• Ransom Canyon / «Ренсом-Каньйон» (2025)
    Жанр: драма, мелодрама, вестерн

    Новий серіал, який повільно, але впевнено затягує в атмосферу сучасного Техасу. Можливо, комусь він здасться занадто спокійним чи навіть нудним, але я переглянув — і можу сказати: сюжет тут глибший, ніж здається на перший погляд.

    Особливо вразив цей вайб Техасу — краса пейзажів, стиль, спокій і водночас напруга, що відчувається в кожному діалозі. Це історія про людей, чиї долі переплітаються в місці, де сучасність стикається з традиціями, які живі досі.

    Цей серіал — не для перегляду на фоні. Його варто дивитись уважно, повільно вбираючи атмосферу, бо саме в деталях тут — найбільша сила.

    Моя оцінка: 7.5/10

    #серіали #драма #ренсомканьйон #вестерн #техас #новийсеріал #кінорекомендації #щоподивитись #filmseriesua
    Ransom Canyon / «Ренсом-Каньйон» (2025) Жанр: драма, мелодрама, вестерн Новий серіал, який повільно, але впевнено затягує в атмосферу сучасного Техасу. Можливо, комусь він здасться занадто спокійним чи навіть нудним, але я переглянув — і можу сказати: сюжет тут глибший, ніж здається на перший погляд. Особливо вразив цей вайб Техасу — краса пейзажів, стиль, спокій і водночас напруга, що відчувається в кожному діалозі. Це історія про людей, чиї долі переплітаються в місці, де сучасність стикається з традиціями, які живі досі. Цей серіал — не для перегляду на фоні. Його варто дивитись уважно, повільно вбираючи атмосферу, бо саме в деталях тут — найбільша сила. Моя оцінка: 7.5/10 #серіали #драма #ренсомканьйон #вестерн #техас #новийсеріал #кінорекомендації #щоподивитись #filmseriesua
    2
    3Kviews
  • Писанкарство – давнє українське мистецтво, яке певною мірою занепадало у минулому столітті і зараз з новою силою відроджується. І писали писанки раніше не тільки в селах.

    Писанки писали й українські аристократи, такі як родина Косачів, з якої походить видатна Леся Українка. Як писала писанки видатна поетеса – розповідає 24 Канал з посиланням на блогерку Софію Безверху.


    https://24tv.ua/trends24/lesya-ukrayinka-pisala-pisanki-yak-tse-bulo_...
    Писанкарство – давнє українське мистецтво, яке певною мірою занепадало у минулому столітті і зараз з новою силою відроджується. І писали писанки раніше не тільки в селах. Писанки писали й українські аристократи, такі як родина Косачів, з якої походить видатна Леся Українка. Як писала писанки видатна поетеса – розповідає 24 Канал з посиланням на блогерку Софію Безверху. https://24tv.ua/trends24/lesya-ukrayinka-pisala-pisanki-yak-tse-bulo_n2800172
    24TV.UA
    "Вразили усіх": як писала писанки Леся Українка та її рідні
    Писанкарство – давнє українське мистецтво, яке певною мірою занепадало у минулому столітті і зараз з новою силою відроджується. І писали писанки раніше не тільки в селах.
    4
    2Kviews 1 Shares
  • #життя
    Скільки ж разів я чула за життя:
    «А що люди скажуть?!»
    А мій улюблений хіт: «Не забувай, ти вже не дівчинка».

    Не забуваю!
    Я не дівчинка — я жінка, яка вже побувала в різних станах: і святою, і втомленою, і щасливою, і такою, що хоче всіх послати під три чорти.

    І ось зараз, коли мені глибоко за 40 я втомилася бути зручною.
    Зручною для сусідів, для "доброзичливих" тьоть, для соцмереж.
    Я більше не проходжу кастинг на роль «ідеальної жінки». Я вже отримала головну роль — бути собою.

    Бачила я в житті багато. І, повірте, найстрашніше — це не зморшка чи неідеальна фігура. Найстрашніше — прожити все життя, слухаючи «а що скажуть інші», і так і не пожити по-справжньому.

