#Постаті ГРОМАДЯНИН УНР ПЕТРО ДЯЧЕНКО У 1918 р. - учасник визволення Полтави та Криму під проводом полковника Петра Болбочана. Командир полку Чорних Запорожців, Герой Першого зимового походу (1919-1920). Начальник штабу УПА «Поліська Січ» отамана Бульби-Боровця. Михайло Омелянович-Павленко називав полк Чорних запорожців Петра Дяченка найкращим полком української армії. Прапор полку був чорним і з одного боку було нашито гасло «Україна або смерть». Чорношличники полку Дяченка нагадували козацьких кіннотників - оголений лоб, з якого звисає козацький «оселедець». Це зараз для декого елемент декору, а на війні з більшовиками для власників «оселедців» застосовували особливі тортури, знаючи, що їх власники належать до «отборних частей Петлюри». Окремою сторінкою є боротьба Дяченка й чорношличників за долю Петра Болбочана. Після поразки національних сил Дяченко служив у Польщі, не зрікшись громадянства УНР. З початку Другої світової війни допомагав УПА. У подальшому співпрацював з ОУН. На війні він утратив обох синів, став мовчазним, зосередженим. Щоб не потрапити до рук радянців, здався американцям. Виїхав до Філадельфії. Там захопився квітникарством, став фотографом-аматором. Писав спогади про бойових друзів. З відривного календаря "Український народний календар" за 22 квітня. -----------

Цього пітуха зупинили хлопці. Сірий Mitsubishi Державний номер: АЕ 4949 МЕ Олександр Мірошніченко. Був у стані алкогольного спʼяніння, ледь не збив дітей. Доставлений у Васильківський відділок поліції, Дніпропетровської області. Нещодавно потрапив в ДТП, теж в стані алкогольного спʼяніння. Проживає в н.п Синельникове Прошу поліцію проконтролювати хід справи по даному персонажу, носить камуфляж і розповідає, що все порішає, бо місцевий і колись служив в поліції.

Порошенко вкотре підіграв Кремлю, прирівнявши Трампа до Путіна, – УНІАН. Петро Порошенко ледь не втягнув Україну в міжнародний скандал у річницю своєї легендарної телефонної розмови з путіним, де він жав руку і обіймав російського диктатора-вбивцю. Так, по дорозі в Лондон до синів, які ухиляються від мобілізації,  Порошенко заявив, що Трамп, насправді – це той самий путін. Бо, типу, так само, як путін захопив Крим, Трамп хоче захопити Гренландію та Канаду.  «Спроби Порошенка позагравати з путіним були дуже неоднозначно сприйняті партнерами. І поки Україна здобуває максимально вигідні умови в співпраці із США (як у сфері економіки, так і безпеки), Петро Порошенко робить все можливе, щоб цю співпрацю зірвати.  Кремлівському карлику точно приємно, коли руками українців типу Порошенка, його ототожнюють та порівнюють з лідером США. Навряд чи це приємно США, особливо коли зараз від їх позиції, зокрема, залежить чимало в подальшій долі нашої держави. Фактично Порошенко вкотре шкодить інтересам України. Цього разу на міжнародній арені», - написав експерт Валентин Гладких. «Жму руку! Обнімаю!» на адресу путіна обійшлося Україні страшною війною та тисячами життів. Це ганебна сторінка в історії нашої держави. І цю сторінку один жадібний барига написав кров’ю невинних українських душ. Не пробачимо! Як і не пробачать тисячі сімей, які ховають своїх синів — не в Лондоні, а в українській землі».

