🇺🇸 У США поліція затримала колишнього пілота Форули-1

У США поліція Техасу заарештувала колишнього пілота Формули-1 бразильця Антоніо Піццонію. Про це повідомляє Formula Passion.

Піццонію заарештували через напад на людину. Після картингових перегонів, у яких брав участь син гонщика, між Піццонією та батьком іншого хлопчика виникла суперечка, яка призвела до бійки. Піццонію відпустили після внесення застави.

45-річний Піццонія виступав у Формулі-1 з 2003 по 2005 рік за «Вільямс» та «Ягуар». Найкращим результатом бразильця було сьоме місце на Гран-прі Німеччині у 2004 році.
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #Новини_звідусіль

Сьогодні Джорджу Форману могло б виповнитися 77.
Дата, яка змушує знову згадати не лише рекорди, а масштаб людини.
Це - легендарний американський боксер, володар «золота» Олімпійських ігор і дворазовий чемпіон світу в суперважкій вазі
Форман народився Маршаллі (штат Техас) 10 січня 1949 року. Джорджа і шістьох його братів та сестер виховувала мати-одиначка. Хлопець покинув школу і до початку спортивної кар'єри займався вуличними грабежами.

Але вже у 19 років він став олімпійським чемпіоном Ігор-1968 у Мехіко, розбивши у фіналі обличчя радянському боксеру Йонасу Чепулісу та перемігши технічним нокаутом.

Відомий на рингу як Великий Джордж, американець зробив одну з найтриваліших кар'єр у спорті, двічі завоювавши титул чемпіона світу у важкій вазі з різницею в 21 рік — вдруге у віці 45 років, ставши найстарішим чемпіоном світу в історії боксу (цей рекорд був побитий в 2010 році напівважковаговиком Бернардом Хопкінсом, але Форман залишився найстаршим чемпіоном-суперважковаговиком).

Джордж Форман — володар нагород «Боксер року» (1973-й, 1976-й) та «Повернення року» (1994-й) за версією журналу «Ринг». Чотири рази бої за його участю було визнано боєм року за версією журналу «Ринг». WBC визнав Формана найнищівнішим важковаговиком в історії боксу. Журнал «Ринг» поставив американця на 9-е місце серед 100 найкращих панчерів в історії боксу.

Форман програв свій перший титул Мохаммеду Алі в 1974 році в їхньому знаменитому бою в Африці, який отримав назву «Гуркіт у джунглях». За час своєї професіональної боксерської кар'єри Форман здобув разючу кількість перемог — 76 (з них — 68 нокаутом), що майже вдвічі більше, ніж у Алі. Форман пішов зі спорту 1997 року, програвши лише п'ять поєдинків.
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

ХРОНІКА СИСТЕМНОГО САМОГУБСТВА
Автор: Владислав Смірнов

Грудень 2025 року увійде в новітню історію України не як місяць стратегічних перемог чи дипломатичних проривів, а як час великої ганьби. Поки суспільство годують заспокійливим сиропом про «посилення» та «реструктуризацію», у кабінетах Генерального штабу та командування Сухопутних військ тихо, без зайвого шуму, провертають операцію з ліквідації одного з найефективніших феноменів цієї війни — Інтернаціонального легіону. Рішення розформувати злагоджені національні батальйони і розчинити іноземних добровольців у сірій масі загальновійськових бригад — це не помилка. Це свідомий демонтаж боєздатності, продиктований страхом, заздрістю та невиліковним радянським ідіотизмом. Не нагадує розброєння напередодні широмасштабного нападу на Київ?

Зіткнення цивілізацій: Чому система ненавидить вільних

Щоб зрозуміти глибину цієї прірви, треба усвідомити природу конфлікту. Інтернаціональний легіон із перших днів був чужорідним тілом у хворій системі української армійської бюрократії. Це був конфлікт менталітетів.

З одного боку — закостеніла вертикаль, де ініціатива карається, а головним показником ефективності є правильно заповнений журнал обліку та фотозвіт для начальства. Це світ, де солдат — безправний ресурс, «олівець» на карті. З іншого боку — професіонали з країн НАТО, Латинської Америки, Азії. Люди, виховані на принципах mission command (управління через місію), де сержант — це бог тактики, а життя побратима — найвища цінність. Вони приїхали сюди не за зарплатою (у багатьох вдома вона була вищою), а за ідеєю. Вони мають почуття власної гідності, яке наші «паркетні» полковники сприймають як зухвальство.