    Хоче ваша донька тату?
    Нехай зробить.
    Хочете співати в душі на повний голос, коли сусіди вдома? Співайте.
    Мрієте про червоне пальто і нове кохання в 50? Та вперед!

    І знаєте що?
    Я не всесильна, але я сильна. Я не ідеальна, але я жива.
    І хай у мене є зморшки, зайві кіло і свої дивацтва — я справжня.

    Живіть. Не дозвольте рокам, людям чи чужим страхам вирішувати, яка ви.
    Бо найважливіша думка у світі — це ваша власна.
    #життя Скільки ж разів я чула за життя: «А що люди скажуть?!» А мій улюблений хіт: «Не забувай, ти вже не дівчинка». Не забуваю! Я не дівчинка — я жінка, яка вже побувала в різних станах: і святою, і втомленою, і щасливою, і такою, що хоче всіх послати під три чорти. І ось зараз, коли мені глибоко за 40 я втомилася бути зручною. Зручною для сусідів, для "доброзичливих" тьоть, для соцмереж. Я більше не проходжу кастинг на роль «ідеальної жінки». Я вже отримала головну роль — бути собою. Бачила я в житті багато. І, повірте, найстрашніше — це не зморшка чи неідеальна фігура. Найстрашніше — прожити все життя, слухаючи «а що скажуть інші», і так і не пожити по-справжньому. Хоче ваша донька тату? Нехай зробить. Хочете співати в душі на повний голос, коли сусіди вдома? Співайте. Мрієте про червоне пальто і нове кохання в 50? Та вперед! І знаєте що? Я не всесильна, але я сильна. Я не ідеальна, але я жива. І хай у мене є зморшки, зайві кіло і свої дивацтва — я справжня. Живіть. Не дозвольте рокам, людям чи чужим страхам вирішувати, яка ви. Бо найважливіша думка у світі — це ваша власна.
    4
    450views
  • #думки
    Запам’ятай: ніколи не мирись із тим, що тебе знецінює. Не звикай до холодної вечері, сирих стін і роботи, яка вичавлює душу. Не прилаштовуйся до оточення, поруч з яким хочеться зникнути.

    Не допускай байдужості до себе. Це не норма. Не шукай виправдань для тих, хто завдає болю. Не знаходь пояснень для тих, хто нехтує твоїми межами.

    Черствість, користь, обман, грубість, зрада — це не "життя таке". Це не має права стати твоїм щоденням. Це не повинно вкорінюватися у твоїй реальності.

    Якщо одного разу погодишся проковтнути приниження — це вже зрада. Передусім — зрада себе. І найболючіша втрата — це втрата поваги до власного "я".

    Не дозволяй нікому перетворювати тебе на килим, по якому зручно ходити. І ще гірше — пробачати це, мовляв, "усі так живуть". Життя — це не історія про нескінченне терпіння й приниження.

    Люди змінюються. Ті, хто вчора здавався найріднішим, завтра можуть стати чужими. Найближчий друг здатен обернутись на ворога. А любов усієї юності — пройти повз, не глянувши.

    Якщо почнеш пристосовуватись до кожного — втратиш себе. А час летить, немов швидкісний потяг. І згодом усвідомлюєш: єдина людина, яка буде з тобою завжди — це ти.

    Тож привчайся до світлого.
    Привчай себе до доброзичливості.
    До поваги.
    До тепла, щирості, до людей, у яких чисті наміри.
    До вірності, чесності, глибини почуттів.

    Навчайся бути бережним до себе. Щоб ніхто більше не смів заходити у твій внутрішній світ із брудом на душі.

    Бо твій справжній дім — це ти сам. А він гідний найкращого.

