#історія #особистості 1 грудня 1935: Вуді Аллен — Кінематографічний філософ і головний невротик Мангеттена 🎬🧠 Сьогодні свій день народження відзначає Вуді Аллен — один із найплодовитіших та найбільш впізнаваних кінорежисерів сучасності, чотириразовий лауреат премії "Оскар". Він є не просто режисером, а хронікером інтелектуальної тривожності та неперевершеним майстром "нью-йоркського" кіно. Гумор на межі філософії Вуді Аллен розпочав кар'єру як стендап-комік та сценарист, і цей комедійний бекграунд став основою його унікального кінематографічного почерку. Його фільми — це завжди поєднання високого інтелекту (обговорення К'єркегора та Ніцше) із самопринизливим, часто невротичним, гумором. Головний герой його картин — зазвичай, сам Аллен: інтелігент, схильний до рефлексії, філософських роздумів про смерть і невдач у стосунках. Мангеттен як декорація 🗽 Нью-Йорк, і особливо острів Мангеттен, є не просто місцем дії, а повноцінним персонажем у його фільмах. У таких шедеврах, як "Енні Голл" (Annie Hall, 1977) та "Мангеттен" (Manhattan, 1979), Аллен створив нову естетику інтелектуальної комедії, за яку він отримав свої перші "Оскари" (включно з нагородою за найкращу режисуру). Загалом, він здобув чотири статуетки "Оскар", більшість із яких — за найкращий оригінальний сценарій, що підкреслює його винятковий дар оповідача. Його здатність створювати практично щороку новий фільм протягом багатьох десятиліть стала легендою Голлівуду. Через свої стрічки Вуді Аллен веде безперервний діалог із глядачем про абсурдність існування, кохання та пошук сенсу, даруючи нам одні з найглибших та найсмішніших роздумів в історії кіно.

#історія #особистості 🎬 Майстер візуальних світів: Народження Рідлі Скотта (1937). Сьогодні, 30 листопада, ми святкуємо день народження одного з найвпливовіших та найвідоміших кінорежисерів сучасності – сера Рідлі Скотта. Цей британський маестро, якому сьогодні виповнюється 86 років, подарував світовому кінематографу незліченну кількість культових фільмів, що змінили жанри та вплинули на цілі покоління кінематографістів та глядачів. Від реклами до блокбастерів 🎥 Рідлі Скотт народився у 1937 році в Північному Шильдсі, Англія. Свою кар'єру він починав у рекламній індустрії, знявши тисячі рекламних роликів, що дозволило йому досконало опанувати візуальну мову та режисерську майстерність. Цей досвід став фундаментом для його унікального, візуально насиченого стилю. Його дебют у повнометражному кіно відбувся у 1977 році з фільмом «Дуелянти», який отримав нагороду за найкращий дебют на Каннському кінофестивалі. Творець культових франшиз ✨ Справжня слава прийшла до Скотта з його наступними роботами, які стали візитівками наукової фантастики та кіно в цілому: «Чужий» (Alien, 1979): Цей фільм не просто започаткував одну з найуспішніших науково-фантастичних горор-франшиз, а й переосмислив жанр, створивши незабутню атмосферу космічного жаху та представивши культового ксеноморфа. «Той, що біжить по лезу» (Blade Runner, 1982): Незважаючи на змішані відгуки під час виходу, цей неонуарний науково-фантастичний фільм згодом став справжнім культовим шедевром, визначивши естетику кіберпанку та поставивши глибокі філософські питання про людство та штучний інтелект. Різноманітність жанрів та незмінна якість 🌟 Протягом своєї кар'єри Рідлі Скотт працював у найрізноманітніших жанрах, демонструючи дивовижну здатність створювати епічні та візуально вражаючі картини: «Тельма і Луїза» (Thelma & Louise, 1991): Феміністичний роуд-муві, що став культурним феноменом. «Гладіатор» (Gladiator, 2000): Епічна історична драма, яка отримала п'ять премій «Оскар», включаючи «Найкращий фільм». «Чорний яструб вниз» (Black Hawk Down, 2001): Напружений військовий фільм. «Марсіанин» (The Martian, 2015): Науково-фантастична драма, що поєднує виживання та гумор. Навіть у поважному віці Рідлі Скотт продовжує активно працювати, знімаючи нові фільми та залишаючись одним із найпродуктивніших та найшанованіших режисерів. Його візуальний стиль, увага до деталей та вміння створювати глибокі, запам'ятовуються світи, роблять його справжньою легендою кіно. 🎉