УКРАЇНА БУЛА ! Є І БУДЕ ! ТРИПІЛЬЦІ... Феноменальність Української культури породжувалась і формувалась найбільшою мірою просторово-географічним та історичним чинниками. І це тісно пов’язано з нинішніми реаліями становлення Незалежної України, формування її матеріальних, духовних, моральних цінностей. Географічний, історичний та мовний чинники – найдавніші в історії людства, ще з доісторичних епох, з часів унікальної трипільської цивілізації. У пізньої трипільський період значно розширилася територія, заселена трипільцями: на землі східної Волині, сточища річок Случі й Горині, обидва береги Київського Придніпров'я та степи північно-західного Причорномор'я, де трипільці стикалися з носіями інших культур. Просування степовиків у Побужжя спричинило відділення софіївських пам'яток в окрему після трипільську так звану «Софіївську культуру» що згодом частково поширилася на Волинь. В період Пізньої трипільського поселення трипільці винайшли ткацький верстат. І це після винаходу колеса, гончарного колеса та виробів з міді залишило відчутний слід у подальшому розвитку краян-аріїв.На відміну від арктичних і північно-східних сусідів (предків сучасних угрофінських народів), котрі як одяг використовували шкури тварин, трипільці-арії одягалися у чудове домоткане вбрання. Одяг був красивим і різноманітним. Жінки носили різної довжини приталені сукні, спідниці, сорочки. Усе це було прикрашене вишивкою. На шию одягали прикраси, виготовлені з міді, кістки, бронзи, срібла чи золота: ланцюжки, намиста, пекторалі, підвіски. Використовували кілька видів зачісок. Часто волосся заплітали в одну або дві коси. Користувались дзеркальцями, виготовленими з полірованої до блиску бронзи чи срібла. Загалом, зовнішній вигляд оріянок нагадував нинішніх українок чи білорусок, одягнених у їхній національний одяг. Чоловіки носили полотняні штани, вишиті сорочки, підперезані довгим і широким паском, прикрашеним вишивкою. Одягали шкіряні чоботи. Споконвіку серед чоловіків оріян був поширений звичай голити бороди і носити вуса, що пізніше стане традицією українців. А вояки, крім того, ще залишали на голеній голові довге пасмо волосся – “оселедець”. Така мода багато тисячоліть була візитною карткою Українських Воїнів та знатних людей… За періоду пізньої трипільського поселення, на думку деяких фахівців, зберігався патріархальний лад. Проте ставлення чоловіків до жінок було особливим, чим трипільці і відрізнялися від інших землеробних та кочових племен. Розвивалося гончарне мистецтво та урізноманітнились вироби з кераміки. Так, на трипільській кераміці періоду пізньої трипільських поселень відомі зображення людей, тварин, в першу чергу собак та змій, фантастичних істот та багато візерунків. Інколи ці елементи складають цілі «картини».Як вважають археологи, «більшість з них має землеробський зміст.»Відомо також багато трипільських статуеток – в першу чергу жінок та биків. Вважають, що ці статуетки були уособленням Великої Богині, а бик символізував чоловіче начало. Досі загадкою залишається призначення біноклевидних сосудів, які часто зустрічаються в рештках жител. Більшість з них не має денець, тож не могла використовуватися для зберігання чогось. Найпоширенішими версіями є, що ці «біноклі» використовувалися для землеробського обряду «напування землі», або, обтягнуті шкірою – як ритуальні барабани. Вважається, що культове значення мали і фігурки, моделі жител та возів, які знаходять у трипільських поселеннях. Трипільці досягли чималих успіхів завдяки власній праці, розуму та ресурсам дуже багатої землі, яку нині називають Україною. В Україні Трипільська культура збереглась у пережитках і залишила по собі виразні сліди. Український народ зберіг свою етнічну спорідненість із старожитною людністю Пра-України. [Інформацію взято з мережі інтернет] А якщо вам цікаво поринути в світ Пра-України та пройтись "ДОРОГАМИ ЧАСУ" епохи трипільської цивілізації, запрошую до аудіобіліотеки авторського телеграм_каналу UA🇺🇦«УКРАЇНА.ДОРОГАМИ ЧАСУ» посилання ось тут 👇 тисни: https://t.me/RuslanSpeaks.