    Життя...
    #думки Запам’ятай: ніколи не мирись із тим, що тебе знецінює. Не звикай до холодної вечері, сирих стін і роботи, яка вичавлює душу. Не прилаштовуйся до оточення, поруч з яким хочеться зникнути. Не допускай байдужості до себе. Це не норма. Не шукай виправдань для тих, хто завдає болю. Не знаходь пояснень для тих, хто нехтує твоїми межами. Черствість, користь, обман, грубість, зрада — це не "життя таке". Це не має права стати твоїм щоденням. Це не повинно вкорінюватися у твоїй реальності. Якщо одного разу погодишся проковтнути приниження — це вже зрада. Передусім — зрада себе. І найболючіша втрата — це втрата поваги до власного "я". Не дозволяй нікому перетворювати тебе на килим, по якому зручно ходити. І ще гірше — пробачати це, мовляв, "усі так живуть". Життя — це не історія про нескінченне терпіння й приниження. Люди змінюються. Ті, хто вчора здавався найріднішим, завтра можуть стати чужими. Найближчий друг здатен обернутись на ворога. А любов усієї юності — пройти повз, не глянувши. Якщо почнеш пристосовуватись до кожного — втратиш себе. А час летить, немов швидкісний потяг. І згодом усвідомлюєш: єдина людина, яка буде з тобою завжди — це ти. Тож привчайся до світлого. Привчай себе до доброзичливості. До поваги. До тепла, щирості, до людей, у яких чисті наміри. До вірності, чесності, глибини почуттів. Навчайся бути бережним до себе. Щоб ніхто більше не смів заходити у твій внутрішній світ із брудом на душі. Бо твій справжній дім — це ти сам. А він гідний найкращого. Життя...
    509views
  • Що мені сподобалося в книзі Світлани Талан "Назустріч сонцю", та те що всі герої прості, щирі люди. Тарас часто навідується до дідуся. Дідусь звісно ж хоче вже побачити правнуків, то ж допитує свого онука, чи в нього вже є дівчина. Тарас звісно каже, що нещодавно з дівчиною розійшлися, і тоді запитує в дідуся, як він зрозумів що посправжному закохався в бабусю. Дідусь сказав, що коли прийде справжнє кохання, ти не будеш бачите нікого, окрім неї, ти будеш все робити, щоби вона була щасливою поруч з тобою. І Тарас незабаром зустрів свою кохану. Оскільки Тарасові батьки живуть в Італії,(вони там на заробітки вже кілька років, забравши молодшого сина), то ж приїхали на тиждень, щоби познайомитися з нареченою старшого сина та з її батьками. Батьки дівчини інтелігентні прості люди, які працюють учителями. Зустріч з майбутними родичами була дуже теплою. Таке на жаль буває рідко. Потім почалися інтриги колишньої дівчини Тараса, що привели до сварки між закоханими. Добре що вони дуже швидко помирилися. В них були стільки плани, стільки щастя, мрій про щасливе подружнє життя. І тут розпочалася війна. Тарас останнім часом згадував про своє дитинство, і мені запам'яталося те, як повелася його мама, коли син вперше прийшов додому п'яний. Вважаю, що те як вона повелася, і що вона сказала на другий день синові, дає багато чого зрозуміти, чому не можна напиватися і яким шляхом треба йти. Цю сцену треба прочитати батькам і молодим людям, щоби краще зрозуміти, як розмовляти і поводитися батькам, коли дитина вперше прийшла додому напідпитку. Ще мені дуже сподобалися слова Тараса до Мар'яни, коли він намагався пояснити, чому він має йти на війну, (до речі, ці слова є актуальними і в нас теперішній час), він сказав так: " Якщо кожен українець буде думати, що обійдуться в АТО без нього, то уявляєш, що буде". Тобто, коли кожен буде думати тільки про себе, то ми ніколи не здобудемо перемоги. І так воно і є... Далі не буду писати, щоби не спойлерити. Достатньо того, що мені дуже-дуже сподобалися усі ці герої. Я ще читаю, знаю, що далі будуть трагічні і сумні сторінки. Читаю, а в мене перед очима Євромайдан, анексія Криму, початок війни, Іловайськ. Вважаю, що інколи потрібно знову згадати, як це було, чому так сталося, щоби зрозуміти, що навіть коли нам усім зараз важко, але життя продовжується, а перемога буде, обов'язково. Тільки на це потрібен час.
    1
    259views