Система не змогла їх зламати, не змогла змусити фарбувати траву чи ходити строєм під артилерійським вогнем. Іноземці задавали занадто багато незручних питань: «Чому немає евакуації?», «Де обіцяні міномети?», «Чому цей наказ суперечить здоровому глузду?». Для радянського офіцера це — бунт. А бунт треба придушити. Розпорошення легіонерів по різних бригадах — це спосіб зламати їхню волю, перетворити еліту на покірних виконавців, позбавити їх голосу і колективної сили.

Вавилонська вежа на лінії фронту

Офіційна версія про створення «єдиного кулака» звучить красиво лише для тих, хто ніколи не був на "нулі". Реальність така: боєздатність підрозділу базується на мікрокліматі та комунікації. Національні батальйони Легіону — це роками відпрацьовані механізми. Поляки розуміють поляків, колумбійці прикривають колумбійців, американці працюють за протоколами армії США.

Що робить наше командування? Воно бере цей злагоджений механізм і кувалдою розбиває його на дрібні деталі, які намагається вставити в старий «Жигулі» радянського зразка. Уявіть собі штурм посадки. Радіоефір. Командир роти, який володіє англійською на рівні "Ландон із зе кепітал", кричить наказ. Його не розуміє кулеметник з Бразилії. В результаті — затримка на 30 секунд. У сучасному бою це смерть. Це «дружній вогонь». Це втрата позицій.

Ліквідація мовних і культурних кластерів — це злочинна недбалість. Ми свідомо створюємо хаос там, де був порядок. Ми міняємо професіоналізм на статистику. Замість ефективних штурмових груп ми отримаємо наляканих, дезорієнтованих одинаків, які не довіряють своїм новим командирам і не розуміють, що відбувається навколо.

Мародерство ресурсів: Битва за «гуманітарку»

Але де немає логіки, там завжди є гроші. Давайте будемо цинічними до кінця. Легіони завжди були упаковані краще за кадрові механізовані бригади. Чому? Бо західний світ допомагав «своїм». Американські фонди слали тепловізори американцям, британські волонтери гнали пікапи британцям. Це були прямі, прозорі канали, які оминали чорну діру складів Міноборони.

Нашим генералам і тиловикам це муляло очі роками. Як це так: у якогось лейтенанта з Огайо є кращий дрон, ніж у комбрига? Це ж непорядок! Це ж ресурс, який проходить повз кишеню! Інтеграція легіонерів у загальні бригади має приховану мету — «націоналізувати» ці потоки. Командування розраховує, що разом з бійцями до них перейдуть і їхні спонсори, і їхнє спорядження.

Це фатальна ілюзія жадібних дурнів. Західна допомога базується на персональній довірі. Донор із Техасу дає гроші конкретному Джону, якого він знає, а не вкрай корумпованій військовій частині №XXXX. Як тільки зникне суб’єктність Легіону — краник перекриється. Ми не «оптимізуємо» ресурс, ми його втрачаємо. Ми просто крадемо у самих себе можливість воювати сучасною технікою.

Знищення свідків

Є ще один аспект, про який говорять лише пошепки. Страх. Влада боїться Легіону. Іноземний доброволець — це найнебезпечніший тип солдата для корумпованої влади. Він юридично захищений паспортом своєї країни. Він не боїться СБУ чи військової прокуратури так, як цього боїться заляканий мобілізований з села. Він може подзвонити журналістам The New York Times. Він може написати правду у Twitter, яку прочитають сенатори.

Легіонери були живими свідками нашої некомпетентності, крадіжок палива, тупих наказів і зневаги до життя. Розпорошити їх — це тактика "розділяй і володарюй". Поодинці вони безпечні. Поодинці їхній голос не чутно. Їх розчиняють у масі, щоб приховати злочини командування, щоб не було кому сказати: «Король голий, а генерал — ідіот».

Висновки: Квиток в один кінець

Те, що відбувається зараз, — це точка неповернення у стосунках із цивілізованим світом на рівні people-to-people. Ми власноруч руйнуємо міф про те, що Україна — це форпост свободи. Ми показуємо, що Україна — це такий самий маленький Радянський Союз, тільки з іншим прапором, де людину пережовують і випльовують заради звітності.

