після розпаду СРСР війна між Україною та Росією неминуча. Бо імперія ніколи добровільно не відпускає тих, кого вважає своєю власністю.

Він відчував цю небезпеку задовго до того, як над Україною знову загриміли ракети.

Ми повинні пам’ятати Юрія Шевельова, бо він зробив для України не менше, ніж армія робить на фронті. Тільки його зброєю були не кулі, а правда.

Він повернув нам право говорити своєю мовою без виправдань. Повернув відчуття гідності. Довів усьому світові, що українці — не «молодший брат» і не випадкова нація, а народ із тисячолітнім корінням.

І поки ми пам’ятаємо таких людей — Україну неможливо стерти.

СПОМИН ЧУДА АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА В ХОНАХ

Одного разу язичнику, чия дочка була німою від народження, уві сні з'явився архістратиг Михаїл і сповістив, що вона отримає дар мови, випивши води з чудотворного джерела. Після зцілення вдячний чоловік разом із родиною прийняв хрещення та побудував біля джерела храм на честь архангела Михаїла.

Через 90 років у цей храм прийшов десятирічний отрок Архип із Ієраполя. Він став ревним служителем храму, навертаючи язичників до християнства. Його діяльність викликала озлоблення серед поган, які задумали знищити храм. Вони викопали рів для з'єднання двох річок, щоб пустити їхній потік на святиню. Архип, не полишаючи храму, молився, вірячи в допомогу Божу.

Коли бурхливий потік води рушив на храм, явився архістратиг Михаїл. Ударивши списом у кам'яну гору, він створив ущелину, куди спрямувалась вода, залишивши храм неушкодженим. Вороги втекли, а місце отримало назву Хони (що означає «ущелина» або «розколина») на честь чудесного порятунку.

Архип продовжував служіння, а храм став символом Божої слави. Це чудо нагадує про силу молитви і заступництво святого архістратига Михаїла, який допомагає всім, хто щиро звертається до нього.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 6 вересня

Важко це коментувати. Молодь взагалі не вміє думати. Живуть одним днем.
СБУ затримала двох завербованих агентів ФСБ — 25 і 15 років, які орендували будинок за містом і розмістили в Telegram-каналах запрошення на вигадану «благодійну» вечірку для військових. Під час вечірки вони планували підсипати у напої отруту, а потім підірвати 🏠. Для цього вони готували вибухівку масою 10 кг
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #вороги_України

ХАЙ ЗДІЙСНИТЬСЯ МРІЯ

Хай буде день для нас щасливим,
І радість буде, наче злива,
Щоб все нас тішило навколо
Й душа співала щастя соло.

Аби ми вибухів не чули,
Аби усі щасливі бу́ли,
Аби тривога не звучала,
Орда сміття не відправляла.

Аби усюди квітли квіти,
Аби росли щасливо діти,
Аби не знать ніко́ли горя,
Аби була прихильна доля.

Аби війна в цю мить скінчи́лась,
Щоб наша крівця більш не ли́лась,
Аби не гинули в нас люди,
Щоб тиша бу́ла в нас усюди.

Аби домівки не палали,
Щоб вороги не гаратали,
Аби ворожа стихла зброя,
Щоб ми не знали більше горя.

Нехай Госпо́дь змилосерди́ться
І мрія наша хай здійсни́ться,
Хай щезнуть наші воріженьки
Із рідної Вкраїни-неньки.

24.07. 2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ПСАЛМИ 26, 50, 90

Псалми 26, 50 та 90 читають як сильний духовний захист у небезпеці, часи тривоги та важкі життєві періоди. За традицією, їх промовляють разом або окремо вранці, перед дорогою або перед сном. Важливо звертатися до Бога щиро, розуміючи суть кожного тексту:

Пс 26:1-14:
"Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся? Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають. Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього. Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його. Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене. Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа. Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене. Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи. Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій. Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене. Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх. Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене. Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих. Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа."