  • Що мені сподобалося в книзі Світлани Талан "Назустріч сонцю", та те що всі герої прості, щирі люди. Тарас часто навідується до дідуся. Дідусь звісно ж хоче вже побачити правнуків, то ж допитує свого онука, чи в нього вже є дівчина. Тарас звісно каже, що нещодавно з дівчиною розійшлися, і тоді запитує в дідуся, як він зрозумів що посправжному закохався в бабусю. Дідусь сказав, що коли прийде справжнє кохання, ти не будеш бачите нікого, окрім неї, ти будеш все робити, щоби вона була щасливою поруч з тобою. І Тарас незабаром зустрів свою кохану. Оскільки Тарасові батьки живуть в Італії,(вони там на заробітки вже кілька років, забравши молодшого сина), то ж приїхали на тиждень, щоби познайомитися з нареченою старшого сина та з її батьками. Батьки дівчини інтелігентні прості люди, які працюють учителями. Зустріч з майбутними родичами була дуже теплою. Таке на жаль буває рідко. Потім почалися інтриги колишньої дівчини Тараса, що привели до сварки між закоханими. Добре що вони дуже швидко помирилися. В них були стільки плани, стільки щастя, мрій про щасливе подружнє життя. І тут розпочалася війна. Тарас останнім часом згадував про своє дитинство, і мені запам'яталося те, як повелася його мама, коли син вперше прийшов додому п'яний. Вважаю, що те як вона повелася, і що вона сказала на другий день синові, дає багато чого зрозуміти, чому не можна напиватися і яким шляхом треба йти. Цю сцену треба прочитати батькам і молодим людям, щоби краще зрозуміти, як розмовляти і поводитися батькам, коли дитина вперше прийшла додому напідпитку. Ще мені дуже сподобалися слова Тараса до Мар'яни, коли він намагався пояснити, чому він має йти на війну, (до речі, ці слова є актуальними і в нас теперішній час), він сказав так: " Якщо кожен українець буде думати, що обійдуться в АТО без нього, то уявляєш, що буде". Тобто, коли кожен буде думати тільки про себе, то ми ніколи не здобудемо перемоги. І так воно і є... Далі не буду писати, щоби не спойлерити. Достатньо того, що мені дуже-дуже сподобалися усі ці герої. Я ще читаю, знаю, що далі будуть трагічні і сумні сторінки. Читаю, а в мене перед очима Євромайдан, анексія Криму, початок війни, Іловайськ. Вважаю, що інколи потрібно знову згадати, як це було, чому так сталося, щоби зрозуміти, що навіть коли нам усім зараз важко, але життя продовжується, а перемога буде, обов'язково. Тільки на це потрібен час.
    Що мені сподобалося в книзі Світлани Талан "Назустріч сонцю", та те що всі герої прості, щирі люди. Тарас часто навідується до дідуся. Дідусь звісно ж хоче вже побачити правнуків, то ж допитує свого онука, чи в нього вже є дівчина. Тарас звісно каже, що нещодавно з дівчиною розійшлися, і тоді запитує в дідуся, як він зрозумів що посправжному закохався в бабусю. Дідусь сказав, що коли прийде справжнє кохання, ти не будеш бачите нікого, окрім неї, ти будеш все робити, щоби вона була щасливою поруч з тобою. І Тарас незабаром зустрів свою кохану. Оскільки Тарасові батьки живуть в Італії,(вони там на заробітки вже кілька років, забравши молодшого сина), то ж приїхали на тиждень, щоби познайомитися з нареченою старшого сина та з її батьками. Батьки дівчини інтелігентні прості люди, які працюють учителями. Зустріч з майбутними родичами була дуже теплою. Таке на жаль буває рідко. Потім почалися інтриги колишньої дівчини Тараса, що привели до сварки між закоханими. Добре що вони дуже швидко помирилися. В них були стільки плани, стільки щастя, мрій про щасливе подружнє життя. І тут розпочалася війна. Тарас останнім часом згадував про своє дитинство, і мені запам'яталося те, як повелася його мама, коли син вперше прийшов додому п'яний. Вважаю, що те як вона повелася, і що вона сказала на другий день синові, дає багато чого зрозуміти, чому не можна напиватися і яким шляхом треба йти. Цю сцену треба прочитати батькам і молодим людям, щоби краще зрозуміти, як розмовляти і поводитися батькам, коли дитина вперше прийшла додому напідпитку. Ще мені дуже сподобалися слова Тараса до Мар'яни, коли він намагався пояснити, чому він має йти на війну, (до речі, ці слова є актуальними і в нас теперішній час), він сказав так: " Якщо кожен українець буде думати, що обійдуться в АТО без нього, то уявляєш, що буде". Тобто, коли кожен буде думати тільки про себе, то ми ніколи не здобудемо перемоги. І так воно і є... Далі не буду писати, щоби не спойлерити. Достатньо того, що мені дуже-дуже сподобалися усі ці герої. Я ще читаю, знаю, що далі будуть трагічні і сумні сторінки. Читаю, а в мене перед очима Євромайдан, анексія Криму, початок війни, Іловайськ. Вважаю, що інколи потрібно знову згадати, як це було, чому так сталося, щоби зрозуміти, що навіть коли нам усім зараз важко, але життя продовжується, а перемога буде, обов'язково. Тільки на це потрібен час.
    2
    1Kviews
  • #поезія
    Якби людина кожна знала,
    Що доля нам приготувала.
    Та наперед ніхто не знає,
    Яка дорога нас чекає.