Наслідки будуть миттєвими і болючими:

Кадровий колапс - ми втратимо до половини іноземного контингенту ще до Нового року. Профі просто розірвуть контракти. Ніхто не підписувався бути "м'ясом" у чужій грі.

Репутаційна катастрофа - кожен легіонер, який поїде додому ображеним, стане анти-амбасадором України. Він розкаже правду своїм друзям, своїм медіа, своїм політикам. І коли наступного разу ми будемо просити про допомогу, нам нагадають, як ми вчинили з тими, хто приїхав віддати за нас життя.

Військове ослаблення. Замість елітних штурмовиків ми отримаємо демотивовану піхоту. Ми міняємо якість на уявну кількість.

Це рішення Генштабу — не помилка. Це акт зради національних інтересів на догоду бюрократичному комфорту. Ми виганяємо найкращих друзів, щоб залишитися наодинці зі своїми ворогами — зовнішніми та внутрішніми. І коли фронт посиплеться там, де раніше стояли вмотивовані добровольці, нехай ніхто не питає «Хто винен?». Прізвища підписантів цього наказу відомі. Питання лише в тому, чи встигнемо ми їх судити до того, як стане надто пізно.

Апдейт (для балансу позицій). Після підготовки цього матеріалу мені надійшли уточнення від співрозмовників, наближених до Генштабу: там наполягають, що рішення про розформування/переформатування іноземних підрозділів є реакцією на наслідки конкретного провалу на одному з відтинків Запорізького напрямку, де, за їхньою версією, іноземний підрозділ не втримав позиції, що дало ворогу просування; у цій логіці іноземців переводять не для “покарання всіх під одну гребінку”, а щоб вони воювали не окремими національними кластерами, а в складі змішаних бойових підрозділів разом з українцями — з єдиним командуванням, комунікацією та відповідальністю, а хто не приймає таких умов, той просто розриває контракт і їде додому. Водночас публічних документів, які дозволили б незалежно перевірити цю мотивацію, мені не надано — тому фіксую її як офіційно-неофіційне пояснення “з того боку”, яке не скасовує головного питання: чому такі рішення ухвалюються без прозорої комунікації, розслідування причин і чітких запобіжників, щоб не знищити те, що працює.

Непереможений Верджіл Ортіс-молодший (23-0, 21 нокаут) зіткнеться з елітним майстром Еріксоном Лубіном (27-2, 19 нокаутів).
🗓️ Субота, 8 листопада | 📍 Форт-Ворт, Техас
📺 Дивіться пряму трансляцію по всьому світу на DAZN!
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

Всесвітній день аудіодрами
Всесвітній день аудіодрами (World Audio Drama Day) відзначається щороку 30 жовтня. Історично дата була обрана на згадку про культову радіодраму The War of the Worlds (режисер Orson Welles), що вийшла в ефір 30 жовтня 1938 року і викликала великий резонанс серед аудиторії.

Історія та походження свята Всесвітній день аудіодрами
Ідею святкування започаткував ентузіаст аудіодрами Sibby Wieland (Техас, США) у кінці 2012 року. Перші заходи з нагоди цього дня пройшли 13 жовтня 2013 року, на 75‑ту річницю трансляції «The War of the Worlds».


Основна мета свята Всесвітній день аудіодрами — вшанувати мистецтво аудіодрами: радіоспектаклі, подкасти, аудіо­театри, звукові експерименти.

Що таке аудіодрама?
Аудіодрама — це форма оповіді, де історія передається виключно через звук: діалоги, музика, звукові ефекти. Немає відео чи візуальної картинки — уяву слухача оживлює сам звук.
Це спадкоємець радіоспектаклів XX століття, але з новими технологіями: інтернет‑подкасти, стрім‑аудіо, автономні аудіосерії.

День свекрухи та тещі
Щорічно у четверту неділю жовтня святкується міжнародний День свекрухи та тещі, який має оригінальну англійську назву Mother-In-Law Day, та вшановує жінку, котра народила кохання вашого життя. У США це свято є національним, проте не має офіційного статусу. Таке святкування можна назвати незвичайним, але воно має багато прихильників по всьому світу.

Як виникла ідея відзначати День свекрухи та тещі?
Mother-In-Law Day бере свій початок з 1934 року. Тоді, 5 березня, редактор однієї техаської газети, Джин Хоу, зазначив у своєму виданні, що було б чесно відзначати, окрім днів матері та батька, також День тещі, бо вона є другою матір’ю. Офіційних підтверджень цій історії немає, проте сьогодні вона сприймається, як достовірна.