#історія #особистості 📚 Голос Америки: Народження Марка Твена (1835–1910). Сьогодні, 30 листопада, ми відзначаємо день народження великого американського письменника, гумориста, сатирика та філософа — Семюеля Ленгхорна Клеменса, більш відомого світові під псевдонімом Марк Твен. Його твори не просто розважали, а й формували уявлення про американську ідентичність, критикуючи суспільство з гострим гумором. Життя як пригода 🛶 Марк Твен народився у Флориді, штат Міссурі, у 1835 році, і його дитинство, проведене на берегах річки Міссісіпі, стало невичерпним джерелом натхнення для його майбутніх творів. Він працював лоцманом на пароплаві (звідки, ймовірно, і походить його псевдонім «Марк Твен», що означає «мірка два» — безпечна глибина для судноплавства), друкарем, шукачем срібла і журналістом. Кожен з цих досвідів збагачував його багатий внутрішній світ та дозволяв тонко розуміти людську природу. Класика світової літератури 📖 Найбільшу славу Марку Твену принесли його романи про пригоди хлопчаків на Міссісіпі: «Пригоди Тома Сойєра» (1876) — історія про веселого, винахідливого хлопчика, який живе у вигаданому містечку Сент-Пітерсберг. «Пригоди Гекльберрі Фінна» (1884) — шедевр, який багато хто вважає «великим американським романом». Ця книга, написана від імені втікача Гека, глибоко досліджує теми расизму, свободи та морального вибору, за що неодноразово піддавалася критиці та заборонам. Гумор, сатира та мудрість Твен був майстром гумору та сатири. Його гострий розум дозволяв висміювати лицемірство, дурість та соціальну несправедливість. Він не боявся критикувати політиків, релігійні установи та усталені догми. Його афоризми та цитати досі актуальні та широко використовуються. «Ніколи не кажіть правди людям, які її не гідні», «Класика — це те, що кожен хвалить, але ніхто не читає» — це лише кілька прикладів його проникливості. Марк Твен помер у 1910 році, залишивши після себе величезний доробок, який продовжує впливати на літературу та культуру всього світу. Він — це сама Америка, з її суперечностями, мріями та нескінченними можливостями. ✨

#схуднення #прикол #гумор #штани #резинка

#історія #особистості 🌾 Батько української прози: Два обличчя Григорія Квітки-Основ'яненка (1778) 📜 Сьогодні ми згадуємо Григорія Федоровича Квітку-Основ'яненка, людину, яка не просто писала, а фактично створила українську художню прозу. Народившись 29 листопада 1778 року у слободі Основа під Харковом (звідки й походить його псевдонім), він успадкував старовинне козацьке прізвище і, що важливіше, прагнення до національного самовираження. Легітимізація "мужицької мови" 🗣️ На початку XIX століття українська мова в літературі вважалася придатною лише для бурлеску, віршування або фарсів. Квітка-Основ’яненко кинув виклик цьому стереотипу. Його мета була амбітною: довести, що українською можна писати не лише про смішне, а й про «ніжне та зворушливе». Це прагнення він реалізував у повісті «Маруся». Це була перша повноцінна сентиментальна повість українською мовою, де ідеалізовано зображувалися селянські звичаї та побут. Хоча сучасна критика іноді дорікає «Марусі» за надмірну ідеалізацію, її значення для історії літератури неможливо переоцінити: вона легітимізувала українську мову як повноцінну мову прози в очах інтелігенції, включаючи навіть такого критика, як Віссаріон Бєлінський. Від сентименталізму до гострої сатири 🧙‍♀️ Однак Квітка був не лише майстром сльози та ідеалізації. Його талант мав і протилежне, набагато гостріше, обличчя — сатиричне. Найяскравішим прикладом є «Конотопська відьма» (1833), твір, який на рівні з «Енеїдою» Котляревського став еталоном українського гумору. У цій повісті Квітка блискуче поєднує народний гумор, демонологію та гостру сатиру на: * Бюрократію: безглузді й хабарницькі чиновники (сотник Забрьоха). * Невігластво: віра в забобони та легкість, з якою маніпулюють людьми. * Церковний фанатизм: гротескні образи дяків та писарів. Громадський діяч і меценат 🎭 Квітка-Основ'яненко був не лише письменником, але й активним громадським діячем Харкова: директором театру, одним із засновників Харківського університету (хоча навчання там не завершив) та благодійником. Його літературна праця була частиною ширшої мети — утвердження української культури та ідентичності. Саме ця подвійність — здатність зворушувати та висміювати, ідеалізувати та критикувати — робить Григорія Квітку-Основ'яненка однією з найвпливовіших фігур українського Відродження, яка проклала дорогу для поколінь наступних прозаїків.

