Українська
English
5 вересня 1933 року постановою народного комісара освіти усрр В.Затонського схвалено новий зросійщений правопис 1933 року на зміну правопису від 6 вересня 1928 р.
Метою нового зросійщеного правопису було максимально наблизити українську мову до російської, щоб потім легко маніпулювати схожістю і говорити, що українська — це ледве не діалект.
Новий проєкт підготував заступник народного комісара освіти усрр Андрій Хвиля.
У передмові до правопису 1933 р. було вказано, що він "очищений від націоналістичних перекручень, що ставили перешкоди оволодінню грамотністю широкими масами і спрямовували українську мову на відрив від російської… орієнтували українську мову на польську та чеську буржуазну культуру, ставили бар'єр між українською та російською мовами".
Щодо значення правопису 1928 р.
Фактично вперше на теренах України, в тому числі й поза межами усрр, з’явився перелік правил, що поєднав у собі різні традиції. Правопис впорядкував літературну мову, яка впродовж багатьох років заборон піддавалася впливу польської, російської та іншої мов; усунув розбіжності, що з’являлися під впливом різних діалектів і говорів; унормував написання іншомовних слів та власних імен. При цьому правопис був максимально наближений до живої народної мови.
«Правопис лише тоді має значення, коли дає можливість кожному письменному виявити легко на письмі свої думки, не витрачаючи зайвих сил на вивчення штучних граматичних правил, а це значить, що правопис мови відповідає властивостям її», — писав Микола Скрипник, нарком освіти у 1928 р.
На початку 90-х рр. лунали пропозиції відновити деякі норми «харківського правопису». Тоді вдалося повернути в ужиток тільки «репресовану» літеру «Ґ», яку в 1933 р.назвали «націоналістичною».
Більше норм «харківського правопису« відновлено в останній редакції Українського правопису від 2019 р.
На світлині приклади змін у правописі в порівнянні з дійсно українським правописом 1928 р.
Метою нового зросійщеного правопису було максимально наблизити українську мову до російської, щоб потім легко маніпулювати схожістю і говорити, що українська — це ледве не діалект.
Новий проєкт підготував заступник народного комісара освіти усрр Андрій Хвиля.
У передмові до правопису 1933 р. було вказано, що він "очищений від націоналістичних перекручень, що ставили перешкоди оволодінню грамотністю широкими масами і спрямовували українську мову на відрив від російської… орієнтували українську мову на польську та чеську буржуазну культуру, ставили бар'єр між українською та російською мовами".
Щодо значення правопису 1928 р.
Фактично вперше на теренах України, в тому числі й поза межами усрр, з’явився перелік правил, що поєднав у собі різні традиції. Правопис впорядкував літературну мову, яка впродовж багатьох років заборон піддавалася впливу польської, російської та іншої мов; усунув розбіжності, що з’являлися під впливом різних діалектів і говорів; унормував написання іншомовних слів та власних імен. При цьому правопис був максимально наближений до живої народної мови.
«Правопис лише тоді має значення, коли дає можливість кожному письменному виявити легко на письмі свої думки, не витрачаючи зайвих сил на вивчення штучних граматичних правил, а це значить, що правопис мови відповідає властивостям її», — писав Микола Скрипник, нарком освіти у 1928 р.
На початку 90-х рр. лунали пропозиції відновити деякі норми «харківського правопису». Тоді вдалося повернути в ужиток тільки «репресовану» літеру «Ґ», яку в 1933 р.назвали «націоналістичною».
Більше норм «харківського правопису« відновлено в останній редакції Українського правопису від 2019 р.
На світлині приклади змін у правописі в порівнянні з дійсно українським правописом 1928 р.
5 вересня 1933 року постановою народного комісара освіти усрр В.Затонського схвалено новий зросійщений правопис 1933 року на зміну правопису від 6 вересня 1928 р.
Метою нового зросійщеного правопису було максимально наблизити українську мову до російської, щоб потім легко маніпулювати схожістю і говорити, що українська — це ледве не діалект.
Новий проєкт підготував заступник народного комісара освіти усрр Андрій Хвиля.
У передмові до правопису 1933 р. було вказано, що він 📜"очищений від націоналістичних перекручень, що ставили перешкоди оволодінню грамотністю широкими масами і спрямовували українську мову на відрив від російської… орієнтували українську мову на польську та чеську буржуазну культуру, ставили бар'єр між українською та російською мовами".
Щодо значення правопису 1928 р.
Фактично вперше на теренах України, в тому числі й поза межами усрр, з’явився перелік правил, що поєднав у собі різні традиції. Правопис впорядкував літературну мову, яка впродовж багатьох років заборон піддавалася впливу польської, російської та іншої мов; усунув розбіжності, що з’являлися під впливом різних діалектів і говорів; унормував написання іншомовних слів та власних імен. При цьому правопис був максимально наближений до живої народної мови.
«Правопис лише тоді має значення, коли дає можливість кожному письменному виявити легко на письмі свої думки, не витрачаючи зайвих сил на вивчення штучних граматичних правил, а це значить, що правопис мови відповідає властивостям її», — писав Микола Скрипник, нарком освіти у 1928 р.
На початку 90-х рр. лунали пропозиції відновити деякі норми «харківського правопису». Тоді вдалося повернути в ужиток тільки «репресовану» літеру «Ґ», яку в 1933 р.назвали «націоналістичною».
Більше норм «харківського правопису« відновлено в останній редакції Українського правопису від 2019 р.
На світлині приклади змін у правописі в порівнянні з дійсно українським правописом 1928 р.
366views