З часом почали вітати не тільки тещ, а й свекрух, в наші дні свято прийшло у країни Латинської Америки та Європи. Перші декілька років святкували в березні, пізніше перенесли дату на останню неділю жовтня. В Україні відзначення цього дня розпочалось зовсім нещодавно.

ЧОЛОВІКИ, БУДЬТЕ У ВСЕОЗБРОЄННІ!

Якщо хочете отримати в союзники тещу, ставтеся до неї з повагою та увагою. Щоправда, тут є нюанси: те, що в одного народу вважаєть ся виявом ввічливості, інший розцінює зовсім інакше.

Зять улюблений синок?

Відзначати День тещі почали у США 1934 року з легкої руки техаських журналістів, які заявили, що теща - це друга мама і в неї має бути своє «професійне свято. До речі, триває він там тиждень.

Уникати і ховатися

Багато корінних жителів Австралії, Океанії, Америки, Азії зустрічається звичай уникнення. А саме - найвищий прояв ввічливості до тещі полягає в тому, щоб... відвертатися і всіляко ховатися від неї.

Так, в Австралії у племені вачанді зять, побачивши тещу, повинен кудись сховатися.

У племені реберн вважається, що варто зятю тільки подивитися на тещу, як він тієї ж миті посивіє.

А середньоазіатські цигани були переконані: якщо торкнутися клаптем від спідниці тещі до їжі, вона стане смертельно отруйною для зятя.

Спиною до спини

У кенійському племені луо зятю не забороне но розмовляти з мамою дружини. Щоправда, зять і теща мають повернутися один до одного спинами. А в австралійському племені каміларої зять і теща при цьому повинні ще й кричати якнайголосніше (щоб створювалося враження, ніби вони знаходяться на великій відстані).

(Закінчення 29 жовтня)

З відривного календаря "Український народний календар" за 24 жовтня.
-----------

ЧОЛОВІКИ, БУДЬТЕ У ВСЕОЗБРОЄННІІ

(Закінчення. Початок 24 жовтня)

Без імені

На острові Нова Британія у Новій Гвінеї зятя з тещею у спілкуванні ніхто не обмежує. Але діє жорстке правило - не називати одне одного на ім'я. До речі, ця ж догма поширюється на тестя, свекруху та свекра. Так остров'яни захищають сім'ї від злих духів.

Мрія тещі

Тещам із габонського племені лумбу можна лише позаздрити! Чоловік, який одружився з дівчиною з іншого села, повинен переселитися в її будинок і всіляко догоджати тещі, допомагати по господарству, виконувати її доручення і, звичайно ж, мовчки терпіти бурчання і невдоволення.

Зустрічі щоп'ятниці

У турецькому місті Башмакчі День тещі відзначають щоп'ятниці. Ця традиція зародилася в давнину, коли дочки після заміжжя по п'ятницях поверталися до батьківського будинку. Так вони виявляли шану до своїх батьків. Наразі одружені чоловіки традиційно проводять п'ятниці з тещами. Вони ж у свою чергу готують особливу страву коржик із начинкою із сиру та шпинату.

Високі стосунки

В Україні особливі стосунки між майбутнім зятем та тещею складаються ще на весіллі, коли проводиться обряд «Чоботи». Наречений повинен вимити ноги матері нареченої, причому з особливою ретельністю. А закінчивши цю процедуру, він узуває її в заздалегідь куплені красиві чоботи, тим самим виявляючи повагу.

З відривного календаря "Український народний календар" за 29 жовтня.
-----------

ЧОЛОВІКИ, БУДЬТЕ У ВСЕОЗБРОЄННІ!

Якщо хочете отримати в союзники тещу, ставтеся до неї з повагою та увагою. Щоправда, тут є нюанси: те, що в одного народу вважаєть ся виявом ввічливості, інший розцінює зовсім інакше.

Зять улюблений синок?

Відзначати День тещі почали у США 1934 року з легкої руки техаських журналістів, які заявили, що теща - це друга мама і в неї має бути своє «професійне свято. До речі, триває він там тиждень.