🕯26 квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Найбільша ядерна катастрофа в історії людства. «26 апреля 1986 г. в 01 час. 25 мин. в помещении 4-го энергоблока Чернобыльской АЭС при подготовке его к плановому среднему ремонту произошел взрыв с последующим пожаром, который вскоре был ликвидирован, – інформував про аварію на Чорнобильській АЕС 28 квітня 1986-го голова КГБ УРСР Степан Муха першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Щербицького. Повідомлення, насправді, не відображає справжніх масштабів трагедії, ліквідувати аварію – От взрыва обрушился шатер перекрытия реакторного и кровля машинного залов, воспламенилась также крыша 3-го энергоблока, в связи с чем последний был аварийно остановлен. К 06 часам того же дня пожар на крыше этого энергоблока также ликвидирован» . На момент аварії в приміщенні 4-го енергоблоку перебували 17 чол. персоналу. Наступного після аварії дня, урядова комісія ухвалила рішення про негайну зупинку 1 і 2 енергоблоків та евакуацію населення Прип’яті. Упродовж 27 квітня більш як 44,5 тис. мешканців міста енергетиків були евакуйовані в сусідні з Чорнобильським Поліський та Іванківський райони, 1 тис. – вибралися в Чернігівську й інші області. В Прип’яті залишилося тільки 5 тис. чол., які були залучені до проведення невідкладних ліквідаційних робіт. В повідомленні КГБ вказується, що станом на 8.00 год. 28 квітня рівень радіації на 3 і 4 енергоблоках становив 1000-2600, а на окремих ділянках міста – 30-160 мікрорентген в секунду. В цьому місці на документі Володимир Щербицький зробив свою, тепер вже відому, примітку – «Что это означает?». Це промовисте свідчення того, що навіть найвищі посадові особи держави до кінця не усвідомлювали рівня небезпеки та масштабів катастрофи. 1 травня 1986 року Комуністична партія вивела на святковий парад у Києві сотні тисяч людей, у тому числі й дітей, хоча рівень радіації перевищував допустимий у десятки разів. О 20.00 30 квітня вітер повернувся у бік Києва і в місті почав підніматися радіаційний фон. 2 травня 1986 року радянське керівництво ухвалило рішення про евакуацію населення з 30-кілометрової зони навколо Чорнобильської атомної станції – на 6-й день після аварії, а офіційно оголосило про неї – тільки на 9-й. Аварія на Чорнобилі викликала занепокоєння Заходу. Там побоювалися, щоб вітер не переніс радіаційний пил до їхніх країн. Іноземці, незважаючи на всі перепони, намагалися дізнатися правду про те, що сталося. 30 квітня 1986-го українці збираються на антирадянські демонстрації перед будівлями представництва СРСР при ООН в Нью-Йорку і секретаріату ООН. В церквах Нью-Йорка, Чикаго й інших американських міст відбуваються панахиди за жертвами ядерної катастрофи в Чорнобилі. В США й Канаді українці створюють низку громадських організацій, які намагаються привернути увагу вільного світу до Чорнобильської аварії. Вони проводять демонстрації, готують звернення до урядів західних держав, збирають матеріали про аварію на Чорнобильській АЕС і організовують масштабну інформаційну кампанію в західних ЗМІ. Із Чорнобильської аварії почався розпад Радянського Союзу. Приховування владою правди про факт катастрофи і її наслідки, брак інформації про заходи безпеки і недостатня допомога потерпілим, похитнули віру в цінності комуністичної ідеї навіть у найбільш лояльних її прихильників. Спроби Москви приховати правду про катастрофу та її наслідки посилили опозиційний національно-демократичний рух в Україні, до його учасників долучилися «зелені» – активісти боротьби проти забруднення навколишнього середовища. А вже невдовзі – побудована на брехні імперія зла впала, але до кінця не вмерла. Наразі Україна веде боротьбу з недобитим трупом цієї імперії у війні за нашу незалежність та право жити на власній землі.

Анонсовано аніме-адаптацію манґи «В шкільній раді також є дірка!»👌 Це комедія про ледара Уме, який вступає до шкільної ради, аби уникнути відрахування. Там його зустрічає купа надзвичайно дивних людей. Наприклад, хлопець, який любить одягати жіночий одяг та показувати свої груди🫠 Анімацією займається студія Passione («Міжвидові рецензенти», «Раб спеціального призначення 2»). Якщо вас раптом дивує назва манґи, то тримайте ще один нестандартний момент. В соцмережах назву скорочують до nama_anaru, що співзвучно з фразою «незахищений анальний секс»💀

❗️Зеленський може не встигнути на похорон Папи Римського 🔊«Якщо я не встигатиму, Україна буде представлена на гідному рівні. Міністр закордонних справ Сибіга і перша леді Зеленська там будуть присутні».

#тварини Phasmatodea: Майстри маскування чи ледарі природи? Уявіть собі комаху, яка настільки лінива, що вирішила просто стати гілкою. Ласкаво просимо у світ Phasmatodea, або паличників, — істот, які підняли мистецтво камуфляжу на рівень "я не комаха, я просто шматок дерева". Ці дивовижні створіння, яких налічується близько 3000 видів, живуть у лісах, садах і навіть іноді в кошмарах тих, хто ненавидить, коли гілка раптом починає повзати. Хто вони такі? Паличники — це комахи, які виглядають як гілки, листя або навіть кора. Їхня суперсила — мімікрія. Деякі з них настільки переконливі, що птахи, вважаючи їх частиною пейзажу, просто сідають поруч і не підозрюють, що обід був так близько. Є навіть види, які імітують мох чи лишайник — справжні хіпстери природи, які обирають "еко-стиль". Ледарі чи генії? Паличники не просто виглядають як гілки — вони ще й поводяться як вони. Більшу частину дня вони нерухомо висять на деревах, повільно гойдаючись, ніби легенький вітерець їх колихає. Це не тому, що вони медитують чи практикують йогу. Ні, це просто їхній спосіб сказати: "Якщо я не рухатимусь, ніхто мене не з’їсть". І, знаєте, це працює! Їхня стратегія настільки ефективна, що навіть найголодніші хижаки часто проходять повз. Любов і танці... чи не зовсім Романтика у паличників — це окрема комедія. Деякі види взагалі обходять залицяння, адже самки можуть розмножуватися без самців. Це називається партеногенез, або, простіше кажучи, "я сама собі вистачаю". А коли самці таки з’являються, їхні "танці" — це радше повільне погойдування, яке можна описати як "я тебе люблю, але давай без поспіху". Цікавий факт Деякі паличники, як-от Carausius morosus, стали улюбленцями в лабораторіях і навіть у якості домашніх тварин. Уявіть собі: ви заводите вихованця, який не бігає, не гавкає і взагалі виглядає як гілка, що випадково впала у ваш акваріум. Ідеальний компаньйон для тих, хто любить спокій! Підсумок Phasmatodea — це справжні чарівники природи, які доводять, що іноді найкращий спосіб вижити — це просто прикинутися частиною меблів. Вони нагадують нам, що навіть у світі, повному метушні, є місце для тих, хто обирає спокій, камуфляж і легкий гумор. Тож наступного разу, коли побачите підозрілу гілку, придивіться — можливо, це просто паличник, який сміється над усіма нами.