#схуднення #прикол #гумор

⏺ У 18 років мелітопольська медійниця Яна Суворова опинилася у російській в’язниці. Те, що починалось як звичайний телеграм-чат «Мелітополь – це Україна», створений молодими людьми для новин, гумору й перевірених повідомлень під час окупації, росіяни назвали «роботою на ГУР». Суд у Ростові-на-Дону, проведений фактично в тіні, призначив їй 14 років колонії. Про це йдеться у великому інтерв'ю ZMINA із хлопцем Яни Олександром Николаєнком. 🗣 Нині журналістці 20. Після вироку її перевели до СІЗО №2 Таганрога, де холод, гризуни й жорсткі обмеження стали буденністю. У листах вона пише коротко й завуальовано — цензура не пропускає майже нічого. Та навіть так Яна зуміла передати свій унікальний «список виживання»: понад 20 прізвищ інших дівчат, яких утримують разом із нею. Цей фрагмент дивом пройшов перевірку й може стати важливим доказом у ширшій справі про незаконні утримання цивільних. Найболючішим став етап у Донецьку, де поруч із Яною перебували дівчата, які втрачали надію й намагалися накласти на себе руки. Її хлопець Олександр каже: психологічний тиск був таким, що вона ледве витримувала. 🙏 Попри це медійниця не опускає руки. Її справа у фокусі правозахисників та міжнародних структур. Головний шанс – включення в обмінні списки та публічна увага. Підписатись | Facebook | TikTok | Viber | https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #особистості #дати 1838 — Іван Нечуй-Левицький, український письменник, етнограф, фольклорист. Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище — Левицький; 25 листопада 1838, Стеблів — 2 квітня 1918, Київ) — один із найвизначніших творців української прози XIX століття, автор понад 50 художніх творів, повістей та драм, талановитий етнограф, фольклорист, мовознавець і педагог. Дитинство, освіта та формування світогляду Іван народився у сім'ї сільського священника на Київщині. Завдяки батьківській бібліотеці змалку ознайомлюється з історією України, народною мовою та побутом. Навчався у Київській духовній семінарії (1853–1859), а пізніше — у Київській духовній академії (1859–1865), отримав ступінь магістра. Вчителювання, етнографічна діяльність Працював учителем у духовних семінаріях і гімназіях, зокрема в Полтаві, Кишиневі, на теренах Польщі. Фольклорно-етнографічна спадщина Нечуя-Левицького охоплює тисячі записаних народних приказок, міфів, пісень та обрядів. Літературна творчість Нечуй-Левицький одним із перших створює реалістичний тип української прози, показує глибоке соціальне розшарування та долю селянина: - «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки» — його найвідоміші твори, насичені народними характерами та мовою. - Сатиричний та гумористичний стиль, майстерне змалювання побуту та діалектизм — характерні риси його письма. Також він автор мовознавчих і етнографічних праць: «Граматика української мови», «Світогляд українського народу», низка критичних статей з проблем літератури та національного виховання. Національні погляди Письменник був переконаним українофілом, гострим публіцистом, палким захисником української літератури й культури під час русифікації на Наддніпрянщині. Його статті і твори критикували великодержавний націоналізм, підтримували розвиток власної літератури: «Писати треба так, як люди говорять!» — говорив Нечуй-Левицький, наполягаючи на природності та народності української мови. Останні роки Після виходу на пенсію переїхав у Київ, де повністю присвятив себе літературі. Помер у бідності та самотності. Похований у Києві на Байковому кладовищі. Спадщина Нечуй-Левицький — класик української літератури, чиї твори і сьогодні читають у школах і театрах, його «Кайдашева сім’я» екранізована, а етнографічна та мовознавча спадщина цінується науковцями й літераторами. ***