Уникати і ховатися

Багато корінних жителів Австралії, Океанії, Америки, Азії зустрічається звичай уникнення. А саме - найвищий прояв ввічливості до тещі полягає в тому, щоб... відвертатися і всіляко ховатися від неї.

Так, в Австралії у племені вачанді зять, побачивши тещу, повинен кудись сховатися.

У племені реберн вважається, що варто зятю тільки подивитися на тещу, як він тієї ж миті посивіє.

А середньоазіатські цигани були переконані: якщо торкнутися клаптем від спідниці тещі до їжі, вона стане смертельно отруйною для зятя.

Спиною до спини

У кенійському племені луо зятю не забороне но розмовляти з мамою дружини. Щоправда, зять і теща мають повернутися один до одного спинами. А в австралійському племені каміларої зять і теща при цьому повинні ще й кричати якнайголосніше (щоб створювалося враження, ніби вони знаходяться на великій відстані).

(Закінчення 29 жовтня)

З відривного календаря "Український народний календар" за 24 жовтня.
-----------

ЧОЛОВІКИ, БУДЬТЕ У ВСЕОЗБРОЄННІІ

(Закінчення. Початок 24 жовтня)

Без імені

На острові Нова Британія у Новій Гвінеї зятя з тещею у спілкуванні ніхто не обмежує. Але діє жорстке правило - не називати одне одного на ім'я. До речі, ця ж догма поширюється на тестя, свекруху та свекра. Так остров'яни захищають сім'ї від злих духів.

Мрія тещі

Тещам із габонського племені лумбу можна лише позаздрити! Чоловік, який одружився з дівчиною з іншого села, повинен переселитися в її будинок і всіляко догоджати тещі, допомагати по господарству, виконувати її доручення і, звичайно ж, мовчки терпіти бурчання і невдоволення.

Зустрічі щоп'ятниці

У турецькому місті Башмакчі День тещі відзначають щоп'ятниці. Ця традиція зародилася в давнину, коли дочки після заміжжя по п'ятницях поверталися до батьківського будинку. Так вони виявляли шану до своїх батьків. Наразі одружені чоловіки традиційно проводять п'ятниці з тещами. Вони ж у свою чергу готують особливу страву коржик із начинкою із сиру та шпинату.

Високі стосунки

В Україні особливі стосунки між майбутнім зятем та тещею складаються ще на весіллі, коли проводиться обряд «Чоботи». Наречений повинен вимити ноги матері нареченої, причому з особливою ретельністю. А закінчивши цю процедуру, він узуває її в заздалегідь куплені красиві чоботи, тим самим виявляючи повагу.

З відривного календаря "Український народний календар" за 29 жовтня.
-----------

Компанія SpaceX завершила фінальне випробування найпотужнішої ракети в історії

Американська компанія SpaceX у вівторок, 14 жовтня, успішно запустила в космос ракету-носій із прототипом найбільшого в історії космічного корабля Starship. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Space.com

Місія стартувала з космодрому SpaceX Starbase у Південному Техасі о 02:23 за київським часом і стала одинадцятим випробувальним польотом у межах програми Starship.

Ракета-носій Super Heavy та верхній ступінь Ship відокремилися приблизно через 2,5 хвилини після запуску
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

В ДТП у США загинув відомий фотограф з Бердянська Ілля Ратман
У ДТП, яка сталася на трасі між Альбукерком, Нью-Мексико та Ель-Пасо, Техас, в США загинув український фотограф та режисер Ілля Ратман.
Про загибель Іллі Ратмана у себе в соцмережах повідомила команда Української кіношколи, чиїм випусником він був свого часу. Ілля Ратман багато років жив і працював у Лос-Анджелесі, США, на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну брав активну участь у мітингах на підтримку України.
Як повідомили рідні Іллі Ратмана, він загинув на трасі US 85 між містами Альбукерке, Нью-Мексико та Ель-Пасо, Техас. У його потоцикл врізалася машина і він загинув на місці.
«Ілля пішов, роблячи те, що любив: на новому байку, у подорожі, про яку давно мріяв. Він був там, де хотів бути. Співчуття всім нам», — йдеться в повідомленні родини.
Ілля Ратман народився у місті Бердянськ 13 червня 1982 року. Він закінчив Дніпровський національний університет, працював журналістом у газеті Ділова столиця, займався весільною та художньою фотографією. Він закінчив Українську кіношколу у 2019 році та переїхав до міста Лос-Анджелес, США.