Видавництво MAL'OPUS анонсувало «Гангстерський посібник з господарювання» — збірку найкорисніших порад від умілого ґазди Тацу! Дізнайтеся усі хитрощі господарювання легендарного гангстера Тацу — від приготування їжі, прибирання та покупок до рукоділля. Завдяки посібнику опанувати побутові навички зможе ледь не кожен, а для справжніх фахівців у справі, переконані, знайдеться чимало відкриттів. Та трішки гумору не завадить — поєднуйте корисне із приємним. 🍜 Усередині ви також знайдете неймовірні рецепти, які смакуватимуть будь-кому — навіть ненаситному якудзі. Тож залишається тільки чітко дотримуватись усіх вказівок, щоби стати на Шлях домогосподаря! ▪️ 192 сторінки ▪️ тверда обкладинка ▪️ 395 грн (передзам.) ▪️ вихід улітку ПЕРЕДЗАМОВИТИ «ГАНСТЕРСЬКИЙ ПОСІБНИК З ГОСПОДАРЮВАННЯ»: https://malopus.com.ua/books/gangsters-guide-to-housekeeping

1 травня 1966 року над одним із київських вишів замайорів український національний синьо-жовтий прапор. Георгій Москаленко навчався на вечірньому відділенні Київського інституту народного господарства. Віктор Кукса працював будівельником. Обидва мешкали в одному з гуртожитків у Святошині. Вночі проти 1 травня 1966 р. Георгій Москаленко та Віктор Кукса встановили український національний прапор на даху головного корпусу Київського інституту народного господарства. Все було продумано. Саме тут, під стінами КІНГу, вранці шикувалися першотравневі колони демонстрантів, тож прапор мали побачити багато людей. Жовто-блакитний прапор (саме в такому порядку розташування смуг) було пошито з двох жіночих шарфів. З грошей УНР скопіювали національний герб-Тризуб, вирізали його з чорної матерії й нашили на прапор. Чорнилом, друкованими літерами, на прапорі написали: «Ще не вмерла Україна, ще її не вбито! ДПУ». Під час встановлення прапора Г.Москаленко стояв із самопалом на сторожі біля пожежної драбини, В.Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червоний прапор і замість нього прив'язав жовто-синій. 1 травня о 6:30 зчинився рейвах. Інститутський двірник угледів прапор, повідомив вахтерові, а той –секретареві парткому Р. Костюку та проректорові К. Капустіну. Прапор занесли до парткому і викликали міліцію. З огляду на серйозність ситуації прибув кадебіст – лейтенант Іванов – і забрав прапор. Затим до інституту приїхала слідча група кґб на чолі з лейтенантом Берестовським. Оглянули «місце злочину». Порушили кримінальну справу за ознаками «посягання на територіальну цілісність УРСР». Агентам кґб з числа студентів та викладачів було доручено особливо уважно придивлятись і прислухатись. Студентів посадили за безкінечні диктанти, аби ідентифікувати стилістику написів на прапорі. Нарешті під кінець року слідство вийшло на «злочинців». 21 лютого1967 р. Григорій Москаленко та Володимир Кукса були заарештовані. Київський обласний суд на закритому засіданні визнав обвинувачуваних у «антирадянській агітації» й засудив Г.Москаленка до 3 років таборів суворого режиму, Г.Куксу — до 2 років. Григорій Москаленко звільнився 1970 р., працював сантехніком, згодом – майстром, виконробом. Брав активну участь у рухові за незалежність, був депутатом Бучанської селищної Ради. Віктор Кукса після повернення з таборів працював машиністом екскаватора. Зазнавав постійного тиску з боку міліції та кґб. Входив до складу відомого «дисидентського» хору «Гомін» Л.Ященка. Брав участь у русі за незалежність. У січні 2007 р. Г.Москаленко та В.Кукса були реабілітовані. За рік до того — 16 листопада 2006-го - на будівлі Київського інституту народного господарства було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про відважний вчинок патріотів Георгія Москаленка та Віктора Кукси.