Пс 50:1-21:
"Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. Ублажи, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців."

Пс 90:1-16:
"Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе». Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної. Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні. Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє»."

ПСАЛМИ 26, 50, 90

Псалми 26, 50 та 90 читають як сильний духовний захист у небезпеці, часи тривоги та важкі життєві періоди. За традицією, їх промовляють разом або окремо вранці, перед дорогою або перед сном. Важливо звертатися до Бога щиро, розуміючи суть кожного тексту:

Пс 26:1-14:
"Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся? Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають. Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього. Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його. Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене. Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа. Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене. Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи. Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій. Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене. Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх. Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене. Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих. Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа."

Пс 50:1-21:
"Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже, праведний Ти у слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости Твоєї явив Ти мені. Окропи мене ісопом — і очищуся, омий мене — і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість — і зрадіють кості мої упокорені. Відверни лице Твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів Твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. Господи, відкрий уста мої, і уста мої сповістять хвалу Твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всепалення Ти не бажаєш. Жертва Богові — це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. Ублажи, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і нехай збудуються стіни єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців."

Пс 90:1-16:
"Хто живе під охороною Всевишнього, той під покровом Бога Небесного оселиться. Каже він до Господа: «Ти пристановище і захист мій, Бог мій, і я уповаю на Тебе». Він спасе тебе від сіті ловця і від пошести згубної. Плечима Своїми Він захистить тебе, і під тінню крил Його ти надійно спочиватимеш. Обороною тобі буде правда Його. Не побоїшся страху вночі, ані стріли, що летить удень. Ані пошести, що ходить у темряві, ані напасти духа зла опівдні. Впаде біля тебе тисяча, і десять тисяч праворуч тебе, але до тебе не наблизиться. Тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над беззаконними бачити. Бо ти сказав: «Господь — надія моя», і Всевишнього ти обрав за оборонця собі. Отже, не прийде до тебе лихо, і пошесть не наблизиться до оселі твоєї. Бо Він ангелам Своїм звелить, щоб охороняли тебе на всіх путях твоїх. На руках вони понесуть тебе, щоб нога твоя не спіткнулася об камінь. На гаспида й василиска ти наступатимеш і потопчеш лева й змія. Бо каже Господь: «За те, що він поклав надію на Мене, Я визволю його і захищу його, бо він знає ім’я Моє. Буде кликати Мене, Я почую його; буду з ним у скорботі, визволю його і прославлю його. Довгим життям обдарую його і дам йому спасіння Моє»."

Друзі, звертаюся до тих, хто втомився просто чекати й ненавидіти. Поки ми емоційно виснажуємося, система ворога продовжує працювати на повну. Але я знайшов інший шлях — шлях глобального впливу, який працює вже сьогодні.
​Ми звикли до того, що війна — це лише залізо. Але є фронт, де вирішується все: свідомість людини. Я особисто довів: якщо відкинути агресію і вийти на рівень глибокого, холодного та людяного діалогу, навіть люди, які працюють у самій системі РФ, починають переосмислювати реальність.
​Це не про братання. Це про розхитування їхньої матриці зсередини. Коли ми говоримо з ними як люди, а не як "вороги з телевізора", їхня пропаганда починає сипатися. Я маю реальний досвід: людина, яка вірила в "спецоперацію", тепер визнає, що в нас війна, і вже планує маршрут через Польщу в Україну, щоб побачити правду на власні очі. Це реальний факт, який підтверджує: людяність — це наша найпотужніша зброя, коли вона використовується стратегічно.
​Закликаю кожного з вас перестати бути лише жертвою обставин. Почніть свідомо і спокійно впливати на свідомість росіян, з якими ви маєте контакти. Якщо кожен з нас почне працювати на цьому рівні, ми розхитаємо їхню систему зсередини ефективніше за будь-які санкції. Не дайте їм шансу звести нас до рівня ненависті. Перемагайте їх розумом і правдою. Це наш фронт, і він починається з нашої свідомості