    Чи будуть здійснені бажання,
    Життя щасливе чи страждання.
    А, може, краще те не знати.
    Який шлях будем торувати.

    Чужий нам рідним може стати,
    А з рідним прірва розділяти.
    Хтось душу вміє лікувати,
    А хтось у неї наплювати.

    Як доля б'є -- одні черствіють,
    А інші в труднощах радіють.
    Когось чужа біда втішає,
    А хтось в біді допомагає.

    Хтось бачить небо у зірницях,
    Знаходить щастя у дрібницях.
    Когось і сонце не зігріє,
    Бо заздрість точить, в серці тліє.

    А в когось у душі політ,
    Зігріти може цілий світ.
    Усі ми зовсім різні люди,
    Хай доля доброю нам буде.

    Алла Черней
    #поезія Якби людина кожна знала, Що доля нам приготувала. Та наперед ніхто не знає, Яка дорога нас чекає. Чи будуть здійснені бажання, Життя щасливе чи страждання. А, може, краще те не знати. Який шлях будем торувати. Чужий нам рідним може стати, А з рідним прірва розділяти. Хтось душу вміє лікувати, А хтось у неї наплювати. Як доля б'є -- одні черствіють, А інші в труднощах радіють. Когось чужа біда втішає, А хтось в біді допомагає. Хтось бачить небо у зірницях, Знаходить щастя у дрібницях. Когось і сонце не зігріє, Бо заздрість точить, в серці тліє. А в когось у душі політ, Зігріти може цілий світ. Усі ми зовсім різні люди, Хай доля доброю нам буде. Алла Черней
    1
    499views
  • росіяни сьогодні вночі знову атакували Київщину.
    Не обійшлося без руйнувань і в Броварах.

    Пожежі виникли на території закладу громадського харчування та пошкоджено попередньо 4 будинки у приватному секторі.

    Внаслідок вибуху було зруйновано складське приміщення, бетонний паркан, вибиті шибки, двері та покрівля, вогнем знищено господарчу споруду.

    ❗️На щастя, обійшлося без жертв та постраждалих.

    Зараз починає роботу комісія, буде встановлено обсяги збитків, але вже зранку надаємо допомогу по розбору зруйнованих будівель та допоможемо мешканцям оперативно встановити вікна у будинках.
    @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary
    ‼️росіяни сьогодні вночі знову атакували Київщину. Не обійшлося без руйнувань і в Броварах. Пожежі виникли на території закладу громадського харчування та пошкоджено попередньо 4 будинки у приватному секторі. Внаслідок вибуху було зруйновано складське приміщення, бетонний паркан, вибиті шибки, двері та покрівля, вогнем знищено господарчу споруду. ❗️На щастя, обійшлося без жертв та постраждалих. Зараз починає роботу комісія, буде встановлено обсяги збитків, але вже зранку надаємо допомогу по розбору зруйнованих будівель та допоможемо мешканцям оперативно встановити вікна у будинках. @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary
    388views
  • Федерація Греко-римської Боротьби України/Greco-roman Wrestling in Ukraine

