Літнє сонце 11 червня заглядало у вікна міського Шахового клубу, де проходили захопливі змагання з шахів. Цей турнір став яскравою сторінкою культурно-освітньої та спортивної роботи, яка проводиться в закладах освіти Броварської громади в літній період, об’єднавши найзавзятіших вихованців літнього дозвілля Броварських ліцеїв.

Турнір зібрав дев'ять команд, які виборювали звання найкращих за Швейцарською системою. Колективи складалися з трьох учасників — двох хлопців та однієї дівчинки. За кожним ігровим столом сиділо по одному представнику від команди, ведучи запеклий індивідуальний бій задля спільного командного заліку.

Протягом кількох годин у залі панувала напружена, але дружня атмосфера. Юні учасники затамовували подих над дошками, переживаючи цілу бурю емоцій: від тихого смутку через втрачену фігуру до захвату після вигуку «Шах і мат!». Очі дівчат світилися глибокою концентрацією, а хлопці ледве стримували хвилювання, адже доля кожного туру могла стати вирішальною.

Коли шаховий пил ущух, судді оголосили лідерів:

- І місце — Броварський ліцей №4

- ІІ місце — Початкова школа №12

- ІІІ місце — Требухівський ліцей

Під оплески та щасливий сміх переможці отримали почесні грамоти. Тримати в руках цю нагороду разом із командою було неймовірно гордо. Проте головним здобутком цього турніру стали не грамоти, а палаючі азартом очі дітей кожної команди учасників, міцна підтримка та щира любов до гри

#Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #brovarysport

#ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Олімпійський чемпіон, багаторазовий призер Олімпійських ігор та один із найвидатніших борців XX століття. Людина неймовірної сили, витривалості й, що не менш важливо, кмітливості.

Олімпіада 1972 року. Мюнхен. Турнір із греко-римської боротьби. Його суперник — американець Кріс Тейлор. Справжній гігант, який важив майже 190 кілограмів. За кілька днів до финалу Тейлор уже переміг Дітріха в змаганнях з вільної боротьби. І ось їм належало зустрітися знову.

Борцівська легенда розповідає, що незадовго до сутички Дітріх радісно привітався з Тейлором, але замість звичайного рукостискання, несподівано міцно його обійняв. І життя показало, що це були не дружні обійми, а невелика розвідка боєм.

У цей момент, Дітріх хотів зрозуміти, чи зможе він взагалі зімкнути руки за спиною такого велетня і провести свій улюблений кидок. Кажуть, що його пальці у цю мить ледве дотягнулися один до одного. Але цього йому вистачило.

Коли почався доленосний поєдинок, Дітріх пірнув під руки суперника, захопив його корпус і зробив те, після чого шоковані трибуни заволали уголос! Те, що багато хто вважав абсолютно неможливим. Він перекинув через себе майже 190-кілограмового Тейлора.

Цей момент увійшов в історію всесвітньої боротьби, а в Німеччині його і досі називають Jahrhundertwurf — «Кидок століття».

Ніхто не встиг оговтатися, як Дітрих, вага якого була 118 кг, переміг Тейлора, з вагою 182 кг. Різниця більш ніж 60 кг не змогла завадити цій шокуючій перемозі! А все тому, що перед тим як задіяти свої м'язи, Дітрих задіяв свій інтелект!

Дружина Кріса Тейлора потім згадувала, що сам Кріс найбільше сердився не через поразку. Його більше засмучувало те, що він узагалі дозволив провести цей кидок. Ну і ще трохи — що на знаменитій фотографії весь світ побачив його лисину))

Іноді спорт — це не лише сила.

Іноді це здатність побачити можливість там, де всі інші бачать лише 190 кілограмів проблем.

Я про що?

Та про себе й свій город!:)

Не увесь!:)

Про помідори в моєму городі!:) Чи про їх відсутність?:)

Після городніх звершень з пласкорізом, душу, борщу від Ірина Олександрова, з останніх сил ледве дочвалала до своєї канапи!:)

Бажання було одне-єдине!:)

Ррррррухнути під ковдру й спати!!! Так кріпко, щоб взагалі не реагувати ні на які обстановкові подразники!:)

А як же ж спати без доповіді, як пройшов мій день?:)

Ви ж вже в мої особисті повідомлення питання надсилаєте!:) Куди я в холєри поділася й чи все в мене гаразд?:)

Думаю, зараз хуткенько звіт додам в інтєрнєти, тоді вже спатиму?:)

Кріпко!:)

Стукаю той текст у фіцбуці, світлини до нього чіпляю!:) Про помідори, які шпаки витаскали, розповідаю!:)

Й тре відмітити, що напередодні телефонувала на кілька номерів, де розсада була? Безрезультатно телефонувала…

Я б ще не в червні, а в липні розсаду шукала?:)

Й якби ж тільки фіцбуком все закінчувалося?:)

Різні мої по-читателі відстежують мене в різних місцях!:)

То з цих міркувань допис з фіцбуку я зазвичай дублюю ще в інсті, телеграмі, фан-колі, а нещодавно мене ще й до тредсів занесло!:) Не впевнена, що останню мережу правильно називаю?:)

То я вже жамкнула відповідну кккккняпочку в фейсбуці, й поки допис завантажувався, почалапала в інсту?:)

Я ще всі заплановані для публікування в інсті світлини не встигла завантажити?:)

А мені вже телефонує Зоя Яковенко!

Пппппташечка моя, курочка-пасочка!

Чудова Зоєчка вже встигла натрапити на мій допис у фейсбуці!:)

Перейнятися моєю помідорною проблемою!:)

Й запропонувати мені в ппппідарунок залишків своєї помідорної розсади!!!

Я ще телефона не вимкнула й від фізіомордії його не встигла відвести, Зоя розсаду вже привезла!!!

Яка ж ця Зоечка чудова?

Яке ж чудове моє село?

Проводила Зою й вже ж таки увалилася спати?:)

Прокинулася, коли будильник в телефоні лементував, як потерпілий, що мені вже час жменю пігулок моїх ковтати!!!

Піднялася й знов до помідорів тих побігла!:) (Й якби ж я ті помідори взагалі їла?:) От нащо вони особисто мені?):)

Фотографувалася з розсадою під дощем!

А ще ж милувалася першою в цьому сезоні веселкою!

То помідори посадимо!

Город досапаємо!

Невсеремося!