#прикол #схуднення #дієта #гумор

День супу гаспачо День супу гаспачо (Gazpacho Soup Day) – жартівливе й філософське свято, трохи кулінарне також. Щороку 25 листопада шанувальники британського науково-фантастичного серіалу «Red Dwarf» по всьому світу відзначають незвичайне й трохи курйозне свято — Gazpacho Soup Day, тобто День супу гаспачо. Але не поспішайте шукати в цьому дні лише кулінарний сенс: за ним ховається ціла історія ганьби, помилки й самопізнання одного з героїв культового шоу. Як усе почалося: «Інцидент із гаспачо» Історія цього дня бере початок у вигаданому 2180 році на борту шахтарського космічного корабля Red Dwarf, коли Арнольд Дж. Ріммер — самозакоханий, але абсолютно непристосований офіцер — вперше отримав запрошення повечеряти за Капітанським столом. Під час вечері йому подали гаспачо — і Ріммер, не знаючи, що цей суп традиційно подається холодним, обурився і наказав офіціанту повернути страву на кухню, щоби її «підігріли». У відповідь весь офіцерський склад вибухнув сміхом. І хоч, здавалось би, дрібниця — для Ріммера це стало доленосним моментом ганьби, який, на його думку, зруйнував його кар’єру. Згодом, вже після своєї смерті, Ріммер (у вигляді голограми) назвав «гаспачо» своїми останніми словами. Що символізує День супу гаспачо? На перший погляд, День супу гаспачо — просто жарт серед фанатів, у ньому закладено кілька глибших сенсів: Сміливість визнавати свої помилки Нездатність рухатися далі через дрібну образу Невігластво, замасковане під гордість Іронія життя, де дрібна помилка може стати «великою трагедією» — але лише в наших очах Як відзначають День супу гаспачо? Попри своє жартівливе походження, День супу гаспачо має сталу фанатську культуру: Приготуйте гаспачо Звісно, гаспачо — це справжній іспанський холодний суп з томатів, огірків, перцю, часнику та оливкової олії. У цей день багато хто готує його вдома й обов’язково подає холодним, як символ правильного вибору! Перегляньте серію Red Dwarf Особливо епізод “Me²” першого сезону, в якому згадується Інцидент із гаспачо. Це класика британського гумору і одночасно глибоке психологічне дослідження комплексу меншовартості. Діліться у соцмережах Використовуйте хештег #GazpachoSoupDay, викладайте фото своїх супів, косплеї героїв Red Dwarf або просто дотепні цитати на тему невдалих моментів життя. Обговоріть з друзями Поговоріть про серіал, про те, як часто ми самі зациклюємося на дрібницях, і як одна ніякова ситуація може роками сидіти у свідомості. Чому День супу гаспачо відзначати навіть не фанатам? День супу гаспачо — приклад того, як культура може об’єднати людей через гумор, спільні спогади й іронічне ставлення до життя. Це день, який нагадує нам: Не варто робити трагедію з дрібниці Ми всі часом виглядаємо недоречно Головне — вміння сміятися з себе й іти далі