    Захищаючи Батьківщину, трагічно загинув тренер-викладач Конотопської дитячо-юнацької спортивної школи Бондар Олександр Анатолійович.
    Тренер першої категорії з багаторічним досвідом роботи з дітьми. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати нашу країну.
    Олександр загинув при виконанні бойового завдання, рятувавши своїх побратимів, поклав своє життя!
    Висловлюємо співчуття близьким та рідним. Вічна памʼять і слава Герою
    Номер картки дружини Олександра Бондара
    5168745183173373 Світлана Бондар
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport та https://www.threads.net/@igarbrovary
    Федерація Греко-римської Боротьби України/Greco-roman Wrestling in Ukraine Захищаючи Батьківщину, трагічно загинув тренер-викладач Конотопської дитячо-юнацької спортивної школи Бондар Олександр Анатолійович. Тренер першої категорії з багаторічним досвідом роботи з дітьми. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати нашу країну. Олександр загинув при виконанні бойового завдання, рятувавши своїх побратимів, поклав своє життя! Висловлюємо співчуття близьким та рідним. Вічна памʼять і слава Герою🇺🇦 📎 Номер картки дружини Олександра Бондара⬇️⬇️⬇️ 📌 5168745183173373 Світлана Бондар #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport та https://www.threads.net/@igarbrovary
    745views
  • Київське обласне відділення Центру ФВС учнів і студентів

    В Київській області проходять змагання з легкої атлетики та шахів в рамках проєкту «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги» під гаслом «РАЗОМ ПЕРЕМОЖЕМО»
    Так, для участі у змаганнях «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги» з легкої атлетики та шахів, зареєструвалося 4670 гравців з 653 команд 414 закладів, зокрема з шахів 1167 гравців з 255 команд 179 закладів, з легкої атлетики – 3503 гравці з 398 команд 235 закладів.
    На сьогодні, у І етапі «Пліч-о-пліч» взяли участь:
    у змаганнях з шахів – 2669 гравців 5-9 класів, 855 гравців 10-11 класів з 217 закладів освіти;
    у змаганнях з легкої атлетики –3156 гравців 5 класів, 3912 гравців 6-7 класів з 259 закладів освіти.
    У ІІ етапі «Пліч-о-пліч» взяли участь:
    у змаганнях з шахів – 118 команд, 444 гравці 5-9 класів та 69 команд, 247 гравців 10-11 класів із 118 закладів освіти;
    у змаганнях з легкої атлетики – 64 команди, 559 гравців 5-х класів, 96 команд, 744 гравці 6-7 класів із 130 закладів освіти.
    Також вже розпочалися змагання ІІІ етапу.
    #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport
    Київське обласне відділення Центру ФВС учнів і студентів В Київській області проходять змагання з легкої атлетики та шахів в рамках проєкту «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги» під гаслом «РАЗОМ ПЕРЕМОЖЕМО» Так, для участі у змаганнях «Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги» з легкої атлетики та шахів, зареєструвалося 4670 гравців з 653 команд 414 закладів, зокрема з шахів 1167 гравців з 255 команд 179 закладів, з легкої атлетики – 3503 гравці з 398 команд 235 закладів. На сьогодні, у І етапі «Пліч-о-пліч» взяли участь: у змаганнях з шахів – 2669 гравців 5-9 класів, 855 гравців 10-11 класів з 217 закладів освіти; у змаганнях з легкої атлетики –3156 гравців 5 класів, 3912 гравців 6-7 класів з 259 закладів освіти. У ІІ етапі «Пліч-о-пліч» взяли участь: у змаганнях з шахів – 118 команд, 444 гравці 5-9 класів та 69 команд, 247 гравців 10-11 класів із 118 закладів освіти; у змаганнях з легкої атлетики – 64 команди, 559 гравців 5-х класів, 96 команд, 744 гравці 6-7 класів із 130 закладів освіти. Також вже розпочалися змагання ІІІ етапу. #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport
    355views